Для дозрівання суспензії барій сульфату розчин у склянці перемішують протягом 10 хв у магнітній мішалці. Отримані градуювальні розчини фотометрують, використовуючи зелений світлофільтр за довжини хвилі 540 нм і кювету з товщиною поглинаючого шару 50 мм відносно дистильованої води

За отриманими результатами вимірювань поглинання і відомої масової частки барій оксиду у градуювальних розчинах будують градуювальний графік або складають аналітичне рівняння.

При масовій частці барій оксиду менше ніж 1,0 % використовують другу серію стандартних розчинів, виконуючи всі вищевказані операції, але для фотометрування використовують синій світлофільтр за довжини хвилі 490 нм.

20.3.3 Проведення аналізу

У два платинових тиглі вносять: у перший – наважку проби 0,10 г, у другий – 0,10 г стандартного зразка, близького за масовою часткою барій оксиду до проби, яку аналізують. Далі в обидва тиглі додають по 0,1 г сульфату калію і 1 г суміші для сплавлення. Тиглі закривають кришками. Всі подальші операції згідно з 20.3.2.2.

20.3.4 Обчислення результатів

Перед обчисленням масової частки барій оксиду вводять поправки на зміну умов фотометрування згідно з 4.15.

Масову частку барій оксиду у відсотках визначають безпосередньо за графіком або знаходять за градуювальним чи аналітичним рівнянням.

21 ВИЗНАЧЕННЯ ХЛОРИД-ІОНА

21.1 Нормативи точності ±Δ і нормативи оперативного контролю точності D₂, d₂ визначення масової частки хлорид-іона не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 18.

Таблиця 18

У відсотках

21.2 Аргентометричний метод визначення при масовій частці хлорид-іона більше 0,5%

Метод заснований на осадженні хлорид-іона надлишком аргентум нітрату в нітратно-кислому середовищі з наступним зворотним титруванням цього надлишку амоній тіоціанатом або калій тіоціанатом у присутності індикатора – ферумамонійних галунів.

21.2.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви

Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.

Піч муфельна з можливістю встановлення температури до 1100 °С з похибкою вимірювання не більше ±25 °С.

Натрій карбонат.

Галуни ферумамонійні, розчин з масовою концентрацією 400 г/дм³.

Кислота нітратна і розчин (1:2).

Аргентум нітрат, розчин із молярною концентрацією 0,1 моль/дм³: 17 г аргентум нітрату розчиняють у воді у мірній колбі місткістю 1 дм³, доповнюють розчин до позначки водою і перемішують.

Амоній тіоціанат, розчин із молярною концентрацією 0,1 моль/дм³ (0,1 М): 7,6 г амоній тіоціанату розчиняють у воді у мірній колбі місткістю 1 дм³, доповнюють розчин до позначки водою і перемішують.

Натрій хлорид або калій хлорид, або стандарт-титри, розчин з молярною концентрацією 0,1 моль/дм³ (0,1 М).

21.2.2 Підготовка до аналізу

Попередньо встановлюють об'ємне співвідношення між вмістом у розчинах аргентум нітрату і амоній роданіду. Для цього в три конічні колби наливають по 10 см³ розчину аргентум нітрату, додають 5 см³ розчину нітратної кислоти, 1 см³ розчину ферумамонійних галунів, 25 см³ води і титрують розчином амоній тіоціанату до появи стійкого червонувато-коричневого забарвлення.

Коефіцієнт К, що виражає об'ємне співвідношення між концентраціями аргентум нітрату і амоній тіоціанату у розчинах, обчислюють за формулою:

Титр розчину аргентум нітрату за хлоридом встановлюють із використанням 0,1 М розчину натрій (калій) хлориду. Для цього в три конічні колби наливають по 10 см³ розчину натрій (калій) хлориду, додають із бюретки 15 см³ розчину аргентум нітрату, 25 см³ води, 2 см³ розчину нітратної кислоти, 1 см³ ферумамонійних галунів і титрують розчином амоній тіоціанату до появи стійкого червонувато-коричневого забарвлення.

