Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів

Опір ізоляції струмоведучих частин електрообладнання відносно металевого корпусу навантажувача після випробувань на вологостійкість має бути зазначений в настанові з експлуатації навантажувача.

Опір ізоляції акумуляторної батареї без електроліту щодо батарей­ного відсіку має бути не менше 20 КОм, а з електролітом у зарядженому стані щодо корпусу навантажувача - не менше 1 КОм.

Тепловий режим електродвигунів має бути перевірений в умовних циклах роботи навантажувача.

Граничні перевищення температур колекторів електродвигунів над тем­пературою навколишнього повітря не повинні бути більші за значення, устано­влені НД.

Вимоги до робочого місця водія

Ергономічні вимоги до робочого місця водія та органів керування навантажувачів мають відповідати викладеним в НД.

Робоче місце водія, який сидить або стоїть, має бути влаштоване так, щоб водій залишався всередині контуру навантажувача в плані, коли він займає нормальне робоче положення, за винятком штабелеукладачів, для яких передбачено керування з платформи водія, яка може складатися чи повертати­ся, або з підлоги, коли водій під час керування супроводжує штабелеукладач пішки.

Робоче місце водія та взаємне розташування його елементів має відпові­дати характеру роботи, забезпечувати зручне положення водія, його безпеч­ність, можливість виконання робочих маніпуляцій.

До місця водія має бути вільний доступ.

Підлога робочого місця, підніжки і східці повинні мати поверхню, що унеможливлює ковзання.

Під час перебування в нормальному робочому положенні водій має бути захищений від можливості придавлення або затискання частинами наван­тажувача, що переміщуються одна щодо одної, шляхом забезпечення мінімаль­них відстаней для місць, до яких можуть бути притиснуті:

пальці водія - 25 мм;

кисті рук або ступні ніг водія - 50 мм;

руки або ноги водія - 100 мм.

Здійснення цих заходів у конструкції навантажувача не повинне приводи­ти до обмеження сектора огляду водія чи свободи його рухів.

Допускається для забезпечення зазначеного вільного простору застосову­вати захисні щитки.

Для доступу водія на робоче місце навантажувачі мають бути обла­днані засобами доступу - підніжками і драбинами з поручнями (ручками). До­пускається використовувати як поручні та проміжні підніжки конструктивні елементи навантажувача.

Параметри засобів доступу до робочого місця водія навантажувача:

висота розташування нижнього східця відносно опорної поверхні коліс навантажувача (підлоги або майданчика) - не більше 450 мм;

ширина східця - не менше 130 мм;

глибина східця - не менше 100 мм;

інтервал між східцями - від 200 мм до 300 мм (має бути постійним);

довжина частини поручня (ручки), що охоплюється рукою, - не менше 120 мм;

діаметр поручня (ручки) - від 15 мм до 20 мм;

відстань від поверхні поручня (ручки), що охоплюється рукою, до будь- якого елемента конструкції навантажувача - не менше 50 мм.

Рукоятки та контактні поверхні органів керування мають бути вико­нані з матеріалів, стійких до корозії, нетоксичних і з низькою теплопровідністю.

Важелі (рукоятки) керування (у нейтральному положенні), гальмів­ні педалі, кермове колесо, крім важеля стоянкового гальма у відпущеному по­ложенні (положення «Вгору»), можуть виступати за межі горизонтальної прое­кції захисного навісу в бік вантажопідіймача не більше ніж на 150 мм.

Робоче місце водія, який сидить, має обладнуватися сидінням водія.

За необхідності, наприклад для супроводжуючої особи тощо, на ро­бочому місці водія може бути передбачене друге сидіння.

Параметри сидіння та його елементів мають бути пов’язані з поло­женням контрольної точки сидіння (SIP) відповідно до вимог НД.

Конструкція сидіння має забезпечувати регулювання його поло­ження в горизонтальному (подовжньому) напрямку відносно середнього поло­ження не менше ніж на 50 мм у кожен бік.

Конструктивні елементи навантажувача, розташовані під сидінням, не повинні виступати за передній край подушки сидіння, що перебуває в крайньому передньому положенні, більше ніж на 50 мм у верхній частині та більше ніж на 80 мм у нижній частині.

Робоче місце водія, який сидить, може влаштовуватися в кабіні з урахуванням вимог пунктів 4.6.3 і 4.10.2-4.10.11 цих Правил.

Кабіни мають обладнуватися дверима з замком, що замикається ключем.

