ультразвуковий контроль
Метод неруйнівного контролю, який використовує пружні коливання та хвилі ультразвукових частот
включення
Узагальнення назв пор, шлакових і вольфрамових включень
максимальний розмір включення
Найбільша відстань між двома точками зовнішнього контуру включення
максимальна ширина включення
Найбільша відстань між двома точками зовнішнього контуру включення, що виміряна в перпендикулярному напрямі до максимального розміру включення
включення поодиноке
Включення, мінімальна відстань від краю якого до краю будь-якого іншого включення не менше трикратної максимальної ширини кожного із двох включень, що розглядаються, але не менше трикратного максимального розміру включення з меншим значенням цього показника (із двох, що розглядаються)
скупчення
Два або декілька включень, мінімальна відстань між краями яких не менше встановленої в 11.6.4 для поодиноких включень, але не менше максимальної ширини кожного з будь-яких двох сусідніх включень, що розглядаються
зовнішній контур скупчення
Контур, обмежений зовнішніми краями включень, які входять в скупчення, і дотичними лініями, що з'єднують вказані краї
максимальний розмір скупчення
Найбільша відстань між двома точками зовнішнього контуру скупчення
максимальна ширина скупчення
Найбільша відстань між двома точками зовнішнього контуру скупчення, що виміряна в перпендикулярному напрямі до максимального розміру скупчення
скупчення поодиноке
Скупчення, мінімальна відстань від зовнішнього контуру якого до зовнішнього контуру будь- якого іншого сусіднього скупчення або включення не менше трикратної максимальної ширини кожного із двох скупчень (або скупчення і включення), що розглядаються, але не менше трикратного максимального розміру скупчення (включення) з меншим значенням цього показника (із двох, що розглядаються)
група включень
Два або декілька включень, мінімальна відстань між краями яких менше максимальної ширини хоча б одного із двох сусідніх включень, що розглядаються. Зовнішній контур групи включень обмежується зовнішніми краями включень, які входять в групу, що розглядається, і дотичними лініями, які з'єднують вказані краї. При оцінці якості зварних з'єднань група включень розглядається як одне суцільне включення
включення поодинокі протяжні (при радіографічному контролі)
Включення, максимальний розмір яких перевищує допустимий максимальний розмір поодиноких включень, а допустимість встановлюється тільки залежно від розмірів і кількості без врахування їх площі при підрахунку сумарної приведеної площі і без включення їх кількості в загальну кількість поодиноких включень і скупчень
приведена площа включення або скупчення (при радіографічному контролі)
Добуток максимального розміру включення (скупчення) на його максимальну ширину (врахо- вуєтсья для поодиноких включень і поодиноких скупчень)
сумарна приведена площа включень і скупчень (при радіографічному контролі)
Сума приведених площ окремих поодиноких включень і скупчень.
ВИМОГИ ДО ОСНОВНИХ МАТЕРІАЛІВ
Труби для трубопроводів пари та гарячої води вибирають з наведених в додатку Б. Застосування інших матеріалів, які не вказані в додатку Б, допускається за узгодженням з проектною організацією.
Хімічний склад і механічні властивості марок сталей, що застосовуються, наведені в додатку В та додатку Г.
Отримані труби підлягають візуальному контролю щодо геометричних розмірів і стану поверхні.
Для виготовлення трубопроводів пари та гарячої води використовуються труби і фасонні деталі, поверхня яких не містить забоїн, тріщин, механічних пошкоджень, а також ознак розшарування або глибинної ерозії. Допуски на овальність і ексцентричність знаходяться у межах, що вказані у відповідних нормативних документах. Межі кривизни труб знаходяться у діапазоні від 0 до 1,5 мм на один метр, кінці труб зрізаються під прямим кутом, а крайки - скошуються зі зняттям фаски під кутом від 24° до 36°.
На кожній трубі діаметром понад 140 мм і товщиною стінки 3,5 мм і більше, на відстані не більше 500 мм і не менше 20 мм від її торця виконують маркування.
Маркування труб діаметром до 140 мм наносять на ярлик відповідно до вимог чинної нормативної документації.
Марки сталей, із яких виготовлені труби і фасонні деталі, беруть такими, що відповідають проекту. Заміна їх допускається тільки після погодження з проектною організацією.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗВАРЮВАЛЬНИХ РОБІТ
Виготовлення, монтаж, зварювання вузлів трубопроводів і їх елементів виконуються підприємствами або спеціалізованими організаціями, що мають необхідну виробничу базу, атестованих спеціалістів, відповідні технічні засоби для виконання монтажно-зварювальних робіт.
