Страница 3: ДСТУ-Н Б А.3.2-1:2007. Система стандартів безпеки праці. Настанова щодо визначення небезпечних і шкідливих факторів та захисту від їх впливу при виробництві будівельних матеріалів і виробів та їх використанні в процесі зведення та експлуатації об’єктів будівництва (60011)

А_еф < 740 Бк-кг ^-1 (2-й клас) - будівельний матеріал може використовуватися для дорожнього та
промислового будівництва; .

А_еф < 1350 Бк-кг ^-1 (3-й клас) - будівельний матеріал може використовуватися для таких об'єктів:

• промислового призначення, де виключається перебування людей;

• дорожнього призначення поза населеними пунктами;

• дорожнього призначення в межах населених пунктів за умови покриття шаром грунту або
  іншого матеріалу завтовшки не менше ніж 0,5 м.

Для використання будівельних матеріалів з А_еф > 1350 Бк-кг ^-1 у всіх випадках необхідно одержати дозвіл МОЗ України.

5 ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА

5.1 Терміни та визначення

Терміни та визначення в галузі пожежної безпеки слід використовувати згідно з ДСТУ 2272, ДСТУ 2273, ДСТУ ISO 7240-1, ГОСТ 12.1.004.

5.2 Фактори пожежної небезпеки

5.2.1 Небезпечними факторами, що діють на живих істот та довкілля у разі виникнення пожежі, згідно з ДСТУ 2272, є:

• підвищена температура середовища;

• задимлення;

- токсичні продукти горіння і термічного розкладу,

- знижена концентрація кисню.

7

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

5.2.2 Згідно з [2.2] у разі виникнення пожежі будівельні об'єкти, вироби, матеріали повинні за-
безпечити відповідність вимогам:

• несуча здатність будівельних виробів і конструкцій повинна зберігатись протягом нормативно
  визначеного проміжку часу;

• люди повинні мати можливість залишити об'єкт або бути врятованими іншим способом;

• має бути забезпечена безпека підрозділів пожежної охорони.

5.2.3 Повинна бути врахована можливість появи додаткових небезпечних факторів пожежі, що
діють на людей:

• радіоактивні і токсичні речовини і матеріали, що вийшли із зруйнованих апаратів і установок;

• частини зруйнованих апаратів, установок, конструкцій;

• небезпечні фактори вибуху внаслідок пожежі;

• вогнегасні речовини та продукти їх термодеструкції.

4. Рівень забезпечення безпеки людей на об'єкті та допустимий рівень пожежної небезпеки
   для людей визначаються за ГОСТ 12.1.004.

5. При визначенні характеристик будівельних матеріалів і виробів необхідно оцінювати зміну
   їх стану під дією вогню [2.2], а саме:

• вплив на розвиток пожежі (характеристики: займистість, поширення полум'я, швидкість теп-
  ловиділення, утворення диму і токсичних газів);

• забезпечення функціонального призначення матеріалів і конструкцій, що зазнають впливу
  вогню (несуча здатність, огороджувальна функція);

• запобігання руйнуванню будівельного об'єкта, яке може призвести до травмування чи загибелі
  людей, підвищення безпеки підрозділів пожежної охорони.

Під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, розширення об'єктів будівництва та їх експлуатації слід дотримуватися правил пожежної безпеки, викладених у НАПБ А.01.001.

5.3. Класифікація будівельних матеріалів

5.3.1 Будівельні матеріали згідно з ДБН В.1.1-7 класифікують за такими показниками пожежної
небезпеки: горючістю, займистістю, поширенням полум'я поверхнею, димоутворювальною здатністю
та токсичністю продуктів

Нормування будівельних матеріалів за показниками пожежної небезпеки (горючістю, займистістю, поширенням полум'я поверхнею з димоутворювальною здатністю та токсичністю продуктів горіння) та нормування будівельних конструкцій за вогнестійкістю залежить від функціонального призначення (будинку, приміщення), ступеня вогнестійкості, висоти будинку, категорії за вибухопо-жежною та пожежною небезпекою (будинку, приміщення).

За категоріями з вибухопожежної та пожежної небезпеки класифікують лише будинки та приміщення виробничого і складського призначення відповідно до НАПБ Б.07.005 (ОНТП 24).

5.3.2 За горючістю будівельні матеріали поділяють на негорючі (НГ) та горючі (Г).
Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класифікують.
Горючі будівельні матеріали поділяють на чотири групи: П (низької горючості); Г2 (помірної

горючості); Г3 (середньої горючості); Г4 (підвищеної горючості).

Горючість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19.

5.3.3 Горючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на три групи: В1 (важкозаймисті);
В2 (помірнозаймисті); В3 (легкозаймисті).

Займистість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.1.1-2.

5.3.4 Горючі будівельні матеріали за поширенням полум'я поверхнею поділяють на чотири групи:
РП1 (не поширюють); РП2 (локально поширюють); РПЗ (помірно поширюють); РП4 (значно поши-
рюють).