Якщо закрита кабіна має опалення, то опалювальний прилад пови­нен забезпечувати рівномірний розподіл теплого повітря в кабіні, а також має бути передбачений відповідний пристрій (щиток, екран тощо), що захищає во­дія від опіків.

Мають бути передбачені пристрої для провітрювання кабіни (вен­тилятор тощо).

Якщо вікна кабіни скляні, то скло має бути безпечним. Лобове та заднє стекла мають бути оснащені склоочисниками.

Оглядовість з робочого місця водія має відповідати вимогам НД.

З робочого місця водія, за вертикального положення вантажо­підіймача, має бути забезпечена видимість кінця однієї з вил у крайньому верх­ньому та нижньому положеннях, а також при висоті підіймання вил 1200 мм.

Довжина невидимої частини майданчика позаду навантажувача не повин­на перевищувати величину 1,2 радіуса повороту.

Кабіна водія повинна бути обладнана дзеркалом заднього виду, сонцезахисним пристроєм (козирок, шторка тощо), заскленим вікном стелі, елементами конструкції для природної вентиляції кабіни за закритих дверей.

На замовлення споживача кабіна водія може оснащуватися опалю­вальним приладом, обмивачем лобового скла, гачком для одягу, додатковим дзеркалом заднього виду, захисними ґратами (рамкою) для вантажу, склоочис­ником вікна стелі тощо.

Платформа водія на навантажувачі, що виходить за межі робочого місця водія, має бути сконструйована так, щоб витримувати подовжнє зусилля, відповідне масі завантаженого навантажувача та прикладене у напрямі подовжньої осі навантажувача. Платформа водія включає підсилюючі елементи конструкції і всі частини навантажувача, що беруть участь в опорі платформи деформації від дії подовжнього зусилля.

Поверхня платформи водія навантажувача, керованого стоячим водієм, має бути шорсткою, з піднесенням біля країв або мати захисний борт заввишки не менше 25 мм для унеможливлення зісковзування ноги водія.

Платформа водія, розташована консольно на навантажувачі з противагою (виступає за зовнішній контур навантажувача), повинна мати бокову або передню огорожу, за винятком штабелеукладачів, керованих водієм з підлоги.

Платформа водія, яка може складатися або повертатися, має бути оснащена пристроями, що унеможливлюють мимовільне складання або повер­тання, коли водій перебуває на ній.

Платформа водія, яка розташовується (або може бути піднята) на висоті більше ніж 1 м від опорної поверхні коліс, має бути обладнана поручнями.

Поручні повинні мати висоту від 900 мм до 1100 мм, вимірювану між верхом поручня і платформою, і повинні бути здатні витримувати навантажен­ня 900 Н, прикладене у будь-якому горизонтальному напрямку. Знімні або ша­рнірні поручні мають бути влаштовані так, щоб їх установлення на місце було без зусиль.

У разі використання додаткової платформи (наприклад, у комплектуваль­ників, навантажувачів з місцем водія, що піднімається, тощо) поручень з відк­ритого боку платформи (боку вантажу) водія можна не встановлювати. Коли використовують знімні або шарнірні поручні або коли не ставлять поручень з відкритого боку (боку вантажу), мають бути передбачені інші способи захисту водія від падіння.

Повинні бути передбачені засоби для захисту працівників у їх нормаль­ному положенні під час роботи від рухомих частин навантажувача, які можуть становити небезпеку.

Робоча платформа, призначена для підіймання працівників (на­приклад, для цілей технічного обслуговування, ремонту тощо), має бути споря­джена засобами кріплення та надійної фіксації платформи до вантажопідіймача (до каретки і (або) до вил), а також засобами для кріплення та надійної фіксації запобіжних поясів працівників.

Робоча платформа повинна мати поверхню підлоги, що перешко­джає ковзанню, і має бути обладнана поручнями, що відповідають вимогам пу­нкту 4.6.24 цих Правил, захисним бордюром заввишки не менше 100 мм з усіх боків і бути захищеною від тих рухомих частин навантажувача, які можуть ста­новити небезпеку.

Допустимий рівень шуму та вібрації в кабіні чи на робочому місці водія не повинен перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Сані­тарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, за­тверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою головного державного са­нітарного лікаря України від 01.12.99 № 39, “Санитарных правил по гигиене труда водителей автомобилей”, затверджених Г оловним державним санітарним лікарем СРСР від 05.05.88 № 4616-88 (далі - СП 4616-88), та чинних НД.

Параметри мікроклімату в кабіні на робочому місці водія повинні відпо­відати вимогам СП 4616-88.

