1. За фізико-хімічними показниками консерви повинні відповідати вимогам, наведеним в таблиці 2.

Таблиця 2 — Фізико-хімічні показники консервів

Норма для консервів

Назва

показника

Метод

контролювання

Каша з яловичиною

Каша зі свининою

Каша з бараниною

Каша з м’ясом та субпродуктами

Каша з соєю та м’ясом

Масова частка жиру, %, не більша ніж

22

28

22

18

18

Згідно з ГОСТ 26183

Масова частка білка, %, не менша ніж

5

5

6

6

8

Згідно з ГОСТ 25011

Масова частка кухонної солі, %

Від 1,0 до 1,7

Згідно з ГОСТ 26186 або ДСТУ ISO 1841-1, або ДСТУ ISO 1841-2

Не дозволено

Згідно з ГОСТ 8756.4

Наявність сторонніх домішок

  1. Вміст токсичних елементів в консервах не повинен перевищувати допустимих рівнів, наведених у таблиці 3.

Таблиця 3 — Гранично допустимі рівні вмісту токсичних елементів у консервах

Назва токсичного елемента

Гранично допустимий рівень, мг/кг, не більший ніж

Метод

контролювання

у скляній, алюмінієвій або суцільнотягнутій бляшаній банці

у збірній (складаній) бляшаній банці

Свинець

0,50

1,00

Згідно з ГОСТ 26932

Кадмій

0,05

0,10

Згідно з ГОСТ 26933

Миш’як

0,10

0,10

Згідно з ГОСТ 26930

Ртуть

0,03

0,03

Згідно з ГОСТ 26927

Олово

200,00

Згідно з ГОСТ 26935

  1. За мікробіологічними показниками консерви (група А) повинні відповідати вимогам промислової стерильності.
    1. Вміст афлатоксину В1, нітрозамінів, гормональних препаратів і пестицидів в консервах не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених МБВ № 5061 [4] та ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [5].
      1. Вміст радіонуклідів в консервах не повинен перевищувати допустимих рівнів, які встановлено ГН 6.6.1.1-130 [6]: 137Cs — 200 Бк/кг, 90Sr — 20 Бк/кг.
    2. Вимоги до сировини та матеріалів
      1. Для виробництва консервів використовують такі сировину та матеріали:
  • яловичину — згідно з ГОСТ 779, першої та другої категорії, отриману після її ділення, обвалювання та жилування, або згідно з чинними нормативними документами:
  • яловичину знежиловану (або блоки) — м’язова тканина з вмістом жирової та сполучної тканин не більше ніж 20 %;
  • баранину — згідно з ГОСТ 1935, першої та другої категорії, отриману після її ділення, обвалювання та жилування, або згідно з чинними нормативними документами:
  • баранину знежиловану — м’язова тканина з вмістом жирової та сполучної тканин не більше ніж 20 %;
  • свинину — згідно з ГОСТ 7724, другої (м’ясну, зокрема обрізну), четвертої категорії без шкури, отриману після її ділення, обвалювання та жилування, або згідно з чинними нормативними документами:
  • свинину знежиловану односортну (або блоки) з вмістом жирової тканини не більшим ніж 50 %;
  • блоки із знежилованого м’яса та субпродукти заморожені — згідно з чинними нормативними документами або закордонного виробництва за наявності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
  • субпродукти м’ясні оброблені (обрізь м’ясна, м’ясо яловичих голів, діафрагма яловича) — згідно з чинними нормативними документами;
  • жир топлений свинячий, яловичий вищого або першого сорту, або кістковий — згідно з ГОСТ 25292;
  • жир-сирець яловичий, свинячий або баранячий — згідно з чинними нормативними документами;
  • рис пошліфований і відполірований, не нижче першого сорту — згідно з ГОСТ 6292;
  • крупу гречану ядрицю першого сорту — згідно з ГОСТ 5550;
  • крупи перлову і ячну першого сорту — згідно з ГОСТ 5784;
  • крупу пшоно пошліфоване, не нижче першого сорту — згідно з ГОСТ 572;
  • муку соєву дезодоровану — згідно з ГОСТ 3898;
  • білки соєві — згідно з чинними нормативними документами або закордонного виробництва за наявності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
  • сіль кухонну виварну або кам’яну, самосадну та осадну, помелів № 0, 1, 2, не нижче першого сорту — згідно з ДСТУ 3583;
  • цибулю ріпчасту свіжу — згідно з ДСТУ 3234;
  • цибулю ріпчасту сушену — згідно з ГОСТ 7587;
  • моркву столову свіжу — згідно з ГОСТ 1721;
  • моркву столову сушену — згідно з ГОСТ 7588;
  • перець чорний мелений — згідно з ГОСТ 29050 або закордонного виробництва за наявності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
  • олію соняшникову рафіновану дезодоровану — згідно з ДСТУ 4492;
  • воду питну — згідно з ГОСТ 2874.
    1. Для виробництва консервів не дозволено використовувати:
  • свинину з салом пожовтілим або яке жовтіє під час проби варінням;
  • м’ясо та субпродукти, заморожені більше одного разу;
  • м’ясо бугаїв, кнурів, баранів.
    1. Сировина тваринного походження повинна бути допущена державною ветеринарною службою для виробляння консервів.
      1. Контролювання якості та безпеки сировини та матеріалів у кожній партії, що надходить на підприємство, здійснюють під час вхідного контролювання згідно з ГОСТ 24297.
      2. У сировині, яку використовують для виробляння консервів, вміст токсичних елементів, афлатоксину В1, антибіотиків, гормональних препаратів, нітрозамінів та пестицидів не повинен перевищувати рівнів, встановлених МБВ № 5061 [4], ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [5].
      3. Вміст радіонуклідів у сировині не повинен перевищувати рівнів, встановлених ГН 6.6.1.1-130 [6].
      4. Кожну партію сировини, що надходить на підприємство, супроводжують документами, що підтверджують її відповідність нормативним документам.

