Метрополітени

ДБН В.2.3-7-2003 С.201

Проходку тунелів метрополітену глибокого закладення при збірній оправі слід виконувати щитовим способом із застосуванням механізованих або звичайних щитів та способом суцільного забою без застосування щитів. Проходку тунелів метрополітену глибокого закладення з монолітною бетонною або залізобетонною оправою слід виконувати відповідно до 17.103-17.118.

17.73 Проходку невеликих дільниць тунелів метрополітену для камер із збірною оправою слід виконувати способом розкриття на повний профіль по частинах.

17.74 Проходку тунелів метрополітенів щитовим способом слід виконувати у нестійких нескельних ґрунтах, а також в сильнотріщинуватих (вивітрілих і рухляках) скельних ґрунтах, які виявляють значний гірський тиск і вимагають тимчасового кріплення покрівлі і лоба забою.

При техніко-економічному обґрунтуванні дозволяється застосування механізованих прохідницьких комплексів та прохідницьких комбайнів, обладнаних тунельними бурильними механізмами при проходці тунелів в міцних скельних породах.

Проходка перегінних тунелів метрополітенів повинна виконуватися переважно механізованими щитами безперервним забоєм протягом не менше довжини дільниці між станціями.

Застосування звичайних щитів дозволяється у випадках проходки у нестійких ґрунтах, що вимагають кріплення покрівлі та лоба забою; при цьому для кріплення лоба забою повинне застосовуватися тимчасове інвентарне кріплення, а ніж щита повинен вдавлюватися у грунт.

17.75 При проходці перегінних тунелів мілкого закладення в необводнених або осушених піщаних ґрунтах слід застосовувати щит з розсікаючими площадками, які вилучають тимчасове кріплення лоба забою. Кількість розсікаючих площадок повинна забезпечувати стійкість укосу ґрунту на площадках.

17.76 Спосіб суцільного забою без застосування щита з монтажом збірної оправи у забої слід застосовувати для проходки тунелів у стійких скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності 1,5 і вище, які допускають розроблення виробок на повний переріз та при наявності у покрівлі стійких ґрунтів.

С.202 ДБН В.2.3-7-2003

17.77 Для проходки тунелю метрополітену із заданою проектом швидкістю слід виконати такі роботи: спорудження дільниці тунелю для технологічного відходу (монтаж прохідницького комплексу за щитом або блокоукладальником і його апробування на дільниці проходки протяжністю 10 м).

17.78 При спорудженні паралельних перегінних, а також колійних станційних тунелів, проходку їх в нестійких ґрунтах слід виконувати з випередженням спорудження одного із паралельних тунелів, а в скельних стійких ґрунтах дозволяється виконувати одночасно.

17.79 Проходка тунелів метрополітену повинна здійснюватися переважно глухим забоєм із заходкою довжиною, що дорівнює ширині одного кільця тунельної оправи.

У скельних стійких і однорідних ґрунтах міцністю від 6 і вище дозволяється збільшувати довжину заходки до двох кілець.

При проходці тунелю щитовим способом в особливо складних інженерно-геологічних умовах (пливунах, водонасичених нестійких ґрунтах) дозволяється зменшувати пересування щита до меж, які забезпечують безпечне ведення робіт (вилучення деформації оправи, прориву або вивалів ґрунту у забої та ін.).

17.80 При спорудженні тунелів метрополітенів із застосуванням звичайних щитів і при проходці без щитів розробку нескельних ґрунтів слід використовувати за допомогою механізованого інструменту, а скельних ґрунтів - буровибуховим способом з механізованим навантаженням ґрунту.

17.81 Відхилення прохідницького щита у плані та профілі від проектного положення повинно бути у межах, які дозволяють зводити тунельну оправу за розмірами, що відповідають проектним, з урахуванням допусків, встановлених даним розділом.

17.82 При проходці перегінних тунелів метрополітенів в осушених піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах під залізничними коліями та автомобільними дорогами, а також під іншими інженерними спорудами слід застосовувати метод продавлювання оправи або інші способи безосадної проходки.

ДБН В.2.3-7-2003 С.203

17.83 Проходка тунелю методом продавлювання оправи повинна здійснюватися за допомогою спеціального щитового кріплення, змонтованого перед кільцями оправи тунелів, яка продавлюється у грунт домкратною установкою.

Установку слід монтувати в котловані, відкритому на початку дільниці тунелю, який споруджується цим методом.

17.84 Величина сумарного зусилля домкратів для продавлювання оправи у грунт повинна встановлюватися проектом залежно від протяжності дільниці продавлювання, глибини закладення тунелю, несучої спроможності оправи в осьовому напрямку і фізико-механічних властивостей ґрунту.

17.85 Проходка тунелів із застосуванням спеціальних способів (заморожування, водозниження, стисненого повітря і т.п.) у водонасичених нестійких ґрунтах повинна здійснюватися за ПВР, який складається для кожної дільниці проходки.

