Метрополітени

в) технічний звіт про проведення геодезичних робіт із створення наземної, геодезичної розбивної основи із зазначенням термінів і послідовності їх виконання, застосованої методики і використаних інструментів з оцінкою досягнутої точності.

17.19 Наземна геодезична розбивна основа повинна створюватися методом тунельної тріангуляції та полігонометрії І-Т, ІІ-Т, IIІ-Т, IV-T розрядів, а також методом трилатерації або комбінацією цих методів.

17.20 Тунельна тріангуляція, що виконана в складі геодезичної розбивної основи, повинна відповідати вимогам, встановлених у таблиці 25.

При будівництві комплексу споруд метрополітену розряд тунельної тріангуляції слід визначати, виходячи із довжини найбільшого за протяжністю тунелю.

Усі кутові і лінійні вимірювання при побудові тунельної тріангуляції повинні виконуватися двічі з інтервалом в часі не менше місяця.

Пункти тунельної тріангуляції слід розташовувати не рідше, як через 3 км вздовж траси тунелю і не далі 2 км від неї.

17.21 У випадках, коли замість тунельної тріангуляції в складі геодезичної розбивної основи прокладається тунельна полігонометрія, її точність повинна відповідати вимогам, встановленим у таблиці 26. Вимірювання ліній тунельної полігонометрії слід виконувати світловіддалемірами з необхідною точністю вимірювання.

17.22 На поверхні вздовж траси тунелів у складі геодезичної розбивної основи повинна прокладатися основна полігонометрія у вигляді системи замкнених полігонів або поодиноких ходів, розташованих між пунктами тунельної тріангуляції або тунельної полігонометрії.

Основну полігонометрію дозволяється використовувати як самостійну геодезичну основу для будівництва тунелів, довжина яких не перевищує 1 км.

ДБН В.2.3-7-2003 С.187

Таблиця 25

Загальна довжина тунелю, L км

Розряд

тріангуляції

Довжина сторін тріангуляції, км

Середня квадратична похипка виміряного кута, яка підрахована за нев’язками в трикутниках

Допустима нев’язка трикутника

Відносна похибка вимірювання довжини базису

Середня відносна похибка вихідної сторони

Допустиме збільшення базисної мережі робітничого виду

Відносна похибка визначення довжини найбільш слабкої сторони мережі

Середня похибка вимірювання дирекційного кута більш слабкої сторони мережі

Понад 8

Від 5 до 8 включ.

” 2 ” 5 ”

” 1 ” 2 ”

I-Т

II-Т

III-Т

IV-Т

4-10

2-7

1,5-5

1-3

 0,7”

 1”

 1,5”

 2”

 3”

 4”

 6”

 8”

1:800000

1:500000

1:400000

1:300000

1:400000

1:300000

1:200000

1:150000

2,5

2,5

3

3

1:200000

1:150000

1:120000

1:70000

 1,5”

 2”

 3”

 4”

Примітка. В таблиці довжина враховує випадок спорудження тунелю з двох крайніх його точок. При наявності проміжних стволів або штолен необхідно визначити довжину L_екв, км, за формулою , де L – загальна довжина тунелю, км; l – середня відстань між суміжними точками відкриття фронту тунельних робіт, км.

С.188 ДБН В.2.3-7-2003

Таблиця 26

Загальна довжина тунелю, L км

Розряд тунельної

полігонометрії

Довжина сторін, км

Середня квадратична похибка виміряного кута повороту

Середня відносна похибка вимірювання сторони

Допустимі відносні

похибки ходу

за оцінкою на

станції

оцінка за багаторазовим вимірюванням і

нев’язкам фігур

для криволінійного

тунелю

для прямолінійного тунелю

для криволінійного тунелю

для прямолінійного тунелю

за поперечним зрушенням

за поздовжнім зрушенням

Понад 8

Від 5 до 8 включ.

” 2 ” 5 ”

” 1 ” 2 ”

I-Т

II-Т

III-Т

IV-Т

3-10

2-7

1,5-5

1-3

 0,4”

 0,7”

 1”

 1,5”

 0,7”

 1”

 1,5”

 2”

1:300000

1:200000

1:150000

1:100000

1:150000

1:100000

1:70000

1:50000

1:200000

1:150000

1:120000

1:70000

1:200000

1:150000

1:120000

1:70000

1:100000

1:70000

1:60000

1:40000

ДБН В.2.3-7-2003 С.189

Основна полігонометрія повинна задовольняти таким вимогам:

а) довжини сторін слід приймати від 100 м до 300 м;

б) відносна нев'язка у периметрі ходу не повинна перевищувати:

1:35000 - для тунелів довжиною більше 0,5 км;

1:20000 - для тунелів довжиною менше 0,5 км;

в) величина середньої квадратичної погрішності виміряного кута не повинна: перевищувати ± 3";

г) при вимірі ліній коефіцієнт випадкового впливу р. не повинен перевищувати 0,0003, а коефіцієнт систематичного впливу λ - 0,00001.