6 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

  1. Під час виробляння консервів необхідно дотримуватися вимог СП № 3238 [2], інструкції № 123-5/990-11 [3] та ГОСТ 12.3.002.
  2. Технологічне устатковання повинно відповідати вимогам ГОСТ12.2.003.
  3. Повітря робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
  4. Пожежну безпеку забезпечують згідно з ГОСТ 12.1.004.
  5. Контролювання виробничого шуму, атмосферного повітря, освітлення проводять згідно з ДСН 3.3.6.037 [7], ДСН 3.3.6.042 [8].
  6. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
    1. Контролюють викиди шкідливих речовин в атмосферу згідно з ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201 [9].
    2. Стічні води повинні підлягати очищенню і відповідати вимогам СанПиН 4630 [10].
    3. Охорону ґрунту від забруднення побутовими і промисловими відходами здійснюють відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690 [11].
  7. МАРКУВАННЯ
    1. Маркують спожиткову тару згідно з чинними нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також ГОСТ 13534.
    2. Методом літографії або на етикетці, виконаній типографським та іншими способами, кожної одиниці спожиткової тари зазначають:
  • назву та повну адресу підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності) та телефон, адресу об’єкта виробництва;
  • назву консервів;
  • склад консервів відповідно до рецептури у порядку переваги складників, зокрема харчових добавок;
  • масу нетто, г;
  • умови зберігання;
  • дату виготовляння і строк придатності до споживання;
  • спосіб вживання: «Перед вживанням слід розігріти»;
  • інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність (калорійність) 100 г консервів (розраховує виробник відповідно до певної рецептури);
  • штриховий код EAN — згідно ДСТУ 3146;
  • позначення цього стандарту.
    1. На кришці металевої банки, окрім познак, передбачених ГОСТ 13534, після номера заво- ду-виробника додатково зазначають двосимвольний літерний код України (країни-виробника) — «иА» згідно з ДСТУ ISO 3166-1.

У разі використовування кришки з ключем дозволено наносити це марковання на дно банки

  1. Маркують транспортну тару згідно з ГОСТ 13534 та ГОСТ 14192.

На ящик необхідно наносити маніпуляційний знак «Верх, не кантувати».

На тарі з продукцією в алюмінієвих банках додатково наносять знак «Не кидати», на тарі з продукцією у скляних банках — «Обережно, крихке».

  1. Приклад познаки: Консерви м’ясорослинні. Каші з м’ясом.

ДСТУ 4607:2006.власнаназва(за наявності)

  1. ПАКУВАННЯ
    1. Консерви пакують в спожиткову тару згідно з ГОСТ 13534.
    2. Сировину фасують в металеві банки згідно з ГОСТ 5981 № 3, № 4, № 8, № 9, № 43, № 46, № 12, а також в скляні банки згідно з ГОСТ 5717 типів 1-82-350, 1-82-500, 1-82-650 або інші банки аналогічної якості та вмістини вітчизняного виробництва з кришками без ключа та з ключем згідно з чинними нормативними документами або закордонного виробництва за наявності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
    3. Маса нетто консервів повинна бути: у банках № 3 та № 4 — 250 г,№ 8—325г,№9—

340 г, № 43 — 415 г або 425 г, № 46 — 400 г, № 12- 525 г, типу 1-82-350 — 350г, 1-82-500 — 500г,

1-82-650 — 650 г.

  1. Допустимі відхили маси нетто для окремих банок згідно з ГОСТ 13534 повинні бути не більші ніж:
  • для банок масою нетто 350 г включно — від мінус 4 % до 8,5 %;
  • для банок масою нетто більшою ніж 350 г до 1000 г — ± 3 %.
    1. Пакування консервів в транспортну тару проводять згідно з ГОСТ 13534.

