Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв

На кожен об'єкт газового господарства повинен бути складений паспорт (додаток 1).

Паспорти, що складені по формах, що встановлені раніше, є діючими з урахуванням унесення у них змін за формою додатка 1.

Ведення паспортів покладається на керівників цехів, за якими закріплені відповідні об'єкти газового господарства.

У процесі експлуатації в паспорт повинні вноситися всі зміни з додатком креслеників або схем змін, а також дані про проведені ремонти (поточні, капі­тальні).

У виробничих і посадових інструкціях повинен установлюватися порядок, що забезпечує по кожному закріпленому за цехом газовому об'єкту та ділянці газопроводу постійний контроль і повне обслуговування з боку експлу­атаційного персоналу.

Газова арматура, регулятори різного призначення, запобіжні при­строї, автоматичні сигналізатори тощо повинні мати паспорти заводів- виготовлювачів.

За кожним газовим об'єктом або групі газових об'єктів повинні вестися агрегатний та експлуатаційний журнали (додаток 4).

В агрегатному журналі ведеться облік виконаних ремонтів, ревізій та на­строювання приладів газових агрегатів (додаток 4).

В експлуатаційному журналі відмічаються несправності, виявлені протя­гом кожної зміни, допущені порушення з охорони праці, охорони навколиш­нього природного середовища, а також даються пропозиції щодо усунення по­рушень у встановлений строк.

Журнали повинні бути прошнуровані та знаходитися у віданні персоналу, призначеного керівниками цехів.

Контроль і керівництво за правильною експлуатацією газового господарства визначаються роботодавцем та оформлюється наказом по підприємст­^ву.

Запірна арматура перед установленням на газопроводах повинна бути піддана ревізії та випробуванню відповідно до технічних умов проектної організації - генпроектувальника.

Газове обладнання та газопроводи повинні піддаватися профіла­ктичним оглядам, ревізії та ремонтам згідно з планом організації та проведення газонебезпечних робіт (додаток 3) у терміни, затверджені роботодавцем. При визначенні термінів проведення ремонтів повинні враховуватися відповідні ре­комендації заводів-виготовлювачів по експлуатації обладнання, наведені в пас­портах і технічних умовах.

Ревізія систем автоблокування та сигналізації агрегатів, що спо­живають газ, повинна здійснюватися в терміни, зазначені в паспортах або тех­нічних умовах заводів-виготовлювачів.

Щільність приєднання імпульсних труб і гумовотканинних рука­вів до штуцерів газопроводів і засобів вимірювальної техніки, розташованих у приміщеннях, повинна перевірятися не рідше одного разу на тиждень, а поза приміщеннями - не рідше одного разу на місяць.

Перевірка щільності повинна проводитися візуально.

Огляд газопроводів, газових апаратів і обладнання повинен здій­снюватися не менше двох разів на рік комісією, призначеною начальником це­ху, в веденні якого перебувають об'єкти газового господарства.

Огляд повинен включати перевірку:

стану та справності дії затворів, свічок, конденсатовідвідників, компенса­торів, регуляторів, запірної арматури, газопальникових пристроїв і пристроїв сигналізації;

щільності люків і свічок, перевірку водяних затворів;

щільності зварених швів і фланцевих з'єднань газопроводів і апаратів, що перебувають усередині будівель;

стану трубопроводів, положення трубопровідної арматури, колон, їх опо­рних сідел і башмаків, анкерних болтів і надземної частини фундаментів;

виконання цих Правил, а також ведення агрегатного та експлуатаційного журналів.

Результати огляду повинні оформлятися актами з вказівкою необхідних заходів щодо усунення виявлених дефектів і робіт з планово-попереджувальних ремонтів.

Акти цехової комісії повинні затверджуватися начальником цеху та збері­гатися в справах цеху. Копії затверджених актів цехової комісії повинні напра­влятися відділу головного енергетика підприємства.

Про всі роботи, проведені на виконання заходів, зазначених в актах, не­обхідно робити записи в агрегатному журналі та позначку в паспортах газопро­водів і газових апаратів.

Зовнішні поверхні міжцехових і цехових газопроводів, а також газових апаратів необхідно покривати лаком або емаллю, що витримує темпе­ратурні зміни та вплив атмосферних опадів, через кожні 5 років, а фланці та бо­лти - через кожні 2 роки, згідно з Технічними умовами на виготовлення, мон­таж, випробування, захист від корозії, фарбування газопроводів коксового та доменного газів з робочим тиском 0,035 МПа (0,35 кг/см ), затвердженими го­ловним інженером Гипрококсу 03.07.2000 (ТУ-85811).

На газопроводи та апарати, їхні опорні конструкції, майданчики та сходи, розташовані в місцях, забруднених корозійноактивними газами або парами один раз у 3 роки повинне наноситися спеціальне антикорозійне покриття.

