Страница 2: ДСТУ ILAC-G 24/OIML D 10:2013. Метрологія. Настанови щодо визначення міжкалібрувальних інтервалів засобів вимірювальної техніки (61980)

Незручністю системи, яка розглядає кожен ЗВТ індивідуально, може бути те, що в цьому разі важко рівномірно розподілити навантаження під час проведення калібрування, що потребує деталь­ного планування.

Було б недоречно вибирати максимальний інтервал під час використовування цього методу. Неможна припустити ризик, пов'язаний із неоформлениям значної кількості свідоцтв або виконан­ням завищеної кількості робіт.

Метод 2: Контрольна діаграма (за календарем)

Контрольна діаграма є одним із найважливіших засобів статистичного контролю якості (надалі — СКЯ) та добре описана в літературі (наприклад [3], [4]). Принцип цього методу такий: вибрати важ­ливі точки калібрування та попередні результати, отримані протягом певного часу. За цими дани­ми розрахувати дисперсію результатів і дрейф. Дрейф розраховують як середній дрейф за один міжкалібрувальний інтервал або, в разі дуже стабільних ЗВТ, як дрейф за декілька інтервалів. Оптимальний інтервал розраховують за цими діаграмами.

Цей метод важкий для використання (фактично це дуже важко в разі складних ЗВТ) та може бути застосовано фактично тільки за умов автоматичного опрацювання даних. Для проведення розрахунків потрібні знання щодо закону нестабільності ЗВТ або аналогічних ЗВТ. Також важко забезпечити збалансоване робоче навантаження. Однак припустимо значні відмінності міжкаліб- рувальних інтервалів від зазначених попередньо, не заперечують розрахунки; може бути розрахо­вано надійність і хоча б теоретично визначено ефективний міжкалібрувальний інтервал. Крім того, розрахунок дисперсії результатів свідчитиме, що зазначені виробником границі обґрунтовані, та аналіз знайденого дрейфу може допомогти визначити джерело дрейфу.

Метод 3: Час експлуатування

Це варіація попередніх методів. Основний метод залишається незмінним, але міжкалібруваль­ний інтервал визначають у годинах використання, а не в календарних місяцях. ЗВТ оснащують інди­катором витраченого часу та повертають на калібрування, коли витрачений час досягне конкрет­ного значення.

Приклади ЗВТ — термопари, які застосовують за екстремальних значень температури, тес­тер «критичне значення» для тиску газу, міри довжини (тобто ЗВТ, які можуть піддаватися механіч­ному впливу). Важлива теоретична перевага цього методу в тому, що кількість калібрувань змі­нюється, отже вартість калібрування змінюється протягом часу експлуатування ЗВТ.

Крім того, є автоматичне перевіряння застосування ЗВТ. Однак є багато практичних незруч- ностей у застосуванні автоматичного перевіряння, зокрема:

• його не можна застосовувати з пасивними ЗВТ (наприклад атенюатори) або еталонами (на­приклад опору, ємності);

• його не можна застосовувати, якщо відомо, що ЗВТ має дрейф або його характеристики погіршуються, коли ЗВТ законсервовано чи коли працює, чи коли піддається багато разів умикан- ню/вимиканню;

• якщо початкова вартість підготування та встановлення відповідних таймерів висока, а з ура­хуванням того, що користувач може вплинути на них, потрібен необхідний нагляд, що ще більш підвищить витрати;

• ще важче, ніж у перелічених раніше методах, досягти рівномірного розподілу робіт між фахів­цями лабораторії, тому що немає ніякої інформації, коли закінчиться міжкалібрувальний інтервал.

Метод 4: Перевіряння під час експлуатування чи тестування «чорним ящиком»

Цей метод — варіація методів 1 та 2, та він придатніший до комплексних ЗВТ або випробу­вальних стендів. Критичні параметри перевіряють часто (один раз за добу або ще частіше) пор­тативним засобом калібрування або, бажано, «чорним ящиком», зробленим відповідно для пере­віряння конкретних параметрів. Якщо «чорним ящиком» визначено, що похибка ЗВТ знаходиться за границями допустимої похибки, то ЗВТ повертається для проведення повного калібрування.

Головна перевага цього методу в тому, що він забезпечує максимальну придатність для ко­ристувача ЗВТ. Це найбільш прийнятно для ЗВТ, географічно віддалених від калібрувальної лабо­раторії, тому що повне калібрування виконують тільки коли відомо, що це дійсно потрібно. Труд­нощі цього методу — у визначенні критичних параметрів і проектування «чорного ящика».

