В одному із торців платформної частини станції, у блоках технологічних і службових приміщень, на всіх рівнях вестибюлів слід установлювати по два водозабірних крана на висоті 0,5- від підлоги з підводкою до одного холодної, а до другого – гарячої води.
В приямках під решітками, що розташовуються на входах у вестибюлі для прийому води і бруду із взуття пасажирів, необхідно передбачати прокладання водопроводу для промивання.
7.53 Санітарно-побутові приміщення вестибюлів і станцій слід обладнати системою гарячого водопостачання для подачі гарячої води до змішувачів душових сіток і умивальників. Джерелом підігріву воду повинен бути бойлер, який встановлюється в системі теплопостачання станції.Дозволяється передбачати підігрів води в електроводонагрівачах. У вестибюлі станції слід встановлювати електроводонагрівач для подачі гарячої води до умивальників і двох душових сіток на період відключення систем теплопостачання для профілактичного ремонту. На тяговопонижувальних підстанціях слід встановлювати електроводонагрівач для подачі гарячої води до умивальників.
С.90 ДБН В.2.3-7-2003
В пунктах технічного обслуговування рухомого складу душові слід забезпечувати гарячою водою від електронагрівачів. Трубопроводи системи гарячого водопостачання слід робити із сталевих оцинкованих труб.
Водовідвід
7.54 В підземних спорудах метрополітену слід передбачати систему водовідведення, яка повинна забезпечувати приймання води, що надходить в споруди із ґрунту при порушенні водонепроникності тунельних оправ, а також від миття тунелів і станцій, від обладнання охолодження, при гасінні пожежі на станціях, у тупиках і перегінних тунелях, і відведення води в водовідливні установки.
Система водовідведення складається із самопливних лотків і труб, приймальних колодязів, трапів і насосних водовідливних установок з водозбірниками і напірними трубопроводами.
7.55 Відведення води самопливом по відкритих лотках слід передбачати: в колійних тунелях і на станціях з бетонною основою колії, у вентиляційних каналах, кабельних колекторах, в підвуличних переходах (коридорах для входу в підземний вестибюль), у спорудах, обладнаних системами водяного (тонкорозпиленого водяного) пожежогасіння .
Приймання води через трапи і колодязі з решітками, а потім відведення самопливом по трубах необхідно передбачати: в колійних тунелях із щебеневою основою колії, на платформах станцій, у касових залах вестибюлів, в машинних приміщеннях ескалаторів, в приміщеннях місцевої вентиляції, водопровідних вводів, теплових пунктів, кубових, акумуляторних підстанцій, насосних санітарних вузлів, у приміщеннях, обладнаних системами водяного (тонкорозпиленого водяного) пожежогасіння, в коридорах службових приміщень, а також у коридорах між станціями.
Поздовжній уклон самопливних труб і лотків повинний бути не менше 3 0/00. Відстань між трапами або колодязями повинна бути не більше . Трапи і колодязі необхідно розташовувати в місцях, доступних для їх прочистки. Діаметр труб відводів повинен бути не менше .
Відведення води в перегінних тунелях з щебеневою основою колій необхідно передбачати по двох трубах діаметром , в обмежених умовах - по трьох трубах діаметром .
ДБН В.2.3-7-2003 С.91
Приямки з решітками для приймання води і бруду з 4.25 слід споруджувати для наземних вестибюлів - глибиною ; для підземних вестибюлів і станцій мілкого закладення і наземних - глибиною . Приямки повинні мати відстійники місткістю по , що розташовуються в місцях, доступних для механізованої очистки.
7.56 Водовідливні насосні установки залежно від їх призначення і розташування слід розділяти на основні, транзитні і місцеві. Водовідливні установки слід розташовувати:
а) основні - в понижених місцях траси лінії, а також на станціях мілкого закладення, коли установка приймає воду із перегінних тунелів;
б) транзитні - на середині ділянок із затяжним уклоном траси при відстані від водорозділу до пониженої точки більше ;
в) місцеві - в понижених місцях станцій і притунельних споруд, звідки вода не може бути видалена по самопливній системі.
Кожна водовідливна насосна установка повинна розташовуватися в окремому приміщенні.
Рівень підлоги приміщень основних і транзитних насосних установок, за виключенням основних, розташованих на станціях мілкого закладення, повинен бути вище рівня головки рейок колії на . Висота фундаментів насосів повинна бути не менше від рівня підлоги.