Вогневі роботи (зварювання, газове різання тощо) на вибухопо­жежонебезпечних об'єктах газового господарства повинні виконуватися відпо­відно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01, а також із урахуванням вимог НАПБ 01.039-2001 і технічних умов проектної організації генпроектувальника ТУ-85811-2000 р.

При цьому в обов'язковому порядку повинні дотримуватися таких вимог:

при проведенні ремонту об'єкта частина обладнання, що ремонтується, до заглушок, повинна бути заземлена. Заземлювальний провідник повинен прива­рюватися до апарата газовим зварюванням після проведення підготовчих захо­дів, що забезпечують безпечне проведення вогневих робіт;

довибухова концентрація горючих газів і парів у устаткуванні та небезпе­чній зоні, де проводяться вогневі роботи, повинна становити не більше ніж 20 % нижньої концентраційної межі поширення полум’я (далі - НКМП);

вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищува­ти граничнодопустимих концентрацій (далі - ГДК), установлених санітарними нормами;

газонебезпечні роботи повинні проводитися з дотриманням вимог розділу

цих Правил;

наряд-допуски повинні оформлятися по кожному місцю (точці) прове­дення вогневих робіт.

При проведенні вогневих робіт на відстані менше ніж 25 м від газопрово­дів, газової апаратури та вибухопожежонебезпечних місць суміжного цеху на­ряд-допуск і план проведення вогневих робіт повинні бути погодженими з на­чальником суміжного цеху або його заступником.

Газове різання та зварювання на діючих зовнішніх газопроводах і апаратах дозволяється робити при надлишковому тиску газу в них не менше ніж 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) і не більше ніж для:

доменного газу 5,0 кПа (500 мм.вод.ст.);

коксового газу 3,0 кПа (300 мм.вод.ст.);

природного газу 1,0 кПа (100 мм.вод.ст.).

Для газопроводів змішаного газу верхня припустима межа тиску повинна прийматися по газу, що переважає в суміші по обсягу. Врізання нових газопро­водів у діючі, що перебувають під зазначеним вище тиском, дозволяється роби­ти тільки на зовнішніх газопроводах і апаратах.

Для зниження можливості загоряння коксового газу до початку роботи треба обробити поверхні газопроводів, фланців і заглушок вапняним молоком.

Електрозварювальні роботи на газопроводах при ремонтах дозволяється робити при надлишковому тиску газу в них не більше ніж 0,3 МПа (3 кгс/см ).

Для контролю тиску газу в місці провадження робіт повинен бути встано­влений манометр з постійним спостереженням за його показниками протягом усього часу роботи.

Г азове різання та зварювання на діючих газопроводах і апаратах, що перебувають під розрідженням, не дозволяється.

Для уникнення утворення великого полум'я при проведенні газо­вого різання або зварювання на діючих газопроводах місця виходу газу необ­хідно чеканити азбестовим шнуром, металевими клинками та обмазувати м'я­кою шамотною глиною, змішаною з азбестовим дрібняком.

На місці проведення робіт необхідно мати первинні засоби пожежогасіння.

Після врізання в діючий газопровід, що працює під тиском, ви­конаний зварений шов після зачищення повинен перевірятися на щільність ми­льним розчином.

При виконанні зварювання або газового різання в приміщеннях (місцях), де прокладені газопроводи та є агрегати, що споживають газ, повинна проводитися перевірка повітря на загазованість, при цьому вміст горючого газу в повітрі повинен бути не більше ніж 20 % від нижньої концентраційної межі поширення полум’я (НКМП).

Відбирання проб повітря треба робити: для газу, що легше повітря (кок­совий, природний тощо), - з верхньої зони; для доменного - з верхньої та ниж­ньої зон.

Протягом усього часу проведення зварювання або газового різання зазна­чені приміщення (місця) повинні добре провітрюватися.

При необхідності відключення ділянки газопроводу або газового апарата з наступним виконанням робіт усередині вони повинні бути відділені від діючих газопроводів за допомогою наявних запірних пристроїв, при цьому за запірним пристроєм, що вимикає, повинна бути встановлена заглушка.

Розбирання фланцевих з'єднань на внутрішніх газопроводах опалюваль­ного газу коксових батарей (заміна діафрагм, засувок, ділянок газопроводів, установлення заглушок, ремонт газопідігрівачів) робити на відключеній та від- глушеній ділянці газопроводу після встановлення відсікувальних пристроїв на зовнішній ділянці газопроводу, за винятком робіт із нормальним веденням тех­нології обігрівання коксових печей (чищення та змащення кантувальних і сто­порних кранів «на газ», заміна регулювальних циліндрів і шайб, гнучких і гу­мових шлангів, знеграфічувальних пристроїв і їх деталей, кантувальних кранів, газоповітряних клапанів, вхідних патрубків корнюрів).

При виявленні нещільності розподільних газопроводів або арматури та пропускання газу необхідно негайно відключити автоматику кантування, при­пинити обігрівання, знизити тиск газу до 500 Па (50 мм вод.ст.) і вжити заходів до швидкого усунення виявлених нещільностей силами чергового персоналу під відповідальним спостереженням і вживанням необхідних заходів відповідно до правил проведення газонебезпечних робіт.

