ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ

ших об'єктів виробничої зони і сельбищної території у відповід-

ності з діючими нормативними документами.

9.16. Заходи щоду захисту водоймищ, водотоків і морських ак-

ваторій необхідно передбачати у відповідності з вимогами вод-

ного законодавства і санітарних норм, затверджених Міністерством

охорони здоров'я України.

9.17. Сельбищні території сільських поселень і місця масового

відпочинку належить розташовувати вище за течією водотоків і

водоймищ відносно виходу виробничих і господарсько-побутових

стічних вод. Розміщення їх нижче виходів, що вказані, допуска-

ється за умовами дотримання санітарних норм, а також Правил

охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами і сані-

тарної охорони прибережних вод морів.

9.18. Розміщення сільгосппідприємств у прибережних смугах во-

доймищ не допускається. У трикілометровій зоні Узбережжя Азов-

ського та Чорного морів забороняється будівництво:

- сільськогосподарських підприємств та інших об'єктів,

які не пов'язані з розвитком і обслуговуванням курор-

тів, об'єктів морського транспорту, рибної промисло-

вості і організацій, які виконують берегозакріплюючі

і протизсувні роботи;

- індивідуального житла, крім населених пунктів, що

вказані в розпорядженні Кабінету Міністрів України;

- будівель, споруд і комунікацій в прибережних смугах

завширшки менше 100 м від зрізу води.

9.19. При розташуванні складів мінеральних добрив і хімічних

засобів захисту рослин, тваринницьких і птахівницьких підпри-

ємств слід передбачати необхідні заходи, що виключають проник-

нення вказаних речовин, гноївки та посліду у водойми. Склади

мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин належить

розташовувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських

водоймищ. У випадку особливої необхідності припускається змен-

шувати відстань від указаних складів за умовами узгодження з

органами, які здійснюють охорону рибних запасів.

9.20. При проектуванні нових сільських поселень необхідно пе-

редбачати вздовж берегів водоймищ організацію водоохоронних зон

завширшки від берега не менше:

- для водосховищ 500 м;

- малих річок завдовжки, км: до 50 - 100 м,

50-100 - 200 м,

100-200 - 300 м.

У водоохоронних зонах (смугах) забороняється розміщення полі-

гонів для твердих побутових і промислових відходів, що неутилі-

зуються, складів нафтопродуктів, складів для зберігання ядохі-

мікатів і мінеральних добрив, накопичувачів стічних вод тварин-

ницьких комплексів і ферм. У межах населених пунктів за погод-

женням з органами охорони природи допускається розміщення окре-

мих об'єктєв виробничої і соціальної сфери, обладнаних центра-

лізованою каналізацією.

9.21. Заходи з охорони грунтів, водоймищ і повітряного басей-

ну повинні забезпечувати зменшення виділення шкідливостей в ат-

мосферу шляхом застосування найбільш досконалих технологій, а

також дотримання нормативних санітарно-гігієнічних розривів

між джерелами відділення шкідливостей і житловими територіями

у відповідності з санітарними нормами.

- 73 -

Примітка. З визначенням меж санітарно-захисних об'єктів, які

активно впливають на навколишнє середовище, крім кліматичних

даних наведених в проектах районного планування (вітряний режим,

опади тощо), повинні враховуватись мікрокліматичні особливості.

9.22. Для охорони водоймищ і водотоків належить передбачати

улаштування водоохоронних і водорегулюючих зелених насаджень,

параметри яких визначаються у відповідності з даними табл. 9.1.

Таблиця 9.1

(рекомендована)

9.23. При розробці пропозицій з рекреаційного використання

лісових масивів, лісових і заплавних лук, розташованих у межах

території місцевих Рад, належить користуватися даними щодо

екологічно допустимх навантажень на ландшафт, наведених в

табл. 1 додатку 3.

9.24. У випадку розміщення на території місцевої Ради запо-

відників, ландшафтів, що охороняються, необхідне дотримання

охоронних зон цих природних об'єктів від підприємств різних

категорій, транспортних магістралей і сельбищних територій у

відповідності з даними табл. 2 додатку 3.

9.25. При проведенні на території сільської Ради високовольт-

них повітряних ліній необхідно влаштовувати спеціальні охоронні

зони у відповідності з даними, наведеними в табл. 9.2.

Таблиця 9.2

- 74 -

9.26. Розміщення об'єктів хімізації сільського господарства,

пов'язаних із зберіганням ядохімікатів (пестицидів) і мінераль-

них добрив повинно відповідати таким вимогам:

- склади зберігання хімдобрив і пестицидів повинні зна-

ходитись з підвітряного боку відносно житлової забу-

дови, з урахуванням переважного напрямку вітрів;

- майданчики, на яких вони розміщуються, повинні добре

провітрюватись, не затоплюватись поверхневими водами

і мати рівень стояння грунтових вод не вище 1,5 м.

9.27. Будівлі складів і споруди засобів хімізації повинні бу-

ти віддалені від автомобільних доріг і залізниць (крім під'їз-

них), не менше ніж на 60 м.