Роботи з складання, зварювання, термообробки і контролю зварних з'єднань на монтажному майданчику виконуються у відповідності з проектом виконання робіт або проектом виконання зварювальних робіт, які відповідають вимогам чинних нормативних документів.
У проекті виконання робіт або проекті виконання зварювальних робіт наводять:
відомості про керівника зварювальних робіт;
дані про підготовку зварювального обладнання, матеріалів і фахівців на об'єкті виконання будівельно-монтажних робіт;
дані про технологію виконання зварювання, термообробки і контролю;
дані про схему електропостачання для зварювання і термообробки;
данні про об'єм зварювальних робіт;
дані про об'єм робіт з дефектоскопії;
дані про монтажні формуляри на складально-зварювальні роботи;
рекомендації щодо необхідної кількості електродів, зварювального дроту, газів для зварювання та різання, азбесту та інших матеріалів для зварювання і термообробки, а також для проведення контролю якості зварювання;
рекомендації щодо необхідної кількості обладнання для зварювання, термообробки і контролю;
рекомендації щодо необхідної кількості робітників за професіями і кваліфікацією.
До зварювальних робіт допускаються зварники, що атестовані відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.16.
При зварюванні пробних з'єднань одне контрольне з'єднання може бути зварене для групи марок матеріалів, що зварюються за однаковою технологією і є близькими за хімічним складом (таблиця 1).
Таблиця 1 - Групи марок матеріалів
|
Номер групи |
Вид і характеристика матеріалу |
Марки сталей, що зварюються |
|
1 |
Конструкційні сталі з границею текучості за нормальної температури від 200 МПа до 315 МПа |
СтЗ, ДСТУ 2651/ГОСТ 380 10, 20, ГОСТ 1050 16ГС, 17ГС, 09Г2С, ГОСТ 19281 |
|
2 |
Теплостійкі сталі з границею текучості за нормальної температури нижче 300 МПа |
2ХМ, 12Х1МФ, ГОСТ 20072 15ХМ, 15ХМ ГОСТ 4543 |
|
3 |
Теплостійкі сталі з гарантованою границею текучості за нормальної температури більше 300 МПа |
25X1 МФ, ГОСТ 20072 |
У якості пробних зварник виконує такі з'єднання, які є ідентичними або однотипними до виробничих з'єднань, які буде зварювати зварник, що атестується. Для кожної групи однотипних зварних з'єднань зварюється одне з'єднання.
До однотипних зварних з'єднань відносять поперечні стикові зварні з'єднання труб (патрубків) зі сталі однієї марки із співвідношенням максимальних і мінімальних зовнішніх діаметрів і товщин стінок не більше 2 мм (у межах одного типу) за умови, що всі зварні з'єднання мають однакову конструкцію і форму розробки крайок і виконані за єдиним технологічним процесом. Для зварних стикових з'єднань труб із зовнішнім діаметром більше 450 мм вказане вище співвідношення діаметрів може не враховуватися.
Пробні зварні з'єднання піддають зовнішньому огляду, фізичним методам контролю, з них готують зразки для випробувань (див. розділ 11).
До контролю якості зварних з'єднань фізичними методами допускаються дефектоскопісти, що атестовані відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.63.
До виконання робіт з термічної обробки зварних з'єднань допускають працівників, що пройшли спеціальне навчання за програмою, яка затверджена керівником організації. До виконання робіт допускаються оператори-термісти, що атестовані відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.11-98.
Перед електроконтактним зварюванням трубопроводів оператор установки виконує пробне зварне з'єднання у випадках:
якщо він уперше приступив до електроконтактного зварювання трубопроводів або мав перерву в роботі більше 3 місяців;
якщо використовують труби з нових марок сталей, змінюють товщину стінки труби або режим зварювання;
При зварюванні пробного з'єднання перевіряють уміння зварника-оператора:
контролювати технічний стан установки і налаштовувати її на режим зварювання згідно з 9.11.9;
визначати, чи відповідає фактичний режим зварювання встановленому за діаграмним записом технологічних параметрів у процесі зварювання (якщо установки були поставлені без записувальних приладів, на підставі результатів візуального контролю за щитовими приладами і зовнішнім виглядом з'єднання).
