кратери, окремі рідкісні або історично цінні дерева тощо, а та-

кож прирдні об'єкти штучного походження (парки, ділянки покину-

тих каналів, кар'єри, стави, тощо), які не є пам'ятками істо-

рії і культури і не входять до складу єдиних природно-історич-

них пам'яток.

9.41. При розробці містобудівної документації сільських по-

селень слід враховувати кожну пам'ятку природи, незалежно від

розмірів і площі, яку вона займає.

9.42. У відповідності з діючим законодавством державний бота-

нічний сад і дендрологічний парк повинні створюватися з метою

збереження і збагачення різноманітних рослин в спеціальних умо-

вах для ефективного культурного господарського використання, а

також для ведення науково-дослідницької роботи.

9.43. Згідно з діючим законодавством України найбільш видатні

об'єкти паркобудівництва взяті під охорону держави для викори-

стання в наукових, естетичних, природноохоронних і оздоровчих

цілях. На території державних парків-пам'яток допускається

проведення екскурсій і масового відпочинку населення, а також

можуть проводитись наукові дослідження.

9.44. З метою запобігання розвитку самосіву і на заміну виру-

бок догляду деревно-чагарникові насадження доцільно використо-

вувати для озеленення сільських поселень, а територію парків -

пам'яток розглядати як базу для підготовки посадкового матері-

алу; можливе влаштування невеликих розсадників і оранжерей міс-

цевого користування.

9.45. Основою для здійснення заходів з охорони і використання

державних парків-пам'яток є закон "Про природно-заповідний фонд

України" і проекти планувальної організації їх території. Про-

екти повинні розрблятися спеціалізованими проектними організа-

ціями і затверджуватись у встановленому порядку.

9.46. У відповідності з діючим законодавством державними за-

повідними урочищами заявляються лісові, степові, болотні або

інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохо-

ронне і естетичне значення.

САНІТАРНА ОЧИСТКА

9.47. Санітарна очистка сільського населеного пункту повинна

включати в себе заходи для збирання, видалення і знешкодження

побутового сміття і різних видів твердих відходів. Для сільсь-

ких поселень доцільно приймати комбіновану систему санітарної

очистки від твердих побутових відходів:

- планово-подвірну - для громадського центру і багато-

поверхової забудови;

- планово-квартальну - для зони індивідуальної садибної

забудови.

9.48. Збирання побутових відходів здійснюється сміттєзбірни-

ками, контейнерами, для яких передбачаються спеціальні майдан-

чики або приміщення (павільйони).

9.49. При виборі місця розташування майданчика або приміщення

для сміттєзбірників повинні бути враховані такі умови:

- мінімальне віддалення від вікон і дверей житлових бу-

динків і громадських будівель повинно бути не менше

20 м;

- величина радіуса обслуговування - не більше 100 м;

- можливість проїзду транспорту для вивозу сміття у

будь-яку пору року.

9.50. Розміри майданчиків для сміттєзбірників залежать від

кількості контейнерів, що на них встановлюються, і приймаються

- 77 -

площею від 9 до 45 кв.м. Для попередніх розрахунків площі за-

критих приміщень для сміттєзбірників слід приймати не менше 1,5

кв.м на кожний сміттєзбірник.

Примітка. Майданчик (підлога приміщення) повинен бути заас-

фальтований або забетонований.

9.51. Сміття і тверді відходи підлягають видаленню за межі

населеного пункту для наступного знешкодження на спеціально

обладнаних ділянках аба переробки на підприємствах.

9.52. Періодичність вивозу твердих побутових відходів залежить

від сезону, кліматичної зони і екологічних умов місцевості і уз-

годжується з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.

Влітку необхідно забезпечити таку періодичність вивозу сміття:

- від житлових будинків безсадибного типу, гуртожитків

і дошкільних установ, лікарень, поліклінік, їдалень -

не рідше як один раз на добу;

- від шкіл, СПТУ, клубів, кінотеатрів, підприємств тор-

гівлі, ринків, комбінатів побутового обслуговування -

не рідше як один раз на 3 доби.

Норми накопичення побутових відходів приймаються за табл.9.4.

