Конус виносу - зонтоподібне відкладення наносів у місці виходу гірського потоку в рівнинну частину долини. К.в. в гірській частині долини складається з більш грубого уламкового матеріалу.
Меандр - вигин русла річки в плані.
Меандрування - найбільш поширена форма планових переформувань заворотів річок, що мають заплаву. Розрізняють обмежене, вільне і незавершене М.
Мезоформи - проміжні форми волочених по дну русла річки наносів, утворених під час проходження паводку.
Місцеві деформації русла - зміни геометричних і гідравлічних характеристик русла, що відбуваються на ділянці обмеженої протяжності й зумовлені підвищеною турбулентністю, місцевим зосередженням потоку та зміною його напрямку під впливом гідротехнічних споруд.
Наноси - алювіальний матеріал зруйнованих гірських порід, що транспортується водою в річці.
Наскрізні споруди - споруди, призначені для регулювання відкладення наносів шляхом розподілу витрати води по ширині русла і сповільнення швидкості течії біля берега.
Необоротні деформації - деформації, які виражаються в транзитному винесенні наносів або тривалому їх накопиченні, тобто є односпрямованим процесом.
Обвалування - система загороджувальних земляних валів (захисних дамб) вздовж берегів річок, водосховищ, морських узбереж тощо. Застосовується для захисту прилеглої території від тимчасового затоплення в паводок, під час припливів і вітрового нагону хвилі.
Оборотні деформації - переформування річкового русла і заплави, що відбувається внаслідок перевідкладення наносів у ході їх транспортування (чергування розмивів і намивів руслових форм). Важливою ознакою О.д. є відсутність змін по довжині річки та в часі типу морфологічних утворень річкових русел та їх розмірів в осередненій статистичній оцінці.
Огороджувальні дамби - гідротехнічні споруди, призначені для огородження і захисту цінних земель, населених пунктів і промислових підприємств від затоплення водами з високими рівнями.
Осадовий матеріал - матеріал, що є продуктом руйнування будь-якої породи (скелі, органічного або вулканічного грунту) і транспортується водою від місця його виникнення до місця відкладів.
Осередки - відокремлені від берега накопичення наносів у руслі річки у вигляді невисоких, звичайно позбавлених рослинності, затоплених або частково оголених рухомих островів видовженої форми.
Паводок - швидке, порівняно короткочасне підняття рівня води в якому-небудь фіксованому створі річки, яке завершується швидким спадом.
Пасмова форма - форма, яка найчастіше трапляється при переміщенні наносів по дну потоку, русло якого сформоване піщаними відкладами. В процесі такого руху частинок грунту утворюються накопичення у формі асиметричних піщаних пасм.
Перекат - мілководна ділянка річки, що часто має вид валу, складеного пухкими відкладами, який перетинає русло.
Плес - глибоководна ділянка річки, розміщена між перекатами.
Підземні води - води в товщі гірських порід верхньої частини земної кори в рідкому, твердому та пароподібному стані.
Повінь - фаза водного режиму річки, яка характеризується найбільшою річною водністю, високим і тривалим підняттям рівня та супроводжується виходом води з русла на заплаву.
Поздовжні дамби - споруди, розміщені за течією або під невеликим кутом до нього.
Прокоп - канал, що випрямляє заворот річки.
Проріз - канал у дні річки, що сполучає глибші його частини.
Регулювання річки - сукупність заходів і робіт, спрямованих на упорядкування русел річок для підтримання потрібного рівня води біля водозабірних споруд, створення сприятливих умов для судноплавства, лісосплаву тощо.
Регулювання стоку - перерозподіл у часі обсягу річкового стоку, зміни його режиму відповідно до потреб водопостачання, гідроенергетики, іригації, водного транспорту тощо.
Регуляційні (виправні) споруди - гідротехнічні споруди, що створюють опір підмиванню, відкладенню наносів, руйнівній дії вод і льоду: дамби, загати, напівзагати, захисні вали (Р.с. важкого типу) й ті, які тимчасово спрямовують і відхиляють потік води: хворостяні плоти, завіси, щити тощо (Р.с. легкого типу).
Рівень виправлення - рівень, що відповідає руслоформуючій витраті, згідно з якою провадять основні розрахунки впливу виправних споруд на руслові процеси. Р.в. визначає габарити споруд.
Річкова долина - вироблена стікаючою з поверхні материка водою порожниста форма рельєфу, відносно вузька і витягнута в довжину з загальним уклоном у напрямку течії річки.
