Мережу ГСО слід передбачати за такими групами:

а) гунельна - тунелі і пристрої тунельної вентиляції;

б) платформна - платформи та середній зал станції;

в) ескалаторна - ескалаторний тунель та зони підходу до нього;

г) ліфтова - ліфтові кабіни та зони підходу до ліфтових шахт;

д) вестибюльна - касовий зал та зони входу і виходу з пішохідних переходів;

е) вулична - територія перед входом у вестибюль станції або в підземний перехід;

ж) службова - коридори виробничих та службових приміщень станцій на всіх рівнях.

Система оповіщення про пожежу та аварію повинна забезпечувати:

а) передачу звукових сигналів у приміщення та споруди, в яких може заходитися персонал;

б) трансляцію мовних повідомлень у разі виникнення пожежі;

в) передачу в окремі зони споруд та приміщень повідомлень про місце виникнення загорання, шляхах евакуації та діях, які забезпечують особисту безпеку;

С.168 ДБН В.2.3-7-2003

г) двосторонній зв'язок з усіма приміщеннями, в яких знаходиться персонал, який є відповідальним за забезпечення безпечної евакуації людей;

д) функціонування ГСО протягом усього часу евакуації, включаючи евакуації з перегінних тунелів.

Кількість мовних оповіщувачів, їх розстановка та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність в усіх місцях знаходження людей. Оповіщувачі не повинні мати регуляторів гучності та повинні підключатися до мережі без роз'єднувальних пристроїв.

Система оповіщення про пожежу та аварію повинна забезпечувати оперативне коригування команд управління та, крім трансляції магнітофонної фонограми, передбачати пряму трансляцію мовного оповіщення та команд керування через мікрофони із ДПС і рівня касового вестибюлю (вестибюлю).

14.31 Мережа об'єднаного господарсько-питного, протипожежного і технологічного водопроводу повинна бути перевірена на пропускання розрахункового витрачання води на внутрішнє пожежогасіння при найбільшому пропусканні її на господарсько-питні і технологічні потреби. При цьому витрачання води на користування душами, миття підлог та їх поливання не враховується.

Витрачання води на внутрішнє пожежогасіння у спорудах метрополітену слід визначати виходячи із наступного:

а) кількість пожеж на лінії 1

б) кількість струменів (окремо для кожного приміщення або споруди):

1) платформна частина станції, тупик 3

2) касовий зал, вестибюль, коридор службових приміщень, машинне приміщення ескалаторів 2

3) перегінний тунель, з'їєднувальна вітка, закрита галерея наземної (надземної) ділянки, пересадочний коридор між станціями1

в) витрачання води на один струмінь (л/с):

1) для платформної частини станції, тупика, на перегонах3,4

2) те саме для касового залу вестибюлю, службових і технологічних приміщень2,5

ДБН В.2.3-7-2003 С.169

г) довжина компактної частини струменя, не менше (м)10

д) діаметр пожежного крана (вентиля і з'єднальної головки) і пожежного рукава (мм)50.

Гідравлічний розрахунок внутрішніх мереж водопроводів необхідно виконувати по максимальному секундному витрачанню води.

У випадку недостачі гідростатичного напору на вводі від міського водопроводу необхідно передбачати підвищувальну насосну установку з двома насосами, один з яких є резервним і вмикається автоматично у випадку зупинки основного. Вмикання підвищувальних насосів та електрозасувок на обвідній лінії вводу міського водопроводу повинно здійснюватися від кнопок, які розташовані в шафах внутрішніх пожежних кранів на усіх рівнях станції і ДПС.

Гідравлічний напір в об'єднаній системі водопроводу на відмітці найбільш низько розташованого пожежного крану (сухотрубу) не повинен бути більше . При перевищенні цього гідравлічного напору і за відсутності регулюючих вузлів на станції, при напорах у пожежних кранах і сухотрубах більше , при відборі між пожежним краном і з'єднувальною головкою - слід передбачати установку діафрагм, які знижують надлишковий напір.

14.32 Пожежні крани (вентилі і з'єднувальні головки, рукави, стволи) на водопровідній мережі, які встановлюються у навісних або вбудованих у стіну шафах, слід розміщувати з одним пожежним рукавом і стволом:

а) у касовому залі, в машинному приміщенні ескалаторівпо 2 шафи

б) у передескалаторних залах (верхньому і нижньому) по 1 шафі

в) у пересадочному коридорі між станціями шафи на початку, через , в кінці коридору і у входів в приміщення, що прилягають

г) у ПТО рухомого складупо 1 шафі на поверсі

д) у коридорі службових приміщеньшафи через 20м

е) на початку, в середині і в кінці тупикупо 1 шафі.

