ДСТУ 7251:2011. Дизайн і ергономіка. Вимоги дизайну та ергономіки. Номенклатура та порядок вибору (61936)

БЗ Mb 4-2011/488

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Дизайн і ергономіка

ВИМОГИ ДИЗАЙНУ ТА ЕРГОНОМІКИ

Номенклатура та порядок вибору

ДСТУ 7251:2011

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
2011

ПЕРЕДМОВА

1. РОЗРОБЛЕНО: Український науково-дослідний інститут дизайну та ергономіки НАУ

РОЗРОБНИКИ: А. Ашеров, д-р техн, наук, проф.; Є. Лавров, д-р техн, наук, лроф.; Л. Ремізовський;

А. Рубцов; В. Свірко, канд. психол. наук (науковий керівник)

2. ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ; наказ Держспоживстандарту України від 10 лютого 2011 р. N5 51

З УВЕДЕНО ВПЕРШЕ (зі скасуванням чинності в Україні ГОСТ 20.39.108-85)

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати та розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України. 2011

ЗМІСТ

с.

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Терміни та визначення понять 2

4. Основні положення 2

5. Номенклатура вимог ергономіки 4

6. Номенклатура вимог дизайну до характеристик зовнішньої будови виробів 9

Порядок вибирання складу вимог дизайну та ергономіки 10ДСТУ 7251:2011

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ДИЗАЙН І ЕРГОНОМІКА

ВИМОГИ ДИЗАЙНУ ТА ЕРГОНОМІКИ

Номенклатура та порядок вибору

ДИЗАЙН И ЭРГОНОМИКА

ТРЕБОВАНИЯ ДИЗАЙНА И ЭРГОНОМИКИ

Номенклатура и порядок выбора

DESIGN AND ERGONOMICS

REQUIREMENTS OF DESIGN AND ERGONOMICS

Nomenclature and order of the choice

Чинний Від 2012-01-01

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює номенклатуру й порядок вибору вимог ергономіки та дизайну до виробів і матеріалів для їхнього регламентування в стандартах й інших нормативно-технічних документах.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 3899-99 Дизайн і ергономіка. Терміни та визначення

ДСТУ 3943-2000 Дизайн І ергономіка. Склад, виклад та зміст документації

ДСТУ 3944-2000 Дизайн І ергономіка. Правила виконання дизайн-ергономічних робіт під час розроблення та постановления продукції на виробництво

ДСТУ 3963-2000 Дизайн і ергономіка. Класифікація і номенклатура дизайнових та ергономіч­них показників якості побутових машин та приладів

ДСТУ 4055-2001 Дизайн і ергономіка. Номенклатура дизайнових та ергономічних показників якості продукції виробничо-технічного призначення

ДСТУ EN 842-2001 Безпечність машин. Візуальні сигнали небезпеки. Загальні вимоги, проек­тування та випробування (EN 842:1996, IDT)

ДСТУ EN 894-1-2001 Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування Індикаторів та органів керування. Частина 1. Загальні принципи взаємодії людини з індикаторами та органами керування (EN 894-1:1997, IDT)

ДСТУ EN 894-2-2001 Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування індикаторів та органів керування. Частина 2. Індикатори (EN 894-2:1997, ЮТ)

ДСТУ EN 894-3-2001 Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування індикаторів та органів керування. Частина 3. Органи керування (EN 894-3:2000, IDT)

ДСТУ EN ISO 6385:2005 Ергономічне проектування робочих систем. Основні принципи (EN ISO 6385:2004, IDT).

Видання офіційне

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використано терміни, встановлені в ДСТУ 3899, ДСТУ 3943, ДСТУ 3944, ДСТУ 3963, ДСТУ 4055, ДСТУ EN 842, ДСТУ EN 894-1, ДСТУ EN 894-2, ДСТУ EN 894-3, ДСТУ EN ISO 6385.