Хоча теоретично метод дуже надійний, він є неоднозначним, тому що ЗВТ може працювати неправильно або з великою похибкою щодо іншого параметра, що не вимірюється «чорним ящи­ком». Крім того, характеристики самого «чорного ящика» можуть змінюватися.

Прикладами ЗВТ, для яких прийнятний такий метод, є міри твердості щільності (резонансний тип); Pt — платинові термопари (у комбінації з методом «за календарем»); дозиметри (охоплюю­чи джерело); звукові рівнеміри (охоплюючи джерело).

Метод 5: Інші статистичні підходи

Методи, засновані на статистичному аналізі конкретного ЗВТ або типу ЗВТ, також можуть бути можливим підходом. Ці методи користуються все більшим попитом, особливо у разі використан­ня в комбінації з відповідним програмним забезпеченням. Таке програмне забезпечення та його математичний апарат описано [9].

Міжкалібрувальні інтервали може бути переглянуто з використанням статистичних методів, якщо будуть калібрувати велику кількість ідентичних ЗВТ (тобто групи ЗВТ). Конкретні приклади можна знайти в роботі [7].

Порівняння методів

Ніякий метод не є ідеальним для всіх можливих ЗВТ, що застосовують (див. таблицю 1).

Крім того, потрібно відмітити, що вибраний метод буде визначатися тим, чи буде лаборато­рія проводити заплановане обслуговування. Можуть бути інші чинники, які будуть впливати на вибір методу. Вибраний метод буде визначати форму звітів за результатами калібрування, що збері­гаються.

Таблиця 1 — Порівняння методів коригування міжлабораторних інтервалів

БІБЛІОГРАФІЯ

1. ISO/IEC 17025:2005 General requirements for the competence of testing and calibration labo­ratories. ISO, Geneva (ISO/IEC 17025:2005 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій).

2. ISO 10012-1, Edition: 1992-01 Quality Assurance Requirements for Measuring Equipment; Management of Measuring Equipment (ISO 10012-1 Вимоги до перевіряння якості для вимірюваль­ного обладнання. Управління вимірювальним обладнанням).

3. Montgomery, D. C.: Introduction to Statistical Quality Control. John Wiley & Sons, 4th ed., 2000.

4. ANSI/ASQC B1-B3-1996: Quality Control Chart Methodologies.

5. Methods of reviewing calibration intervals. Electrical Quality Assurance Directorate. Procurement Executive, Ministry of Defense. United Kingdom (1973).

6. Establishing and Adjustment of Calibration Intervals. NCSL Recommended Practice RP-1, 1996.

7. Pau, L.F.: Periodicite des Calibrations. Ecole Nationale Superieure des Telecommunications, Paris, 1978.

8. Garfield, F.M.: Quality Assurance Principles for Analytical Laboratories. AOAC Int., 3rd Edition, 2000.

9. Lepek, A.: Software for the prediction of measurement standards. NCSL International Conference, 2001.

10. ISO 9001:2000 Quality management systems — Requirements (ISO 9001:2000 Система управління якістю. Вимоги).

11. International Vocabulary of Basic and General Terms in Metrology (VIM). BIPM, IEC, IFCC, ISO, IUPAC, IUPAP, OIML. Second Edition, ISO, Geneva, 1993.

ДОДАТОК HA
(довідковий)
ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ,
ЗГАРМОНІЗОВАНИХ З МІЖНАРОДНИМИ НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ,
НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ

1. ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібру­вальних лабораторій (ISO/IEC 17025:2005, IDT).

2. ДСТУ ISO 9001:2009 Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2008, IDT).

З ДСТУ ISO 10012:2005 Системи управління вимірюваннями. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального оснащення (ISO 10012:2003, IDT).

Код УКНД 17.020

Ключові слова: еталон, засіб вимірювальної техніки, калібрування, метрологічні характери­стики, міжкалібрувальний інтервал, свідоцтво про калібрування.Редактор І. Копацькаа
Технічний редактор О. Касіч
Коректор Т. Калита
Верстальник Л. Мялківська

Підписано до друку 04.07.2014. Формат 60 х 84 1/8.

Ум. друк. арк. 0,93. Зам. Ціна договірна.

Виконавець

Державне підприємство «Український науково-дослідний
і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»)
вул. Святошинська, 2, м. Київ, 03115

Свідоцтво про внесення видавця видавничої продукції до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 14.01.2006 серія ДК № 1647