14.32.1 Пожежні крани (вентилі і з'єднувальні головки) слід розміщувати у тупиках (додатково) і в тунелях - відкрито без рукавів, на станціях - у люках:

С.170 ДБН В.2.3-7-2003

а) на платформі станціїчерез

б) на перегінному тунелічерез

в) в одноколійному тупикучерез

г) в двоколійному тупикучерез по кожній стороні

д) в ескалаторному тунелічерез внизу конструкції балюстради.

В кожному торці посадкових платформ станції (або поблизу торця) слід передбачати установку вбудованої у стіну шафи розміром х х для розміщення вогнегасників і двох пожежних рукавів по , а також шафи на рівні підлоги розміром х х (ширина, глибина, висота) для розміщення порошкового вогнегасника, або шафи для розміщення вуглекислотного вогнегасника ОУ-80. Аналогічна шафа повинна бути встановлена біля нижніх гребінок ескалаторів.

Шафи (навісні, вбудовані та підлогові) для розміщення пожежного інвентарю повинні мати запірний пристрій, який забезпечує збереженість обладнання та можливість оперативного його використання.

Пристрої пожежної техніки повинні бути захищені і розташовані відповідно до ГОСТ 12.4.009 і НАПБ В.01.039; захисне заземлення пристроїв відповідно до ПУЕ і до 8.13.

Кришки люків пожежних кранів слід фарбувати в червоний колір. При розміщенні пожежного крана в люку повинна бути забезпечена зручність його експлуатації і технічного обслуговування, для чого відстань від вентиля пожежного крану і з'єднувальної головки до кришки люка повинна бути не більше .

Усі пожежні крани станції повинні мати пристосування для заземлення пожежних стволів.

Пожежні крани тупиків і тунелів повинні бути позначені світловими покажчиками, які приєднані до мережі аварійного освітлення.

14.33 На наземній (надземній) відкритій ділянці лінії, а також закритій галереєю, слід передбачати прокладання сухотрубу умовним діаметром , з'єднаного засувками з електроприводами з трубопроводами примикаючої водопровідної мережі підземних ділянок лінії.

ДБН В.2.3-7-2003 С.171

У водопровідній системі підземних ліній метрополітенів повинні передбачатися технічні заходи, які забезпечують незамерзання води у трубопроводах на примикаючих ділянках перегінних тунелів з мінусовими температурами повітря.

На сухотрубі слід розміщувати пожежні крани через .

14.34 В ескалаторному тунелі на станціях глибокого закладення слід укладати сухотруб умовним діаметром . Кінець сухотруба в рівні касового залу вестибюля необхідно обладнати однією з’єднувальною головкою діаметром для приєднання пожежних рукавів міських пересувних насосних установок, другий кінець сухотрубу у рівні нижнього передескалаторного залу та у рівні проміжного ескалаторного залу при двомаршових ескалаторних підйомах - двома з'єднуючими головками діаметром 51 і з установкою засувок і запірними вентилями згідно з 7.48.

14.35 Вода, яка надходить при гасінні пожежі на станціях, в тупиках і перегінних тунелях у загальну систему водовідведення і водовідливу метрополітену, повинна перекачуватися насосними установками в міську систему зливної каналізації згідно з 15.11.

14.36 Для зовнішнього пожежогасіння станції слід на мережі міського водопроводу передбачати встановлення не менше двох гідрантів, які потрібно розміщувати від входів у вестибюль на відстані не більше . Перед входами у вестибюлі слід встановлювлювати світлові покажчики пожежних гідрантів.

14.37 На мережі міського водопроводу або мережі водопроводу електродепо, які прокладаються по території електродепо, біля будівель відстійно-ремонтного корпусу та інших будівель слід передбачати встановлення гідрантів для зовнішнього гасіння пожежі відповідно до вимог СНІП 2.04.02, а по площадці паркових колій гідранти встановлювати на відстані один від одного.

На стінах будівель слід передбачати встановлення світлових покажчиків пожежних гідрантів.

14.38 На території електродепо слід передбачати спорудження пожежного депо і пункту зарядки і перевірки первинних засобів пожежогасіння за окремим завданням на проектування. При цьому спорудження пожежного депо слід передбачати у випадку, якщо відстань від електродепо до найближчої пожежної частини перевищує .

С.172 ДБН В.2.3-7-2003

14.39 В підземних спорудах і приміщеннях метрополітену не дозволяється прокладання трубопроводів для транспортування горючих газо- і пилоповітряних сумішей, горючих рідин, речовин і матеріалів.

14.40 Протипожежні перешкоди у приміщеннях з підвісними стелями повинні відокремлювати простір над ними.

14.41 На лініях метрополітену мілкого закладення вихід з водомірного вузла міського водопроводу станції, а також із cтaнцій пожежогасіння необхідно проектувати окремим з виходом назовні або у сходову клітку.