Уміст хімічних речовин у повітрі кабіни чи на робочому місці водія (у повітрі робочої зони навантажувача) не повинен перевищувати граничнодо­пустимих концентрацій відповідно до вимог СП 4616-88 і чинних НД.

Рівні напруженості електромагнітного поля в кабіні чи на робочому місці водія не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Дер­жавних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних по­лів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524.

Рівні напруженості електростатичного поля на поверхні полімерних ма­теріалів, якими оздоблена кабіна (стіни, підлога, панелі керування, органи ке­рування тощо), і рівні напруженості електростатичного поля в кабіні мають ві­дповідати “Санитарным правилам и нормам по применению полимерных мате­риалов в строительстве. Гигиенические требования”, затвердженим Міністерст­вом охорони здоров’я СРСР від 12.08.91 (СанПіН № 6027-А-91), і чинним НД.

Матеріали, що використовуються для оздоблення кабіни чи робо­чого місця водія (стіни, підлога, панелі керування, органи керування, сидіння тощо), повинні відповідати НД та мати висновок державної санітарно- епідеміологічної експертизи.

Вимоги до органів керування повертанням коліс

Органи кермового керування навантажувача з розташованим на ньому водієм мають бути розміщені всередині контуру навантажувача в плані і мати захист, щоб унеможливити травмування водія.

Коли керування навантажувачем здійснюють за допомогою тільки однієї руки, кнопки керування зміною напряму руху мають бути встановлені всередині кола кермового колеса і мають бути вжиті заходи, щоб унеможливи­ти травми рук водія. Якщо за деяких умов експлуатації є ризик виникнення ударів в системі кермового керування, то передавання їх на кермове колесо має бути таким, щоб унеможливити будь-яку небезпеку для руки або плеча водія.

У разі використання кермового колеса з кнопкою його конструкція має бути такою, щоб зменшити ризик небезпеки, який викликається швидким поверненням кермового колеса після повороту, або кермовий механізм має бути сконструйований таким чином, щоб перешкоджати будь-якому швидкому по- верненню кермового колеса. Необхідно використовувати кнопки зміни напряму руху такого типу, щоб їх можна було привести в дію і всередині кола кермового колеса.

У навантажувачів, на яких водій розташований обличчям до напря­мку руху і якими він керує за допомогою кермового колеса (горизонтального, похилого або вертикального), обертання кермового колеса за годинниковою стрілкою має, у разі руху вперед, повертати навантажувач праворуч.

У навантажувачів, на яких водій розташований боком до напрямку руху і якими він керує за допомогою кермового колеса (горизонтального, похи­лого або вертикального), обертання кермового колеса за годинниковою стріл­кою має повертати навантажувач за годинниковою стрілкою, коли навантажу­вач пересувається з вантажем, розташованим ззаду.

Якщо навантажувачі були сконструйовані і виготовлені з системою кермового керування за зворотним принципом, ніж зазначено в пунктах 4.7.4 і 4.7.5 цих Правил, то експлуатувати такі машини допускається за умови, що спо­сіб маневрування точно вказаний у настанові з експлуатації та на місці водія по­близу органів керування.

Кут вільного повороту (люфт) кермового колеса навантажувачів не повинен перевищувати 20° від положення кермового колеса, відповідного по­ложенню керованих коліс під час руху навантажувача прямою. Для навантажу­вачів покращеної прохідності кут вільного повороту (люфт) кермового колеса повинен бути не більше 25°.

Зусилля на ободі кермового колеса під час повороту навантажувача, визначене відповідно до вимог НД, має бути не більше 120 Н, при цьому наван­таження на керований міст має бути максимальним. За необхідності розвернути навантажувач на мінімальному радіусі повороту зусилля на ободі кермового колеса має бути не більше 160 Н.

Кути повороту, кути розвалу та сходження керованих коліс наванта­жувача, кути нахилу шкворня мають бути зазначені в настанові з експлуатації навантажувача.

На дишлі штабелеукладачів (з електроприводом і ручних), керова­них водієм з підлоги, має бути передбачена відповідним чином оформлена ру­коятка для захисту рук водія від травм, які можуть бути нанесені стулковими дверима, стінами, колонами тощо. Переміщення дишла за годинниковою стріл­кою відповідає повороту штабелеукладача в тому ж напрямі, при цьому вантаж розташований позаду.

Вимоги до органів пуску в хід і зупинки

Навантажувачі мають бути оснащені робочим і стоянковим гальма­ми відповідно до глави 4.2 цих Правил.