17.86 Проходку тунелів метрополітенів під стисненим повітрям дозволяється застосовувати у пливунних і водонасичених нескельних грунтах з коефіцієнтом фільтрації меншим 0,5 м/добу, при якому застосування водозниження неефективне. Проходка під стисненим повітрям може застосовуватися при гідростатичному напорі ґрунтових вод не більше 0,2 МПа і довжині тунелів до 300 м. Проходку слід виконувати без перерви у роботі протягом доби і без вихідних днів.

При проходці тунелів під стисненим повітрям слід дотримуватися “Правила безопасности при производстве работ под сжатым воздухом (кессонные работы)".

17.87 Проходку тунелів протяжністю більше як 300 м в обводнених грунтах з надмірним гідростатичним тиском у забої до 0,2 МПа слід вести методом гідропривантаження із застосуванням механізованого щитового комплексу.

17.88 Тиск стисненого повітря у робочій зоні на рівні підошви виробки повинен бути рівним гідростатичному, а при відсутності припливу води у лоток тунельного забою тиск може бути зниженим до величини гідростатичного тиску на рівні 1/3 діаметра від підошви виробки.

С.204 ДБН В.2.3-7-2003

При гідростатичному тиску вище 0,2 МПа (2атн), тиск стисненого повітря у робочій камері рекомендується знижувати шляхом застосування штучного зниження рівня ґрунтових вод.

17.89 Звичайні щити при проходці станційних тунелів діаметром 8,5 м і більше слід застосовувати у нескельних нестійких ґрунтах а також у тріщинуватих скельних ґрунтах, в яких можливі обвалення покрівлі та вивали.

17.90 Проходка тунелів станцій та камер способом пілот-тунелю дозволяється у ґрунтах, де можливі вивали і відшарування, при яких неможливо застосовувати проходку тунелю способом суцільного забою.

17.91 Спосіб проходки пілот-тунелю у межах станції слід застосовувати такий же, як і для проходки перегінних тунелів, що примикають до нього, при цьому забій пілот-тунелю повинен випереджувати забій основного тунелю не менше як на 20 м.

Проходка механізованим щитом перегінних тунелів у межах станції дозволяється при використанні в подальшому цієї виробки як пілот-тунель.

17.92 Розширення перерізу пілот-тунелю до проектних розмірів станційного тунелю слід виконувати західками, що дорівнюють ширині кільця пілот-тунелю з наступним розбиранням збірної оправи пілот-тунелю.

17.93 Послідовність розкриття і технологія улаштування прорізів (одночасно з обох сторін або у шаховому порядку) при спорудженні станцій пілонного типу повинна назначатися проектом залежно від інженерно-геологічних умов.

17.94 На кільцях оправи, суміжних з прорізом що розкривається, як правило, на період виконання робіт повинні встановлюватися тимчасові конструкції, що розкріплюють оправу.

17.95 При проходці тунелів станцій колонного та пілонного типів у стійких ґрунтах з коефіцієнтом міцності 2 і вище розроблення ґрунту слід виконувати способом розкриття на повний профіль без застосування щитів. У першу чергу слід споруджувати колійні (бокові) тунелі потім середній тунель. При проходці середнього тунелю станцій колонного типу виймання тюбінгів оправи колійних тунелів між колонами повинно виконуватися слідом за його проходкою попарно в обох тунелях.

ДБН В.2.3-7-2003 С.205

17.96 До початку проходки односклепінної станції, яка здійснюється з обтисненням збірної оправи у ґрунт, слід споруджувати опори склепіння. Проходку станцій слід виконувати способом нижнього уступу.

Розроблення калоти під верхнє склепіння повинне виконуватися західками на ширину одного кільця оправи склепіння. Монтаж оправи повинен здійснюватися із негайним обтисненням ії у породу.

Порядок розроблення ґрунту у калоті, а також тип тимчасового кріплення повинен установлюватися ПВР залежно від інженерно-геологічних умов.

17.97 Розроблення ґрунту у ядрі і у лотковій частині односклепінної станції повинна здійснюватися послідовно, в міру просування спорудження склепіння.

Величина відставання розроблення ґрунту у ядрі від забою калоти, а також розроблення ґрунту під конструкції лотка повинні встановлюватися ПВР залежно від інженерно-геологічних умов, способу розроблення і застосування засобів механізації.

17.98 При розроблені ґрунту в калоті і в лотковій частині під зворотне склепіння односклепінної станції, яка споруджується із обтисненням оправи у породу, слід забезпечувати оброблення контуру виробки, максимально наближаючи його окреслення до проектного окреслення тунелю.

17.99 Після закінчення робіт із спорудження прорізів і монтажу колон на станціях слід виконувати гідроізоляцію тунелів, монтаж внутрішніх конструкцій (платформ, перегородок, сходів і т.д.) монтаж спеціального та санітарно-технічного обладнання, архітектурне оформлення та опоряджувальні роботи; при цьому повинно передбачатися суміщення зазначених робіт у часі.

17.100 Послідовність проходки всіх пристанційних та притунельних споруд на перегінних тунелях і улаштування торцевих стін установлюється проектом з урахуванням максимальної механізації робочих процесів і застосування збірних елементів конструкцій.