Русло - найбільш знижена частина річкової долини по якій відбувається стікання води в міжпаводкові періоди. Рівнинні річки мають звивисте у плані русло і характеризуються чергуванням глибших ділянок (плес) з мілкішими (в тому числі перекатами).
Русловий потік - узагальнена назва будь-якого водного потоку (річки, струмка, каналу) незалежно від розміру і походження, що протікає в грунті, який розмивається, і формує русло відповідно до своїх особливостей (витратою, швидкостями течії, уклоном тощо).
Русловий процес - сукупність процесів, що виникають при взаємодії руслового потоку з грунтами, які складають русло. Р.п. визначає розвиток рельєфу русла і режим його сезонних змін, розмивання дна і берегів, перенесення і відкладання наносів.
Руслоформуюча витрата - витрата води в природному руслі, що визначає характеристики та основні параметри русла. Вона залежить від максимальної та середньобагаторічної витрати, повторюваності й тривалості паводків.
Сель - грязеві або грязекам'яні потоки, що раптово виникають в руслах гірських річок внаслідок паводка малої забезпеченості, спричиненого інтенсивними зливами, бурхливим сніготаненням та іншими причинами.
Сила волочіння потоку - сила, прикладена до площини дна. Являє собою дотичну напругу на стінці турбулентного рівномірного потоку.
Сила притягання - дотична сила, прикладена до поверхні дна потоку і спрямована в бік руху. С.п. при рівномірному русі дорівнює подовженій складовій (в напрямку руху потоку) силі тяжіння, яка діє на потік. С.п. обчислюється на одиницю поверхні дна і визначається залежністю Р = g×h×i, де g - густина води, h - глибина потоку, i - уклон вільної поверхні.
Смуга меандрування - лінія між увігнутими берегами двох послідовних петель, взята перпендикулярно до дотичних, проведених до зовнішніх сторін увігнутості.
Стійкість - стан русла, при якому в межах річного циклу відбуваються незначні зміни форми і уклону русла потоку, але в багаторічному розрізі зміни компенсуються.
Стрежень - лінія найбільших поверхневих швидкостей течії річки. На прямих ділянках розміщуються звичайно біля середини водотоку, на заворотах - ближче до увігнутого берега.
Струмененапрямна дамба - дамба, за допомогою якої течія фіксується в певному напрямку, звичайно вздовж тіла дамби, чим забезпечується необхідна глибина русла.
Струмененапрямні системи - системи, що спричиняють штучне розшарування потоку з отриманням циркуляційних течій, які відхиляють донні наноси в заданому напрямку.
Струменевідбійна дамба - споруда, яка відхиляє течію річки і запобігає ерозії.
Схил - частина поверхні долини між бровкою і підошвою
Тальвег - лінія найнижчих відміток дна долини або русла річки та інших ланок гідрографічної мережі (улоговини, лощовини, суходоли).
Твердий стік - об'єм наносів, що транспортуються в одиницю часу при даному рівні через даний переріз.
Тераси - частина схилів річкової долини у вигляді уступів, звичайно великої ширини (алювіальні, ерозійні).
Типові схеми дренування - узагальнені гідрогеологічні розрізи (перерізи) річкових долин вище гідрометричного створу, стосовно якого виконується оцінка ступеня участі підземних вод у формуванні стоку річки. На Т.с.д. позначається положення окремих водоносних шарів, ув'язаних з відмітками рівнів води в річці, та ступінь їх участі в підземному живленні річки.
Типові схеми дренування підземних вод - гідрогеологічний поперечний розріз річкової долини, типовий для даного водозбору, на якому зазначається взаємне розміщення водоносних горизонтів, характер їх зв'язку з річкою, потужність та літологія водоносних пластів, мінералізація вод і ступінь їх участі в підземному живленні річок даного району.
Траверс (гідротехн.) - регуляційна споруда, що сполучає поздовжню дамбу або захисний вал з незатоплюваною територією.
Трансформація русла - наслідок змін геометричних і гідравлічних характеристик русла річки, що відбуваються на значній її довжині й зумовлені порушенням режимів твердого і рідкого стоку, що існували раніше.
Турбулентна течія - течія рідини, при якій частинки рідини здійснюють невпорядковані, хаотичні рухи по складних територіях.
Фашина - туго стягнена зв'язка хмизу, що використовується головним чином для укріплення укосів гідротехнічних споруд.
Додаток Б
(обов'язковий)
Нормативні посилання
У ВБН "Регулювання русел річок" є посилання на такі нормативні документи:
Додаток В
(рекомендований)
Основні характеристики типів руслового процесу
1 Все можливі схеми деформацій русла рівнинних річок, що включають початкову, проміжну і кінцеву стадії розвитку, відповідно до гідроморфологічної теорії розвитку руслового процесу, слід поділити на сім типів, наведених на рисунок В.1.