Педалі акселератора, гальма і, якщо є, зчеплення у навантажувачів з сидячим водієм мають бути розташовані згідно з рис. 2.

Коли розташування педалей відрізняється від представленого на рис. 2, їх призначення повинне бути чітко вказане в настанові з експлуатації і на самому навантажувачі.

Позиції важелів перемикання передач навантажувачів з сидячим водієм повинні бути чітко вказані.

Зусилля на важелі ввімкнення передач не повинне перевищувати 80 Н. Зусилля на педалі вимкнення зчеплення не повинне перевищувати 200 Н.

Повний хід педалі гальма не повинен перевищувати 200 мм.

На навантажувачах з сидячим водієм важелі перемикання напряму руху (у навантажувачів з ДВЗ) і важіль реверсивного перемикача (у навантажу­вачів з електроприводом) мають бути розташовані так, щоб напрям їх перемі­щення збігався з бажаним напрямом руху.

У навантажувачів з електроприводом, що керуються сидячим воді­єм, має бути передбачений пристрій для автоматичного вимикання тягового ко­ла, коли водій сходить з навантажувача.

Керування рухом навантажувача має бути передбачене так, щоб наванта­жувач не міг зрушити з місця та рухатися, поки не ввімкнені реверсивний пере­микач і важіль (педаль) перемикання швидкостей. За відсутності нейтрального положення реверсивного перемикача навантажувач не повинен пересуватися без ввімкнення перемикача швидкостей.

Акселератор, керований ногою, має перебувати під впливом правої ноги і повинен збільшувати швидкість руху в разі натискання на нього зверху.

Робочі гальма, керовані ногою, мають замикатися натисненням на педаль.

Якщо використовують тільки одну педаль для керування двома зазначе­ними вище операціями (прискоренням і гальмуванням), то вона має перебувати під впливом правої ноги. Натисненням на педаль розмикають гальма і збіль­шують швидкість руху, і навпаки, відпускаючи педаль, зменшують швидкість руху і замикають гальма.

У навантажувачів з ДВЗ, що керуються сидячим водієм, керування рухом має бути передбачене так, щоб навантажувач не міг зрушити з місця і рухатися, поки не ввімкнені важелі перемикання передач і напряму руху.

Робочі гальма, керовані ногою, мають приводитися в дію натисненням на педаль. Якщо використовують комбіновану педаль для зчеплення і гальма, то вона має перебувати під впливом лівої ноги. Початковий рух педалі має вими­кати зчеплення, а натиснення на педаль повністю - замикати гальма.

Акселератор, на який впливають ногою, має збільшувати швидкість руху в разі натискання на нього зверху.

Якщо використовують комбіновану педаль для керування акселератором і гальмами, то вона має перебувати під впливом правої ноги. У разі натискання на акселераторну частину педалі повинна збільшуватися швидкість руху, а в ра­зі натискання на гальмівну частину гальма повинні замикатися.

Якщо використовують педаль зчеплення, то для ввімкнення зчеплення на неї натискають лівою ногою.

У навантажувачів, що керуються стоячим водієм, натиснення на пе­даль, на якій нога водія повинна залишатися протягом усього часу руху наван­тажувача, має розмикати гальма і дозволяти рух навантажувача (рис. 3). Робоче гальмо має замикатися в разі зняття ноги з педалі.

1 - гальмо замкнуте; 2 - гальмо розімкнене Рисунок 3

Пристрої, зазначені в пунктах 4.8.3 і 4.8.4 цих Правил, застосову­ються також і в навантажувачах, що керуються стоячим водієм. У разі коли ви­користовують важіль, натиснення на важіль (опускання важеля), на якому рука водія повинна залишатися протягом усього часу руху навантажувача, має роз­микати гальмо, що дозволить навантажувачу пересуватися (рис. 4, положення 2). У разі відпускання важеля (підіймання важеля) гальмо має замикатися (рис. 4, положення 1).

Рисунок 4

Якщо у навантажувача, що керується стоячим водієм, напрям руху вибирають натисненням на кнопки, розташовані вертикально одна над іншою, то натиснення на верхню кнопку має приводити навантажувач у рух уперед, а натиснення на нижню - назад.

Коли напрям руху вибирають натисненням на кнопки, розташовані гори­зонтально, то призначення цих кнопок має бути чітко позначене.

Кнопки вибору напряму руху повинні повертатися в початкове положен­ня після зняття з них зусилля.

У навантажувача з електроприводом, що керується стоячим воді­єм, має бути передбачений пристрій для автоматичного вимкнення тягового ко­ла, коли водій сходить з навантажувача.