Рівень підлоги насосних установок, розташованих в тупиках з оглядовими канавами, дозволяється приймати на нижче рівня головок рейок, в місцевих насосних установках і в основних насосних установках на станціях мілкого закладення, як правило, не вище рівня підлоги сусідніх приміщень.
Приміщення водовідливних насосних установок необхідно обладнувати підйомно-транспортними механізмами з ручним приводом.
7.57 В основних і транзитних водовідливних насосних установках водозбірники повинні мати дві камери, в місцевих - одну. У водозбірниках станційних установок слід виділяти відстійну частину.
Місткість водозбірників водовідливних насосних установок повинна бути не менше величин, наведених в таблиці 14.
У водозбірниках необхідно установлювати сигналізатори рівнів, пристрої для змулювання випадаючого осаду та уловлювання сміття, містки для огляду обладнання.
С.92 ДБН В.2.3-7-2003
Таблиця 14
|
Розташування водовідливних насосних установок |
Місткість водозбірника, м3 |
||
|
|
робоча |
аварійна |
повна |
|
На лінії глибокого закладення (в обводнених ґрунтах):
|
30 15 7 |
40 25 - |
70 40 7 |
|
На лінії глибокого закладення (в необводнених ґрунтах) і на лініях мілкого закладення:
|
15 4 |
15 - |
30 4 |
|
Примітка 1. Робоча місткість водозбірника розраховується від рівня води, при якому вимикаються всі насоси, до рівня води, при якому вмикається останній із установлених насосів. Примітка 2. Аварійна місткість водозбірника розраховується від рівня води, при якому вмикається останній із установлених насосів, до низу перекриття водозбірника насосної установки на станції мілкого закладення і до підошви шпал в інших насосних установках.
|
7.58 Основну і транзитну водовідливну насосну установку на лінії слід обладнувати трьома насосами (два горизонтальні, один вертикальний), місцеву - двома; місцеву насосну установку біля сходів у коридор підземного вестибюля станції - двома стаціонарними насосами. В приміщеннях основних водовідливних установок слід передбачати один насос як холодний резерв.
Продуктивність кожного насоса основних і транзитних водовідливних установок повинна бути не менше:
а) на лініях глибокого закладення - 110 м3/год;
б) на лініях мілкого закладення - 50 м3/год.
Продуктивність кожного насоса місцевої водовідливної установки повинна бути не менше 50 м3/год.
В нормальному режимі роботи насосної установки слід передбачати роботу одного насосу, в аварійному режимі - роботу всіх насосів.
Насосні установки слід проектувати з автоматичним і ручним управлінням. В обладнанні водовідливних установок необхідно передбачати пристрої для заливання насосів.
ДБН В.2.3-7-2003 С.93
Розрахункова висота всмоктування насоса не повинна перевищувати допустиму величину, встановлену технічними умовами на обладнання.
7.59 Водовідливні установки: основні, транзитні і місцеві - повинні мати по два напірних трубопроводи з погашувачем напору в першому колодязі; місцеві біля сходових маршів в підземний вестибюль - один напірний трубопровід.
Напірні і самопливні трубопроводи слід під'еднувати до міської мережі дощової або загальносплавної каналізації з урахуванням 15.11. Трубопроводи відводу води слід обладнувати приладами обліку, якщо це передбачено технічними умовами організації, що експлуатує міські мережі. Скидання води із водозбірників місцевих водовідливних установок на ділянках лінії глибокого закладення слід передбачати у водовідвідні лотки перегінних тунелів.
7.60 Біля водовідливних установок сходів необхідно передбачати колодязі (нагромаджувачі) місткістю 3- для збирання опадів в зимовий період, очищення яких передбачається проводити пересувними агрегатами.
Каналізація
7.61 В спорудах метрополітену слід передбачати систему побутової каналізації для приймання і відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів. Розміщення приладів треба робити відповідно до СНіП 2.04.01. Від санітарних приладів, розташованих вище поверхні землі, відведення стічних вод слід передбачати по закритих самопливних трубопроводах в зовнішню мережу каналізації. Від санітарних приладів, розташованих нижче поверхні землі, відведення стічних вод здійснюється у приймальні резервуари каналізаційних насосних установок.
7.62 В приймальному резервуарі необхідно передбачати пристрій для змулювання осаду, герметичні оглядові люки, встановлення огороджувальної решітки на всмоктувальних лініях насосів. Уклон дна резервуара до приямника слід приймати не менше 1 ‰.