С.206 ДБН В.2.3-7-2003

17.101 Проходку тунелів залежно від розмірів та форми поперечного перерізу, а також інженерно-геологічних умов слід виконувати способами: суцільного забою, уступним та щитовим. Проходка способами опертого склепіння, опорного ядра і розкриття на повний профіль по частинах дозволяється при спорудженні коротких тунелів (довжиною до 300 м) або обмежених дільниць тунелів в складних інженерно-геологічних умовах.

17.102 Способи проходки тунелів і засоби механізації визначаються проектом на основі результатів техніко-економічного порівняння варіантів.

Порядок розроблення тунельного забою повинен установлюватися ПВР.

17.103 Спосіб суцільного забою слід застосовувати для проходки тунелів висотою до 10 м з монолітною оправою у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності не менше 4; при цьому тимчасове закріплення виробки при проходці у скельних монолітних (невивітрілих) ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище не виконується, а при проходці у скельних тріщинуватих (вивітрілих та сильновивітрілих) ґрунтах застосування тимчасового закріплення обов'язкове.

17.104 Уступний спосіб слід застосовувати для проходки тунелів висотою більше 10 м, які споруджуються в скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності не менше 4 і для проходки тунелів висотою менше 10 м у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 2 до 4. Проходку тунелів слід здійснювати переважно з нижнім уступом.

17.105 Розроблення верхньої частини перерізу тунелю при уступному способі повинно виконуватися способом суцільного забою відпо­відно до 17.103.

17.106 Розроблення нижньої частини перерізу тунелю (нижнього уступу) при уступному способі повинно виконуватися згідно з 17.111, 17.112 та 17.113.

Нижня частина перерізу тунелю при висоті її більше 10 м повинна розроблюватися методом ступінчастого забою або по ярусах, висота яких у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище неповинна перевищувати 10 м, а у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 4 до 12 - 5 м.

ДБН В.2.3-7-2003 С.207

17.107 У тунелях, які споруджуються в скельних невивітрілих грунтах з коефіцієнтом міцності від 12 і вище, розроблення нижнього уступу дозволяється виконувати без залишення бокових штрос; при цьому повинна бути забезпечена стійкість забетонованої частини тунелю і при необхідності, захист ґрунту від можливого вивітрювання.

17.108 Спосіб опертого склепіння дозволяється застосовувати при спорудженні тунелів або їх дільниць довжиною до 300 м в нескельних грунтах типу твердих глин і суглинків, зцементованих велико-уламкових, затверділих лесів, а також у скельних ґрунтах з коефіціентом міцності від 1 до 4, здатних сприйняти тиск від п'ят склепіння оправи з урахуванням усіх навантажень, діючих на склепіння.

Спосіб опертого склепіння слід застосовувати також при неоднорідному складанні ґрунтів по перерізу тунелю, коли нижче п'ят склепіння розташовані необводнені міцні ґрунти з коефіцієнтом міцності від 1 і вище, а в склепінній частині - менш міцні ґрунти.

17.109 При спорудженні тунелів у необводнених ґрунтах спосіб опертого склепіння повинен застосовуватися переважно по одноштольневій схемі.

Тунелі у водоносних ґрунтах слід споруджувати по двоштольневій схемі.

Нижня і верхня штольні повинні з'єднуватися між собою ґрунтоспусками (фурнелями), а також похилими збійками (бремсбергами).

Відстань між ґрунтоспусками і похилими збійками встановлюється проектом залежно від прийнятих вантажних і транспортних засобів і не повинна перевищувати 12 м між ґрунтоспусками і 30 м між похилими збійками.

17.110 При проходці тунелів способом опертого склепіння розкриття калоти повинно вестись окремими дільницями (кільцями), довжина яких установлюється залежно від інженерно-геологічних умов і не повинна перевищувати 6,5 м.

Розкриття калоти по довжині тунелю слід виконувати з інтервалами в 1-3 кільця залежно від інженерно-геологічних умов.

В кільцях, суміжних з забетонованим склепінням, розкриття калоти дозволяється при досягненні бетоном 60 % проектної міцності.

С.208 ДБН В.2.3-7-2003

17.111 При проходці тунелів способом опертого склепіння середню штросу слід розробляти після досягнення бетоном склепіння проектної міцності для оправ, які сприймають повне розрахункове навантаження, і 75 % проектної міцності для оправ тунелів, які споруджуються у скельних ґрунтах з коефіцієнтом міцності від 4 і вище.

При розробленні середньої штроси слід залишати біля п'ят склепіння берми. Ширина берм установлюється проектом залежно від тиску на ґрунт під п'ятами склепіння.

17.112 Розроблення бокових штрос при проходці тунелів способом опертого склепіння слід виконувати у шаховому порядку або одночасно з обох сторін тунелю; при цьому вертикальні робочі шви кілець склепіння і дільниць стін не повинні збігатися. Порядок розробки бокових штрос і довжина дільниць розроблення встановлюється ПВР залежно від стійкості ґрунтів.