Примітка 1. При масовій частці хлорид-іона в пробі, яку аналізують, менше ніж 1 % використовують розчини аргентум нітрату, амоній роданіду, натрій (калій) хлориду, розведені в два рази.

Примітка 2. У матеріалах з підвищеною масовою часткою ферум (III) оксиду його необхідно попередньо відокремити, осаджуючи розчином натрій карбонату з масовою концентрацією 50 г/дм³.

21.2.3 Проведення аналізу

Наважки проби масою 0,5 – 1,0 г (в залежності від очікуваної масової частки хлорид-іона) після ретельного перемішування в платиновому тиглі з кришкою із трикратною кількістю натрій карбонату опікають у муфельній печі за температури 850 – 900 °С протягом 4 – 5 хв. Спечену масу розчиняють в 35-40 см³ розчину нітратної кислоти за температури 40 – 50 °С, осад відфільтровують через фільтр "біла стрічка" у колбу місткістю 250 см³, промивають його 3 -4 рази невеликими порціями гарячої води за температури 70 – 80 °С. При цьому об'єм розчину не повинен бути більше 100 см³. Розчин охолоджують.

Матеріали цементного виробництва, що розкладаються кислотами, переводять у розчин і безпосередньо розчиняють в нітратній кислоті без спікання. Для цього наважки масою 0,1 -1,0 г (в залежності від очікуваної масової частки хлорид-іона) вносять у конічну колбу місткістю 250 см³, додають 25 – 30 см³ розчину нітратної кислоти і нагрівають за температури, близької до кипіння, в кінці обмивають стінки колби водою. При цьому об'єм розчину не повинен перевищувати 100 см³. Розчин охолоджують.

До розчину, приготовленого за першим чи другим способом, додають (в залежності від вмісту хлорид-іона) 4 – 15 см³ розчину аргентум нітрату, 1 см³ ферумамонійних галунів і титрують розчином амоній тіоціанату до появи стійкого червонувато-коричневого забарвлення.

21.2.4 Обчислення результатів

21.3 Фототурбідиметричний метод визначення при масовій частці хлорид-іона до 2,0 %

Метод заснований на взаємодії іонів хлориду і аргентуму з утворенням суспензії аргентум хлориду в нітратно-кислому середовищі і фотометричному визначенні ступеня помутніння розчину.

21.3.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви

Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.

Піч муфельна з можливістю встановлення температури до 1100 °С з похибкою вимірювання не більше ±25 °С.

Фотоелектроколориметр концентраційний з межею вимірювання оптичної густини розчинів D від 0 до 3 або ступеня пропускання (Т, %) від 0,1 % до 100 % або спектрофотометр, або інші засоби вимірювальної техніки подібного типу, які забезпечують таку саму точність вимірювання.

Кислота нітратна і розчин (1:5).

Аргентум нітрат, розчин із молярною концентрацією 20 г/дм³. Зберігають розчин у темному скляному посуді.

Натрій тетраборат 10-водний, зневоднений.

Калій карбонат – натрій карбонат.

Суміш для сплавлення: калій карбонат – натрій карбонат змішують зі зневодненим натрій тетраборатом у співвідношенні (2:1).

Натрій хлорид або калій хлорид, висушений за температури 110 °С протягом не менше 3 год до сталої маси.

Кальцій карбонат.

21.3.2 Підготовка до аналізу

21.3.2.1 Приготування стандартних і сольових розчинів

Для приготування вихідного стандартного розчину хлорид-іона 0,33 г натрій хлориду або 0,42 г калій хлориду розчиняють в 100 см³ води, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм³, доповнюють до позначки водою і перемішують. Масова концентрація хлорид-іона в вихідному стандартному розчині – 0,2 мг/см³.

Стандартний робочий розчин хлорид-іона готують розведенням вихідного стандартного розчину в 10 разів. Масова концентрація хлорид-іона в стандартному розчині – 0,02 мг/см³.

