Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів

Має бути передбачений такий пристрій, щоб напруга до тягового кола подавалася тільки в разі відпускання ручного гальма та після повторної дії на орган керування швидкістю руху та (або) орган перемикання напряму руху, коли водій займе робоче положення.

У навантажувача з ДВЗ, що керується стоячим водієм, акселера­тор, на який впливають ногою, має збільшувати швидкість руху, коли на нього натискають правою ногою.

Керування рухом має бути передбачене так, щоб навантажувач не міг зрушити з місця і рухатися, поки не ввімкнені органи керування швидкістю руху і напрямом руху.

У штабелеукладачів з електроприводом, керованих з підлоги, на­правляють рух вперед або назад або вибирають потрібний напрям за допомо­гою легкодоступного пристрою керування. Цей пристрій керування має функ­ціонувати за одним з таких способів:

а) орган керування напрямом руху має бути переміщений вперед для ру­ху штабелеукладача вперед і назад - для руху назад;

б) орган керування напрямом руху має складатися з двох натискних кно­пок, що розміщуються у верхній частині дишла, коли воно розташоване приблиз­но вертикально, причому кнопка, що відповідає напряму руху вперед, розташова­на попереду, а та, що відповідає напряму руху назад, розташована позаду (рис. 5);

Рисунок 5

в) орган керування напрямом руху повинен мати обертальний рух, причому напрямок його переміщення повинен відповідати напрямку обертання коліс (рис. 6).

Рисунок 6

Орган керування напрямом руху має бути маркований. Марковання повинне бути чітким і міцним.

Дишло штабелеукладачів, зазначених у пункті 4.8.8 цих Правил, має бути рухливим у вертикальній площині. Якщо гальмо має механічний при­від, а дишло займає вертикальне або горизонтальне положення, гальмо повинне бути затиснуте, а струм розімкнений, якщо він уже не був розімкнений раніше вимикачем ходу.

У разі електричного приводу гальм залишення водієм дишла або переми­кання вимикача ходу має викликати розмикання струму в тяговому колі та га­льмування, яким би не було положення дишла.

Дишло штабелеукладачів з ДВЗ, керованих водієм з підлоги, має бути рухливим у вертикальній площині. У разі механічної передачі між двигу­ном і колесами гальмо має спрацьовувати, а двигун від’єднуватися від коліс (зчеплення вимкнене), коли дишло переміщається в положення вище або нижче горизонтального.

У навантажувачів з місцем водія, що піднімається, має бути перед­бачено, щоб органи керування вимикалися, коли водій сходить з машини.

Повинні бути передбачені пристрої, які унеможливлюють одночасне ке­рування підйомною платформою з різних пультів. Має бути дозволене викори­стання тільки одного з пультів керування.

Повинні бути передбачені пристрої, що дозволяють водієві, який знахо­диться на підйомній платформі, зупинити двигун навантажувача. Органи керу­вання рухом повинні бути розташовані так, щоб навантажувач міг пересуватися тільки за ввімкнених органів керування напрямом руху і швидкістю руху. Шви­дкість пересування має бути такою, щоб на всіх висотах підіймання платформи були виконані умови стійкості, визначені НД і цими Правилами.

Вимоги до органів керування переміщенням вантажу

Керування переміщенням вантажу може здійснюватися за допомо­гою важелів, натискних кнопок, маховиків тощо.

Необхідно важелі розташовувати так, щоб вони приводилися в дію правою рукою водія і були чітко відокремленими від органів керування рухом навантажувача.

Важелі керування для вказівки їх призначення повинні мати ясне марко­вання відповідно до вимог НД. Кожен символ має бути нанесений на важелі ке­рування або на табличці, встановленій поряд з важелем.

Розташування важелів, порядок і напрямок маневрування ними під час керування підійманням, опусканням, нахилом вантажу і змінними вантажо- захоплювальними пристроями має відповідати НД.

Кожен важіль, дія на який припинена, має автоматично повертатися в нейтральне положення, а робоча операція має зупинятися.

Зусилля на рукоятках важелів керування вантажопідіймачем має бути не більше 60 Н.

Натискні кнопки, за допомогою яких керують підійманням, опус­канням, нахилом вантажу і змінними вантажозахоплювальними пристроями, мають повертатися в нейтральне положення, як тільки припиняється дія на них. Натискні кнопки повинні бути розташовані так, щоб натиснення на кнопку ви­кликало той же ефект, що і переміщення важеля в тому ж напрямку щодо водія (наприклад, натиснення на кнопку, розташовану позаду з пари кнопок, парале­льних подовжній осі машини, має приводити до виконання тієї ж функції, що і переміщення назад важеля керування).

Функції кожної з натискних кнопок мають бути чітко позначені.

У разі керування маховиком його обід має переміщатися в тому ж напрямі, що і важелі.

Вимоги до захисних пристроїв

Навантажувачі мають бути оснащені такими захисними пристроями:

захисний навіс;

захисні ґрати (рамка) для вантажу на каретці вантажопідіймача (за необ­хідності);

пристрій, що запобігає перевантаженню механізму підіймання;

обмежувачі ходу.

Захисним навісом, призначеним для захисту водія від вантажів, що падають, масою менше вантажопідіймальності навантажувача, оснащуються навантажувачі з висотою підіймання вантажу більше 1800 мм.

Захисний навіс слід розташовувати над робочим місцем водія, який сидить або стоїть. Ця вимога розповсюджується і для навантажувачів, що працюють з нахиленим уперед вантажопідіймачем.

Захисний навіс має витримувати випробувальне навантаження ві­дповідно до вимог НД.

Ноги водія, що виступають за межі передньої грані захисного наві­су більш ніж на 150 мм, повинні бути захищені конструкцією навантажувача (рис. 7).

Пошкодження механізму нахилу вантажопідіймача, що може при­звести до переміщення захисного навісу, не повинне бути причиною прямої або непрямої небезпеки для водія від захисного навісу.

Конструкція і розміри захисного навісу не повинні обмежувати оглядовість для водія.

Отвори у верхній частині захисного навісу в одному з двох напря­мів, тобто по ширині або довжині, мають бути не більше 150 мм. Допускається на навантажувачах, призначених для роботи в небезпечних умовах, установлю­вати більш міцний захисний навіс із отворами меншого розміру.

150

1 - грань захисного навісу; 2 - фантомне (скрізне, передбачуване) зображення стійки; 3 - тильна сторона капота або захисна конструкція для ніг

Рисунок 7

Відстань по вертикалі від точки максимального осідання сидіння під водієм масою 90 кг до внутрішньої поверхні захисного навісу, під якою зна­ходиться голова водія під час роботи навантажувачів, керованих сидячим воді­єм, має бути не менше 1000 мм. Допускається для навантажувачів, виготовле­них за кордоном, зазначена відстань не менше 903 мм.

Відстань по вертикалі від платформи, на якій стоїть водій, до вну­трішньої поверхні захисного навісу, під якою знаходиться голова водія під час роботи навантажувачів, керованих водієм, що стоїть, має бути не менше 1880 мм.

Допускається зменшувати відстані по вертикалі, зазначені в пун­ктах 4.10.9 і 4.10.10 цих Правил, щоб навантажувач міг працювати із захисним навісом у місцях з обмеженою висотою робочого приміщення.

У разі оснащення навантажувача кабіною замість захисного наві­су вона має відповідати вимогам пунктів 4.10.4-4.10.11 цих Правил.

Навантажувачі мають бути сконструйовані таким чином, щоб на каретку вантажопідіймача можливо було (за необхідності) встановити захисні ґрати (рамку) для вантажу.

Навантажувачі мають бути обладнані пристроєм, що запобігає перевантаженню механізму підіймання. Значення перевантаження, за якого спрацьовує пристрій, має бути зазначене в настанові з експлуатації навантажу­вача. Пристрій має бути опломбований.

Вантажопідіймач із силовим приводом має бути обладнаний при­строями, що обмежують висоту підіймання та опускання вантажу.

Вимоги до складових частин силових систем навантажувача з

ДВЗ

Система випуску навантажувача з ДВЗ (дизельним, бензиновим, газовим, газобензиновим тощо) має бути встановлена з урахуванням вимоги комфортабельності й охорони здоров’я водія.

