Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв

Для відведення конденсату з нижньої частини корпусів газодувок і нагнітачів і з найбільш низьких місць газопроводів повинні бути встановлені конденсатовідвідники. Висота водяного затвора конденсатовідвідника повинна відповідати розрахунковому тиску газу плюс 5,0 кПа (500 мм.вод.ст.), але не менше ніж 20,0 кПа (2000 мм.вод.ст.).

Для запобігання зниженню тиску газу в колекторах, що підводять газ, нижче припустимої межі 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) на ГПС, що заново спору­джуються або реконструюються, повинні здійснюватися такі рішення:

З'єднання колекторів ГПС, що підводять і відводять газ, обвідним газоп­роводом (байпасом) із установленим на ньому дросельним клапаном, що спра­цьовує від автоматичного регулятора при зниженні тиску газу в газопроводі, що підводить газ, нижче 1,0 кПа (100 мм.вод.ст.) та перепускає частину газу з на­гнітального колектора в усмоктувальний;

Улаштування світлозвукової сигналізації, що автоматично подає сигнали на робочі місця машиністів або на диспетчерський пункт газового господарства при зниженні тиску газу на лінії усмоктування менше 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.);

При зниженні тиску газу нижче 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) повинне спрацьо­вувати автоблокування почергової зупинки нагнітачів із метою скорочення продуктивності станції при зменшенні надходження до неї газу. Крім того, для зупинки всіх нагнітачів одночасно на щиті ЗВТ ГПС і у диспетчерському пунк­ті газового господарства повинен бути встановлений аварійний ключ.

При наявності централізованого змащення підшипників повинне бути передбачене блокування, що забезпечує зупинку електродвигунів машин при зниженні тиску масла в системі нижче встановленої паспортом припусти­мої межі.

У схемі блокування повинне передбачатися теплове реле контролю нагрі­вання підшипників, а також реле осьового зсуву.

На ГПС, що споруджуються заново, повинні застосовуватися газо­дувки та нагнітачі з фланцями з ущільнювальними канавками по поверхні роз­німання.

При проектуванні, виготовленні, реконструкції та експлуатації по­ршневих компресорних установок необхідно дотримуватися вимог Правил бу­дови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітроп­роводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (далі - НПАОП 0.00-1-13-71).

Газопроводи всіх ступенів компресії кожного компресора повинні бути послідовно з'єднані байпасами з установленими на них засувками. Крім того, газопроводи останнього ступеня нагнітання повинні бути з'єднані з колектором, що підводить газ, для скидання газу в аварійних випадках.

Для зменшення вібрації газопроводів, що викликана пульсацією ти­ску газу, газопроводи повинні прокладатися з мінімальною кількістю поворотів максимально можливого радіуса. Для поршневих компресорів, що працюють паралельно на загальний колектор, обов'язковою є установлення буферної єм­ності після кожного компресора.

Аварійне скидання газу в атмосферу, а також скидання середовища при обкатуванні компресорів після ремонтів повинне виконуватися з нагніталь­ної лінії останнього ступеня через глушник. Глушник аварійних продувань по­винен завжди бути з'єднаний з атмосферою. Засувка, що вимикає, повинна роз­ташовуватися до глушника.

Арматура газопроводів усередині компресорної станції повинна бу­ти сталевою незалежно від тиску.

Посудини та апарати компресорної установки, що відносяться до посудин, що працюють під тиском, повинні бути обладнані засобами вимірюваль­ної техніки та запобіжними пристроями відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.07-94.

Вода з газового холодильника повинна відводитися в виробничу каналізацію.

Дозволяється скидання води після газових холодильників у загальну ка­налізацію або в інші оборотні цикли за умови установлення на відвідному во­допроводі за холодильником (за ходом води) пристрою, що забезпечує скидан­ня газу в атмосферу. Цей пристрій повинен виключати попадання газу в загаль­ну каналізацію при ушкодженні водяних трубок у холодильнику.

Зливання відпрацьованої води повинне здійснюватися з розривом стру­меня в загальну зливальну лійку, встановлену в зручному для спостереження місці.

На окремо діючих каналізаційних системах компресорних станцій повин­ні бути улаштовані свічки для відведення газу з каналізації в атмосферу.

На газопроводі компресорної станції до та після сепаратора повинні бути встановлені засувки.

На сепараторах повинні бути встановлені скидний запобіжний клапан і автоматичний регулятор рівня конденсату.

При незначній кількості виділення конденсату з газу замість установлен­ня регулятора рівня дозволяється улаштування світлозвукової сигналізації опо­віщення машиністів або диспетчера про нагромадження конденсату в сепарато­рі до встановленого рівня.

На корпусі сепаратора повинні бути люки для періодичного чищення внутрішньої порожнини сепаратора.