Консерви пакують в дощаті ящики, згідно з ГОСТ 13358, або ящики з гофрованого картону, згідно з ГОСТ 13516, або іншу тару, згідно з чинними нормативними документами.

Дозволено формувати консерви у групове паковання з використовуванням термозсідальної плівки — згідно з ГОСТ 25951.

Кількість банок, запакованих в термозсідальну плівку, а також товщина і ширина плівки повинні відповідати вимогам ГОСТ 13799.

  1. Маса брутто ящиків не повинна перевищувати 30 кг.
    1. Додаткові вимоги щодо паковання можна коригувати відповідно до договору або контракту.
  2. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
    1. Транспортування
      1. Консерви транспортують усіма видами транспорту згідно з вимогами ГОСТ 13534.
    2. Зберігання
      1. Консерви зберігають відповідно до правил, затверджених у встановленому порядку, за температури від 0 оС до 20 оС та відносної вологості повітря не вищої ніж 75 % не більше 2 років від дати виготовлення.
  3. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
    1. Проби відбирають і готують до випробовування відповідно до вимог ГОСТ 8756.0 та ГОСТ 26671.
    2. Зовнішній вигляд, герметичність тари та стан внутрішньої поверхні металевої тари перевіряють згідно з ГОСТ 8756.18.
    3. Органолептичні показники визначають згідно з ГОСТ 8756.1.
    4. Фізико-хімічні показники визначають: масову частку жиру — згідно з ГОСТ 26183, масову частку білка — згідно з ГОСТ 25011, масову частку кухонної солі — згідно з ГОСТ 26186 або ДСТУ ISO 1841-1, або ДСТУ ISO 1841-2, наявність сторонніх домішок — згідно з ГОСТ 8756.4.
    5. Проби готують до визначання токсичних елементів згідно з ГОСТ 26929. Вміст токсичних елементів визначають: свинцю — згідно з ГОСТ 26932, кадмію — згідно з ГОСТ 26933, миш’яку — згідно з ГОСТ 26930, ртуті — згідно з ГОСТ 26927, олова — згідно з ГОСТ 26935 або згідно з ГОСТ 30178.
    6. Проби для мікробіологічних досліджень відбирають згідно з ГОСТ 26668, готують проби — згідно з ГОСТ 26669, готують до аналізування — згідно з ГОСТ 10444.1.
    7. Аналізують на промислову стерильність згідно з ГОСТ 30425.
    8. Збудників мікробіального псування визначають згідно з ГОСТ 10444.11, ГОСТ 10444.12, ГОСТ 10444.15, ГОСТ 26670.
    9. Патогенні мікроорганізми визначають згідно з ГОСТ 10444.2, ГОСТ 10444.7, ГОСТ 10444.8, ГОСТ 10444.9, ГОСТ 26670 та інструкції І 4.4.4.077 [12].
    10. Вміст афлатоксину В1 визначають згідно з рекомендаціями № 2273 [13] або ДСТУ EN 12955.
    11. Залишкові кількості нітрозамінів визначають згідно з вимогами МВК 4.4.1.011 [14].
    12. Вміст гормональних препаратів визначають згідно з вимогами інструкції № 3202 [15].
    13. Вміст пестицидів визначають згідно з вимогами ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [5].
    14. Вміст радіонуклідів визначають згідно з методиками МВ 5778 [16] і МВ 5779 [17].
    15. Якість паковання та марковання визначають згідно з ГОСТ 13534.
    16. Масу нетто визначають згідно з ГОСТ 8756.1.
    17. Дозволено використовування стандартних методик, методів та приладів, які за своїми метрологічними та технічними характеристиками задовольняють вимоги цього стандарту та мають відповідне метрологічне забезпечення згідно з чинним законодавством України.
  4. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
    1. Консерви приймають партіями. Правила приймання, визначання партії, об’єм вибірки проб проводять згідно з ГОСТ 8756.0.

Кожну партію консервів супроводжують документами, що засвідчують якість та безпеку.

  1. Для перевіряння якості консервів на відповідність вимогам цього стандарту підприємство- виробник проводить приймальне та періодичне контролювання.
    1. Кожна партія консервів підлягає приймальному контролюванню за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними показниками, якістю марковання, паковання, масою нетто.
    2. Порядок та періодичність контролювання вмісту токсичних елементів, афлатоксину В1, нітрозамінів, гормональних препаратів, пестицидів та радіонуклідів в консервах здійснюють згідно з МР 4.4.4.-108 [18].
    3. Мікробіологічні показники визначають згідно з вимогами інструкції І 4.4.4.077 [12].
    4. У разі отримування незадовільних результатів досліджень хоча б по одному з показників, проводять повторні дослідження подвоєної кількості проб, які відбирають з тієї самої партії.