Корпуси сальникових ущільнень (сальникові камери) повинні бути герметичні і забезпечувати підведення до них чи через них рідини для охолоджування та (або) запірної рідини безпосередньо до набивки.
У разі наявності в перекачуваній рідині механічних домішок, перед першим кільцем ущільнен- ня з боку проточної частини треба встановлювати промивальну буксу з мінімальним радіальним зазором за захисною гільзою з підведенням до зазору запірної рідини під тиском, що перевищує тиск у порожнині перед кінцевим ущільненням.
Захисна гільза сальникового ущільнення повинна виглядати зовнішнім торцем за зовнішню торцеву поверхню сальникової кришки, її треба надійно фіксувати на валу від провертання.
Не рекомендовано засоби фіксування штифтуванням та застосовування розрізних пружинних шайб.
У насосах, що перекачують рідину з тиском пари більше ніж 0,1 МПа (1 кгс/см2), у сальникову кришку треба підводити запірну рідину.
Трубопроводи, що підводять рідину, повинні мати внутрішній діаметр не менше ніж 6 мм.
Конструкція зливного кронштейна (збірника витоків) повинна бути розрахована на організоване відведення витоків у разі аварійного прориву кінцевого ущільнення без заливання валь- ниць або виливання рідини з кронштейна.
Для такого випадку в конструкції насоса треба передбачати пристрої, які запобігали б потраплянню витоків вздовж вала в корпуси вальниць.
У вертикальних насосах, щоб запобігти потраплянню сторонніх речовин (пилу, вологи, мастильних матеріалів з вальниць) в сальникові ущільнення, перед ними треба передбачати захисні пристрої.
Корпуси сальникових ущільнень, кріпильні деталі та деталі, які працюють під навантаженням, треба розраховувати на максимальний тиск, що діє на них як в робочому режимі, так і в аварійному, а також рекомендовано застосовувати шпильки, для кріплення сальникової кришки, діаметром не менше ніж 12 мм.
Механічні ущільнення рекомендовано застосовувати в таких випадках:
для небезпечних виробництв та особливих категорій розміщення насосів (пожежо- та вибухонебезпечних, на відкритих майданчиках);
насосів, що перекачують пожежо- та вибухонебезпечні чи токсичні рідини;
для забезпечення мінімальних (краплинних) витоків перекачуваної та (або) запірної рідини;
у разі технічно неможливого чи недоцільного застосування ущільнень сальникового типу;
для умов, за яких забезпечується автоматичне контролювання об’єму витоків через ущільнення та автоматичне від’єднання насосних агрегатів у разі перевищення допустимої норми об'єму витоків.
У разі перекачування насосами рідин під тиском, близьким до тиску їх пароутворення, необхідно, щоб тиск запірної рідини в камері ущільнення перевищував тиск перекачуваної рідини перед камерою ущільнення не менше ніж на 0,17 МПа (1,7 кгс/см2) для того, щоб уникнути випаровування рідини в щілині пари тертя.
Щоб запобігти протіканню перекачуваної рідини поміж валом та захисною гільзою рекомендовано між ними передбачати ущільнення (наприклад, гумове кільце).
Усі спряжні поверхні корпусних деталей та з’єднань трубопроводів у зоні ущільнення ротора необхідно ущільнювати.
Вимоги щодо проектування вальницевих (підшипникових) опор насосів
Вальницеві опори, їх конструктивні схеми, змащувальні системи і системи охолоджування треба проектувати враховуючи такі фактори:
умови експлуатування;
частоту обертання ротора насоса;
максимальну потужність насоса в робочій частині характеристик;
максимальні радіальні і осьові сили ротора;
конструкції насоса та насосного агрегату;
вимоги надійності;
критерії стосовно меж застосовування мастильних матеріалів;
спроможності споживача щодо ремонтування та (або) замінення вальниць;
можливості забезпечення контролювання робочого стану вальниць і мастильних матеріалів.
У разі застосовування оливи, яку подають до вкладнів вальниць ковзання чи в вальни ці кочення мастильними кільцями, в корпусах вальниць треба передбачати пристрої для візуального контролювання рівня мастильного матеріалу і роботи змащувальних кілець.
