а)падінням вантажу, зіткненням, перекиданням навантажувача

внаслідок:

недостатньої стійкості навантажувача;

неконтрольованого завантаження, перевантаження, перевищення перекидного вантажного моменту;

неконтрольованої амплітуди руху механізмів і складових частин навантажувача;

несподіваного або непередбаченого руху вантажу; невідповідних змінних вантажозахоплювальних пристроїв і

тари;

зіткнення декількох навантажувачів або навантажувачів з іншими транспортними засобами;

б) недостатньою механічною міцністю складових частин і деталей;

в) неправильним вибором ланцюгів, змінних вантажозахоплюваль- них пристроїв та їх неправильним установленням (навішуванням) на навантажувач;

г) неконтрольованим опусканням вантажу механізмом з фрикційним гальмом;

ґ) дією вантажу на працівників (нанесення удару вантажем або противагою);

  1. Механічні види небезпеки, пов’язані зі складовими частинами навантажувача, з вантажами, що переміщуються, і зумовлені, наприклад, формою (гострі крайки, ріжучі елементи, гострокінцеві частини тощо), місцем установлення, масою та стійкістю (потенційна енергія частин, що можуть бути урухом- лені під дією сили тяжіння), масою та швидкістю (кінетична енергія частин під час контрольованого чи неконтрольованого рухів), прискорюванням, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань, накопиченням енергії усередині навантажувача (у пружних елементах, у рідинах, газах, що перебувають під тиском), порушенням безпечних відстаней:

а) здавлювання;

б) поріз;

в) розітнення чи відсікання;

г) намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кінцівок

тощо;

ґ) удар;

д) укол або проколювання;

е) розбризкування рідини під високим тиском; є) утрата стійкості елементів;

ж) ковзання, спотикання або падіння (на навантажувачі чи з навантажувача) працівників;

  1. Електричні види небезпеки від електрошоку чи опіків, що можуть призвести до травм або смерті, або внаслідок чинника несподіваності, викликаного електричним ударом, - до падіння працівника з причини:

а) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що звичайно перебувають під напругою (прямий контакт);

б) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що перебувають під напругою через несправність (непрямий контакт);

в) дії електростатичних процесів, наприклад контакту працівників з електрично зарядженими частинами;

г) термічного випромінювання або таких процесів, як розбризкування розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких замикань тощо;

  1. Термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм, викликаних:

а) контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою;

б) полум’ям або вибухом;

в) роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі;

  1. Небезпека, спричинена шумом, що може призвести до:

а) тривалого порушення гостроти слуху;

б) дзвону у вухах;

в) утоми, стресу тощо;

г) інших наслідків, наприклад порушень рівноваги, послаблення

уваги тощо;

ґ) перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо;

  1. Небезпека, спричинена вібрацією, що може призвести до значних порушень здоров’я (розлад судинної та нервової систем, порушення кровообігу, хвороби суглобів тощо);
  2. Небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх компонентами), що їх використовує або виділяє навантажувач, що працює, а також переміщуваними вантажами внаслідок:

а) їх вдихання, заковтування обслуговувальним і ремонтним персоналом шкідливих для здоров’я рідин, газів, аерозолей, парів та пилу, а також їх контакту зі шкірою, очима і слизовою оболонкою, проникнення через шкіряний покрив;

б) вогне- і вибухонебезпечності;

  1. Небезпека, спричинена нехтуванням ергономічних вимог і принципів під час розроблення машин:

а) незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне навантаження на організм водія;

б) нехтування засобами індивідуального захисту;

в) недостатнє місцеве освітлення;

г) розумове перевантаження, стрес тощо, що виникають під час робочого процесу, процесу контролю за роботою навантажувача або технічного обслуговування в межах їх використання за призначенням;

ґ) незручна конструкція, розміщення або марковання елементів керування;

д) незручна конструкція або розміщення приладів контролювання;

  1. Небезпека, спричинена несподіваним запуском, несподіваним перевищенням швидкості тощо, унаслідок:

а) виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;

б) припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;

в) зовнішнього впливу на електрообладнання;

г)дії природних атмосферних чинників;

ґ) помилки водія в керуванні навантажувачем (через недостатню відповідність навантажувача здібностям та навикам водія);

  1. Небезпека, спричинена помилками виробника під час складання настанови з експлуатації тощо;
  2. Небезпека, спричинена поломками під час роботи, унаслідок:

а) утомного руйнування;

б) неприпустимої величини деформації;

в) критичного спрацювання;

г) корозії;

  1. Небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, деталей навантажувача, речей обслуговувального і ремонтного персоналу тощо);
  2. Небезпека, спричинена рухом навантажувача, його каретки:

