|покриття вулиць | 5-15 | 8-20 |
----------------------------------------------------
Примітка. Кількість твердих відходів при використанні бурого
вугілля належить збільшувати на 50%.
9.53. Вибір ділянок для знешкодження сміття повинен бути уз-
годжений з місцевими органами Державного санітарного нагляду.
Площу ділянок слід приймати за табл. 9.5. Розміри санітарно-за-
хисних зон - у відповідності з СанПіН.
Таблиця 9.5
(рекомендована)
----------------------------------------------
| Типи ділянок | Площа ділянок |
| знешкодження сміття і |на 1000 т відхо-|
| відходів |дів на рік, га |
|--------------------------------------------|
|Склади свіжого компосту | 0,04 |
|--------------------------------------------|
|Звалища-полігони | 0,02-0,05 |
|--------------------------------------------|
|Поля компостування | 1-2 |
|--------------------------------------------|
|Поля асенізації | 2-4 |
----------------------------------------------
- 78 -
Примітки:
1. До ділянок повинні бути під'їзди з твердим покриттям.
2. По периметру ділянки обсаджуються деревами і чагарниками.
Тверді побутові відходи, що складуються, необхідно регулярно
укривати ізолюючим шаром.
9.54. Вивіз сміття і відходів здійснюється автотранспортом
спеціального призначення із розрахунку:
- сміттєвози - один на 5-3 тис. жителів;
- асенізаційні машини - одна на 5-3 тис. жителів (при
відсутності каналізації).
Зберігання і обслуговування спеціалізованих транспортних за-
собів передбачається на комунально-складських територіях (базах
комунгоспів). Для їх розміщення передбачається площа із розра-
хунку 80 кв.м на одну машину.
9.55. Для сільських населених пунктів доцільно застосовувати
траншейну систему складування твердих побутових відходів. Гли-
бина траншеї 1-1,5 м, довжина - не менше 10 м. Дно траншеї по-
винно бути вище максимального рівня стояння грунтових вод не
менше ніж на 1 м.
10. ОХОРОНА ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА,
ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ
10.1. При розробці містобудівної документації для сільських
населених пунктів належить дотримуватись вимог законодавства
України про охорону і використання пам'яток історії та культури
як містоформувальних факторів.
10.2. При цьому належить установлювати зони охорони пам'яток
історії і культури, зони регулювання забудови і зони природного
ландшафту, що охороняється. Зони охорони пам'яток історії і
культури передбачаються для окремих будівель і споруд, їх ан-
самблів і комплексів, а також інших цінних історико-культурних
містобудівних елементів.
Примітка. Вимоги спеціальних режимів охорони і використання,
що установлені положеннями про кожний об'єкт (заповідну терито-
рію) повинні поширюватись на архітектурні ансамблі і комплекси
пам'яток містобудівництва, історії і культури, пам'ятні місця,
культурні верстви давніх поселень, природні і штучні ландшафти,
які становлять особливу історичну, археологічну і архітектурну
цінність і заявлені у сталому порядку державними історико-ар-
хітектурними заповідниками або історико-культурними заповідними
територіями.
10.3. Заходи щодо охорони пам'яток матеріальної культури (іс-
торії, етнографії, археології, архітектури тощо) повинні здій-
снюватися в залежності від наукової, історичної, архітектурної
і господарської цінності об'єктів, місцезнаходження їх у мі-
стобудівній ситуації по відношенню до туристичних маршрутів
тощо.
10.4. Всі пам'ятки архітектури, містобудівництва, археології,
історії повинні мати охоронні зони, розміри і режим використан-
ня яких визначаються державними органами охорони пам'яток з
урахуванням природних умов, народногосподарської спеціалізації,
ступеня освоєння території, розміщення об'єктів, що охороняю-
ться.
10.5. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з
інструкцією "Про порядок обліку, реєстрації, змісту і рестав-
рації пам'яток архітектури, що знаходяться під державною охо-
роною" і повинні погоджуватись з місцевими органами охорони
пам'яток.