Корпуси вальницевих опор з будь-якою змащувальною системою і типом вальницевої опори треба оснащувати пристроями для ущільнювання, які б унеможливлювали потрапляння у мастильний матеріал сторонніх рідин, речовин та витікання його з вальниць.
Не рекомендовано застосовувати повстяні кільця для ущільнювання вальницевих опор за умов:
колової швидкості вала більше ніж 5 м/с;
занадто брудного довкілля;
надмірного тиску з однієї із сторін ущільнювання.
У разі застосування водяного охолоджування треба унеможливити потрапляння води у мастильний матеріал та у вальниці.
Не дозволено застосовувати різьбові з’єднання для підведення води для охолоджування, а також фланцевих з’єднань, занурених в оливу.
Тип і марки мастильних матеріалів, об'єми заповнення чи витрати на одину вальницю, періодичність поповнення і заміни необхідно зазначати в експлуатаційній документації.
У разі застосування оливи під тиском (від зовнішньої змащувальної системи), об’єм мастильного бака необхідно розраховувати враховуючи витрати оливи на вальниці насоса та (або) насосного агрегату і заповнення трубопроводів, що підводять та відводять оливу.
Пластичні мастила, які застосовують у вальницях, повинні гарантувати мастильні властивості у всьому діапазоні температур як під час роботи, так і під час стояння насоса.
Гранично допустиму температуру нагрівання вкладнів вальниць ковзання необхідно зазначити в експлуатаційній документації.
Вимоги щодо проектування трубопроводів насосів та насосних агрегатів
Конструкція систем допоміжних трубопроводів повинна задовольняти такі вимоги безпеки:
надійність з'єднання (муфтові з'єднання застосовувати не рекомендовано);
спирання, засоби та способи закріплення трубопроводів повинні унеможливлювати їх пошкодження чи від'єднання;
повинна забезпечуватись можливість очищання (промивання) трубопроводів, а також доступність до їх з’єднань під час технічного обслуговування;
схема трубопроводів повинна забезпечувати вільний доступ обслуговуючого персоналу до оглядових вікон, якщо вони є на трубопроводах.
Трубопроводи повинні мати конструкцію, яка б унеможливлювала виникнення в них повітряних порожнин.
Конструкція та місця розташування трубопроводів і їх складових частин повинні унеможливлювати їх пошкодження стропувальними пристроями під час навантажувально-розвантажувальних робіт і монтажування.
Рекомендовано кінці труб, фланці, арматуру розташовувати в межах габариту насоса (агрегату).
Дренажні пристрої та приєднання до них зливних трубопроводів треба розташовувати в найнижчих місцях зливних порожнин або корпусних деталей (наприклад, корпусів вальниць). У горизонтальних насосах зливні трубопроводи повинні мати нахил від 3° до 5° в бік збірника витоків або мастильного баку.
Щоб запобігти виникненню зворотного току рідини чи гідравлічного удару в трубопроводах, необхідно передбачати захисні пристрої (наприклад, зворотний клапан).
Для правильного монтажування та експлуатування допоміжних трубопроводів у експлуатаційній документації на насоси або насосні агрегати необхідно зазначати місця та вид їх приєднання, функціональне призначення, умовний прохід, номінальний (умовний) тиск та інші технічні дані.
Категорично заборонено використовувати арматуру як опору для трубопроводів, запірну арматуру як регулювальну.
Вимоги щодо проектування з’єднувальних муфт валів
Тип з'єднувальної муфти валів насоса та електродвигуна треба вибирати враховуючи такі умови:
кліматичне виконання і категорії розміщення насосного агрегату;
характер виробництва;
«сервісний фактор»;
потужність електродвигуна;
передатний крутний момент;
допустиму частоту обертання муфти (критичної), колову швидкість;
діаметри кінців валів, що з’єднуються;
компенсаційну здатність;
гранично допустимі зміщення осёй валів;
технологічність;
надійність і безпечність в експлуатуванні.
Муфти повинні бути відбалансовані згідно з конструкторською документацією.
Не дозволено застосовувати методи знімання напівмуфт, не передбачені в технічній документації.
З’єднувальні муфти повинні мати захисне огородження. Для зубчастих муфт зі змащуванням під тиском функцію захисного огородження повинен виконувати захисний корпус.