Вимірювання кутів і ліній слід провадити двічі з інтервалом в часі не менше доби.

17.23 Замість основної полігометріі на відкритій пересіченій місцевості слід будувати аналітичні мережі як ланцюги або мережі трикутників, що обпираються на пункти тунельної тріангуляції. Дозволяється також вставка поодиноких пунктів аналітичної мережі для передачі координат через портали, стволи, бокові штольні.

Довжини сторін аналітичної мережі повинні прийматися від 300 м до 600 м, величини кутових нев'язок у трикутниках не повинні бути більше ±10".

17.24 Систему реперів, що входять до складу геодезичної розбивної основи, слід створювати шляхом нівелювання І і II класів; при цьому відстань між реперами, відмітки яких визначені нівелюванням II класу, повинна бути не більше 2 км.

Наступне згущення системи реперів слід здійснювати шляхом нівелювання III і IV класів, що обпирається на репери вищих класів, із розрахунку забезпечення кожного стволу, порталу або штольні - не менше ніж трьома реперами.

У ходах III класу граничні нев'язки не повинні бути більше ±10 мм , а в ходах IV класу - ±20 мм , де L - довжина ходу в км.

У ходах IV класу, що нараховують більше 16 станцій на 1 км ходу, дозволяється нев'язка ± 5 мм , де n - кількість станцій у ході.

17.25 У складі геодезичної основи необхідно прокладати підхідну полігонометрію у вигляді системи ходів або замкнутих полігонів із сторонами довжиною від 30 м до 70 м і загальною довжиною не більше 300 м. Підхідна полігонометрія повинна обпиратися на пункти і сторони основної або тунельної полігонометрії.

С.190 ДБН В.2.3-7-2003

При вимірі кутів підхідної полігонометрії розходження їх значень, одержаних із різних прийомів, дозволяється не більше ±15. Відносна похибка при вимірі довжин сторін підхідної полігонометрії отриманої за результатом подвійних вимірів, не повинна перевищувати 1:20000, а за абсолютною величиною повинна бути не більше ±3 мм.

17.26 Знаки геодезичної розбивної основи повинні закладатися з урахуванням забезпечення їх збереженості, прямої видимості на найближчі стволи, портали, штольні, а також можливості здійснення зручних і надійних примикань полігонометричних ходів.

17.27 Орієнтування підземних виробок і передачу дирекційного кута та координат із пунктів геодезичної розбивної основи на знаки підземної маркшейдерської основи слід виконувати такими способами:

а) способом гіроскопічного орієнтування;

б) через одну вертикальну шахту за висками;

в) через портали, горизонтальні і похилі виробки шляхом безпосередньої передачі дирекційного кута;

г) через дві вертикальні шахти або свердловини за висками.

Залежно від місцевих умов може застосовуватися сполучення цих способів орієнтування.

Орієнтування, указане в підпунктах "б", "в" даного пункту, виконується не менше трьох разів:

а) перший - коли забій знаходиться від ствола (порталу) на відстані 50-60 м;

б) другий - коли проходка по основній трасі досягне 100-150 м;

в) третій - коли довжина проходки по трасі глухим забоєм досягне 500 м.

Гіроскопічне орієнтування слід повторювати не рідше, ніж через кожні 300 м проходки.

Величина розходження у значеннях дирекційного кута, одержаного при орієнтуваннях, повинна бути не більше 20".

ДБН В.2.3-7-2003 С.191

Відмітки слід передавати не менше трьох разів із різних початкових реперів на поверхні. Різниця у відмітках підземного репера, одержаних за різними передачами, повинна бути не більше 7 мм.

При передачі висот у підземні виробки слід приймати відмітки реперів невелювання II класу і опорних ходів III класу.

Передачу відміток у підземні виробки та тунелі рекомендується здійснювати через стволи шахт, вентиляційні свердловини, похилі тунелі і штольні.

17.28 Підземна маркшейдерська основа повинна створюватися у вигляді підземної полігонометрії - робочої і основної.

При проходці тунелів слід прокладати:

а) робочу підземну полігонометрію із сторонами довжиною від 25 м до 50 м;

б) основну підземну полігонометрію із сторонами довжиною від 50 м до 100 м;

в) головні ходи із сторонами довжиною 150 м і більше, використовуючи знаки основної підземної полігонометрії.