3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

   1. Вимоги дизайну та ергономіки до виробів системи «людина—середовище життєдіяль­ності» та її елементів має бути спрямовано на оптимізацію взаємодії людини та елементів просто­ру, що Ті оточує, зокрема, устатковання (система «людина—машина»), підвищення ефективності діяльності, підтримання високої працездатності і збереження здоров’я людини, команди, екіпажу (далі в тексті — операторів), взаємодійного (взаємодійних) з виробом, за рахунок олтимізацїі:

• структури взаємодії операторів між собою та операторів І технічних засобів діяльності;

• рівня фізичних, Інформаційних, психологічних, розумових навантажень на оператора;

• умов діяльності, підтримки й відновлення здоров’я й працездатності операторів;

• рівня фахової підготовки операторів;

• просторово-пластичного, композиційного та кольорофактурного вирішення середовища діяльності операторів — робочих приміщень.

• розподіл функцій між операторами й технічними засобами відповідно до їхніх переважних можливостей і ступеня важливості розв’язуваних завдань;

• відповідність системи відбирання, підготування й організації діяльності операторів покла­деним на них функціям і заданій якості діяльності (відповідно до показників швидкодії, точності, надійності, продуктивності, погодженості операторів тощо);

• достатність і вірогідність інформації, що надходить до оператора, про стан керованого об’єкта, можливість передбачення напрямів розвитку керованого процесу, оптимальність складу, змісту, коду, темпу відновлення, ступеня узагальнення й деталізації інформації;

• раціональну й стабільну робочу позу оператора, економію фізичних зусиль під час експлуа­тації, проведення профілактики й ремонту виробів, а також раціональний розподіл фізичного наван­таження на різні частини тіла оператора;

• швидкість і надійність опанування, запам’ятовування й відтворення логіки дій оператором за рахунок урахування під час компонування елементів робочого місця принципів функціональної відповідності, об'єднання, сполучення, послідовності розташування, важливості й частоти викорис­тання засобів відображення інформації (ЗВІ) й органів управління (ОУ);

• оптимальне сполучення візуальних, акустичних, тактильних та інших видів сигналів, швидке й надійне виявлення їх, розрізнення, упізнання й диференціювання за різних умов діяльності, зокрема й за умов перешкод;

• надійність пошуку, фіксації, необхідну чутливість і оптимальні зусилля переміщення ОУ під час керування ними, а також унеможливлення неправильних дій у разі роботи з кількома однотип­ними ОУ;

• надійність виявлення, спостереження й розгляду об’єктів за допомогою оптичних приладів за умов дня й ночі, зниження видимості й деформації зображень, захист (зокрема й автоматичний) органів зору операторів від світлових спалахів;

• формування й удосконалювання необхідних навичок і вмінь оператора або групи опера­торів за умов, наближених до реальних умов діяльності, з урахуванням ступеня відповідальності майбутньої діяльності й ступеня впливу на навчання оператора, набутих раніше стереотипів мис­лення й дій;

• наочність й Ілюстративність спеціальної та експлуатаційної документації з урахуванням рівня професійної підготовки операторів і відповідність її заданим умовам експлуатації (наприклад, за під­вищеної вологості середовища, слабкої або надмірної освітленості, агресивного середовища тощо);

• зручності використання Інструменту й пристосувань для профілактичних І ремонтних робіт з урахуванням екіпірування й умов діяльності оператора;

Вимоги дизайну та ергономіки мають бути узгодженими між собою і доповнювати одна одну у частині створення на робочих місцях і заселених приміщеннях функціонального, психологічного і по­бутового комфорту, що забезпечує високий рівень експлуатаційних (споживчих) властивостей виробу.