Групи будівельних матеріалів за поширенням полум'я поверхнею визначають для поверхневих шарів конструкцій покрівель, підлог, у т.ч. килимових покриттів, і встановлюють за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.2.7.

8

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

5.3.5 Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю поділяють на три групи:
Д1. (з малою димоутворювальною здатністю); Д2 (з помірною димоутворювальною здатністю);
Д3 (з високою димоутворювальною здатністю).

Групи будівельних матеріалів за димоутворювальною здатністю встановлюють залежно від значення коефіцієнта димоутворення, який визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.

5.3.6 Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння поділяють на чотири групи:
Т1 (малонебезпечні); Т2 (помірнонебезпечні); Т3 (високонебезпечні); Т4 (надзвичайно небезпечні).

Групи будівельних матеріалів за токсичністю продуктів горіння встановлюють залежно від значення показників токсичності продуктів горіння, які визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.

Показники пожежної небезпеки технологічних матеріалів і речовин (рідин, розчинів, порошків, гранул тощо), що застосовуються в будівництві, визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.

5.4 Класифікація будівельних конструкцій

Будівельні конструкції згідно ДБН В.1.1-7 характеризують за вогнестійкістю та здатністю поширювати вогонь.

Основні види граничних станів для конструкцій з вогнестійкості:

• граничний стан за ознакою втрати несучої здатності (умовне позначення R);

• граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне позначення Е);

• граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне позначення І).

За вогнестійкістю будівельні конструкції залежно від нормативних граничних станів та межі вогнестійкості поділяють на класи вогнестійкості. Позначення класу вогнестійкості будівельних конструкцій складається з умовних літерних позначень граничних станів і числа, що відповідає нормованій межі вогнестійкості у хвилинах, з ряду 15, 30, 45, 60, 90, 120, 150, 180, 240, 360.

Здатність будівельних конструкцій поширювати вогонь визначається межею поширення вогню. Будівельні конструкції за межею поширення вогню поділяють на три групи:

М0 (межа поширення вогню дорівнює 0 см);

М1 (М < 25 см - для горизонтальних конструкцій; М < 40 см - для вертикальних і похилих конструкцій);

М2 (М > 25 см - для горизонтальних конструкцій; М > 40 см - для вертикальних і похилих конструкцій).

Значення межі вогнестійкості будівельних конструкцій та будівельних виробів, до яких встановлені вимоги до межі вогнестійкості у нормативних документах, визначають шляхом випробувань за ДСТУ Б В.1.1-4, за стандартами на методи випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій конкретних видів з метою визначення відповідності фактичних меж вогнестійкості конструкцій нормованим межам вогнестійкості, встановленим ДЬН В.1.1-7.

5.5 Показники пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів

5.5.1 При визначенні пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів згідно з ГОСТ 12.1.044 їх поділяють на:

гази - речовини, тиск насиченої пари яких при температурі 25 °С і тиску 101,3 кПа більше ніж 101,ЗкПа;

рідини- речовини, тиск насиченої пари яких при температурі 25 °С і тиску 101,3 кПа менше ніж 101,3 кПа. До рідини відносять також тверді речовини, у яких температура плавлення і падіння крапель менше ніж 50 °С;

тверді речовини і матеріали - індивідуальні речовини і їх суміші з температурою плавлення більше 50 °С, а також речовини, що не мають температури плавлення (наприклад, деревина тощо);

пил- дисперговані тверді речовини і матеріали з розміром часток менше 850 мкм.

9

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

Таблиця 1 Номенклатура показників для визначення пожежовибухонебезпечності речовини і матеріалу

2. Згідно з 1.5 ГОСТ 12.1.044 кількість показників, необхідних і достатніх для характеристики
   пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів в умовах виробництва, переробки, транспортування і
   зберігання, визначає розробник системи забезпечення пожежовибухобезпеки об'єкта чи розробник
   стандарту і технічних умов на речовину (матеріал, виріб).

3. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку" забороняється застосування в
   будівництві та виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

6 ФАКТОРИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ЛЮДИНУ ВИРОБНИЧОГО І НЕВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА

6.1 Якість повітря

Якість повітря у першу чергу залежить від наявності, рівня небезпечності і кількості шкідливих речовин.

Шкідливі речовини можуть потрапляти до організму людини інгаляційними та іншими шляхами надходження (пероральний, шкірно-резорбтивний).

10

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

6.1. 1 Класифікація шкідливих речовин за рівнем небезпечності

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини згідно з ГОСТ 12.1.007 підрозділяють на чотири класи небезпечності:

1-й - речовини надзвичайно небезпечні;

2-й - речовини високонебезпечні;

3-й - речовини помірнонебезпечні;

4-й - речовини малонебезпечні.

Клас небезпечності шкідливих речовин встановлюють залежно від норм і показників, зазначених у таблиці 2 згідно з ГОСТ 12.1.007.