Напрямок стрілки на рисунок В.1 показує передбачуване збільшення транспортуючої здатності потоку. На рисунку вказані також основні морфометричні вимірювачі різних типів руслового процесу.
2 Стрічкогрядовий тип руслового процесу розповсюджений на середніх і малих рівнинних річках, складених з середніх і крупних пісків, а також на гірсько-передгірських ділянках русел і в окремих протоках великих рівнинних річок. Як самостійний тип руслового процесу на рівнинних річках зустрічається рідко.
Стрічкогрядовий тип характеризується наявністю в річці одиночних піщаних гряд, що займають всю ширину русла, довжина їх становить від 6 до 8 ширин русла, а висота від 0,15 до 0,30 глибини в плесі при високих рівнях води менше 10%-ної забезпеченості.
Основні деформації русла при стрічкогрядовому типі руслового процесу виражається в сповзанні стрічкових гряд по річці, що викликає місцеві періодичні підвищення дна у фіксованому створі при проходженні гребенів і зниження відміток при проходженні підвалля стрічкових гряд.
Швидкість активного сповзання в період високих паводків при відсутності вторинних гряд на поверхні стрічкових гряд визначається за залежністю (4) або номограмами рекомендованого додатку Г.
Під час руху стрічкових гряд за рахунок дрібніших вторинних гряд на їх поверхні швидкість сповзання гряд визначається за залежністю (6) або за номограмами рекомендованого додатку Д.
Стрічкогрядовий тип руслового процесу характеризується відсутністю заплави. Планові деформації невеликі й носять нерегулярний локальний характер.
Стрічкові гряди легко виявляються при поздовжньому ехолотуванні русла, а також при аеровізуальній розвідці та на аерофотознімках меженного русла.
3 Боковиковий тип руслового процесу широко розповсюджений на рівнинних і гірсько-передгірських річках, складених з наносів будь-якої крупності. Трапляється в основному як самостійний тип руслового процесу на прямолінійних і слабозвивистих ділянках річок, а також в окремих рукавах при заплавній багаторукавності та меандруючих руслах.
Боковиковий тип руслового процесу характеризується наявністю в руслі великих обмілин, що займають у меженний період більшу частину ширини русла і частково обсихають у межень, розміщених у руслі в шахматному порядку. В період паводків боковиків покриваються водою і русло набуває прямолінійного виду. Обсихання боковиків у межень надає руслу звивистість у плані. Знижені затоплені частини в місцях перегину русла між боковиками утворюють перекати. Плеса в руслі розміщуються навпроти опуклих країв боковиків.
Руслові деформації при цьому типі зводяться до сповзання боковиків униз за течією і в основному приурочені до періодів повеней і паводків. Висота боковиків становить 0,3, де - глибина в плесі, що відповідає рівню бровок русла, а довжина боковиків становить від 4 до 8 В, де В - середня ширина русла між бровками.
Розрахунок швидкості переміщення слід здійснювати за формулою (6) або номограмами рекомендованого додатка Д.
Боковиковий тип руслового процесу характеризується відсутністю заплави. Планові деформації берегів несуттєві й не мають закономірного характеру.
4 Обмежене меандрування - тип руслового процесу, розповсюджений частіше на рівнинних річках, характеризується звивистим руслом з кутом повороту до , що зберігає звивистість і під час паводку. Вільний розвиток планових деформацій русла при цьому типі руслового процесу обмежений наявністю нерозмивних схилів долини. Осьова лінія русла має форму, близьку до синусоїди. Морфологічна будова русла така ж, як при боковиковому типі.
По обох берегах річки за межами русла між нерозмивними схилами долини розміщуються перемінні відокремлені заплавні масиви. Підмивання цих масивів з верхового боку і нарощування з низової заплавного призводить до сповзання завороту без суттєвої зміни їх планових контурів.
Внутрішньоруслові деформації такі ж, як при боковиковому типі руслового процесу. У межень перекати розмиваються, а в повінь намиваються. В плесах розмивання приурочене до повені, а намивання - до межені. На заплаві сліди меандрування відсутні. Деформації заплави виражаються в постійному нарощуванні заплавного масиву в висоту внаслідок відкладання намулу, утвореного переважно завислими наносами. Найбільш потужний намул утворюється у верховій частині заплавного масиву, внаслідок чого вона є підвищеною. В низовій частині масиву утворюються берегові вали.
