Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів

а) здавлювання;

б) поріз;

в) розітнення чи відсікання;

г) намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кінцівок

тощо;

ґ) удар;

д) укол або проколювання;

е) розбризкування рідини під високим тиском; є) утрата стійкості елементів;

ж) ковзання, спотикання або падіння (на навантажувачі чи з наванта­жувача) працівників;

Електричні види небезпеки від електрошоку чи опіків, що можуть призвести до травм або смерті, або внаслідок чинника несподіваності, виклика­ного електричним ударом, - до падіння працівника з причини:

а) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що зви­чайно перебувають під напругою (прямий контакт);

б) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що пере­бувають під напругою через несправність (непрямий контакт);

в) дії електростатичних процесів, наприклад контакту працівників з електрично зарядженими частинами;

г) термічного випромінювання або таких процесів, як розбризку­вання розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких зами­кань тощо;

Термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм, викликаних:

а) контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже ви­сокою або низькою температурою;

б) полум’ям або вибухом;

в) роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі;

Небезпека, спричинена шумом, що може призвести до:

а) тривалого порушення гостроти слуху;

б) дзвону у вухах;

в) утоми, стресу тощо;

г) інших наслідків, наприклад порушень рівноваги, послаблення

уваги тощо;

ґ) перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо;

Небезпека, спричинена вібрацією, що може призвести до значних порушень здоров’я (розлад судинної та нервової систем, порушення кровообігу, хвороби суглобів тощо);

Небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх компонента­ми), що їх використовує або виділяє навантажувач, що працює, а також пере­міщуваними вантажами внаслідок:

а) їх вдихання, заковтування обслуговувальним і ремонтним персо­налом шкідливих для здоров’я рідин, газів, аерозолей, парів та пилу, а також їх контакту зі шкірою, очима і слизовою оболонкою, проникнення через шкіряний покрив;

б) вогне- і вибухонебезпечності;

Небезпека, спричинена нехтуванням ергономічних вимог і принци­пів під час розроблення машин:

а) незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне на­вантаження на організм водія;

б) нехтування засобами індивідуального захисту;

в) недостатнє місцеве освітлення;

г) розумове перевантаження, стрес тощо, що виникають під час ро­бочого процесу, процесу контролю за роботою навантажувача або технічного обслуговування в межах їх використання за призначенням;

ґ) незручна конструкція, розміщення або марковання елементів ке­рування;

д) незручна конструкція або розміщення приладів контролювання;

Небезпека, спричинена несподіваним запуском, несподіваним пере­вищенням швидкості тощо, унаслідок:

а) виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;

б) припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;

в) зовнішнього впливу на електрообладнання;

г) дії природних атмосферних чинників;

ґ) помилки водія в керуванні навантажувачем (через недостатню ві­дповідність навантажувача здібностям та навикам водія);

Небезпека, спричинена помилками виробника під час складання настанови з експлуатації тощо;

Небезпека, спричинена поломками під час роботи, унаслідок:

а) утомного руйнування;

б) неприпустимої величини деформації;

в) критичного спрацювання;

г) корозії;

Небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, де­талей навантажувача, речей обслуговувального і ремонтного персоналу тощо);

Небезпека, спричинена рухом навантажувача, його каретки:

а) рух під час запускання двигуна;

б) рух за відсутності водія на своєму місці;

в) рух за відсутності надійного закріплення всіх складових частин,

деталей;

Небезпека, пов’язана з робочим місцем водія навантажувача, вна­слідок:

а) падіння водія під час спроби зайняти або покинути робоче місце;

б) викидів газів на робочому місці;

в) пожежі (займистість кабіни, нестача засобів вогнегасіння);

г) механічних видів небезпеки на робочому місці (контактування з рухливими частинами, наїзд, падіння предметів);

ґ) недостатнього огляду з робочого місця;

д) невідповідного освітлення;

е) незручного місця для сидіння; є) шуму на робочому місці;

ж) вібрації на робочому місці;

Небезпека, пов’язана із системою керування:

а) неправильне розміщення органів керування;

б) неправильна конструкція органів керування та неправильний ре­жим їх роботи;

Небезпека, пов’язана з джерелами та передаванням енергії:

а) небезпека, пов’язана з двигуном та акумуляторними батареями;

б) небезпека, пов’язана з передаванням енергії між обладнанням на­вантажувача;

в) небезпека, пов’язана із з’єднаннями та засобами буксирування;

Небезпека, пов’язана з третіми особами:

а) несанкціонований запуск або експлуатація;

б) відсутність або невідповідність візуальних або звукових попере­джувальних сигналів;

Небезпека, пов’язана з несприятливими природними факторами:

а) вітрове навантаження;

б) снігове навантаження;

в) ожеледиця, зледеніння;

г) сейсмічне навантаження;

ґ) грозові електричні розряди.

Ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від впливу вище- наведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення про­гнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час експлуатації навантажувача, наведених у цих Правилах.

