Відхил осі штуцера в будь-який бік від проектного положення не може перевищувати значень, які вказані у таблиці 14.
Штуцер, що встановлений в отвір, прихвачують у двох або трьох точках, які розташовані приблизно на однаковій відстані одна від одної. Довжина прихватки - в діапазоні від 15 мм до 20 мм, висота 3 мм. Після зачистки шлаку прихватки ретельно контролюють зовнішнім оглядом. У разі виявлення тріщин, пор і шлакових включень прихватки видаляють механічним способом і накладають нові без дефектів.
Рисунок 21 - Схема установки штуцера
Таблиця 14 - Допустимі відхили осі штуцера
|
Висота штуцера з урахуванням приварених деталей h, мм |
До 450 |
Понад 450 до 700 включно |
Понад 700 |
|
Граничний відхил осі штуцера 5, мм |
3,0 |
4,0 |
5,0 |
Наплавлення першого (кореневого) шару виконують електродами діаметром 3 мм, наступних шарів - електродами діаметром 4 мм. Порядок накладання шарів наведений на рисунку 22.
1,2, 3, 4, 5, 6 - порядок наплавки валків зварного шва; I, II, III - проходи при зварюванні етика
Рисунок 22 - Приварювання штуцера в горизонтальному положенні
Кутові шви рекомендується виконувати багатошаровими. При цьому приділяють особливу увагу заплавленню кратерів і ретельному очищенню кожного шару від шлаку.
Накладання кожного валка шва при зварюванні в нижньому і вертикальному положеннях виконують в один прийом по всьому периметру штуцера, а при горизонтальному положенні осі штуцера - у два прийоми, по двох напівколах, починаючи з нижньої точки. Початки і кінці кожного наступного шару (валка) зміщують стосовно попереднього на величину від 10 мм до 12 мм.
Ручне аргонодугове зварювання
Аргонодугове зварювання може бути рекомендовано в усіх випадках. Застосовується аргонодугове зварювання у двох варіантах:
якщо зварний шов виконують комбінованим способом (кореневий шар - ручним аргоно- дуговим зварюванням неплавким електродом, наступні шари - ручним електродуговим зварюванням);
якщо зварний шов повністю виконують ручним аргонодуговим зварюванням неплавким електродом.
Примітка. Для стиків труб при товщині стінки 4 мм і більше перевагу надають комбінованому способу; при меншій товщині більш економічно виконувати зварювання стику повністю ручним аргонодуговим способом.
Схема поста ручного аргонодугового зварювання представлена на рисунку 23.
1 - джерело постійного струму; 2 - реостат баластний; 3 - вольтметр; 4 - амперметр постійного струму;
5 - пальник; 6 - труби, що зварюються; 7 - витратомір; 8 - редуктор; 9 - балон з аргоном
Рисунок 23 - Схема поста ручного аргонодугового зварювання
Кінці труб обробляють і складають за розмірами, що відповідають зварним з'єднанням С2, С17 (ГОСТ 16037) з урахуванням наведених вище вимог.
Зварювання виконують короткою дугою (від 1,5 мм до 2,0 мм) на постійному струмі прямої полярності (мінус на електроді, плюс на виробі).
Запалення і гасіння дуги виконують на крайці, що зварюється, або на вже завареному шві на відстані від 20 мм до 25 мм позаду кратера.
Зварювання неповоротних стикових з'єднань виконують вольфрамовим електродом діаметром від 2,5 мм до 3 мм на такому режимі:
сила струму від 90 А до 13О А;
напруга на дузі від 15 В до 20 В;
витрата аргону від 10 л/хв до 12 л/хв.
Подачу аргону з пальника починають на 15 с - 20 с раніше моменту запалення дуги і припиняти через 10 с- 15 с пюля обриву дуги. Протягом цього часу струмінь аргону направляють відповідно на місце початку зварювання або кратер.У місці початку зварювання розігрівають крайки елементів, які зварюються, дугою, повільно переміщаючи її на невеликій ділянці поверхні плавними зворотно-поступальними рухами без подавання присадкового матеріалу.
Уведення присадкового матеріалу починають тільки після утворення ванни розплавленого металу. Переміщення зварювального пальника вздовж крайок, що зварюються, виконують без поперечних коливань, підтримуючи довжину дуги постійною. Кінець дроту подають в рідку ванну не швидко, щоб уникнути розбризкування.