ДБН В.2.3-7-2003 С.173

15 ОЦІНКА ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

15.1 При проектуванні ліній, електродепо і підприємств метрополітену, склад, зміст і порядок розроблення матеріалів ОВНС, а також розроблення заходів по захисту, відновленню і охороні навколишнього природного середовища повинні відповідати усім вимогам ДБН А.2.2-1, санітарних правил і норм (СанПіН) та інших нормативно-технічних документів і законодавчих актів з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

15.2 На передпроектній стадії прогнозні оцінки виконуються на регіональному та локальному рівнях, ураховуючи зміни і перерозподіл по території негативного впливу інших видів транспорту.

Прогнозна ОВНС, а також оцінка впливу на населення і господарську діяльність у зоні впливу будівництва і експлуатації метрополітену та його споруд повинна виконуватися на розрахункові терміни, згідно з 1.7.

Вплив на якість атмосферного повітря

15.3 В місцях знаходження пасажирів, а також в зоні повітровипускних систем ліній, електродепо і підприємств метрополітену повинен забезпечуватися рівень забруднення повітря не вище максимальної разової ГДК для населених місць згідно з діючими санітарними правилами і нормами (СанПін).

15.4 Припливніні та витяжні агрегати вентиляції акумуляторного приміщення підстанції повинні виконуватися відповідно до 7.22, 723 і 14.22. При цьому якість повітря у приміщеннях повинна відповідати ГОСТ 12.1.005.

У всіх режимах підзаряджування і заряджування батареї на відстані від вітровипускних ґрат повинна забезпечуватися концентрація аерозолів кислот і лугів не вище ГДК.

15.5 Тунельна вентиляція повинна виконуватися відповідно до 7.3. При цьому відповідно до 7.7,в) системи забору атмосферного повітря повинні забезпечувати рівень його забруднення у місцях перебування пасажирів не більше ГДК.

Наземні кіоски тунельної вентиляції потрібно розміщувати відповідно до 7.13; достатність ширини санітарно-захисної зони потрібно перевіряти розрахунком.

С.174 ДБН В.2.3-7-2003

15.6 Оцінка забруднення приземного шару атмосферного повітря джерелами викидів електродепо та підприємств метрополітену повинна здійснюватися розрахунковим шляхом. У складі ОВНС необхідно надавати проект ГДВ.

15.7 Система моніторингу якості повітря і його відповідності до ГОСТ 12.1.005 та санітарно-гігієничних норм у підземних та закритих наземних ділянках метрополітену повинна відповідати 7.29.

15.8 Пасажири і експлуатаційний персонал на станціях, існуючі та проектовані будівлі і споруди, розташовані вздовж траси лінії, повинні бути захищені від шуму відповідно до розділу 16.

Вплив на стан водного середовища

15.9 При проектуванні інженерного захисту від затоплення і підтоплення споруд лінії, а також території підприємств метрополітену, слід керуватися СНіП 2.06.15, а також 5.8 і 5.19.

На ділянках мілкого закладення тунелів слід передбачати заходи з попередження підтоплення міських територій та забудови житлових і громадських будинків, підпору ґрунтових вод і заболочування прилеглих територій згідно з 5.7 і з розділом 17.

В зоні рекреацій (приватне землеволодіння, садові і дачні ділянки і т.п.) будівельно-монтажні роботи слід проводити без зниження рівня ґрунтових вод.

При необхідності зниження рівня ґрунтових вод будівельно-монтажні роботи слід проводити у зимовий період.

Питне водопостачання на період водопониження слід забезпечувати від міського водопроводу або артезіанських свердловин з експлуатацією більш глибоких водоносних горизонтів.

15.10 На будівельних майданчиках слід передбачати очищення дренажних вод в зумпфах-відстійниках тимчасових насосних установок, а також відведення у міську мережу каналізації побутових стічних вод.

15.11 3 підземних споруд метрополітену стічні води необхідно перекачувати насосними установками в систему міської дощової каналізації після попереднього очищення, як правило, відстою, відповідно до 7.55 і 7.59; фекальні води - у систему міської каналізаційної мережі.

ДБН В.2.3-7-2003 С.175

Стічні води з підземних споруд метрополітену повинні відповідати вимогам діючих санітарно-гігієничних норм для міської мережі дощової або загально-сплавної каналізації за змуленими речовинами, нафтопродуктами і БПК-повному (біохімічний показник споживання кисню-повний).

Періодичне очищення відстійників і зумпфів водовідливних установок слід передбачати в міру накопичення у них осадів. Зливання рідких фракцій пульпи, яка забирається з водовідливних установок і відстійних колодязів ліній, повинно провадитися в очисні споруди, кі розміщуються на території електродепо, а висушений осад слід вивозити на виділені містом відвали. Відстань від очисних споруд до житлової забудови повинна бути не менше .