Планирование и застройка сельских поселений

ща і Держрибнагляду.

                                                  Таблиця 8.4

                                              (рекомендована)

Примітки:

1. Площі земельних ділянок наведені в га.

2. При очистці невеликих обсягів стічних вод доцільно викорис-

товувати споруди малої каналізації біологічної очистки (поля

підземної фільтрації, піщано-гравійні фільтри та фільтрувальні

траншеї, фільтрувальні колодязі).

                               - 59 -

      ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

  8.35. Системи теплопостачання треба проектувати, враховуючи

структури паливно-енергетичного балансу регіону та розвитку

систем електро- та газопостачання. Теплопостачання сільських

населених пунктів може бути централізованим - від селищних

опалювальних чи опалювально-виробничих котельних і децентралі-

зованим - від місцевих (вбудованих чи прибудованих) котельних,

поквартирних апаратів (котлів) опалення та гарячого водопоста-

чання, від опалювальних чи опалювально-варочних печей.

  8.36. При проектуванні централізованого теплопостачання сіль-

ського населеного пункту необхідно враховувати можливість і до-

цільність використання існуючих та проектованих джерел тепла за

межами населеного пункту, які належать різним відомствам і під-

приємствам. Питання про спільне або роздільне теплопостачання

сельбищної та виробничої зон вирішується на підставі техніко-

економічних розрахунків.

  8.37. Витрати тепла для промислових та сільськогосподарських

підприємств на опалення, вентиляцію і кондиціонування повітря

в житлових і громадських будівлях, а також на централізоване

гаряче водопостачання треба приймати у відповідності з розділом

СНиП по проектуванню теплових мереж.

  Для попередніх розрахунків витрати тепла на опалення та вен-

тиляцію житлових і громадських будинків допускається визначати

за паспортами типових проектів, а витрати тепла на виробничі

потреби - за проектами підприємств-аналогів або за укрупненими

показниками.

  8.38. Вода, що подається системами гарячого водопостачання в

житлові та громадські будинки і на господарсько-питні потреби

виробничих комплексів, за якістю повинна відповідати вимогам

ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая".

  Для теплопостачання сельбищної зони треба, як правило,

передбачати одну групову котельну. Черговість будівництва ко-

тельної залежить від черговості будівництва теплопостачальних

об'єктів. Проектування на території сельбищної зони кількох ко-

тельних допускається тільки при відповідному техніко-економіч-

ному обгрунтуванню.

  8.39. При виборі майданчика для будівництва котельної треба

керуватися такими вимогами:

       - майданчик, як правило, розміщується у центрі теплових

         навантажень з урахуванням теплових навантажень за чер-

         гами будівництва;

       - майданчик повинен бути вибраний з урахуванням найбіль-

         шого наближення до джерел електро- та водопостачання.

  8.40. Централізовані котельні, що постачають тепло на об'єкти

сельбищної та промислової зон (промислово-опалювальні котельні)

можуть об'єднуватися в один комплекс з іншими будівлями та спо-

рудами. Блокування котельних до будівель промислових підпри-

ємств повинно провадитися згідно з вимогами СНиП 11-85-76 "Ко-

тельные установки". Блокування централізованих котельних до

житлових будівель, будівель дитячих ясел-садків, загальноосвіт-

ніх шкіл, лікарень, поліклінік, санаторіїв, закладів відпочинку

та дитячих таборів відпочинку не допускається.

  8.41. Розміри земельних ділянок для окремо розташованих опа-

лювальних котельних треба приймати за табл. 8.5.

  8.42. Склади твердого пального для котельних, розміщених в

житловій зоні, доцільно робити закритими, прибудованими до бу-

динку котельної, а в промисловій зоні - відкритими.

  8.43. Для захисту повітряного басейну сельбищної зони сільсь-

ких населених пунктів від шкідливих викидів, що виходять з ди-

мовими газами, котельні треба розміщувати з підвітряного боку

в зонах з вітрами переважаючого напрямку.