Пробні з'єднання, отримані електроконтактним зварюванням, піддають зовнішньому огляду та механічним випробуванням (див. розділ 11).
ВИМОГИ ДО ЗВАРЮВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Електроди для ручного дугового зварювання
Для ручного електродугового зварювання стиків трубопроводів застосовують електроди, що задовольняють вимогам ГОСТ 9466, ГОСТ 9467.
Марку електродів для зварювання стиків труб вибирають залежно від марки сталі, що зварюється (таблиця 2).
Таблиця 2 - Рекомендовані електроди для зварювання
|
Марка сталі, що зварюється |
Електроди ГОСТ 9466, ГОСТ 9467 |
|
|
Тип |
Марка |
|
|
ВстЗспЗ, ВстЗсп4 ДСТУ 2651/ГОСТ 380 |
Э46*> |
МР-3, ВМ-12, АНО-29М |
|
ВстЗсп5, ДСТУ 2651/ГОСТ 380 10, 20, ГОСТ 1050 |
Э46А Э50А |
УОНИ 13/45 (УОНИ 13/45ФК), УОНИ 13/55 (УОНИ 13/55ФК), АНО-ТМ, ТМУ-21У, ЦУ-5 |
|
15ГС, 16ГС, 17ГС, 09Г2С ГОСТ 19281 |
Э50А |
УОНИ 13/55 (УОНИ 13/55ФК), АНО-ТМ, ТМУ-21У, ЦУ-5 |
|
12ХМ, 15ХМ, 12X1 МФ ГОСТ 4543 |
Э-09Х1М |
ТМЛ-1У, ЦЛ-38 |
|
12ХМ, 15ХМ ГОСТ 4543 |
Э-09Х1М |
ЦУ-2ХМ**) |
|
12X1 МФ ГОСТ 20072 |
Э-09Х1МФ |
ЦЛ-39***) |
*) Електроди типу Э46 (МР-3, АНО-29М, ВМ-12 тощо) можуть бути використані для зварювання на змінному струмі і постійному струмі зворотної полярності (+ на електроді) стиків трубопроводів III і IV категорій та трубопроводів, на які не поширюються правила Центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці України.
**> Для зварювання трубопроводів, що працюють за температури не вище 545 °С.
***) Для зварювання трубопроводів діаметром до 100 мм з товщиною стінки до 8 мм.
Примітка. Якщо проектом передбачені труби з низьковуглецевої сталі, а встановлюють труби з низько- легованої сталі тих самих розмірів (діаметр і товщина стінки), то дозволяється застосовувати електроди типу Э46А або Э50А ГОСТ 9467.
Перед використанням електродів, незалежно від наявності сертифіката, доцільно перевірити технологічні властивості кожної партії. Вимоги до технологічних властивостей електродів наведені у ГОСТ 9466.
Електроди зберігають в сухому приміщенні, що опалюється, у якому підтримується температура не нижче ніж плюс 15 °С, при цьому відносна вологість у приміщенні не більше ніж 50 %. Електроди зберігають на стелажах, роздільно за марками і партіями. Перед використанням електроди прожарюють в сушильній шафі з терморегулятором за режимами згідно з таблицею 3. На робочому місці електроди рекомендується зберігати теплими (у термопеналах).
Таблиця 3 - Рекомендовані режими прожарювання електродів
|
Марка електродів ГОСТ 9467 |
Температура прожарювання, °С |
Час прожарювання, хв |
|
МР-3 |
180 |
60 |
|
ВМ-12 |
180-200 |
60 |
|
АНО-29М |
110-120 |
60 |
|
УОНИ 13/45, УОНИ 13/45ФК |
350-370 |
60 |
|
УОНИ 13/55, УОНИ 13/55ФК |
370-400 |
60 |
|
АНО-ТМ |
350 |
60-90 |
|
ТМУ-21У, ЦУ-2ХМ, ТМЛ-1У, ЦУ-5 |
340-380 |
120 |
Електроди з основним покриттям, що призначені для зварювання перлітних сталей, можна використовувати протягом трьох діб після прожарювання, інші електроди - протягом 15 діб, якщо їх зберігають із дотриманням вимог згідно з 6.1.4.
Температура печі при завантаженні електродів - не вище 150 °С, швидкість підйому температури в межах від 100 °С/год до 200 °С/год.