При значних ушкодженнях газопроводів останні заповнюються парою, подача газу на обігрівання припиняється до повної ліквідації ушкодження.

При спрацьовуванні сигналізатора довибухових концентрацій персонал, що працює, повинен негайно залишити загазоване приміщення до повного його провітрювання.

Для звільнення від коксового газу відключених апаратів і діля­нок газопроводу треба здійснювати їх пропарювання та продування водяною парою.

Закінчення продування треба визначати шляхом аналізів, при яких зали­шковий вміст газу в апаратах і газопроводі не перевищує:

по показнику вибуховості - 20 % НКМВ;

по показнику наявності шкідливих хімічних речовин у повітрі робочої зо­ни - не вище ГДК відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Продування газопроводів доменного газу повинно здійснюватися інерт­ним газом (азотом) або повітрям з закінченням продування при вмісті оксиду вуглецю, що не перевищує 20 мг/м у 2-х послідовно взятих пробах з внутріш­ньої порожнини газопроводу.

Закінчення продування газопроводів природного газу треба визначати аналогічно шляхом аналізу на вміст метану, якого в пробах не повинно бути бі­льше ніж 1 % від обсягу.

Газопроводи та апарати при заповненні горючим газом повинні продуватися до повного витиснення всього повітря. Продування повинне роби­тися тільки через свічки. Продування з випусканням газоповітряної суміші в топки печей, котлів і інших агрегатів не дозволяється. Перед продуванням га­зопроводу засувки повинні бути встановлені в потрібне положення, водяні за­твори залиті водою, а всі люки, лази та свічки щільно закриті, за винятком тієї свічки, через яку буде робитися продування.

Продування газопроводів треба робити безупинно та послідовно по діля­нках із поступовим наближенням до споживачів. Підпалювання газу, що випус­кається при продуванні, не дозволяється. Закінчення продування повинне ви­значатися тільки шляхом аналізу проб газу, що відбирають з кінцевої свічки, на яку ведеться продування. При цьому вміст кисню в газі не повинен перевищу­вати 1 % у двох послідовно відібраних пробах.

Продування газопроводів коксового та доменного газів повинне проводи­тися з урахуванням вимог підпунктів 7.29.1, 7.29.2, Правил технічної експлуа­тації коксохімічних підприємств, затверджених наказом Мінпромполітики України 05.07.2002 № 305.

У період продування газопроводу в місцях викиду газоповітряної суміші в атмосферу в радіусі 40 м повинен бути припинений рух усіх видів тра­нспорту. Не дозволяється застосовування відкритого вогню та проведення зва­рювальних робіт, а також перебування людей, не пов'язаних з продуванням га­зопроводу. На час продування газопроводів і окремих апаратів у місць викидів газу повинні виставлятися пости.

Установлення та виймання заглушок, а також заміна вимірюва­льних діафрагм на діючих газопроводах, що розміщені поза приміщеннями, по­винне проводитися при надлишковому тиску газу в них не менше ніж 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.) і не більше ніж кПа для:

доменного газу 4,0 (400 мм.вод.ст.);

коксового або змішаного з ним газу 3,0 (300 мм.вод.ст.);

природного газу 2,0 (200 мм.вод.ст.).

Проведення ремонтних і інших робіт, пов'язаних з перебуванням людей всередині газопроводів і апаратів з шкідливими хімічними речовинами, дозволяється тільки після відключення та звільнення їх від газу відповідно до вимог підпунктів 13.1.24, 13.1.25 цих Правил.

Повітряне середовище в газопроводах і газовій апаратурі в про­цесі ведення робіт повинне перевірятися на вміст оксиду вуглецю шляхом узят­тя проб повітря в слабо вентильованих місцях не рідше ніж через кожну годину.

Застосовувати відкритий вогонь не дозволяється:

для обігрівання газопроводів і конденсатовідвідників;

для виявлення витоків газу, за винятком перевірки факелом герметичнос­ті арматури коксових батарей.

Перевірка щільності з'єднань і арматури газопроводів, нарізних і фланцевих з'єднань, швів тощо повинна проводитися мильним або іншим піно- утворювальним розчином. При негативних температурах у розчин слід додава­ти хлористий кальцій або хлористий натрій.

Мінімально припустимий тиск газу безпосередньо перед спожи­вачем (після регулювальних пристроїв) не повинен бути нижче ніж 0,5 кПа (50 мм.вод.ст.).

При падінні тиску газу нижче мінімально допустимого споживачі газу повинні бути негайно відключені. Відключення повинне бути зроблене вручну навіть при наявності автоматичного пристрою, що вимикає.

Плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, що розроблюються на підприємстві, повинні відповідати вимогам Положення що­до розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, за­твердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.06.99 №112 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99), і повинні охоплювати всі цехи, де є об'єкти газового господарства.