У тунелях метрополітенів знаки основної полігонометрії на прямолінійних ділянках слід розташовувати з боку, протилежному контактній рейці.

У тунелях, де передбачено укладання постійної рейкової колії, знаки підземної полігонометрії слід закладати на рівні верху колійного бетону або верху баластної призми.

Знаки і точки підземної полігонометрії одночасно повинні служити і реперами мережі підземного нівелювання.

17.29 Абсолютні величини похибок у виміряних довжинах сторін підземної полігонометрії за різницями подвійних вимірів не повинні перевищувати:

а) 2 мм - для ліній до 25 м;

б) 3 мм - для ліній від 25 м до 50 м;

в) 4 мм - для ліній від 50 м до 80 м.

У лініях довжина яких перевищує 80 м, відносна різниця між значеннями вимірів у прямому і зворотному напрямках не повинна перевищувати 1:20000.

При вимірі ліній підземної полігонометрії світлодалекомірами відносна різниця вимірів довжини не повинна перевищувати 1:25000.

С.192 ДБН В.2.3-7-2003

17.30 Кутові та лінійні вимірювання основної полігонометрії слід виконувати "у дві руки" - різними виконавцями, різними приладами і в інший час.

Кутові вимірювання слід повторювати не менше двох разів на рік. Остаточні спостереження та ув'язку підземної полігонометрії слід робити після збійок зустрічних виробок і повторити перед влаштуванням постійної рейкової колії.

17.31 Відмітки знаків підземної полігонометрії слід визначати способом геометричного нівелювання. Допустимі нев'язки у нівелірних полігонах слід обчислювати за формулою:

, (17)

де

n

-

кількість станцій у полігоні.

Нівелювання слід повторювати не рідше двох разів на рік до здачі об'єкту в експлуатацію і не менше трьох разів в останній рік будівництва. Остаточне нівелювання і ув'язку відміток знаків основної підземної полігонометрії слід виконувати після збійок зустрічних виробок і повторити перед влаштуванням постійної рейкової колії.

Нівелювання слід виконувати "у дві руки".

17.32 Знаки і точки підземної маркшейдерської основи залежно від характеру підземної виробки і типу тунельної оправи слід закріплювати:

а) металевими стрижнями із сферичною головкою, у якій висвердлені і зачеканений міддю, бронзою або латунню отвір діаметром 2-3 мм. Стрижні слід закласти в бетонний моноліт у лотковій частині споруди або приварити до оголеної арматури тунельної оправи і обетонити;

б) у вигляді точок, висвердлених на площадці, яка запиляна на ребрі жорсткості або борту чавунного тюбінга тунельної оправи.

Точки слід зачеканити способом, указаним в підпункті "а".

Закріплювати знаки у бетонному моноліті лоткової частини тунелю, де буде укладена постійна рейкова колія, слід за межею кінців шпал.

17.33 Розбивні роботи у процесі будівництва (проходки, зведення оправ, улаштування колії та ін.) повинні виконуватися з точністю яка забезпечує винесення в натуру від знаків геодезичної розбивної основи і підземної маркшейдерської основи осей і відміток, що визначають проектне положення споруди і окремих його частин та конструктивних елементів у плані і по висоті з дотриманням габаритів та встановлених даними Нормами допусків.

ДБН В.2.3-7-2003 С.193

17.34 До виконання геодезично-маркшейдерських розбивних робіт слід підготувати геодезичні розбивні дані.

Проектні рішення з виконання геодезичних робіт, включаючи схеми розміщення знаків для виконання геодезичних побудов та вимірювань, а також вказівок необхідної точності та технічних засобів геодезичного контролю виконання будівельно-монтажних робіт повинні бути оформлені відповідно до встановлених ДБН А.3.1-5 порядком видачі документації до виконання робіт.

Усі розбивні роботи слід виконувати не менше двох разів, як правило, різними способами і різними виконавцями.

17.35 В процесі будівництва тунелів слід виконувати щомісячні контрольні виміри об'ємів основних гірничопрохідницьких робіт (довжина проходки гірських виробок, зібраних кілець тунельної оправи, розчеканки швів та ін.).

17.36 На всіх етапах підземного будівництва слід вести спостереження за деформаціями тунельної оправи. Геодезичні вимірювання несучих конструкцій тунелів та їх частин слід виконувати шляхом нівелювання склепіння кожного п'ятого кільця збірної оправи, вимірювання горизонтальних і косих (під кутом 45°) діаметрів в кожному п’ятому кільці оправи із чавунних тюбінгів або залізобетонних блоків. Аналогічні виміри слід виконувати через кожні 5 м тунелю в оправі із монолітного бетону (залізобетону).