Під час розроблення навантажувачів повинен бути проведений аналіз прогнозованої небезпеки, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, поро­джуваних механічним, електричним, хімічним (від сировини, матеріалів та ін­ших речовин), термічним (тепловим) впливом, а також порушенням вимог ер­гономіки та іншими причинами.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО БУДОВИ НАВАНТАЖУВАЧІВ ТА ЇХ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН

Загальні вимоги

Навантажувачі, їх складові частини, пристрої безпеки мають відпо­відати вимогам цих Правил і НД.

Кліматичне виконання навантажувачів має встановлюватися відпо­відно до вимог НД.

Навантажувачі, призначені для експлуатації в сейсмічних районах (понад 6 балів), виготовляються у сейсмічному виконанні відповідно до вимог НД.

Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і по­жежонебезпечних зонах, мають відповідати вимогам “Правил будови електроу­становок. Електрообладнання спеціальних установок”, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), і чинним НД.

Клас вибухо- і пожежонебезпечної зони, категорія та група вибухонебез­печної суміші зазначаються в паспорті навантажувача, а також у настанові з експлуатації.

Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежоне­безпечних зонах, повинні мати відповідне марковання.

Навантажувачі, у разі їх використання відповідно до настанови з експлуатації, повинні мати подовжню та поперечну стійкість з вантажем і без вантажу, під час штабелювання та пересування.

Перевірка стійкості навантажувачів має проводитися відповідно до вимог НД.

Навантажувачі повинні долати з номінальним вантажем ухил, за­значений виробником у настанові з експлуатації.

Швидкість руху горизонтальною поверхнею навантажувачів, керо­ваних водієм, що стоїть, з номінальним вантажем має бути не більше 16 км/год.

Авто- і електронавантажувачі мають бути оснащені пристроями для їх буксирування (гак, петля тощо). Якщо авто- і електронавантажувач передба­чено використовувати як тягач, то конструкція тягово-зчіпного пристрою має унеможливлювати мимовільне роз’єднання.

Навантажувачі повинні мати позначені місця стропування для їх навантаження (розвантаження) на транспортні засоби в разі транспортування.

На корпусі навантажувачів з пневматичними шинами має бути за­значений тиск в шинах.

Колеса навантажувачів, що виступають за зовнішній контур шасі, мають бути захищені, щоб звести до мінімуму ризик отримання водієм, який перебуває в нормальному робочому положенні, травми від предметів, що вилі­тають з-під коліс.

Конструкція систем навантажувачів має унеможливлювати крап- лепадіння робочої рідини гідросистем, палива і шкідливих рідин (у разі пору­шення герметичності з’єднань), особливо на гарячі складові частини наванта­жувачів, що здатні викликати займання цих рідин. Допускається краплепадіння в призначені для цього закриті або заправні ємності.

Автонавантажувачі вантажопідіймальністю понад 3000 кг можуть бути обладнані за замовленням споживача пристроями для полегшення запуску двигуна за низьких температур.

За замовленням споживача автонавантажувачі можуть бути облад­нані іскрогасниками на вихлопних трубах, а автонавантажувачі вантажопідій­мальністю до 4000 кг - системою зниження токсичності відпрацьованих газів.

Конструкція автонавантажувачів з карбюраторним (бензиновим) двигу­ном має передбачати можливість установлення на двигун апаратури для роботи на зрідженому газі.

На автонавантажувачі має бути передбачене місце для установ­лення вогнегасника.

Деталі і складальні одиниці навантажувача повинні витримувати без пошкодження швів зварних з’єднань і залишкових деформацій статичне і динамічне навантаження під час проведення приймальних випробувань.

Металоконструкції та металеві деталі навантажувачів мають бути захищені від корозії відповідно до умов експлуатації.

Виступаючі місця навантажувачів, які можуть стати небезпечними під час експлуатації, повинні мати попереджувальне фарбування відповідно до вимог НД.

У металоконструкціях мають передбачатися заходи проти накопи­чування в них вологи.

На навантажувачах на видному для водія місці мають бути прик­ріплені таблички з діаграмами:

зміни вантажопідіймальності залежно від положення центра ваги вантажу;

зміни вантажопідіймальності залежно від висоти підіймання вантажу (3300 мм і більше).

Вимоги до систем гальмування

Навантажувачі мають бути оснащені двома незалежними системами для приведення в дію робочого і стоянкового гальм.

Штабелеукладачі, керовані стоячим водієм або водієм, який підіймається разом з робочою платформою, і які мають гальмівну систему, що вмикається підняттям (відпущенням) педалі, або інший автоматичний пристрій, а також ке­ровані з підлоги водієм, який супроводжує штабелеукладач пішки (іноді з дода­тковою можливістю сидіти), можуть мати одну загальну систему гальмування, яка має автоматично загальмовувати і вимикати коло електродвигунів пересу­вання в разі відходу водія з місця керування.