  8.44. Заходи щодо захисту атмосферного повітря від шкідливих

викидів, розміри санітарно-захисних зон та висоти димових труб*

визначаються у відповідності з Методикою розрахунку концентра-

цій розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, наявних у вики-

дах промислових підприємств ОНД 86 (1987, "Держкомгідромет"

і "Санитарными правилами по охране атмосферного воздуха насе-

ленных мест", 1989, а також підтверджуються розрахунками по

захисту від шуму територій житлової забудови, приміщень житло-

вих та громадських будівель.

                               - 60 -

                                                  Таблиця 8.5

                                              (рекомендована)

Примітка. Розміри земельних ділянок опалювальних котельних, що

забезпечують споживачів гарячою водою з безпосереднім водозабо-

ром, а також котельних, доставка пального яким передбачається

залізницею, треба збільшити на 20%.

  8.45. В межах житлової забудови сільських населених пунктів

з глиняними, піщаними та іншими щільними грунтами, як правило,

треба передбачати підземну безканальну прокладку теплових ме-

реж.

  8.46. Шлакозоловідвали треба розміщувати на непридатних або

малопридатних для інших цілей земельних ділянках поза сельбищною

територією, але якомога ближче до майданчика котельної.

  Забороняється скидання золи та шлаків у водоймища. Необхідно

передбачати заходи, які запобігають їх винесенню у водоймища

дощовими або паводковими водами.

      ГАЗОПОСТАЧАННЯ

  8.47. Газопостачання сільських населених пунктів може здій-

снюватись від централізованих систем - при наявності природно-

го газу або від децентралізованих (місцевих) систем при викори-

станні рідкого газу.

  Для сіл, розміщених у зонах впливу великих і значних міст або

безпосередньо біля селищ міського типу, питання газопостачання

повинні вирішуватися разом з системою газопостачання міст та

селищ міського типу.

  8.48. У сільських населених пунктах треба передбачати викорис-

тання природного газу на гоосподарсько-побутові потреби (приго-

тування кормів та підігрів води для тварин в особистих підсоб-

них господарствах); технологічні потреби комунально-побутових

підприємств; опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання жит-

лових та громадських будівель; опалення, вентиляцію та техноло-

гічні процеси сільськогосподарських підприємств.

  8.49. При розробці проектів планування та забудови селищ до-

пускається приймати укрупнені показники споживання газу, куб.м/

рік на 1 люд., при теплоті згоряння газу 34 МДж/куб.м/8000 ккал/

куб.м/:

    - при наявності централізованого гарячого водопостачання -

      100;

    - за умови гарячого водопостачання від газових водонагріва-

      чів - 250;

    - за умови відсутності будь-яких видів гарячого водопоста-

      чання - 165.

  8.50. Газорозподільні пункти (ГРП), що стоять окремо, можуть

розміщуватися в середині житлових кварталів, на територіях

сільськогосподарських виробничих комплексів та комунальних ус-

танов на відстані, наведеній в табл. 8.6.

  8.51. Розміщення газорозподільних пунктів для газопостачання

будинків виробничого та комунального призначення допускається у

прибудовах до виробничих будівель та будинків комунальних уста-

нов. У разі відсутності природного газу з мереж джерелом центра-

лізованого газопостачання житлових та громадських будинків мо-

жуть бути групові резервуарні установки рідкого газу.

  8.52. Групові резервуарні установки можуть бути підземними і

                               - 61 -

                                                  Таблиця 8.6

Примітка. Відстань треба приймати від зовнішніх стін будинку

або шафи ГРП, при розміщенні устаткування на відкритому майдан-

чику - від краю устаткування.

наземними. У районах з розрахунковою температурою зовнішнього

повітря нижче -20о С використовуються тільки підземні установки

об'ємом 2,5 і 4,94 куб.м. Розміщення резервуарних установок

треба передбачати на майданчиках зі зручними під'їздами до ве-

ликовантажних автомобілів з рідким газом.

  Мінімальні відстані від резервуарів групових резервуарних ус-