БЗ № 12-2006/847
ІЕ354181
Київ ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2008
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
Охорона природи
ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
Порядок здійснення операцій
Видання офіційне
IE
ZB 568102
I I ■ ^.2008
ПЕРЕДМОВА
РОЗРОБЛЕНО: Технічний комітет зі стандартизації «Охорона навколишнього природного середовища України» (ТК 82) (підкомітет «Управління відходами, їх знешкодження та переробка»)
РОЗРОБНИКИ: В. Братчиков, канд.техн. наук; Г. Виговська, канд. техн, наук; В. Міщенко, д-р екон. наук (науковий керівник); Б. Горлицький, д-р г.-м. наук; Л. Письменна; Л. Повякель, канд. біол. наук
ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 26 грудня 2006 р. № 372 з 2007-07-01
УВЕДЕНО ВПЕРШЕ
Право власності на цей документ належить державі.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України
Держспоживстандарт України, 200
8ЗМІСТ
с.
Сфера застосування 1
Нормативні посилання 1
Терміни та визначення понять 2
Познаки та скорочення 2
Загальні вимоги до виявляння, ідентифікації, інвентаризації, ставлення на первинний облік та паспортизації відходів 2
Порядок операцій щодо окремих видів відходів 4
Вимоги до операцій щодо поводження з відходами 4
Збирання відходів 4
Зберігання відходів на території підприємства 5
Транспортування відходів 6
Обробляння та переробляння відходів 6
Утилізація відходів 7
Видаляння відходів 8
Додаток А Типові форми первинного обліку відходів та інструкція щодо їх заповнювання 9
Додаток Б Паспорт відходів підприємства 15
Додаток В Операції з видаляння та утилізування відходів 25
Додаток Г Джерела інформації 26ДСТУ 4462.3.01:2006
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
ОХОРОНА ПРИРОДИ
ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
Порядок здійснення операцій
ОХРАНА ПРИРОДЫ
ОБРАЩЕНИЕ С ОТХОДАМИ
Порядок выполнения операций
ENVIRONMENT PROTECTION
WASTES MANAGEMENT (HANDLING)
Order of operations realization
Чинний від 2007-07-01
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Вимоги цього стандарту поширюються на всі етапи поводження з відходами, починаючи з моменту їх утворювання, охоплюючи операції збирання, заготівлі, обробляння, переробляння, транспортування, утилізування, розміщування (зокрема зберігання), знешкоджування та видаляння (зокрема захоронення) та контролювання за цими операціями і нагляд за місцями видаляння.
Цей стандарт установлює порядок операцій поводження з відходами, утворюваними на усіх стадіях життєвого циклу продукції, виконання робіт та надання послуг.
Вимоги стандарту стосуються тих типів відходів, на які поширюється сфера дії Закону України «Про відходи».
Цей стандарт не поширюється на поводження з радіоактивними відходами і відходами військової діяльності.
НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті наведено посилання на такі нормативні документи:
Закон України «Про відходи»
ДК 005-96 Класифікатор відходів
ДК 009:2005 Класифікація видів економічної діяльності
ДК 014-97 Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України
ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99) Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходів. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін
ДСТУ 3278-95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення
ДСТУ 3689-98 Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови
ДСТУ 3910-99 (ГОСТ 17.9.1.1-99) Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів. Порядок назв відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій
Видання офіційне
ДСТУ 3911-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99) Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги
ДСТУ 4462.0.01:2005 Охорона природи. Поводження з відходами. Терміни та визначення понять
ДСТУ ISO 14001-97 Система управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування
ДСТУ ISO 14004-97 Система управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення
ГОСТ 12.1.005-88 Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони)
ГОСТ 17.0.0.01-76 Система стандартов в области охраны природы и улучшения использования природных ресурсов. Основные положения (Система стандартів в галузі охорони природи та покращення використання природних ресурсів. Основні положення)
ГОСТ 17.4.2.01-81 Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей санитарного состояния (Охорона природи. Ґрунти. Номенклатура показників санітарного стану)
ГОСТ 30166-95 Ресурсосбережение. Основные положения (Ресурсозбереження. Основні положення).