Об'єм резервуара повинен бути розрахований на восьмигодинний приплив стічної рідини.
7.63 Каналізаційні насосні станції слід розташовувати в окремих приміщеннях, кількість насосів повинна бути не менше двох - один робочий та один резервний. Встановлення насосів необхідно передбачати під заливом від рівня стічних вод в приймальному резервуарі.
С.94 ДБН В.2.3-7-2003
Для кожного каналізаційного насоса слід передбачати окрему всмоктувальну лінію з підйомом до насоса не менше 5 ‰. На всмоктувальних і напірних трубопроводах кожного насоса слід встановлювати засувки, на напірному трубопроводі, окрім того, - зворотний клапан. Напірний трубопровід від каналізаційної насосної установки необхідно пpиєднувати до міської мережі каналізації.
Трубопроводи
7.64 Для напірних трубопроводів водовідводу і каналізації слід застосовувати безшовні труби із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів.
7.65 Для відкритого або закритого прокладання (у бетоні) самопливних трубопроводів слід застосовувати труби: безшовні із корозійностійкої сталі або з інших корозійностійких матеріалів; чавунні каналізаційні за ГОСТ 6942.
Для закритого прокладання дозволяється застосовувати азбесто-цементні безнапірні труби за ГОСТ 1839.
При прокладанні самопливних трубопроводів за межами будівельних конструкцій слід застосовувати труби чавунні напірні за ГОСТ 9
7.66 Сталеві трубопроводи повинні бути захищені від хімічної корозії, яка викликається блукаючими струмами, з урахуванням вимог ГОСТ 9.602. На трубопроводах, при виведенні їх за межі споруди метрополітену в земляні траси, слід установлювати електроізолюючі фланці. Ділянка трубопроводу, що прокладається в колійному бетонному шарі, повинна бути також виділена електроізолюючими фланцями; в місцях перехрещення труб з ходовими рейками необхідно виконати електроізоляцію.
ДБН В.2.3-7-2003 С.95
8 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
Загальні вказівки
8.1 Електропостачання підземних ліній метрополітену слід передбачати від підземних тяговознижувальних та знижувальних підстанцій, які розміщуються в комплексах станцій і на перегонах між станціями. При обґрунтуванні дозволяється передбачати наземні тягові підстанції.
Електропостачання закритих наземних (надземних) ліній і електродепо слід передбачати від наземних підстанцій.
Тип підстанцій, їх потужність та розміщення на лінії визначається розрахунками.
8.2 Тяговознижувальна підстанція лінії метрополітену повинна отримувати живлення змінним струмом напругою 6-10 кВ від трьох незалежних джерел живлення міста (області). При цьому, у ролі основного джерела електропостачання використовується, за можливістю, джерело генерувальне - електростанція. При відсутності такого джерела використовується вузлова підстанція. Високовольтні кабельні лінії джерел електропостачання слід підключати до однієї з секцій шин розподільного устаткування 6-10 кВ (РУ 6-10 кВ) живильних центрів.
Резервні джерела електропостачання повинні підключатися до першої і другої секцій РУ 6-10 кВ тяговознижувальної підстанції по високовольтних кабельних перемичках від суміжних підстанцій ліній.
Тяговознижувальна підстанція електродепо повинна отримувати живлення напругою 6-10 кВ від двох незалежних джерел енергосистеми міста. Дозволяється здійснювати резервне електропостачання підстанції електродепо по високовольтній кабельній перемичці від одної (ближньої) підстанції лінії метрополітену.
Знижувальні підстанції лінії і електродепо повинні отримувати живлення від двох незалежних джерел по високовольтних кабельних перемичках на першу та другу секцію шин РУ 6-10 кВ від двох сукупних (ближчих) тяговознижувальних підстанцій.
Живлення кожної знижувальної підстанції в нормальному режимі повинно здійснюватися одночасно від двох джерел енергосистеми міста на дві роздільні секції шин РУ 6-10 кВ.
С.96 ДБН В.2.3-7-2003
8.3 Мережу живлення тяговознижувальних підстанцій слід проектувати на максимальний перспективний розвиток лінії згідно з 1.8 і 2.1 з урахуванням:
а) живлення підстанції від основного джерела енергосистеми по двох паралельних кабельних лініях, від другого або третього джерела - по одній кабельній лінії (нормальний режим), приймаючи на підстанції, що розраховується напругу на 5 % вище номінальної, на сусідніх - номінальну;