Захисне огородження треба знімати у разі необхідності контролювання роботи та технічного обслуговування муфт.
Конструкція захисного огородження повинна бути достатньо жорстка, а зазор між ним та муфтою повинен бути такий, щоб у разі випадкового доторкання обслуговуючого персоналу, воно не могло торкатися муфти.
У зубчастих муфтах зі змащуванням під тиском, пристрій для подавання оливи в зубчасте зачеплення повинен мати надійне закріплення, яке б унеможливлювало самовільну зміну робочого положення.
У разі застосування мащення оливою (заливанням або під тиском) ущільнення муфт та роз'єми захисних корпусів повинні унеможливлювати витікання оливи.
Не дозволено спирати захисні корпуси муфт на корпуси вальниць насосів та електродвигунів.
Захисне огородження повинно мати власне кріплення до фундаменту, рами чи плити, яке б унеможливлювало знімання без інструмента.
Захисне огородження, яке монтують на основі, треба виготовляти з суцільного металевого листа чи пластини. Не дозволено виготовляти його з плетеного дроту.
У вертикальних насосах дозволено не застосовувати захисне огородження, якщо його функції виконують ліхтарі або інші корпусні деталі.
Захисне огородження повинно бути пофарбоване згідно з ГОСТ 12.4.026.
Вимоги щодо маркування насосів
Напрям обертання ротора повинен бути позначений стрілкою, яку розташовують на видному місці насоса. Спосіб виконання стрілки повинен забезпечувати її збереження протягом всього терміну експлуатування насоса.
Стрілку треба фарбувати згідно з ГОСТ 12.4.026.
Вимоги щодо проектування фундаментних плит та рам
Фундаментні плити і фундаментні болти треба розраховувати на максимальні резуль- тувальні сили і моменти, що діють на патрубки насосів, враховуючи крутні моменти машин.
У рамах чи плитах насосів та насосних агрегатів, а також в опорному фланці вертикального насоса і на фланці опори для встановлення електродвигуна повинні бути передбачені установочні гвинти.
Вимоги щодо проектування нарізевих з’єднань
Кріпильні деталі, які розташовані всередині насоса, треба виготовляти з матеріалів, стійких у робочому середовищі чи запірній рідині.
Глухі отвори з внутрішньою наріззю повинні мати таке розташування і глибину, щоб залишалося достатньо товщини металу від кінця отвору до порожнин, заповнених рідиною під тиском, з необхідним запасом міцності.
Для з’єднань, що працюють під навантаженням, треба застосовувати шпильки. Шпилька повинна виступати над гайкою з зовнішньої сторони не менше ніж на два витки.
Розташування кріпильних деталей повинно забезпечувати безпечну роботу інструментом.
Для відповідальних з’єднань в конструкторській документації необхідно зазначати значення величини моменту затяжки.
Надійність з’єднань повинна бути підтверджена розрахунками міцності для найнебез- печнішого режиму роботи за такими показниками, як температура і тиск.
КОНСТРУКТИВНІ ВИМОГИ ЩОДО ВИГОТОВЛЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ НАСОСІВ ТА НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ
Виготовляти насоси та насосні агрегати треба згідно з конструкторською документацією розробника, погодженою з основним виробником у встановленому порядку та прийнятими на підприємстві-виробнику системами управління якістю продукції чи системою, обумовленою в договорі (контракті).
У разі їх відсутності рекомендовано керуватися стандартами ДСТУ ISO 9001—ДСТУ ISO 9003.
Під час виготовлення, приймання та здавання насосного устатковання повинні бути визначені головні аспекти забезпечення його безпечності та зниження можливої потенційної небезпеки:
відповідність матеріалів, заготовок, комплектувальних виробів встановленим вимогам;
норми відбраковування і відхилень згідно з прийнятою системою якості;
функції та дії щодо керування матеріалами, заготовками та комплектувальними виробами;
установлення обсягу виробничого контролювання і його метрологічного забезпечення;
налагодження стабільного виробничого процесу;
проведення заходів щодо зведення до мінімуму відбраковування, повернення або перероблення продукції внаслідок невідповідності системам якості;
забезпечення санітарних норм, правил і гігієнічних вимог для працюючих в даних умовах виробництва, у т.ч.:
