ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ

тельних допускається тільки при відповідному техніко-економіч-

ному обгрунтуванню.

8.39. При виборі майданчика для будівництва котельної треба

керуватися такими вимогами:

- майданчик, як правило, розміщується у центрі теплових

навантажень з урахуванням теплових навантажень за чер-

гами будівництва;

- майданчик повинен бути вибраний з урахуванням найбіль-

шого наближення до джерел електро- та водопостачання.

8.40. Централізовані котельні, що постачають тепло на об'єкти

сельбищної та промислової зон (промислово-опалювальні котельні)

можуть об'єднуватися в один комплекс з іншими будівлями та спо-

рудами. Блокування котельних до будівель промислових підпри-

ємств повинно провадитися згідно з вимогами СНиП 11-85-76 "Ко-

тельные установки". Блокування централізованих котельних до

житлових будівель, будівель дитячих ясел-садків, загальноосвіт-

ніх шкіл, лікарень, поліклінік, санаторіїв, закладів відпочинку

та дитячих таборів відпочинку не допускається.

8.41. Розміри земельних ділянок для окремо розташованих опа-

лювальних котельних треба приймати за табл. 8.5.

8.42. Склади твердого пального для котельних, розміщених в

житловій зоні, доцільно робити закритими, прибудованими до бу-

динку котельної, а в промисловій зоні - відкритими.

8.43. Для захисту повітряного басейну сельбищної зони сільсь-

ких населених пунктів від шкідливих викидів, що виходять з ди-

мовими газами, котельні треба розміщувати з підвітряного боку

в зонах з вітрами переважаючого напрямку.

8.44. Заходи щодо захисту атмосферного повітря від шкідливих

викидів, розміри санітарно-захисних зон та висоти димових труб*

визначаються у відповідності з Методикою розрахунку концентра-

цій розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, наявних у вики-

дах промислових підприємств ОНД 86 (1987, "Держкомгідромет"

і "Санитарными правилами по охране атмосферного воздуха насе-

ленных мест", 1989, а також підтверджуються розрахунками по

захисту від шуму територій житлової забудови, приміщень житло-

вих та громадських будівель.

- 60 -

Таблиця 8.5

(рекомендована)

Примітка. Розміри земельних ділянок опалювальних котельних, що

забезпечують споживачів гарячою водою з безпосереднім водозабо-

ром, а також котельних, доставка пального яким передбачається

залізницею, треба збільшити на 20%.

8.45. В межах житлової забудови сільських населених пунктів

з глиняними, піщаними та іншими щільними грунтами, як правило,

треба передбачати підземну безканальну прокладку теплових ме-

реж.

8.46. Шлакозоловідвали треба розміщувати на непридатних або

малопридатних для інших цілей земельних ділянках поза сельбищною

територією, але якомога ближче до майданчика котельної.

Забороняється скидання золи та шлаків у водоймища. Необхідно

передбачати заходи, які запобігають їх винесенню у водоймища

дощовими або паводковими водами.

ГАЗОПОСТАЧАННЯ

8.47. Газопостачання сільських населених пунктів може здій-

снюватись від централізованих систем - при наявності природно-

го газу або від децентралізованих (місцевих) систем при викори-

станні рідкого газу.

Для сіл, розміщених у зонах впливу великих і значних міст або

безпосередньо біля селищ міського типу, питання газопостачання

повинні вирішуватися разом з системою газопостачання міст та

селищ міського типу.

8.48. У сільських населених пунктах треба передбачати викорис-

тання природного газу на гоосподарсько-побутові потреби (приго-

тування кормів та підігрів води для тварин в особистих підсоб-

них господарствах); технологічні потреби комунально-побутових

підприємств; опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання жит-

лових та громадських будівель; опалення, вентиляцію та техноло-

гічні процеси сільськогосподарських підприємств.

8.49. При розробці проектів планування та забудови селищ до-

пускається приймати укрупнені показники споживання газу, куб.м/

рік на 1 люд., при теплоті згоряння газу 34 МДж/куб.м/8000 ккал/

куб.м/:

- при наявності централізованого гарячого водопостачання -

100;

- за умови гарячого водопостачання від газових водонагріва-

чів - 250;

- за умови відсутності будь-яких видів гарячого водопоста-

чання - 165.

8.50. Газорозподільні пункти (ГРП), що стоять окремо, можуть

розміщуватися в середині житлових кварталів, на територіях

сільськогосподарських виробничих комплексів та комунальних ус-

танов на відстані, наведеній в табл. 8.6.

8.51. Розміщення газорозподільних пунктів для газопостачання

будинків виробничого та комунального призначення допускається у

прибудовах до виробничих будівель та будинків комунальних уста-

нов. У разі відсутності природного газу з мереж джерелом центра-

лізованого газопостачання житлових та громадських будинків мо-

жуть бути групові резервуарні установки рідкого газу.

8.52. Групові резервуарні установки можуть бути підземними і

- 61 -

Таблиця 8.6

Примітка. Відстань треба приймати від зовнішніх стін будинку

або шафи ГРП, при розміщенні устаткування на відкритому майдан-

чику - від краю устаткування.

наземними. У районах з розрахунковою температурою зовнішнього

повітря нижче -20о С використовуються тільки підземні установки

об'ємом 2,5 і 4,94 куб.м. Розміщення резервуарних установок

треба передбачати на майданчиках зі зручними під'їздами до ве-

ликовантажних автомобілів з рідким газом.

Мінімальні відстані від резервуарів групових резервуарних ус-

тановок до будинків і споруд різноманітного призначення у разі

їх газопостачання від цих установок наведені в табл. 8.7.

8.53. Джерелом децентралізованого газопостачання одно- і дво-

поверхових житлових та громадських будинків малої місткості

служать індивідуальні газобалонні установки ємкістю від 27 до

55 л. Розміщення газобалонних установок допускається як усере-

дині, так і зовні приміщень.

Розміщення балонів усередині приміщень в будинках вище двох

поверхів не допускається.

ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ І ЗОВНІШНЄ ОСВІТЛЕННЯ

8.54. Забезпечення електроенергією сільських поселень перед-

бачається від мереж районної енергетичної системи з максималь-

ним використанням різноманітних джерел: геліо, геліотермальних,

вітрових установок і т.ін.

8.55. Потрібну потужність джерел постачання електроенергією

належить визначати:

- для виробничих потреб - за проектами аналогічних під-

приємств або збільшеними показниками;

- для господарсько-побутових і комунальних потреб - за

даними типових проектів або за збільшеними показника-

ми відповідно до табл. 8.8.

8.56. Електропостачання сільських споживачів повинно здійсню-

ватися загалом повітряними лініями, як правило, на залізобетон-

них опорах. Допускається застосування дерев'яних опор із залі-

зобетонними приставками (пасинками).

8.57. Лінії електропередач, що входять у загальні енергетич-

ні системи, не допускається розміщувати на території промисло-

вих і сільськогосподарських підприємств. Повітряні лінії елек-

тропередач напругою 110 кВ та вище слід розташовувати за межами

сельбищних територій.

8.58. Кількість, потужність і напруга знижувальних підстан-

цій, а також їх розташування визначаються згідно з розвитком

районної енергосистеми. Розміри земельних ділянок для закритих

підстанцій та розподільних пристроїв слід приймати 0,6 га, для

відкритих - 0,5-1,5 га при обов'зковому дотриманню санітарних

вимог для пунктів переходу повітряних ліній в кабельні - не бі-

льше 0,1 га.

- 62 -

Таблиця 8.7

Примітки:

1. Якщо в житловому будинку розміщені установи (підприємства)

громадського призначення, відстані слід приймати як до житлово-

го будинку.

2. Відстані між суміжними резервуарними установками слід прий-

мати за поз.3.

8.59. Трансформаторні підстанції потужністю не більше

2 х 1000 кВа та розподільні пункти напругою до 20 кВ слід зво-

Таблиця 8.8

(довідкова)

дити закритими і розташовувати їх не ближче 25 м від житлових

і громадських будинків, а при відповідних шумозахисних заво-

дах - не ближче 10 м. Не слід розташовувати трансформаторні

підстанції в зсувних зонах, зонах затоплення.

8.60. Найменші відстані по горизонталі від високовольтних

проводів (ВЛ) до поверхні землі, будинків і споруд належить

приймати за табл. 8.9.

- 63 -

Таблиця 8.9

8.61. Насамперед освітленням повинні бути забезпечені тран-

зитні дороги, вулиці і території громадських центрів, тран-

спортні вузли, мости, шляхопроводи, залізничні переїзди тощо.

На вулицях і проїздах сільських населених пунктів треба пе-

редбачати однобічне розміщення світильників; двостороннє роз-

міщення світильників допускається на бульварах.

ЗВ'ЯЗОК, РАДІОМОВЛЕННЯ І ТЕЛЕБАЧЕННЯ

8.62. Мережа ліній і каналів зв'язку в сільській місцевості

утворюється з урахуванням їх включення до єдиної автоматизова-

ної системи зв'язку України.

В сільській місцевості утворюються мережі:

- спільного користування - телефонного зв'язку (СТЗ);

- факсимільного зв'язку;

- подання програм мовлення;

- внутрішньовиробничі - телефонного зв'язку сільсько-

господарських підприємств, диспетчерського зв'язку,

передання інформації технологічного характеру.

Упорядження телефонного зв'язку повинно забезпечувати з'єд-

нання між будь-якими абонентами у межах сільського адміністра-

тивного району з забезпеченням виходу у мережі міжміського і

міжнародного зв'язку.

8.63. Телефонізація сільських поселень і сільськогосподар-

ських виробничих комплексів здійснюється на міжосельній основі,

в межах сільського адміністративного району. У районному центрі

створюється центральна телефонна станція, до якої включаються

сполучні лінії вузлових або кінцевих станцій, які розміщуються

в центрах первинних систем розселення, центральних селах сіль-

ких Рад.