Таблиця 9.4

(довідкова)

----------------------------------------------------

| |Питомі норми накопи- |

| Побутові відходи |чення на 1 люд.на рік|

| |---------------------|

| | кг | л |

|--------------------------------------------------|

|Тверді: | | |

| від житлових будинків, | | |

| обладнаних водопроводом, | | |

| каналізацією, цетральним | | |

| оплюванням і газом | 190-225 | 900-1000 |

| | | |

| від інших будівель | 340-450 | 1300-1500 |

| | | |

| загальна кількість по на-| | |

| селеному пункту з урахува| | |

| нням громадських будівель| 280-300 | 1400-1500 |

|--------------------------------------------------|

|Рідкі з вигребів (у | | |

|відсутності каналізації | - | 2000-3500 |

|--------------------------------------------------|

|Сміття з 1 кв.м твердого | | |

|покриття вулиць | 5-15 | 8-20 |

----------------------------------------------------

Примітка. Кількість твердих відходів при використанні бурого

вугілля належить збільшувати на 50%.

9.53. Вибір ділянок для знешкодження сміття повинен бути уз-

годжений з місцевими органами Державного санітарного нагляду.

Площу ділянок слід приймати за табл. 9.5. Розміри санітарно-за-

хисних зон - у відповідності з СанПіН.

Таблиця 9.5

(рекомендована)

----------------------------------------------

| Типи ділянок | Площа ділянок |

| знешкодження сміття і |на 1000 т відхо-|

| відходів |дів на рік, га |

|--------------------------------------------|

|Склади свіжого компосту | 0,04 |

|--------------------------------------------|

|Звалища-полігони | 0,02-0,05 |

|--------------------------------------------|

|Поля компостування | 1-2 |

|--------------------------------------------|

|Поля асенізації | 2-4 |

----------------------------------------------

- 78 -

Примітки:

1. До ділянок повинні бути під'їзди з твердим покриттям.

2. По периметру ділянки обсаджуються деревами і чагарниками.

Тверді побутові відходи, що складуються, необхідно регулярно

укривати ізолюючим шаром.

9.54. Вивіз сміття і відходів здійснюється автотранспортом

спеціального призначення із розрахунку:

- сміттєвози - один на 5-3 тис. жителів;

- асенізаційні машини - одна на 5-3 тис. жителів (при

відсутності каналізації).

Зберігання і обслуговування спеціалізованих транспортних за-

собів передбачається на комунально-складських територіях (базах

комунгоспів). Для їх розміщення передбачається площа із розра-

хунку 80 кв.м на одну машину.

9.55. Для сільських населених пунктів доцільно застосовувати

траншейну систему складування твердих побутових відходів. Гли-

бина траншеї 1-1,5 м, довжина - не менше 10 м. Дно траншеї по-

винно бути вище максимального рівня стояння грунтових вод не

менше ніж на 1 м.

10. ОХОРОНА ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА,

ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ

10.1. При розробці містобудівної документації для сільських

населених пунктів належить дотримуватись вимог законодавства

України про охорону і використання пам'яток історії та культури

як містоформувальних факторів.

10.2. При цьому належить установлювати зони охорони пам'яток

історії і культури, зони регулювання забудови і зони природного

ландшафту, що охороняється. Зони охорони пам'яток історії і

культури передбачаються для окремих будівель і споруд, їх ан-

самблів і комплексів, а також інших цінних історико-культурних

містобудівних елементів.

Примітка. Вимоги спеціальних режимів охорони і використання,

що установлені положеннями про кожний об'єкт (заповідну терито-

рію) повинні поширюватись на архітектурні ансамблі і комплекси

пам'яток містобудівництва, історії і культури, пам'ятні місця,

культурні верстви давніх поселень, природні і штучні ландшафти,

які становлять особливу історичну, археологічну і архітектурну

цінність і заявлені у сталому порядку державними історико-ар-

хітектурними заповідниками або історико-культурними заповідними

територіями.

10.3. Заходи щодо охорони пам'яток матеріальної культури (іс-

торії, етнографії, археології, архітектури тощо) повинні здій-

снюватися в залежності від наукової, історичної, архітектурної

і господарської цінності об'єктів, місцезнаходження їх у мі-

стобудівній ситуації по відношенню до туристичних маршрутів

тощо.

10.4. Всі пам'ятки архітектури, містобудівництва, археології,

історії повинні мати охоронні зони, розміри і режим використан-

ня яких визначаються державними органами охорони пам'яток з

урахуванням природних умов, народногосподарської спеціалізації,

ступеня освоєння території, розміщення об'єктів, що охороняю-

ться.