Приведення в дію робочого гальма не повинне викликати автоматично одночасного спрацьовування стоянкового гальма. Обидві гальмівні системи можуть використовувати одні й ті ж елементи системи - гальмівні колодки, ба­рабан і пов’язані з ними привідні пристрої.

Як робочі гальма слід використовувати гальма фрикційного типу, електричну систему гальмування, гідростатичну передачу. Якщо передбачена окрема система керування для право- і лівобічного ручного гальма, допускаєть­ся застосовувати комбіновану і (або) стабілізувальну систему гальмування.

Стоянкове гальмо має приводитися в дію вручну або автоматично і залишатися затисненим до його навмисного відпущення.

Утримання гальмівних елементів (механізмів) стоянковими гальма­ми в загальмованому стані має здійснюватися виключно механічним способом без застосування нетвердих тіл (повітря, робочої рідини тощо).

Гальма можуть мати такі типи привідних елементів:

педаль, що натискається;

педаль, що відпускається;

рукоятка;

важіль;

дишло (рукоятка-повідець).

Робоча гальмівна система повинна забезпечувати ефективне гальмування одноразовим натисненням (відпусканням) педалі або іншого привідного елемента гальма, яка (який) у разі повного натиснення (відпускання) не повинна (нен) доходити до підлоги або іншого конструктивного елемента навантажувача на місці керування. Педаль або інший привідний елемент гальма після зняття тиску ноги (руки) водія має автоматично повертатися в початкове положення.

Якщо для приведення в дію повітряної системи робочого гальма застосовується накопичена енергія, то необхідно забезпечити таку умову: за нерухомого навантажувача робоча гальмівна система повинна бути здатна створити в повітряній системі 70 % максимального тиску, виміряного в гальмі, якщо на гальмо натискають повністю 20 разів із швидкістю 6 разів на хвилину, а двигун працює з оптимальною швидкістю для відновлення гальмівної енергії.

Повітряна гальмівна система із застосуванням накопиченої енергії має бути оснащена сигнальним пристроєм, що спрацьовує в разі падіння рівня накопиченої енергії нижче 50 % установленого виробником максимуму. Сигна­льний пристрій розташовується на видному місці. Водій повинен чути сигнал, який має бути тривалим. Манометр для цієї мети застосовувати не дозволяється.

Робоча гальмівна система має втримувати навантажувач з номіна­льним вантажем у транспортному (опущеному) положенні у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлу­атації, не менше 0,2 хв.

Стоянкова гальмівна система без допомоги водія має не менше 5 хв утримувати навантажувач у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, або на зазначеному нижче ухилі (який з них більше):

а) навантажувачі з місцем водія, що піднімається, навантажувачі з бічним узяттям вантажу (одно- і двобічні, фронтально-бічні) і комплектувальники - 5 %;

б) навантажувачі з платформою, штабелеукладачі, навантажувачі з вила­ми, розташованими між виносними опорами (лонжеронами), навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами, навантажувачі з пересуванням у двох напрямках, навантажувачі з пересуванням у різних напрямках - 10 %;

в) усі інші навантажувачі, керовані сидячим або стоячим водієм, - 15 %.

Ефективність утримання навантажувача стоянковою і робочою га­льмівними системами перевіряється відповідно до вимог НД.

Гальма, що приводяться в дію натисненням на гальмівну педаль, мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С_ь (відносно найбі­льшої заданої швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3) (для робочих гальм), і втримувати нава­нтажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для стоянкових гальм), у разі натиснення на педаль зусиллям не більше 600 Н. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 1200 Н без пошкодження та залиш­кової деформації всіх складових частин гальма.

Якщо найбільша швидкість навантажувача знижується автоматично за­лежно від висоти підіймання вантажу, то під час визначення коефіцієнта галь­мування С_ь має бути врахована знижена швидкість для саме цієї висоти підій­мання. Ця додаткова вимога не відміняє основної вимоги забезпечити мініма­льний коефіцієнт гальмування з вантажем у транспортному положенні (табл. 1).

Шлях гальмування S, м, має бути не більше визначеного за формулою

V²

S = 0,394-^, (3)

Сь

де V - швидкість, км/год;

Сь - коефіцієнт гальмування, %, розрахований залежно від швидкості V, зазначеної в табл. 1.

Таблиця 1. Мінімальний коефіцієнт гальмування з вантажем у транспортному положенні

Група від­повідно до НД

Тип навантажувача

Номінальна вантажопідій­мальність, кг

Мінімальний коефіцієнт гальмування С_ь, %

а) Для швидкості навантажувача, км/год

V < 5

5<v< 13,4

v >13,4

А1

Всі навантажувачі, крім С і D

До 16000

9,3

l,86v

25

А2

Від 16000 до 50000 включ.

7,5

l,49v

20

б) Для швидкості навантажувача, км/год

v < 4

4 < v < 9

v > 9

С