Примітка. В процесі проектування проектна організація може
вносити пропозиції щодо додаткового включення пам'яток архі-
тектури, які після погодження із місцевими органами охорони
пам'яток розглядаються і подаються для затвердження за сталим
порядком.
10.6. Проекти планування і забудови сільських поселень з цін-
ною історико-культурною спадщиною можуть виконуватись тільки на
основі відповідних передпроектних досліджень після складання
- 79 -
історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони
пам'яток історії і культури (або містити у своєму складі вказа-
ні документи).
Примітка. Для поселень з поодинокими об'єктами спадщини і по-
рушеним історичним середовищем допускається фіксація пам'ятки
на опорному плані забудови з розробкою зон охорони пам'яток.
10.7. При розробці містобудівної документації сільських на-
селених пунктів слід виділяти:
- охоронні зони, що включають території пам'яток з ді-
лянками прилеглих територій, в межах яких забезпечу-
ється фізичне збереження пам'яток та їх найближчого
історичного оточення, а також оптимальні умови зоро-
вого сприймання пам'яток (в межах 350-500 м);
- зони регулювання забудови, прилеглі до охоронних зон,
які сприяють збереженню містобудівної ролі пам'яток і
архітектурно-просторової організації поселення (у ме-
жах 500-1500 м);
- зони ландшафту, що охороняються, які включають тери-
торії, елементи рельєфу (заплави, схили, пагорби та
ін.), водоймища, рослинність, в межах яких забезпечу-
ється схоронність історичного характеру ландшафту по-
селення і його зв'язків з оточуючою навколишньою при-
родою;
- зони охорони історичного культурного шару, що охоплю-
ють теритрії давніх поселень (до ХVIII ст. включно)
і підлягають археологічним дослідженням.
Примітки:
1. В місцях концентрації пам'яток різних видів, які поєднані
спільністю планування, історичного середовища, ландшафту вста-
новлюються групові ландшафтні зони.
2. Навколо розкритих пам'яток археології, що підлягають музе-
єфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним
зонам нерухомих пам'яток інших видів.
У історичних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, по-
єднаних спільною планувальною і архітектурно-просторовою компо-
зицією, значно насичених пам'ятками різних видів і таких, що
мають добру схоронність історичного середовища, необхідно ор-
ганізовувати заповідні зони.
10.8. Необхідно суворо дотримуватися режимів зони охорони
стосовно до специфіки населеного пункту. В цілому на заповідні
території і охоронні зони поширюються принципи регенерації се-
редовища, на зони регулювання забудови - режим реконструкції
із обмеженим, частковим і активним перетворенням середовища.
10.9. В містобудівній документації для сільських поселень не
слід передбачати знесення, переміщення або інші зміни стану
пам'яток історії і культури. У виключних випадках пропозиції
щодо зміни стану пам'яток належить подавати для розгляду за
сталим порядком після поперенього погодження з державними ор-
ганами і громадськими організаціями з охорони пам'яток історії
і культури.
10.10. Охорону цінного історичного середовища сільських посе-
лень належить забезпечувати методами комплексної реконструкції,
передбачаючи і проводячи одночасно роботи з реставрації буді-
вель, які мають архітектурну і культурну цінність, з рекон-
струкції, модернізації і капітального будівництва існуючих бу-
дівель, вибіркового нового будівництва, що не порушує характеру
середовища, розвитку систем інженерного обладнання і благоуст-
рою території.
10.11. Відстані від пам'яток історії і культури до транспорт-
них інженерних комунікацій належить приймати, м, не менше:
- до проїзної частини магістралей швидкісного і безпе-
рервного руху:
- в умовах складного рельєфу - 100;
- на плоскому рельєфі - 50;
- до мереж водопроводу, каналізації і теплопостачання
(крім розвідних) - 15;
- до інших підземних мереж - 5.