а) рух під час запускання двигуна;

б) рух за відсутності водія на своєму місці;

в) рух за відсутності надійного закріплення всіх складових частин,

деталей;

  1. Небезпека, пов’язана з робочим місцем водія навантажувача, внаслідок:

а) падіння водія під час спроби зайняти або покинути робоче місце;

б) викидів газів на робочому місці;

в) пожежі (займистість кабіни, нестача засобів вогнегасіння);

г) механічних видів небезпеки на робочому місці (контактування з рухливими частинами, наїзд, падіння предметів);

ґ) недостатнього огляду з робочого місця;

д) невідповідного освітлення;

е) незручного місця для сидіння; є) шуму на робочому місці;

ж) вібрації на робочому місці;

  1. Небезпека, пов’язана із системою керування:

а)неправильне розміщення органів керування;

б)неправильна конструкція органів керування та неправильний режим їх роботи;

  1. Небезпека, пов’язана з джерелами та передаванням енергії:

а) небезпека, пов’язана з двигуном та акумуляторними батареями;

б) небезпека, пов’язана з передаванням енергії між обладнанням навантажувача;

в) небезпека, пов’язана із з’єднаннями та засобами буксирування;

  1. Небезпека, пов’язана з третіми особами:

а) несанкціонований запуск або експлуатація;

б) відсутність або невідповідність візуальних або звукових попереджувальних сигналів;

  1. Небезпека, пов’язана з несприятливими природними факторами:

а) вітрове навантаження;

б) снігове навантаження;

в) ожеледиця, зледеніння;

г) сейсмічне навантаження;

ґ) грозові електричні розряди.

  1. Ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від впливу вище- наведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час експлуатації навантажувача, наведених у цих Правилах.

Під час розроблення навантажувачів повинен бути проведений аналіз прогнозованої небезпеки, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, породжуваних механічним, електричним, хімічним (від сировини, матеріалів та інших речовин), термічним (тепловим) впливом, а також порушенням вимог ергономіки та іншими причинами.

  1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО БУДОВИ НАВАНТАЖУВАЧІВ ТА ЇХ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН
  2. Загальні вимоги
  3. Навантажувачі, їх складові частини, пристрої безпеки мають відповідати вимогам цих Правил і НД.
  4. Кліматичне виконання навантажувачів має встановлюватися відповідно до вимог НД.
  5. Навантажувачі, призначені для експлуатації в сейсмічних районах (понад 6 балів), виготовляються у сейсмічному виконанні відповідно до вимог НД.
  6. Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, мають відповідати вимогам “Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок”, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), і чинним НД.

Клас вибухо- і пожежонебезпечної зони, категорія та група вибухонебезпечної суміші зазначаються в паспорті навантажувача, а також у настанові з експлуатації.

Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, повинні мати відповідне марковання.

  1. Навантажувачі, у разі їх використання відповідно до настанови з експлуатації, повинні мати подовжню та поперечну стійкість з вантажем і без вантажу, під час штабелювання та пересування.

Перевірка стійкості навантажувачів має проводитися відповідно до вимог НД.

  1. Навантажувачі повинні долати з номінальним вантажем ухил, зазначений виробником у настанові з експлуатації.
  2. Швидкість руху горизонтальною поверхнею навантажувачів, керованих водієм, що стоїть, з номінальним вантажем має бути не більше 16 км/год.
  3. Авто- і електронавантажувачі мають бути оснащені пристроями для їх буксирування (гак, петля тощо). Якщо авто- і електронавантажувач передбачено використовувати як тягач, то конструкція тягово-зчіпного пристрою має унеможливлювати мимовільне роз’єднання.
  4. Навантажувачі повинні мати позначені місця стропування для їх навантаження (розвантаження) на транспортні засоби в разі транспортування.
  5. На корпусі навантажувачів з пневматичними шинами має бути зазначений тиск в шинах.
  6. Колеса навантажувачів, що виступають за зовнішній контур шасі, мають бути захищені, щоб звести до мінімуму ризик отримання водієм, який перебуває в нормальному робочому положенні, травми від предметів, що вилітають з-під коліс.
  7. Конструкція систем навантажувачів має унеможливлювати крап- лепадіння робочої рідини гідросистем, палива і шкідливих рідин (у разі порушення герметичності з’єднань), особливо на гарячі складові частини навантажувачів, що здатні викликати займання цих рідин. Допускається краплепадіння в призначені для цього закриті або заправні ємності.
  8. Автонавантажувачі вантажопідіймальністю понад 3000 кг можуть бути обладнані за замовленням споживача пристроями для полегшення запуску двигуна за низьких температур.
  9. За замовленням споживача автонавантажувачі можуть бути обладнані іскрогасниками на вихлопних трубах, а автонавантажувачі вантажопідіймальністю до 4000 кг - системою зниження токсичності відпрацьованих газів.

Конструкція автонавантажувачів з карбюраторним (бензиновим) двигуном має передбачати можливість установлення на двигун апаратури для роботи на зрідженому газі.

  1. На автонавантажувачі має бути передбачене місце для установлення вогнегасника.
  2. Деталі і складальні одиниці навантажувача повинні витримувати без пошкодження швів зварних з’єднань і залишкових деформацій статичне і динамічне навантаження під час проведення приймальних випробувань.
  3. Металоконструкції та металеві деталі навантажувачів мають бути захищені від корозії відповідно до умов експлуатації.
  4. Виступаючі місця навантажувачів, які можуть стати небезпечними під час експлуатації, повинні мати попереджувальне фарбування відповідно до вимог НД.
  5. У металоконструкціях мають передбачатися заходи проти накопичування в них вологи.
  6. На навантажувачах на видному для водія місці мають бути прикріплені таблички з діаграмами:

зміни вантажопідіймальності залежно від положення центра ваги вантажу;

зміни вантажопідіймальності залежно від висоти підіймання вантажу (3300 мм і більше).

  1. Вимоги до систем гальмування
  2. Навантажувачі мають бути оснащені двома незалежними системами для приведення в дію робочого і стоянкового гальм.

Штабелеукладачі, керовані стоячим водієм або водієм, який підіймається разом з робочою платформою, і які мають гальмівну систему, що вмикається підняттям (відпущенням) педалі, або інший автоматичний пристрій, а також керовані з підлоги водієм, який супроводжує штабелеукладач пішки (іноді з додатковою можливістю сидіти), можуть мати одну загальну систему гальмування, яка має автоматично загальмовувати і вимикати коло електродвигунів пересування в разі відходу водія з місця керування.

Приведення в дію робочого гальма не повинне викликати автоматично одночасного спрацьовування стоянкового гальма. Обидві гальмівні системи можуть використовувати одні й ті ж елементи системи - гальмівні колодки, барабан і пов’язані з ними привідні пристрої.

  1. Як робочі гальма слід використовувати гальма фрикційного типу, електричну систему гальмування, гідростатичну передачу. Якщо передбачена окрема система керування для право- і лівобічного ручного гальма, допускається застосовувати комбіновану і (або) стабілізувальну систему гальмування.
  2. Стоянкове гальмо має приводитися в дію вручну або автоматично і залишатися затисненим до його навмисного відпущення.
  3. Утримання гальмівних елементів (механізмів) стоянковими гальмами в загальмованому стані має здійснюватися виключно механічним способом без застосування нетвердих тіл (повітря, робочої рідини тощо).
  4. Гальма можуть мати такі типи привідних елементів:

педаль, що натискається;

педаль, що відпускається;

рукоятка;

важіль;

дишло (рукоятка-повідець).

  1. Робоча гальмівна система повинна забезпечувати ефективне гальмування одноразовим натисненням (відпусканням) педалі або іншого привідного елемента гальма, яка (який) у разі повного натиснення (відпускання) не повинна (нен) доходити до підлоги або іншого конструктивного елемента навантажувача на місці керування. Педаль або інший привідний елемент гальма після зняття тиску ноги (руки) водія має автоматично повертатися в початкове положення.
  2. Якщо для приведення в дію повітряної системи робочого гальма застосовується накопичена енергія, то необхідно забезпечити таку умову: за нерухомого навантажувача робоча гальмівна система повинна бути здатна створити в повітряній системі 70 % максимального тиску, виміряного в гальмі, якщо на гальмо натискають повністю 20 разів із швидкістю 6 разів на хвилину, а двигун працює з оптимальною швидкістю для відновлення гальмівної енергії.
  3. Повітряна гальмівна система із застосуванням накопиченої енергії має бути оснащена сигнальним пристроєм, що спрацьовує в разі падіння рівня накопиченої енергії нижче 50 % установленого виробником максимуму. Сигнальний пристрій розташовується на видному місці. Водій повинен чути сигнал, який має бути тривалим. Манометр для цієї мети застосовувати не дозволяється.
  4. Робоча гальмівна система має втримувати навантажувач з номінальним вантажем у транспортному (опущеному) положенні у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, не менше 0,2 хв.
  5. Стоянкова гальмівна система без допомоги водія має не менше 5 хв утримувати навантажувач у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, або на зазначеному нижче ухилі (який з них більше):