Циркуляція повітря через систему охолоджування також має бути здійс­нена так, щоб забезпечувати нормальні умови роботи для водія.

Санітарні вимоги щодо охорони атмосферного повітря місць проведення робіт від забруднення викидами навантажувачів, оснащених ДВЗ, мають відповідати Державним санітарним правилам охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 № 201, і чинним НД.

Паливний бак не слід розташовувати безпосередньо над двигуном. Якщо паливний бак розміщений усередині або збоку моторного відділення, бак і (або) система його заправки мають бути ізольовані від системи електрооблад­нання за допомогою перегородок.

Положення паливного бака та системи його заправки повинно бути таким, щоб переливи або витоки були відведені на підлогу або ґрунт, а не на двигун, еле­менти електрообладнання, випускну систему або до робочого місця водія. Витоки палива назовні під час експлуатації навантажувача не допускаються.

Паливний бак і система його заправки мають бути розміщені так, щоб можливість пошкодження паливного бака або елементів паливної системи була мінімальною.

Усі елементи системи живлення паливом повинні бути міцно за­кріплені на навантажувачі, а система кріплення влаштована так, щоб звести до мінімуму дії вібрацій.

Додаткові вимоги до складових частин силових систем наванта­жувача з ДВЗ, що працює на зрідженому газі

Балон (або балони) для зрідженого газу повинен мати або стаціо­нарне кріплення на навантажувачі, або швидкознімне. Балони повинні бути по­фарбовані в червоний колір, мати нанесені на них паспортні дані відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.97 № 254, зареєстрованих в Міністерстві юс­тиції України 15.05.98 за № 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98), та напис бі­лою фарбою “Пропан-бутан”.

Балони встановлюються на навантажувачі так, щоб вони були за­хищені від атмосферного впливу (прямої дії сонячних променів), зокрема від корозії, і від дії вантажів, з якими здійснюють вантажно-транспортні операції на цьому навантажувачі.

Балони мають бути міцно закріплені на навантажувачі, а вібрації не повинні завдавати впливу на систему кріплення.

Балони, як стаціонарно закріплені, так і швидкознімні, обладну­ються пристроєм, що перешкоджає раптовому виділенню великих кількостей газу, зокрема в разі обриву трубопроводу. Пристрій для забору палива з балона має бути споряджений ручним легкодосяжним вентилем. Забір палива слід здійснювати в рідкій фазі, якщо тільки балон і двигун не обладнані спеціально для прямого забору палива в газоподібній фазі.

Усі балони мають бути обладнані:

а) запобіжним клапаном, сполученим з газовою стороною балона. У разі встановлення таких балонів у закритих об’ємах (відділеннях) навантажувача випускна сторона запобіжного клапана має бути виведена в атмосферу за допо­могою трубки;

б) безвитратним рівнеміром.

Якщо балони встановлюють у закритому відділенні, то воно по­винне мати постійні отвори у верхній і нижній частині для того, щоб була за­безпечена достатня вентиляція.

Якщо балони є знімними, то їх кріплення має бути зручним для маніпуляцій, а також забезпечувати легку перевірку всієї установки після замі­ни балона.

Балони мають бути встановлені на навантажувачі так, щоб отвір запобіжного клапана завжди був сполучений з газовою стороною (верхньою ча­стиною) балона. Це може бути досягнуто за допомогою чеки, що фіксує балон, коли він правильно встановлений.

Якщо додатковий балон розташований на навантажувачі, він по­винен бути закріплений відповідно до вимог пунктів 4.12.3 і 4.12.8 цих Правил.

На випадок відкритого зберігання балона рекомендується перед­бачати на його приєднувальних елементах запобіжні заглушки.

Сполучні трубопроводи і всі допоміжні елементи паливопроводів мають бути легкодосяжними, захищеними від пошкоджень і спрацювання, а та­кож достатньо гнучкими, щоб не деформуватися в процесі експлуатації, зокре­ма під впливом вібрації.

Паливопроводи мають бути прокладені так, щоб розташовані поруч на­гріті частини двигуна не викликали пошкоджень, а в разі пошкоджень і витоків їх легко можна було виявити.

Не допускається застосовувати повністю жорсткі трубопроводи для з’єднання балона з приладами системи живлення, установленими на двигуні.

Гнучкі трубки і сполучні елементи паливопроводів повинні ви­тримувати тиск 3,0 МПа і мають підлягати заміні за перших ознак пошкоджен­ня або руйнування.

Балони і трубопроводи, що сполучають їх, мають бути розташо­вані так, щоб вони не виступали за габарит навантажувача. З’єднання балонів має бути захищене жорстким щитком.

Усі ділянки паливопроводу, що містять зріджений газ між двома запірними вентилями, які можуть бути перекриті, повинні бути обладнані від­повідним розвантажувальним клапаном з метою унеможливлення дії надмірно високого тиску на такі ділянки.

Забороняється застосування алюмінію для виготовлення трубоп­роводів, якими подається зріджений газ.

У разі зупинки двигуна подача газу має автоматично перекрива­тися незалежно від того, вимкнена чи ні система запалення.

У разі коли передбачено декілька баків з різним паливом - бага- топаливна система живлення - вона має бути сконструйована так, щоб не допу­скати проникнення палива з одного бака в інший. Кожне джерело палива (пали­вний бак, балон для газу тощо) має бути перекрите, перш ніж інше джерело, яке його замінює, буде відкрите.

Має бути унеможливлене потрапляння палива із запобіжного клапана або покажчика рівня рідини на ті складові частини навантажувача, що можуть бути джерелом займання.

Якщо корозія будь-якої складової частини системи живлення мо­же бути причиною порушення правильного її функціонування, то ця складова частина повинна мати покриття, що захищає від корозії.

Над виводами акумуляторної батареї, що перебуває під напругою, має бути передбачений повітряний зазор не менше 30 мм або кришка батареї повинна мати електроізолювальне покриття.

Металева кришка акумуляторної батареї або відсіку для акумуляторної батареї (далі - батарейний відсік) має бути такої міцності та жорсткості, щоб у разі прикладення зусилля 980 Н на поверхню квадратної форми розміром 300 мм х 300 мм у геометричному центрі кришки не відбувалося короткого за­микання між внутрішньою поверхнею металевої кришки та виводами батареї з урахуванням повітряного проміжку між ними.

Електроізолювальне покриття (у разі його використання) має бути закріп­лене (унеможливлене зміщення покриття під час експлуатації) на внутрішній поверхні металевої кришки батарейного відсіку. У разі встановлення електроі­золювального покриття повітряний зазор між ним і виводами акумуляторної батареї має бути не менше 10 мм.

У батарейному відсіку над акумуляторними батареями передбача­ються вентиляційні отвори.

Якщо в кришці акумуляторної батареї є отвори, то вони мають бу­ти захищені від проникнення сторонніх предметів. Кришка має бути достатньо жорсткою, щоб за нормального функціонування протидіяти будь-якій деформа­ції, що могла б призвести до контакту кришки з деталями банок акумуляторних батарей, що перебувають під напругою.

Акумуляторні батареї і батарейні відсіки мають бути встановлені на навантажувачі так, щоб було унеможливлене будь-яке їх переміщення, яке може призвести до травми водія, під час нормальної експлуатації і обмежене це переміщення у разі аварії.

Рознімання для підключення зарядного струму мають бути влаш­товані так, щоб під час підключення на заряджання батарея відключалася від робочих кіл навантажувача.

Для аварійного відключення акумуляторної батареї має бути передбачений відповідний пристрій, до якого водій повинен мати зручний і вільний доступ у будь-який час, коли він перебуває в положенні керування. Пристрій для відключення акумуляторної батареї має бути таким, щоб він безпечно вимикав хоч би один полюс струму в головному колі за допомогою:

а) штепсельного рознімання;

б) аварійного вимикача з ручним керуванням.

Під час роботи навантажувача складові частини, що перебувають під напругою, мають бути захищені від будь-якого випадкового доторкування як людиною, так і предметами.