Страница 3: НПАОП 24.1-1.33-13. Правила охорони праці на об’єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив (32244)

1. Виробничі цехи необхідно обладнувати робочим, аварійним та евакуаційним освітленням.

Приміщення, в яких обладнано постійні робочі місця працівників, повинні мати природне і штучне освітлення (загальне, місцеве або комбіноване) відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2006 року № 168.

Аварійне освітлення повинне забезпечувати на робочих місцях у виробничих приміщеннях освітленість не менше 2 лк.

Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках - не менше 0,2 лк.

1. Пристрої для освітлення повинні відповідати ГОСТ 12.2.007.0-75 «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности», затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1975 року № 2368.

Світильники повинні бути обладнані захисною арматурою та захищені від проникнення в них пилу.

Освітлювальну арматуру і лампи всіх видів освітлення необхідно очищати 2-4 рази на місяць залежно від вмісту пилу в повітрі робочої зони виробничого приміщення.

Вимірювання освітленості приміщення необхідно проводити відповідно до ДСТУ Б В.2.2-6-97 «Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості», затвердженого наказом Держкоммістобудування України від 15 вересня 1997 року № 157.

Контроль освітленості необхідно проводити не рідше 1 разу на рік.

1. Працівників необхідно сповіщати про запуск устаткування після вимушеного зупинення одночасно світловими і звуковими або словесними сигналами.
2. Роботодавець повинен забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту відповідно до ДСТУ 7239:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року № 37, ГОСТ 27652-88 «Костюмы мужские для защиты от кислот. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року № 768, ГОСТ 27654-88 «Костюмы женские для защиты от кислот. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року № 771, ДСТУ 3962-2000 (ГОСТ 12.4.137-2001) «Взуття спеціальне з верхом із шкіри для захисту від нафти, нафтопродуктів, кислот, лугів, нетоксичного та вибухонебезпечного пилу. Технічні умови», затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 квітня 2000 року № 278, ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 «ССБП. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 10 листопада 2006 року № 322 (далі - ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006), ГОСТ 12.4.029-76 «Фартуки специальные. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 11 листопада 1976 року № 2532, ГОСТ 20010-93 «Перчатки резиновые технические. Технические условия».
3. Працівників, зайнятих на зварювальних роботах, роботодавець повинен забезпечувати спецодягом із вогнестійким просоченням відповідно до ГОСТ 12.4.045-87 «ССБТ. Костюмы мужские для защиты от повышенных температур. Технические условия», затвердженого постановою Державного Комітету СРСР зі стандартів від 25 вересня 1987 року № 3675 (далі - ГОСТ 12.4.045-87), спеціальним взуттям відповідно до ДСТУ 2772-94 (ГОСТ 12.4.032-95) «Взуття спеціальне із шкіряним верхом для захисту від дії підвищених температур. Технічні умови», затвердженого наказом Держстандарту України 30 вересня 1994 року № 240, щитками відповідно до ГОСТ 12.4.035-78 «ССБТ. Щитки защитные лицевые для электросварщиков. Технические условия».
4. Роботодавець повинен забезпечувати працівників, зайнятих на роботах із шкідливими речовинами, протигазами або респіраторами залежно від класу небезпеки речовин, наявних у повітрі робочої зони.

На всі протигази індивідуального користування, видані працівникам, повинні бути оформлені картки обліку, в які внесено: дати видачі, огляду та чергової перевірки, кому виданий, місце зберігання.

На сумці протигаза повинна бути бирка з написами назви підрозділу, прізвища та ініціалів працівника, його табельного номера, марки фільтрувальної коробки або фільтра, розміру шолом-маски. Термін експлуатації фільтрувальних коробок не повинен перевищувати граничних строків.

1. Роботодавець повинен організовувати проведення перевірок протигазів на герметичність не рідше одного разу на 3 місяці і періодично направляти до спеціалізованих установ для перевірки та перезарядки в терміни, встановлені інструкціями з експлуатації протигазів.
2. Працівники, під час виконання робіт у відділеннях газогенераторів, конверсії та компресії виробництва аміаку повинні мати при собі фільтрувальні протигази.

3.19. Роботодавець повинен забезпечити працівників, які виконують роботи, пов’язані з можливістю ураження очей пилом аміачної селітри або іншого твердого продукту, захисними окулярами відповідно до ГОСТ 12.4.013-85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 13 травня 1985 року № 1336.

1. Працівники виробництва натрій нітриту повинні бути забезпечені гумовими рукавичками, бавовняними костюмами з кислотозахисним просоченням, спеціальним взуттям відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 «ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 17 грудня 1983 року № 6082, та захисними окулярами відповідно до ГОСТ 19906-74 «Нитрит натрия технический. Технические условия», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 28 червня 1974 року № 1581.

Після закінчення роботи працівники повинні вимити руки в рукавичках, зняти їх і вимити руки ще раз.

1. Для захисту шкіри рук від дії шкідливих речовин працівникам необхідно видавати захисні пасти, мазі відповідно до ГОСТ 12.4.068-79 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования», затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 21 вересня 1979 року № 3639.
2. Роботодавець повинен забезпечити працівників, що обслуговують електроустановки, електрозахисними засобами (прилади релейного захисту, фільтри високочастотного захисту, стаціонарні, переносні та знімні екранувальні пристрої і захисні індивідуальні екранувальні комплекти одягу, електровимірювальні штанги та кліщі, ізолювальні штанги, покажчики напруги та інструмент з ізолювальними руків'ями) відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня
3. року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня
4. року за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).
5. Роботодавець повинен забезпечити працівників, які обслуговують обладнання, що випромінює тепло, спеціальним одягом відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.221-2004 «ССБП. Одяг спеціальний для захисту від підвищених температур, теплового випромінення, конвективної теплоти. Загальні технічні вимоги».
6. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО МІКРОКЛІМАТУ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ ТА ТЕРИТОРІЇ ОБ’ЄКТА
7. У виробничих приміщеннях необхідно забезпечувати систематичний контроль показників температури, відносної вологості, швидкості руху повітря.