На газопроводах останнього ступеня нагнітання кожного компресо­ра повинен бути встановлений зворотний клапан із розміщенням його ближче до вихідного колектора.

У випадку відсутності сепараторів на газопроводі останнього ступеня на­гнітання повинен бути встановлений скидний запобіжний клапан.

Електродвигуни компресорів повинні мати автоматичне вимкнення при зниженні тиску газу в газопроводі усмоктування, тиску охолоджувальної води та мастильної оливи нижче встановленої межі та підвищенні температури охолоджувальної води та мастильної оливи вище встановленої межі.

При цьому повинен подаватися сигнал на робоче місце машиніста або в диспетчерський пункт (при роботі станції без персоналу).

Підготування монтажних робіт, ревізія компресорів, їх монтаж, ви­пробування та прийняття повинні відповідати вимогам будівельних норм «Тех­нологическое оборудование и технологические трубопроводы», затверджених постановою Держбуду СРСР від 07.05.84 № 72 (далі - СНиП 3.05.05-84).

Вимоги безпеки до газоскидних пристроїв (ГСП)

Газоскидні пристрої (ГСП) призначені для періодичного спалювання надлишків коксового газу та скидання продуктів спалювання в атмосферу при підвищенні тиску коксового газу в системі газопроводів понад припустимий рі­вень експлуатації. Скидання сірководневого газу через ГСП не дозволяється.

Пуск і експлуатація коксових батарей без діючого ГСП не дозволяється.

Робота ГСП повинна бути автоматизована. ГСП повинні автоматич­но включатися при підвищенні тиску газу в газопроводах понад заданий та бути обладнані пальниками з постійно діючим запальником або запальним пристро­єм, що вмикається автоматично.

Незалежно від наявності постійно діючого або автоматичного запальника, як резерв, повинне передбачатися ручне дистанційне підпалювання газу.

ГСП повинні автоматично відключатися при падінні тиску газу до заданої величини.

ГСП повинні перебувати на відстані не менше ніж 30 м по горизон­талі від сусідніх споруд і їх обслуговуючих майданчиків. Якщо ця вимога не­здійснима, то устя газозбірного пристрою повинне бути виведене на висоту, що перевищує сусідні будівлі, споруди та обслуговуючі майданчики не менше чим на 15 м. Відстань від ГСП до складів вибухопожежонебезпечних продуктів по­винна бути не менше ніж 75 м.

Устя ГСП, що споруджуються заново, повинне бути на висоті, обу­мовленій розрахунком проектної організації, але не нижче ніж 50 м від рівня землі (при скиданні газів у кількості не більше ніж 15000 м /годину висота ски­дання повинна бути не менше ніж 30 м).

Газові пальники, розташовані в усті ГСП, повинні забезпечувати по­вноту згоряння газу та продуктів спалювання, що скидаються в атмосферу, і ві­дповідати вимогам Державних санітарних правил охорони атмосферного повіт­ря населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 № 201(далі - ДСП 201-97).

ГСП повинні бути обладнані засобами сигналізації, контролю з дис­петчерського пункту газового господарства або іншого чергового приміщення, у якому розміщаються щити керування та є черговий персонал.

Газоскидні клапани та майданчики для обслуговування повинні роз­ташовуватися нижче устя ГСП не менше ніж на 10 м. Над майданчиком обслу­говування повинен бути встановлений теплозахисний екран. Усі конструкції вище екрана, в тому числі стояки, пальники, драбини, повинні бути виготовлені з жароміцних сталей.

На ГСП повинні бути передбачені засоби механізації ремонтних ро­біт. Підіймання вантажів на майданчик обслуговування газоскидних клапанів повинне здійснюватися шляхом установлення стаціонарного вантажопідійма­льного механізму.

ГСП повинні бути обладнані блискавкозахистом відповідно до РД 34.21.122-87, а також при висоті свічки більше ніж 50 м, денним маркуван­ням і світловим огородженням відповідно до нормативних вимог.

Приміщення ГСП повинні мати прямий телефонний зв'язок із дис­петчерським пунктом газового господарства, а майданчики біля газоскидних клапанів - із приміщенням ГСП.

Електроприймачі ГСП повинні відноситися до першої категорії на­дійності електропостачання.

Вимоги безпеки до засобів вимірювальної техніки

Засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), що застосовуються в газовому господарстві, дозволяється використовувати тільки за умови їх повірки.

Періодичній метрологічній повірці підлягають такі засоби вимірювальної техніки:

Тягонапороміри, манометри показувальні, самописні, дистанційні - не рідше ніж 1 раз на 12 місяців.

