Настанова щодо зварювання трубопроводів пари та гарячої води

Прожарювання одних і тих самих електродів більше двох разів не допускається.

Перед видачею в роботу стан електродів перевіряє відповідальна особа.

Для кращого збудження дуги і підвищення стабільності її горіння кінець вольфрамового електрода заточують на конус (рисунок 1). Кут заточування а - від 28° до 30°. При цьому довжина конічної частини L - від п'яти до шести діаметрів електрода Д_е. Конус після заточення притупити, діаметр притуплення d_n від 0,2 мм до 0,5 мм

.

Д_е- діаметр електрода; L - довжина конічної частини електрода; d_n - діаметр притуплення електрода; а - кут заточування електрода

Рисунок 1 - Форма заточення вольфрамового електрода

Область застосування зварювального дроту для цих видів зварювання наведена в таблиці 4. Рекомендується використовувати обміднений дріт.

Таблиця 4 - Область застосування зварювального дроту для різних сталей та видів зварювання

У разі отримання незадовільних результатів хімічного аналізу проводять повторний аналіз на подвоєній кількості проб. За незадовільних результатів повторного аналізу дріт бракується.

При очищенні дроту, який призначено для механізованого і автоматичного зварювання, не можна допускати різких зламів (переломів) дроту. Це може порушити нормальний процес меха­нізованої подачі дроту в зону зварювання.

4. 1. 5. Перед використанням кожної бухти зварювального дроту доцільно перевірити його техно­логічні якості за допомогою пробного зварювання в умовах, що тотожні виробничим. Результати перевірки вважаються задовільними, якщо плавлення дроту є спокійним, без великих бризок, а на поверхні шва немає пор.

   2. Захисні гази і флюси

      1. Як захисний газ при ручному аргонодуговому зварюванні неплавким електродом вико­ристовують аргон вищого, першого або другого гатунку згідно з ГОСТ 10157.

      2. Для механізованого зварювання у вуглекислому газі як захисний газ використовують зварювальний вуглекислий газ вищого і першого гатунку згідно з ДСТУ 4817.

      3. Перед використанням якість газу перевіряють в кожному балоні. Для цього виконують наплавку валка довжиною від 100 мм до 150 мм на пластину або трубу та перевіряють зовнішнім оглядом поверхню наплавленого металу. За наявності пор у металі газ, що міститься в даному балоні, бракують.

      4. Для автоматичного зварювання під шаром флюсу поворотних стиків з вуглецевої та низьколегованої сталі застосовують флюс марок АН-348А, АНЦ-1, АН-22, АН-47 відповідно до ГОСТ 9087.

      5. Флюс зберігають в сухому приміщенні за відносної вологості повітря не більше 50 % і температури не нижче плюс 15 °С.

      6. Перед використанням флюс прожарюють за температури від 300 °С до 400 °С протягом 5 год, після чого його можна використовувати протягом 15 діб, якщо зберігати відповідно до вимог 6.3.5. Після закінчення вказаного строку флюс перед використанням знову прожарюють.

5. ЗВАРЮВАЛЬНЕ УСТАТКУВАННЯ

   1. Для виконання зварювальних робіт, за необхідності, комплектуються такі пости:

• ручного електродугового зварювання;

• ручного аргонодугового зварювання;

• механізованого зварювання;

• автоматичного зварювання;

• контактного зварювання;

• газового зварювання.

У випадку використання зварювального трактора його встановлюють нерухомо на стику або з можливістю переміщення назустріч обертанню труб, що зварюються, з такою ж обертовою швид­кістю, з якою обертаються труби.

Автоматичне зварювання під шаром флюсу можна виконувати як на змінному, так і на постій­ному струмі зворотної полярності (перевага надається другому способу).

4. 9. Для газового ацетилено-кисневого зварювання використовують пальники, що випуска­ються серійно, ацетиленовий генератор, шланги: типу І - ацетиленовий, типу III - кисневий; редуктори: кисневий, ацетиленовий (використовують при отриманні газу з балона). Довжина шлангів - до ЗО м.

5. ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ ТРУБОПРОВОДІВ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ТА ЗВАРЮВАННЯ

   1. Труби і деталі трубопроводів, які надійшли на монтажний майданчик, до початку складання та зварювання перевіряють на їх відповідність супровідній документації

   2. При підготовці стикових з'єднань труб під зварювання перевіряють їх відповідність проекту, вимогам нормативно-технічної документації та звертають увагу на перпендикулярність площини різу до осі труби (рисунок 2). Значення допустимого відхилу площини різу від косинця L зазначені у таблиці 5.

L - відхил площини різу від косинця

Рисунок 2 - Схема перевірки перпендикулярності торців труб

Таблиця 5 - Допустимий перекіс площини різу торця труби

S - товщина стінки труби; L - довжина циліндричного розточування; Rz - висота нерівності профілю за десятьма точками; р - кут виходу різця

Рисунок 3 - Шорсткість поверхонь крайок

• очистити внутрішню порожнину трубопроводів від забруднень (ґрунту, льоду, снігу, води, будівельного сміття тощо);

• перевірити геометричні розміри крайок. Виправлення плавних вм'ятин на кінцях труб допускається, якщо їх глибина не перевищує 3,5 % діаметра труби і якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Ділянки труб із вм'ятинами більшої глибини або якщо вони мають надриви, вирізають;

• очистити до чистого металу крайки та прилеглу до них внутрішню і зовнішню поверхні труб на ширину не менше ніж 20 мм. Кінці труб із забоїнами або задирками фасок глибиною від 5 мм до 10 мм обрізають або виправляють наплавленням.

Кутники та компенсаційні планки рекомендується виготовляти з вуглецевої сталі марок 20 (ГОСТ 1050), Ст2, СтЗ (ДСТУ 2651/ГОСТ 380).

При різниці в товщині стінок менше ніж ЗО % від товщини стінки більш тонкого елемента, але не більше 5 мм, допускається виконання вказаного плавного переходу з боку розкриття за рахунок похилого розташування поверхні шва.

Вказані вимоги не поширюються на зварні з'єднання з литтям, кованими і штампованими деталями, а також із крутовигнутими відводами.

S - товщина стінки більш тонкої труби; h < 0,3 ■ S

Рисунок 4 - Схема підготовки кінців труб при стикуванні елементів, що мають різну товщину
стінок

Таблиця 6 - Максимально допустимий зсув крайок