• досягнення високого рівня експлуатаційних (споживчих) властивостей виробів І їхніх скла­дових частин, керованих, обслуговуваних і використовуваних оператором (споживачем) або таких, що впливають на ефективність діяльності (ефективність відновлення працездатності) операторів у навколишньому предметному середовищі;

• виявлення типології об'єктів розроблення з виділенням основних видів і типів виробів за функціональними та експлуатаційними характеристиками і «людським чинником» для досягнення високоефективних контактів оператора (споживача) з виробами відповідних типологічних груп;

• установлення найважливіших просторово-компонувальних вирішень, елементних і блочно- функціональних членувань із таким розрахунком, щоб ці елементи й зразки (базові моделі, базові модифікації) давали необхідну розмаїтість комбінацій, які відповідають завданням оптимізації функціональних процесів, забезпечення комфортних умов діяльності оператора і візуальної гар­монізації елементів виробничого устатковання між собою та з довкіллям;

• проведення типізації й уніфікації елементів, що повинно забезпечити розробку типорозмір- них рядів виробів з використанням засобів і методів дизайну;

• проведення копьорофактурного еталонування матеріалів і покриттів для створення їхніх систем з типізованими кольорофактурними характеристиками й функціональними властивостями, що дають можливість одержувати необхідну для виконання поставлених цілей (пофарбування, маскування, імітації тощо) розмаїтість рішень.

Стосовно конкретних виробів (груп однорідних виробів) та інтер'єрів приміщень (видів при­міщень) вимоги дизайну повинні забезпечувати:

• досягнення заданих естетичних показників якості виробів І заселених приміщень;

• відбиття в зовнішній побудові виробу й елементах цієї побудови закономірностей, власти­вих конструкції виробу і його складових частин, їхнього призначення, стану й способів дії з ними, композиційну, пластичну та кольорофактурну гармонізацію елементів виробу між собою та з виро­бом у цілому;

• відповідність зовнішньої побудови виробу умовам експлуатації й обслуговування виробів;

• створення виробу на єдиних типових дизайнерських і конструкторсько-технологічних рішен­нях найекономічнішими способами;

• єдність зовнішньої побудови виробів, які застосовують спільно, а також елементів зовніш­ньої будови одного виробу, виражену в наявності загальних стилеутворювальних ознак, гармоній­ності та єдності кольорографічного вирішення;

• можливість варіантних компонувань комплексів виробів зі збереженням композиційної стрункості зовнішньої будови;

• забезпечення оптимального сприйняття оператором простору в замкнутих обсягах І нейт­ралізацію несприятливих відчуттів, що можуть виникнути в оператора в процесі експлуатації ви­робу й релаксації;

• створення відповідних до призначення Інтер’єрів робочих зон і зон (приміщень) відпочинку, що відповідають ступеню й характеру навантаження на оператора та вимогам до умов його ре­лаксації.

• значень ергономічних показників якості виробів і показників якості діяльності оператора (операторів);завдань з досягнення певних властивостей виробів, їхніх складових частин І застосовува­них матеріалів, процесів керування виробом, рівня професійної підготовки операторів (за відсут­ності нормативних значень ергономічних показників якості);

• допустимих діапазонів значень, а також конкретних значень технічних параметрів виробів;

• оптимальних, гранично допустимих, гранично стерпних значень (діапазонів значень) чин­ників середовища на робочих місцях і в зонах (приміщеннях) відпочинку для різних експозицій;

• норм викиду, випарів, випромінювання й генерування виробами шкідливих речовин, шумів, вібрацій, електромагнітних й іонізувальних випромінювань, допустимих на робочому місці оператора;

• обмежень (переваг) застосування (використання) певних ЗВІ, ОУ, устатковання, матеріалів, методів, процесів, позначень, кольорів тощо з огляду на можливості впливу їхніх характеристик на діяльність оператора;

• рівня уніфікації типів І конструкцій технічних засобів діяльності оператора й способів їхньої організації в робочій зоні;

• способів пред’явлення інформації, алгоритмів діяльності операторів у певній групі виробів;

• вказівок з розробки виробів і їхніх складових частин у частині врахування умов експлуа­тації, часу перебування в автономному режимі, що перевищують показники якості діяльності опе­ратора, особливостей умов діяльності оператора на певних робочих місцях;

• покажчиків зон розташування певних елементів робочого місця щодо місця розташування оператора;

• покажчиків із забезпечення раціонального проведення певних профілактичних І ремонтних робіт, монтування й демонтування виробів або покажчиків часу виконання цих робіт.