Мікрокліматичні умови повітря робочої зони виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99.

1. У цехах необхідно систематично проводити контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.007-76, а саме: у цехах з виробництва аміаку, нітратної кислоти, всіх видів селітри, карбаміду, в яких використовуються речовини III класу небезпеки, - 1 раз на квартал, у виробництві амоній сульфату та амоній хлориду з речовинами II класу небезпеки - 1 раз на місяць і 1 раз на 10 днів у виробництві натрій нітриту (I клас небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Для проведення замірів концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони потрібно залучати акредитовані лабораторії.

1. У цехах з виробництва аміачної, натрієвої та калієвої селітри необхідно контролювати вміст пилу в повітрі робочої зони.

Пил на обладнанні і підлозі необхідно прибирати вологим способом.

Для централізованого прибирання пилу необхідно встановлювати спеціальні пристрої відповідно до ДСТУ 2893-94 «Системи централізованого пилоприбирання. Загальні вимоги безпеки», чинного в Українізгідно з

наказом Держстандарту України від 09 грудня 1994 року № 312.

1. Проїзди і проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних та санітарно-побутових будівель підприємства, необхідно регулярно прибирати від сміття, поливати водою в літній період, очищати від снігу та льоду в зимовий період, а в разі обмерзання посипати піском та освітлювати в темний час доби.
2. Територія підприємства повинна бути огороджена парканом із негорючих матеріалів і мати не менше двох виїздів на шляхи загального призначення. Огорожу необхідно постійно підтримувати у справному стані.

Огороджена територія повинна бути рівною та мати нахил від стін будівлі для відводу поверхневих вод.

1. Ділянки території, на які може в аварійних ситуаціях потрапити розлитий аміак, нітратна кислота або інші шкідливі речовини, повинні мати щільне або високощільне покриття (асфальтобетон, цементобетон тощо).
2. На вхідних дверях виробничих приміщень необхідно позначати клас вибухонебезпечних зон та категорію виробництва за пожежною небезпекою.
3. Роботодавець повинен забезпечити позначення знаками безпеки небезпечних зон на території промислових майданчиків, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року №1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» і ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

Шляхи пересування працівників у разі аварії необхідно позначати рятувальними знаками.

1. Улаштування й утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях необхідно забезпечувати відповідно до ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».
2. На маршрутах руху автотранспорту територією об’єкта необхідно встановлювати дорожні знаки і покажчики безпеки руху відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від

10 жовтня 2001 року № 1306, та ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03 червня 2002 року № 326.

1. Автотранспорт територією підприємства повинен рухатися зі швидкістю до 10 км/год, а при в’їзді та виїзді з цеху - зі швидкістю 5 км/год.
2. Вздовж будинків і споруд необхідно забезпечувати проїзд протипожежної техніки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.

Дороги, проїзди та підходи до пожежних гідрантів і пожежних водоймищ, пожежного інвентарю, обладнання й засобів пожежогасіння необхідно утримувати справними і завжди вільними. Біля пожежних гідрантів повинні бути виставлені покажчики, що освітлюються в темний час доби.

1. Підземні інженерні мережі за відсутності колодязів необхідно позначати зовнішніми пізнавальними знаками, які визначають положення мережі.
2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
3. Технологічні процеси повинні бути розроблені на підставі вихідних даних щодо технологічного проектування відповідно до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ДСТУ 3273-95 «Безпечність промислових підприємств. Загальні положення і вимоги», затвердженого наказом Держстандарту України від 19 грудня 1995 року № 434, і здійснюватись за технологічними регламентами, розробленими і затвердженими роботодавцем у порядку, передбаченому чинними НД.
4. На кожний технологічний процес повинен бути розроблений технологічний регламент, затверджений роботодавцем.
5. Організація виробничих процесів, пов’язаних з використанням шкідливих небезпечних речовин та обладнання підвищеної небезпеки, повинна виключати можливість контактування працівників з цими речовинами.
6. У цехах, де можливі неорганізовані викиди аміаку, діоксиду азоту і нітратної кислоти, пилу карбаміду, аміачної і натрієвої селітри та утворення вибухових сумішей (виробництво аміаку, нітратної кислоти та карбаміду), необхідно встановлювати газоаналізатори із системою оповіщення для систематичного контролю складу повітря в робочих зонах і автоматичну систему пожежогасіння.
7. У кожному цеху об’єкта з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив повинен бути визначений перелік небезпечних та шкідливих чинників відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация».

Робочі місця, де можливе виділення небезпечних шкідливих речовин та пилу, необхідно обладнувати вентиляційними пристроями, які повинні бути постійно готовими до роботи.

1. Забороняється експлуатувати технологічне обладнання за несправних систем протипожежного та протиаварійного захисту.
2. Забороняється вводити в експлуатацію виробництва (цехи), а також технологічне обладнання до пуску споруд (установок) з очищення викидів в атмосферу та збирання, очищення і знешкоджування стічних вод виробництва.
3. Роботодавець повинен забезпечити поводження з хімічними речовинами та сумішами відповідно до вимог паспортів безпечності