Переносні та стаціонарні стандартизовані газоаналізатори, сигна­лізатори довибухових концентрацій газу - не рідше ніж 1 раз на 6 місяців, якщо інший термін не встановлений заводом-виготовлювачем.

Експлуатація газового обладнання з відімкненими засобами вимі­рювальної техніки, блокування та сигналізації, передбаченими проектом, не до­зволяється.

Прилади, що вилучені для ремонту або повірки, повинні негайно замінюватися на ідентичні, в тому числі за умовами експлуатації.

Засоби вимірювальної техніки повинні бути розташовані в місцях, зручних для спостереження, обслуговування та захисту їх від можливих ушко­джень. Для зміни приладів повинні бути передбачені пристрої, що вимикають.

У приміщеннях категорії А, як первинні прилади, повинні застосо­вуватися вибухобезпечні давачі витрати та тиску горючих газів.

Для приміщень категорії А при відсутності вибухобезпечних давачів го­рючих газів дозволяється застосування зазначених давачів загального призна­чення за умови розміщення їх зовні будівлі цеху в закритих шафах, що обігрі­ваються. Шафи в верхній частині повинні мати свічку, а в нижній частині отво­ри для вентиляції. Давачі можна розташовувати відкрито поблизу місць відби­рання імпульсів, у шафах і в спеціальних приміщеннях давачів, що відповіда­ють вимогам п. п. 10.4 і 10.6 цих Правил.

У приміщеннях категорій Г (у яких не циркулюють горючі гази) та Д до­зволяється застосування електричних давачів загального призначення.

У постах керування та щитових приміщеннях повинні встановлюва­тися тільки вторинні вимірювальні прилади витрати та тиску горючих газів. Уведення імпульсних трубних проводок горючих газів у ці приміщення неза­лежно від тиску газу не дозволяється.

Введення імпульсних трубних проводок горючих газів у вбудовані приміщення цехів категорій Г і Д із установленням у них давачів загального призначення або газоаналізаторів дозволяється за умови, якщо вбудоване при­міщення сполучене з цехом відкритими прорізами, розташованими у верхній та нижній частинах убудованого приміщення. При цьому площа прорізів у верхній частині повинна бути не менше ніж 15%, а в нижній частині не менше 10 % площі убудованого приміщення.

Закриті вбудовані приміщення в існуючих будівлях цехів категорії Г і Д повинні бути обладнані вентиляцією, що забезпечує шестиразовий обмін повітря за 1 годину при застосуванні коксового та доменного газів і триразовий при застосуванні природного газу з виведенням вентиляційних викидів осто­ронь від найближчих робочих місць.

Такі вимоги повинні виконуватися тоді, коли в ці приміщення введені ім­пульсні трубні проводки горючих газів, а влаштування прорізів у них для спо­лучення з цехом згідно з вимогами п. 10.4 цих Правил неможливе.

Категорії приміщень прибудов до будівель цехів (наглухо відділені від них) для розміщення давачів горючих газів (або газоаналізаторів) повинні визначатися розрахунком згідно з НАПБ Б.07.005-86.

Якщо прибудоване приміщення сполучується з будівлею цеху відкритими прорізами відповідно до вимог п. 10.4 цих Правил, воно повинне бути віднесене до категорії будівлі цеху.

При розміщенні давачів у шафах останні повинні мати в верхній та ниж­ній частинах отвори для вентиляції, а також пристрій для обігрівання, якщо цех не опалюється.

Приміщення давачів дозволяється розміщувати безпосередньо під міжце­ховими трубопроводами, до яких вони відносяться. При цьому відстань від по­крівлі приміщення до нижньої утворюючої трубопроводу в просвіті повинна бути не менше ніж 2 м.

Прокладання імпульсних трубних проводок повинне виконувати­ся відповідно до вимог СНиП 3.05-07-85.

При розташуванні імпульсних трубних проводок вологого газу, вимірювальних діафрагм, давачів і регулювальної арматури (дросельні клапани тощо) поза приміщеннями або в неопалюваних приміщеннях повинне бути пе­редбачене їх утеплення.

Приєднання засобів вимірювальної техніки до газових апаратів та газопроводів повинне здійснюватися металевими трубками.

При тиску газу до 0,1 МПа (1 кгс/см ) дозволяється приєднувати прилади за допомогою гумовотканинних рукавів, що відповідають стандарту «Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов» класу I на робочий тиск до 0,6 МПа (6 кгс/см ) (далі - ГОСТ 9356-75*) або іншим державним стандартам, як­що технічні вимоги до рукавів будуть відповідати вимогам згаданого стандарту.

Гумовотканинні рукави повинні закріплюватися на штуцерах газопрово­дів та приладів хомутами.

Ширина проходів між щитами ЗВТ і обладнанням або стіною бу­дівлі повинна бути не менше ніж 0,8 м.