Страница 2: Методичні рекомендації щодо розрахунку тарифів на послуги міського електротранспорту (44272)

Коригуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму.

Індекс зміни цін індивідуальної складової витрат (за якими відбулися зміни) розраховується за формулою:

де Kj - індекс зміни цін індивідуальної складової витрат;

PjN - нова підтверджена ціна одиниці j-го ресурсу;

Pj - ціна одиниці j-го ресурсу, що була врахована під час формування тарифу, який потребує коригування.

Груповий індекс зміни кожного елемента собівартості визначається за формулою:

де Ii - груповий індекс зміни i-го елемента одиниці калькулювання собівартості послуги;

Gj - види витрат, що входять до складу відповідних статей.

Для статей витрат, за якими неможливо виділити індивідуальні складові витрат, груповий індекс (Ii) розраховується діленням нового рівня цієї статті витрат на тариф, який потребує коригування.

Коригування статей витрат, що включаються до повної планової собівартості послуг, здійснюється за формулою:

Vінд. = Afбаз +  A(n - f)баз х Iik,

де Vінд. - проіндексовані планові витрати;

Afбаз - статті витрат, що включаються до повної планової собівартості послуг, які не підлягають індексації; 

A(n - f)баз - статті витрат, що включаються до повної планової собівартості послуг, які підлягають індексації;

n - кількість статей витрат, що включаються до повної планової собівартості послуг;

f - кількість статей витрат, що включаються до повної планової собівартості послуг, які не підлягають індексації;

Iik - індекси фактичних змін цін виробників щодо i-ї статті витрат.

Перегляд тарифів на послуги міського електричного транспорту здійснюється після процедури їх обговорення та затвердження уповноваженим органом. Починаючи з цієї дати, підприємство має право надавати транспортну послугу згідно з новим затвердженим тарифом.

Надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з перевезення пасажирів міським електричним транспортом не входить до компетенції Державної інспекції з контролю за цінами.

7. Алгоритм розрахунку відшкодування різниці між затвердженими тарифами та фактичною собівартістю перевезень пасажирів трамваєм, тролейбусом

Відповідно до Закону України від 29.06.2004 N 1914-IV "Про міський електричний транспорт" (стаття 14 "Тарифна політика та оплата транспортних послуг") установлення тарифів на проїзд у транспорті здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення беззбиткової роботи перевізників та захисту малозабезпечених громадян. Якщо ж установлений рівень тарифу не покриває витрат, пов'язаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються уповноваженим органом, яким затверджуються тарифи, за рахунок коштів відповідних бюджетів. Слід також врахувати, що тарифна політика у сфері міського електричного транспорту ґрунтується на принципах забезпечення доступності транспортних послуг та створення умов для здійснення сталих і безпечних пасажироперевезень.

Методичні підходи до алгоритму розрахунку відшкодування повинні базуватися на:

економічно обґрунтованих планово-нормативних витратах підприємства на перевезення одного пасажира та середньому доході, отриманому від перевезення одного пасажира;

диверсифікації роботи підприємства та пошуку можливостей одержання доходів від інших видів діяльності;

розрахунку чистого прибутку, одержаного підприємством від інших видів діяльності.

При розрахунку абсолютної величини відшкодування (асигнування з бюджету на регулювання цін) враховується чистий прибуток, одержаний підприємством від інших видів діяльності.

Різниця між тарифом та фактичною собівартістю перевезення одного пасажира визначається за формулою:

R = [S - (Qp : Vp)] + [S - (Qb : Vb)],

де R - різниця між тарифом та фактичною собівартістю перевезення одного пасажира;

S - планово-нормативна собівартість перевезення одного облікового пасажира;

Qp - фактичний дохід від перевезення пасажирів, що сплачують проїзд;

Vp - фактичний обсяг перевезень пасажирів, що сплачують проїзд;

Qb - фактичний дохід від перевезення пасажирів, що користуються правом безоплатного проїзду;

Vb - фактичний обсяг перевезень пасажирів, що користуються правом безоплатного проїзду.

Абсолютна величина відшкодування (асигнування з бюджету на регулювання цін) різниці між тарифом на перевезення одного пасажира та фактичною собівартістю перевезення пасажирів визначається за формулою:

D = R х U,

де D - сума до відшкодування;

R - різниця між тарифом та фактичною собівартістю перевезення одного пасажира;

U - загальний обсяг пасажироперевезень.

Орієнтовний перелік нормативних документів, які використовуються під час розрахунку тарифів

1. Закон України від 29.06.2004 N 1914-IV "Про міський електричний транспорт".

2. Закон України від 10.11.94 N 232/94-ВР "Про транспорт".

3. Закон України "Про оплату праці".

4. Закони України про державний бюджет України на відповідні роки.

5. Кодекс законів України про працю.

6. Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 N 1735.

7. Порядок формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), затверджений наказом Мінжитлокомунгоспу від 25.07.2007 N 96, зареєстрований Мін'юстом 07.08.2007 за N 906/14173.

8. Галузева угода між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007 - 2009 роки.

9. Галузеві норми питомих витрат електроенергії на власні потреби підприємств міського електротранспорту. Методика розрахунку (ГКН 02.05.020-2004).

10. Колії трамвайні. Система технічного обслуговування та ремонту. Загальні положення (ГСТУ 204.04.05.005-2004).

11. Контактна мережа трамвайних і тролейбусних ліній. Система технічного обслуговування та ремонту (СОУ 60.2-33886512-0003:2006).

12. Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 N 19.

13. Річна та періодична звітність підприємства міського електричного транспорту стосовно його фінансово-експлуатаційної діяльності та бухгалтерського обліку.

14. Система технічного обслуговування і ремонту рухомого складу міського електротранспорту (КДП-204 України - 181-91).

15. Типові норми часу виконання робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом трамвайних колій (ГКН 02.05.017-2004).

16. Типові норми часу на роботи з технічного обслуговування та ремонту контактної і кабельної мереж трамвайних і тролейбусних ліній (ГКН 02.05.023:2005).

17. Тягові підстанції трамвайних і тролейбусних ліній. Типові норми часу на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту тягових підстанцій (ГКН 04.05.029:2005).

18. Типові норми часу на роботи з технічного обслуговування рухомого складу міського електричного транспорту.

19. Типові нормативи чисельності працівників підприємств міського електротранспорту (ГКН 02.05.015-2003).

Зведений розрахуноктарифу на послуги міського електричного транспортуна 200_ рік

РОЗРАХУНОКпрямих виплат на оплату праці(при мінімальному рівні заробітної плати 460 грн.)