ПРОТИШУМОВІ ЗАХОДИ

9.28. Головними джерелами шуму в сільській місцевості є заліз-

ниці та автомагістралі, по яких здійснюється вантажне і паса-

жирське сполучення, промислові підприємства, окремі об'єкти

сільськогосподарського виробництва, гаражі, пилорами, ремонтні

майстерні, машинно-ремонтні двори, насосні станції та ін.

Примітка. Санітарно-захисні зони підприємств з технологічним і

допоміжними процесами, які становлять джерела шуму та вібрації,

установлюються від будівель, споруд та майданчиків, де розмі-

щені механізми та агрегати, що створюють шум і вібрацію. Роз-

мір санітарно-захисного розриву повинен бути підтверджений аку-

стичними розрахунками відповідно до СНиП "Защита от шума".

9.29. Вибір засобів захисту від шуму, визначення необхідності

і доцільності їх використання необхідно здійснювати на підставі

розрахунків рівнів звуку на території населеного пункту і пот-

рібного зниження до нормативно допустимого. Допустимі рівні

шуму на територіях та для приміщень різних типів будинків не

повинні перевищувати показників, наведених в табл. 9.3.

Таблиця 9.3

(довідкова)

- 75 -

9.30. Зниження рівнів шуму від різних точкових джерел та

транспортних засобів досягається раціональним розміщенням про-

мислових, складських об'єктів і підприємств сільськогосподар-

ського виробництва відносно сельбищних територій і місць масо-

вого відпочинку, раціональним трасуванням транспортних комуні-

кацій та шумозахисним озелененням з використанням різних типів

посадок та порід дерев і кущів.

При проходженні крізь сільський населений пункт залізниці аба

автомагістралі відстань до житлової забудови визначається спеці-

альними акустичними розрахунками.

9.31. Шумозахисні смуги насаджень рекомендується використову-

вати як додатковий засіб захисту від шуму в діапазоні високих

частот. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають такі

фактори, як ширина смуги, конструкція і дендрологічний склад

посадок. Зелені насадження, сформовані у вигляді спеціальних

шумозахисних смуг, можуть дати максимальне зниження шуму 8-10

дБА. Але зниження рівнів транспортних та інших низькочастотних

шумів зеленими насадженнями незначне і для звичайних міських по-

садок дорівнює нулю, і в розрахунках його не треба враховувати.

9.32. При влаштуванні спеціальних шумозахисних екранів акус-

тичні розрахунки повинні виконуватися у відповідності з СНиП

"Защита от шума".

ОХОРОНА І ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ І ОБ'ЄКТІВ

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

9.33. Заповідний режим - це є комплекс науково обгрунтованих

заходів, спрямованих на збереження і відновлювання унікальних і

типових заповідних природно-територіальних комплексів, їх ком-

понентів, а також окремих природних об'єктів.

9.34. Розмір і режим охоронних зон, який передбачає заборону

будь-якої господарської діяльності, що негативно впливає на

природні комплекси заповідних об'єктів, для державних заповід-

них урочищ парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого

значення запроваджуються обласними Радами народних депутатів,

охоронні зони державних парків-пам'яток - Міністерством охорони

навколишнього природного середовища України.

9.35. Режим використання охоронних зон не допускає:

- дій, що змінюють гідрологічний режим земель;

- порушення грунтового покриву;

- будівництво будівель і споруд, доріг і трубопроводів,

ліній електропередач та інших комунікацій;

- застосування хімічних засобів як добрив;

- прогін домашніх тварин і масовий проїзд транспорту.

9.36. При улаштуванні охоронних зон об'єктів природно-запо-

відного фонду необхідно дотримуватись естетичних і екологічних

вимог. При комплексному характері природної пам'ятки вимоги

збереження екологічного і архітектурного середовища повинні

враховуватися нарівні.

9.37. Для зменшення навантаження на природний ландшафт і його

збереження необхідно:

- всі об'єкти культурно-масового призначення, що мають

відношення до природної пам'ятки, повинні бути розмі-

щені в охоронній зоні;

- упоряджувати охоронну зону переважно у вигляді зеле-

ного масиву, що охороняє ландшафт від зайвих антропо-

генних впливів;

- підбирати асортимент насаджень охоронної зони, який

не суперечить насадженням заповідного об'єкту.

9.38. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з

законодавством України і повинні погоджуватися у старому поряд-

ку (див. додаток 3, табл.2).

9.39. У відповідності з законодавством України до складу при-

родно-заповідного фонду входять:

- державні заповідники;

- біосферні заповідники;

- природні національні парки;

- регіональні ландшафтні парки;

- заказники;

- пам'ятки природи;

- ботанічні сади;

- 76 -

- дендрологічні і зоологічні парки;

- парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

- заповідні урочища.

Порядок організації, використання і охорони територій і об'єк-

тів природно-заповідного фонду визначається законодавством Укра-

їни і республіки Крим.

9.40. Пам'ятками природи заявляються унікальні або типові,

цінні в науковому, культурно-пізнавальному і оздоровчому відно-

шенні природні об'єкти, (гаї, озера, ділянки долин і узбереж,

визначні гори) і окремі об'єкти - рідкісні і опорні геологічні

розкриття, еталонні ділянки родовищ корисних копалин, водоспа-

ди, печери, мінеральні джерела, мальовничі скелі, метеоритні