У процесі зварювання бажано не допускати торкання вольфрамовим електродом розплавленого металу і зварювального дроту. У разі випадкового торкання зварювання припиняють, поверхню металу зачищають до металічного блиску, а робочий кінець вольфрамового електрода заточують і зашліфовують, після чого можна продовжити процес зварювання.
Приблизне розташування шарів і валків по перерізу шва в стиках, що виконані тільки аргонодуговим зварюванням і комбінованим способом, представлене в таблиці 15. Висота шару (валка) - в діапазоні від 2 мм до 3 мм.
Таблиця 15 - Приблизне розташування шарів і валків по перерізу шва
Примітка 1. При товщині стінки до 2 мм усі перерізи шва виконують аргонодуговим зварюванням в один шар.
Примітка 2. а - ручне аргонодугове зварювання; б - комбіноване зварювання.
Порядок накладання шарів такий самий, як і при ручному електродуговому зварюванні аналогічних за діаметром стиків труб (рисунок 13).
Взаємне розташування пальника і дроту при зварюванні кореневого шару вертикального і горизонтального стиків показано на рисунку 24. Дріт завжди рухається перед пальником, якому одночасно з переміщенням уздовж шва надаються поперечні коливання з амплітудою від З мм до 4 мм. Присадковий дріт вводити у ванну рівномірно, переміщаючи його попереду дуги. Кінець дроту постійно знаходиться у ванні розплавленого металу, щоб виключити окислення шва.
І
І
1 - присадковий дріт; 2 - напрямок зварювання
Рисунок 24 - Взаємне розташування пальника і присадкового дроту при ручному аргонодуговому зварюванні кореневого шару в стику труб без підкладного кільця
Напрямок і порядок зварювання кореневого шару шва вертикального і горизонтального неповоротних стиків показані на рисунку 25. Наступна ділянка перекриває попередню на величину від 10 мм до 20 мм. Зварювання виконують зворотно ступеневим способом. Довжина ділянки - до 250 мм.
Рисунок 25 - Напрямок і порядок аргонодугового зварювання кореневого шару вертикального (а) і горизонтального (б) стиків
Кореневий шар, виконаний ручним аргонодуговим зварюванням, має висоту (товщину) не менше ніж 3 мм і плавні переходи до крайок труби.
Підкладне кільце, що лишається, щільно, але без натягу, встановлюють в трубу. Допускається зазор між кільцем і внутрішньою поверхнею труби не більше ніж 1 мм. Встановлене кільце прихвачують ззовні кутовим швом довжиною від 15 мм до 20 мм, катетом від 2,5 мм до 3 мм. Кількість прихваток, що рівномірно розташовані по периметру, для труб діаметром до 200 мм - дві, для труб більшого діаметра - три або чотири. Прихватки накладають присадковим дротом марки Св 08Г2С (незалежно від марки сталі труби і кільця) діаметром від 1,6 мм до 2 мм.
Кільце до труби приварюють без підігріву одношаровим кутовим швом, катетом від 3 мм до 4 мм, зварювальним (присадковим) дротом Св 08Г2С діаметром від 1,6 мм до 2 мм незалежно від марки сталі й товщини стінки труби. Виключення складають труби зі сталі 15Х1М1Ф з товщиною стінки більше ніж 10 мм. У цьому випадку кінець труби перед прихваткою і приварюванням кільця підігрівають до температури від 200 °С до 250 °С.
Після приварювання підкладного кільця виконують зовнішній огляд шва для виявлення й усунення можливих зовнішніх дефектів.
Газове зварювання труб
Вимоги даного підрозділу поширюються на газове зварювання неповоротних стиків труб із вуглецевих сталей діаметром не більше ніж 150 мм при товщині стінки не більше ніж 8 мм. Застосування газового зварювання допускається, але не рекомендується.
Як присадку при газовому зварюванні використовують зварювальний дріт діаметром від 2 мм до 3 мм. Марку підбирають за маркою сталі, що зварюють (таблиця 4).
Зібрані стики труб необхідно прихватити відповідно до вимог 8.17.
Кут нахилу пальника а відносно поверхні виробу, що зварюється, залежить від товщини стінки труб, що зварюються (таблиця 16).
Значення кута нахилу присадкового дроту та взаємне розташування пальника і дроту подано на рисунку 26.
Таблиця 16 - Кут нахилу пальника відносно поверхні виробу
|
Товщина стінки труб, що зварюються S, мм |
До 1 |
Від 1 ДО 3 |
Понад 3 |
|
Кут нахилу пальника а, град |
10 |
20 |
ЗО |
а - кут нахилу пальника
Рисунок 26 - Взаємне розташування пальника і присадкового дроту
Труби при товщині стінки менше ніж 3 мм зварюють пальником із наконечником № 2 або № 3; при товщині стінки від 3 мм до 5 мм - пальником із наконечником № 3 або № 4.