- 80 -
Примітка. В умовах реконструкції сільських поселень вказані
відстані від інженерних мереж допускається скорочувати, але
приймати не менше:
- до водонесучих мереж - 5 м;
- неводонесучих - 2 м.
При цьому необхідне здійснення спеціальних технічних заходів
під час виконання будівельних робіт.
10.12. На територіях з історичним культурним шаром належить
ураховувати необхідність проведення археологічних досліджень.
У випадку виявлення в процесі унікальних археологічних пам'яток
(давніх поховальних споруд, печер, оборонних систем тощо) необ-
хідно передбачати їх музеєфікацію.
11. ОСНОВНІ ВИМОГИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
11.1. При розміщенні всіх видів будівництва залежно від ланд-
шафту і геохімічних особливостей грунту, величини перевищення
природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у нав-
колишньому середовищі, пов'язаних з ними рівнів можливого нес-
приятливого впливу на здоров'я населення і вимог щодо здійснен-
ня радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів
на території, яка постраждала від радіоактивного забруднення
внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, належить враховува-
ти зони та їх правовий режим.
11.2. У відповідності з діючим законодавством виділені такі
зони:
- зона відчуження - це територія, з якої проведена ева-
куація населення у 1986 р.;
- зона безумовного (обов'язкового) відселення;
- зона гарантованого добровільного відселення;
- зона посиленого радіоекологічного контролю.
11.3. Зона безумовного (обов'язкового) відселення - це тери-
торії з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від
15,0 кu/кв.км і вище, стронцію від 3,0 кu/кв.км і вище, плуто-
нію 0,1 кu/кв.км і вище, а також території з грунтами, які
сприяють високій міграції радіонуклідів в рослини, з щільністю
забруднення ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 кu/кв.км, стронцію
від 0,15 до 3,0 кu/кв.км, плутонію від 0,01 до 0,1 кu/кв.км.
В цій зоні забороняються всі види господарської діяльності,
постійне проживання населення, будівництво без спеціального
дозволу, забезпечується сувориц природоохоронний режим.
11.4. Зона гарантованого добровільного відселення - території
з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 5,0 до 15,0
забруднення ізотопами цезію від 0,2 до 1,0 кu/кв.км. В ній за-
бороняється будівництво нових і розширення діючих екологічно
небезпечних підприємств, будівництво і функціонування санато-
ріїв, таборів, баз і будинків відпочинку, обмежується нове жит-
лове будівництво.
Для прийняття рішення про розміщення конкретних об'єктів жит-
лово-цивільного будівницта необхідна наявність радіоекологічно-
го паспорту обраної території.
11.6 Радіоекологічний паспорт території виконується згідно з
санітарно-гігієнічними та радіологічними нормами відповідними
організаціями у сталому порядку на підставі діючого законодав-
ства.
11.7. Радіаційно небезпечні землі, на яких неможливе подаль-
ше проживання населення, одержання сільськогосподарської та
іншої продукції, підлягають виключенню із сільськогосподарсько-
го обороту.
11.8. Радіоактивне забруднення землі потребує проведення захо-
дів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямо-
ваних на обмеження додаткового опромінювання.
11.9. При організації розселення на території сільських Рад
належить дотримуватись норми радіаційної безпеки у відповіднос-
ті з діючим законодавством. Кожне підприємство на території
сільських Рад повинно мати документацію від Мінгеології України
про якісну характеристику корисних копалин за розділом "Радіоа-
ційно-гігієнічна оцінка гірських порід".
11.10. Будівництво житлових і громадських будівель на терито-
рії сільських поселень повинно здійснюватись у відповідності з
- 81 -
санітарно-гігієнічними і радіологічними вимогами.
11.11. Ефективна питома активність природних радіонуклідів в
будівельних матеріалах для будівництва доріг не повинна пере-
більшувати таких норм:
- у межах території населених пунктів і зон перспек-
