Страница 7: ДБН В.2.3-4-2000. Споруди транспорту. Автомобільні дороги (55965)

1-й - сухі ділянки - ділянки, на яких поверхневі і грунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів грунту (поверхневий водовідвід забезпечений);

2-й - вологі ділянки - ділянки, на яких можливе короткочасне (до 30 діб) підтоп­лення поверхневими водами, але грунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів грунту (поверхневий водовідвід утруднений);

3-й - мокрі ділянки - ділянки з постійним надмірним зволоженням і тривалим (понад 30 діб) підтопленням як поверхневими так і ґрунтовими водами (поверхневий водовідвід надзвичайно утруднений).

4.4 Конструкція земляного полотна в поперечному профілі у переважній більшо­сті випадків призначається за типовими рішеннями з прив'язкою до конкретних умов Проектування. Індивідуальні рішення щодо конструкцій поперечного профілю з від­повідним обгрунтуванням призначається:

- для насипів заввишки понад 12 м;

- для насипів з тимчасовим або постійним підтопленням укосів;

- для насипів, що споруджуються на болотах, завглибшки понад 4 м з виторфо-вуванням або при наявності поперечних похилів дна болота понад 1:10;

- для насипів, що споруджуються на слабких основах;

 - при використанні в насипах грунтів підвищеної вологості;

 - при підвищенні поверхні покриття над розрахунковим рівнем води менше вка-заного в таблиці 4.1;

- при застосуванні спеціальних прошарків (теплоізолюючих, гідроізолюючих, дренуючих, капіляророзривних, армуючих і т.ін.) для регулювання водно-теплового режиму верхньої частини земляного полотна, а також спеціальних поперечних профі­лів;

- для виїмок завглибшки понад 12м, влаштованих в нескельних грунтах, і понад 16 м - в скельних при сприятливих інженерно-геологічних умовах;

- для виїмок в шаруватих ґрунтових масивах, що мають нахил пластів в бік проїзної частини;

- для виїмок, що перетинають водоносні горизонти або мають в основі водонос­ний горизонт, а також в глинистих грунтах з коефіцієнтом консистенції понад 0,5;

- для виїмок завглибшки понад 6 м в пилуватих грунтах, а також в глинистих  грунтах і скельних грунтах, що розм'якшуються і втрачають стійкість в укосах під дією погодно-кліматичних факторів;

- для виїмок в набухаючих грунтах при несприятливих умовах зволоження;

- для насипів і виїмок, що споруджуються в складних інженерно-геологічних умовах: на крутосхилах крутістю понад 1 : 3, на ділянках з наявністю або можливістю виникнення зсувів, карсту, обвалів, осипів, сельових потоків, снігових лавин тощо;

- при спорудженні земляного полотна з застосуванням вибухових методів або гідромеханізації.

До об'єктів індивідуального проектування відносяться водовідвідні, дренажні та інші споруди, що забезпечують стійкість земляного полотна в складних умовах, а та­кож ділянки сполучення земляного полотна з мостами та шляхопроводами.

ДБН В.2.3-4-2000 С. 27

Таблиця 4.1 - Найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води

У метрах

Грунти

4.5 Грунти, що використовують для спорудження земляного полотна, класифі­кують за: походженням, складом, пластичністю, консистенцією, здимальністю при замерзанні, схильністю до просідання згідно з ДСТУ Б.В. 2.1-2 і додатком Г. Різнови­ди грунтів за характером і ступенем засолення слід визначати за таблицею 4.2, а за схильністю до просідання - за таблицею 4.3.

ДБН В.2.3-4-2000 c.28  

Таблиця 4.2 - Класифікація грунту за ступенем засолення

Таблиця 4.3 - Показники схильності грунтів до просідання

Класифікацію грунтів за ступенем зволоження наведено у таблиці 4.4, а за допус­тимою вологість при ущільненні - у таблиці 4.5.

Таблиця 4.4 - Класифікація грунтів за ступенем зволоження

Таблиця 4.5 - Допустимі вологості грунту при ущільненні

4.6 До особливих грунтів відносяться: торф та заторфований грунт; сапропель; мул; лес; аргіліт та алевроліт; мергель; глинистий мергель і мергелиста глина; трепел; тальковий та пірофілітовий грунт; глинистий сланець і сланцева глина; чорнозем; техногенний грунт.

4.7 До слабких грунтів відносяться зв'язні грунти, опір яких зсуву в умовах при­родного залягання становить менше 0,075 МПа (при випробуванні приладом обер-

ДБН В.2.3-4-2000 c.29

тального зрізу) або модуль осідання понад 50 мм/м при навантаженні 0,25 МПа, мо­дуль деформації нижче 5,0 МПа. При відсутності даних випробувань до слабких грун­тів слід відносити торф і заторфований грунт; мул; сапропель; зв'язний грунт з коефі­цієнтом консистенції понад 0,5.

4.8 До дренуючих грунтів слід відносити грунти, що мають при максимальній щільності при стандартному ущільненні коефіцієнт фільтрації не менше 0,5 м/добу.

4.9 Пісок, ступінь неоднорідності якого менше 3, а також дрібний пісок з вміс­том за масою не менше 90 % часток розміром 0,10-0,25 мм слід відносити до одноро-змірних.

Робочий шар

4.10 Робочий шар повинен проектуватись з нездимального або слабоздимально-го грунту (таблиця 4.6) на глибину 1,0 м від проектної відмітки поверхні дорожнього одягу для цементобетонних покриттів, на глибину 0,8 м - для асфальтобетонних по­криттів в дорожньо-кліматичних зонах У-І - У-ІІІ та в Карпатах і на 0,6 м в гірському Криму.

Таблиця 4.6 - Класифікація грунтів за ступенем здимальності при замерзанні

При використанні в межах 2/3 глибини промерзання грунтів III-V груп за зди-мальністю величину морозного здимання визначають розрахунком за результатами випробувань або за таблицею 4.7.

Робочий шар доріг в зоні У-ІІІ повинен складатись з ненабухаючого грунту (таб­лиця 4.7) на глибину від проектної відмітки поверхні земляного полотна - 1,0 м і 0,8 м відповідно для цементобетонного і асфальтобетонного покриттів.

ДБН В.2.3-4-2000 c.30  

Таблиця 4.7 - Класифікація грунтів за ступенем набухання

4.11 Ступінь ущільнення грунту робочого шару, який визначається коефіцієнтом ущільнення, повинен бути не менше показників, наведених у таблиці 4.8.

Таблиця 4.8 - Коефіцієнти ущільнення земляного полотна