Діаметр зварювального (присадкового) дроту підбирають залежно від товщини металу, що зварюється, і способу газового зварювання. При правому способі зварювання труб із товщиною стінки до 3 мм використовують дріт діаметром 2 мм, при товщині від 3 мм до 8 мм - діаметром 3 мм, при лівому способі - дріт діаметром 3 мм.
Зварювання доцільно вести ділянками довжиною від 10 мм до 15 мм. Спочатку на кожній ділянці виконують сплавлення крайок труб (як правило, без присадки), а потім накладають шов. Те саме виконують на наступних ділянках.
Перед зварюванням і прихваткою стику прогрівають його пальником для вирівнювання температури металу. Підігрів проводять і після вимушених перерв у роботі. При зварюванні особливу увагу приділяють проплавленню прихваток.
Примітка. У випадку прихватки стику труб в одній точці зварювання починають одразу після прихватки стику з діаметрально протилежного боку.
Послідовність накладання шва така сама, як і при ручному аргонодуговому зварюванні аналогічних стиків (рисунок 13 та рисунок 15).
Зварювання труб виконують нормальним полум'ям при співвідношенні кисню й ацетилену в газовій суміші, що знаходиться в межах від 1 до 1,2.
У процесі зварювання кінець присадкового дроту весь час знаходиться у розплавленому металі для уникнення насичення шва киснем і азотом повітря.
Під час зварювання стику не допускаються перерви в роботі. При вимушених перервах, а також після закінчення зварювання полум'я пальника для уникнення появи тріщин, усадкових раковин і пор відводять від розплавленого металу поступово.
Механізоване зварювання дротом суцільного перерізу у вуглекислому газі
Вимоги даного підрозділу поширюються на механізоване зварювання у вуглекислому газі стиків труб із вуглецевих і низьколегованих кремніймарганцевистих сталей діаметром 100 мм і більше при товщині стінки 4 мм і більше. Механізованим зварюванням рекомендується зварювати стики трубопроводів на підкладних кільцях незалежно від робочого тиску середовища і стики трубопроводів без підкладних кілець при робочому тиску середовища не більше ніж 4 МПа (40 кгс/см2).
Складання і прихватку стиків виконують з дотриманням вимог (рекомендацій), викладених у розділі 8. Необхідність і температура підігріву стику визначаються згідно з 8.17.
Прихватку дозволяється виконувати напівавтоматом у вуглекислому газі або ручним електродуговим зварюванням електродом діаметром не більше ніж 3 мм. Присадковий дріт і електроди для прихватки беруть тієї самої марки, якою буде виконуватися зварювання кореневого шару (таблиця 2).
Марку присадкового дроту підбирають за маркою основного металу (таблиця 4). Діаметр дроту - 1,2 мм. Для зварювання вертикальних неповоротних стиків дозволяється застосовувати дріт діаметром 1,6 мм.
Механізоване зварювання у вуглекислому газі стиків труб виконують за викладеними вище технологічними варіантами:
без повертання труб;
з повертанням на 90°;
з повертанням на 180°;
з обертанням труб (повертання на 360°).
Без повертання зварюють вертикальні і горизонтальні стики, з обертанням - тільки вертикальні.
Вертикальні неповоротні стики труб зварюють у послідовності згідно з 9.4.3. У стиках із підкладним кільцем кореневий шар виконують у процесі складання відповідно до вимог 8.13. У вертикальних стиках без підкладного кільця кореневий шар виконують за схемою, наведеною на рисунку 27.
Якщо кореневий шар виконують два зварники, перший заварює ділянку 1 у напрямку знизу догори, а другий у цей час - ділянки 2, З і 4. Якщо кореневий шар виконує один зварник, ділянки накладаються у послідовності, наведеній на рисунку 27.
Рисунок 27 - Послідовність накладання кореневого шару в неповоротному вертикальному стику
без підкладного кільця механізованим зварюванням у вуглекислому газі
У стиках труб діаметром більше ніж 720 мм, які зварюються без підкладних кілець, рекомендується першим виконати внутрішній шов ручним електродуговим, аргонодуговим або механізованим зварюванням.
Перед накладанням основного шва корінь зачищають абразивним кругом або металевою щіткою.