Для приготування сольового розчину наважки кальцій карбонату масою 0,5 г змішують із 2 г суміші для сплавлення і сплавляють у платиновому тиглі з закритою кришкою в муфельній печі за температури 700 – 720 °С протягом 15 хв. По охолодженні розплав розчиняють в 50 см³ розчину нітратної кислоти температурою 40 – 50 °С із використанням магнітної мішалки. Розчин переводять кількісно в мірну колбу місткістю 250 см³, охолоджують, розводять водою до позначки і перемішують.

21.3.2.2 Побудова граду/овального графіка

У п'ять мірних колб місткістю 100 см³ вносять по 50 см³ сольового розчину і відповідно 1,0; 2,5; 5,0; 10,0; 25,0 см³ стандартного розчину, що відповідає 0,02; 0,05; 0,10; 0,20; 0,40 мг хлорид-іона. У розчини додають по 5 см³ розчину аргентум нітрату, доливають до позначки водою і перемішують 1 хв, залишаючи розчин для дозрівання колоїду на 15 хв у темному місці. Отримані градуювальні розчини фотометрують, використовуючи синій світлофільтр за довжини хвилі 420 – 450 нм і кювету з товщиною поглинаючого світло шару 50 мм відносно дистильованої води

За отриманими результатами вимірювань поглинання і відомої маси хлорид-іона у градуювальних розчинах будують градуювальний графік.

При аналізі матеріалів, розчинних у нітратній кислоті, градуювальні розчини готують без додавання сольового розчину.

Градуювальний графік будують для кожного визначення. Допускається використання одного графіка при проведенні серії аналізів протягом не більше однієї доби.

21.3.3 Проведення аналізу

Наважки проби масою 0,5 г при очікуваній масовій частці хлорид-іона менше 0,5 % або 0,1 г при більш високому вмісті аналіту сплавляють відповідно з 2 г або 1 г суміші для сплавлення і далі виконують аналіз, як викладено в 21.3.2.1 у випадку використання сольового розчину.

При аналізі матеріалів, розчинних у нітратній кислоті, пробу без сплавлення розчиняють безпосередньо в 50 см³ розчину нітратної кислоти за температури 40 – 50 °С і переводять у мірну колбу місткістю 250 см³, охолоджують, розводять до позначки водою і перемішують.

У мірну колбу місткістю 100 см³ вносять 50 см³ розчину проби, який аналізують, доливають 5 см³ аргентум нітрату. Подальші операції проводять згідно з 21.3.2.2.

21.3.4 Обчислення результатів

Масу хлорид-іона в аналізованій пробі в міліграмах знаходять за градуювальним графіком і обчислюють масову частку аналіту за формулою (11).

Безпосередньо масову частку хлорид-іона у відсотках можна визначити за градуювальним графіком, побудованим в координатах "поглинання – масова частка аналіту у відсотках".

Для визначення хлорид-іона також можна використовувати розроблені ДП СЕПРОЦЕМ (асоціація "Укрцемент") нормативні документи: ДСТУ Б EN 196-2 (розділ 14) та галузеву методику СТУ МВИ 23908222.017, атестовану ННЦ "Інститут метрології".

22 ВИЗНАЧЕННЯ ФЛЮОРИД-ІОНА

22.1 Нормативи точності ±Δ і нормативи оперативного контролю точності D₂, d₂ визначення масової частки хлорид-іона не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 19.

Таблиця 19 У відсотках

22.2 Диференційний фотометричний метод визначення з арсеназо

Метод заснований на ослабленні інтенсивності забарвлення комплексної сполуки алюмінію з арсеназо в присутності флюорид-іонів, які утворюють із алюмінієм більш стійкий безбарвний комплекс у розчині з рН 4,5.

22.2.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви

Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.

Піч муфельна з можливістю встановлення температури до 1100 °С з похибкою вимірювання не більше ±25 °С.

рН-метр або іономір із чутливістю 0,05 одиниць рН.

Натрій тетраборат декагідрат, зневоднений за температури (400 ±20) °С

Калій карбонат, натрій карбонат.

Суміш для сплавлення згідно з 21.3.1.