З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
У цьому стандарті застосовують терміни та визначення, встановлені у:
ДСТУ 3278 — життєвий цикл (продукції), стадія життєвого циклу (продукції)
ДСТУ 3911 — виявлення відходів
ДСТУ 4462.0.01 — безгосподарні відходи, відходи, видалення відходів, вторинна сировина, заготівля відходів, збирання відходів, ідентифікування відходів, інвентаризація відходів, класифікування відходів, облік відходів, оброблення відходів, паспортизація відходів, перероблення відходів, поводження з відходами, утилізування відходів, місця (об’єкти) видаляння відходів
операції поводження з відходами
Послідовність спрямованих на відходи дій (охоплюючи людську діяльність, фізичні, хімічні, біологічні процеси), метою яких є обмеження негативного впливу відходів на довкілля та(або) отримання з відходів тих чи інших матеріалів (сировини, енергії).
ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ
НД — нормативний документ;
ОЕСР — Організація економічного співробітництва і розвитку;
СПОДУ — система познак органів державного управління;
ЄДРПОУ— Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИЯВЛЯННЯ,
ІДЕНТИФІКАЦІЇ, ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ, СТАВЛЕННЯ
НА ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ТА ПАСПОРТИЗАЦІЇ ВІДХОДІВ
Виявляють відходи та збирають дані щодо них згідно з ДСТУ 3911. Виявляють відходи також в процесі інвентаризації відходів.
Інвентаризацію відходів, як комплекс організаційно-технічних заходів з їх виявляння, обстежування та реєстрації, виконують у встановленому порядку за рішенням органів державного управління чи адміністрації підприємства (корпорації). Інвентаризація може мати державний, регіональний, галузевий чи внутрішньовиробничий статус і стосуватися тих чи інших аспектів поводження з відходами, певних їх видів і класифікаційних груп. Інвентаризацію проводять згідно з інструкціями та встановленими органами управління завданнями, де зазначають вихідні критерії долучення до певного статистичного обстеження тих чи інших об’єктів.
Внутрішньовиробничу інвентаризацію проводять на загальних методологічних засадах згідно з чинними в Україні нормативними документами про організування бухгалтерського обліку і звітності.
Ідентифікацію проводять віднесенням відходів до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля та здоров’я людини, технологічних можливостей знешкодження, утилізування чи видаляння. Ідентифікацію проводять на підставі:
фізичного (агрегатного) стану відходів та визначання їхнього хімічного, речовинного та гранулометричного складу за стандартними методиками;
визначання небезпечних властивостей відходів за встановленим порядком та стандартними методиками [2], [5];
віднесенням до певного класу (категорії) небезпеки для здоров’я людей, встановленої згідно з чинними нормативними документами [1];
радіаційно-гігієнічних характеристик, встановлених за стандартними методиками.
На основі отриманих в процесі ідентифікації даних складають характеристику відходів, яка охоплює агрегатний стан, клас небезпеки (зокрема за токсичністю), хімічний та (або) матеріальний (речовинний) склад, фізико-механічні та інші властивості.
За характеристиками (властивостями, ознаками) відходів визначають їх відповідність вимогам нормативним документам, ознакам класифікацій та відносять до певних категорій матеріалів чи речовин, регламентованих відповідними нормативними документами, зокрема регламентами міжнародних документів (угод), до яких приєдналася Україна [2].
За віднесенням відходів до певних категорій матеріалів чи речовин встановлюють тип відходів, клас небезпеки, а також марку, групу тощо для тих відходів, які можна використовувати як вторинну сировину.
Виявлені та ідентифіковані відходи підлягають первинному обліку. Первинний облік відходів виконують реєстрацією обсягів фактичного поточного утворювання відходів за відповідними формами, затвердженими у встановленому порядку, та згідно з інструкцією з заповнювання зазначених форм, наведеною у додатку А.
Назву відходів зазначають згідно з чинними нормативними документами.
Завершальним етапом первинного обліку відходів є їх паспортизація. Вона охоплює послідовне збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання та контролювання, а також технології їх знешкоджування, обробляння, переробляння, утилізування чи видаляння. За підсумками паспортизації складають паспорти відходів згідно з інструкцією про порядок їх заповнювання (додаток Б).
Паспортизацію відходів можна також виконувати заповнюванням і веденням Технічного паспорта відходів згідно з ДСТУ 2195.
Форми паспорта відходів заповнюють на підставі всієї наявної інформації, охоплюючи нормативно-технічну, технологічну документацію, дані журналів первинного обліку відходів, результати безпосередніх досліджень складу та властивостей (проведених за стандартними та сертифікова- ними методиками), результатів інвентаризації відходів, спеціальних актів щодо виявляння безгосподарних відходів. Заповнені паспорти уточнюють, якщо зміни в технології, де утворюються відходи, призводять до істотних відмінностей у їх характеристиці.
Безгосподарні відходи виявляють на підставі заяв (повідомлень) юридичних чи фізичних осіб, зокрема землекористувачів, до місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про факти виявляння відходів.
Виявляють, ведуть первинний облік та паспортизацію відходів власники (утворювачі) відходів.
Первинний облік та паспортизацію безгосподарних відходів, власника яких не встановлено, виконують місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування згідно з чинними нормативними актами [6].
ПОРЯДОК ОПЕРАЦІЙ ЩОДО ОКРЕМИХ ВИДІВ ВІДХОДІВ
Для операцій з небезпечними відходами, а також на господарську діяльність зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини необхідно мати ліцензію згідно з [7], [8].
Для операцій з небезпечними відходами допускають тільки осіб, які пройшли професійну підготовку, що підтверджено відповідними документами.
Кожна операція поводження з відходами має бути забезпечена відповідними нормативно- технологічними документами. Нормативно-технологічна документація на поводження з небезпечними відходами повинна пройти екологічну та санітарно-гігієнічну експертизу згідно з чинними нормативно-правовими актами.
Операції поводження з небезпечними відходами, а також господарську діяльність зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини забезпечують відповідною матеріально-технічною базою, яку встановлюють ліцензійними умовами певного виду діяльності.
ВИМОГИ ДО ОПЕРАЦІЙ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
Збирання відходів
Збирають відходи за допомогою їх вилучання з місць (об’єктів) утворювання, сортування (за потреби) за заданими ознаками на однорідні складники, зберігання в спеціалізованих місцях (об’єктах) до забезпечення обробляння, переробляння, утилізування або видаляння.
Збирають і заготовлюють відходи за видами, марками, класами (категоріями) небезпеки (зокрема токсичністю) для подальшого визначання найбільш оптимальних напрямків поводження з ними. Змішування відходів, якщо це не передбачено технологічним регламентом, не допустиме.
Найбільш небезпечні відходи (І — НІ класів небезпеки) в міру накопичування збирають у тару, призначену для кожної категорії (класу) небезпеки, і доставляють у місця (об’єкти) зберігання з дотримуванням таких вимог:
збирають, зберігають відходи, а також заготовляють відходи як вторинну сировину на підставі інструкції і плану заходів, що розробляють підприємства;
транспортування відходів від місць утворювання до місць збирання, тимчасового накопичування та зберігання повинно унеможливлювати змішування відходів між собою та їх потрапляння в довкілля;
надзвичайно небезпечні відходи (І класу) збирають в герметичну, як правило жорстку, закриту тару (сталеві бочки, контейнери тощо);
високонебезпечні відходи (II класу) збирають виходячи з їх фізичного стану, в поліетиленові мішки, пакети, бочки і інші види тари, що не треба закриваються і запобігають поширюванню шкідливих речовин (інгредієнтів) у довкілля;
помірно небезпечні відходи (III класу) збирають у тару, яка забезпечує їх локалізацію, зокрема відкриту (якщо немає іншого рішення, узгодженого в установленому порядку), що дає змогу виконувати вантажно-розвантажувальні і транспортні роботи, унеможливлює негативний вплив на здоров’я людей, поширення у довкілля шкідливих речовин.