10.5. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з

інструкцією "Про порядок обліку, реєстрації, змісту і рестав-

рації пам'яток архітектури, що знаходяться під державною охо-

роною" і повинні погоджуватись з місцевими органами охорони

пам'яток.

Примітка. В процесі проектування проектна організація може

вносити пропозиції щодо додаткового включення пам'яток архі-

тектури, які після погодження із місцевими органами охорони

пам'яток розглядаються і подаються для затвердження за сталим

порядком.

10.6. Проекти планування і забудови сільських поселень з цін-

ною історико-культурною спадщиною можуть виконуватись тільки на

основі відповідних передпроектних досліджень після складання

- 79 -

історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони

пам'яток історії і культури (або містити у своєму складі вказа-

ні документи).

Примітка. Для поселень з поодинокими об'єктами спадщини і по-

рушеним історичним середовищем допускається фіксація пам'ятки

на опорному плані забудови з розробкою зон охорони пам'яток.

10.7. При розробці містобудівної документації сільських на-

селених пунктів слід виділяти:

- охоронні зони, що включають території пам'яток з ді-

лянками прилеглих територій, в межах яких забезпечу-

ється фізичне збереження пам'яток та їх найближчого

історичного оточення, а також оптимальні умови зоро-

вого сприймання пам'яток (в межах 350-500 м);

- зони регулювання забудови, прилеглі до охоронних зон,

які сприяють збереженню містобудівної ролі пам'яток і

архітектурно-просторової організації поселення (у ме-

жах 500-1500 м);

- зони ландшафту, що охороняються, які включають тери-

торії, елементи рельєфу (заплави, схили, пагорби та

ін.), водоймища, рослинність, в межах яких забезпечу-

ється схоронність історичного характеру ландшафту по-

селення і його зв'язків з оточуючою навколишньою при-

родою;

- зони охорони історичного культурного шару, що охоплю-

ють теритрії давніх поселень (до ХVIII ст. включно)

і підлягають археологічним дослідженням.

Примітки:

1. В місцях концентрації пам'яток різних видів, які поєднані

спільністю планування, історичного середовища, ландшафту вста-

новлюються групові ландшафтні зони.

2. Навколо розкритих пам'яток археології, що підлягають музе-

єфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним

зонам нерухомих пам'яток інших видів.

У історичних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, по-

єднаних спільною планувальною і архітектурно-просторовою компо-

зицією, значно насичених пам'ятками різних видів і таких, що

мають добру схоронність історичного середовища, необхідно ор-

ганізовувати заповідні зони.

10.8. Необхідно суворо дотримуватися режимів зони охорони

стосовно до специфіки населеного пункту. В цілому на заповідні

території і охоронні зони поширюються принципи регенерації се-

редовища, на зони регулювання забудови - режим реконструкції

із обмеженим, частковим і активним перетворенням середовища.

10.9. В містобудівній документації для сільських поселень не

слід передбачати знесення, переміщення або інші зміни стану

пам'яток історії і культури. У виключних випадках пропозиції

щодо зміни стану пам'яток належить подавати для розгляду за

сталим порядком після поперенього погодження з державними ор-

ганами і громадськими організаціями з охорони пам'яток історії

і культури.

10.10. Охорону цінного історичного середовища сільських посе-

лень належить забезпечувати методами комплексної реконструкції,

передбачаючи і проводячи одночасно роботи з реставрації буді-

вель, які мають архітектурну і культурну цінність, з рекон-

струкції, модернізації і капітального будівництва існуючих бу-

дівель, вибіркового нового будівництва, що не порушує характеру

середовища, розвитку систем інженерного обладнання і благоуст-

рою території.

10.11. Відстані від пам'яток історії і культури до транспорт-

них інженерних комунікацій належить приймати, м, не менше:

- до проїзної частини магістралей швидкісного і безпе-

рервного руху:

- в умовах складного рельєфу - 100;

- на плоскому рельєфі - 50;

- до мереж водопроводу, каналізації і теплопостачання

(крім розвідних) - 15;

- до інших підземних мереж - 5.

- 80 -

Примітка. В умовах реконструкції сільських поселень вказані

відстані від інженерних мереж допускається скорочувати, але

приймати не менше: