Планирование и застройка сельских поселений

майстерні, машинно-ремонтні двори, насосні станції та ін.

Примітка. Санітарно-захисні зони підприємств з технологічним і

допоміжними процесами, які становлять джерела шуму та вібрації,

установлюються від будівель, споруд та майданчиків, де розмі-

щені механізми та агрегати, що створюють шум і вібрацію. Роз-

мір санітарно-захисного розриву повинен бути підтверджений аку-

стичними розрахунками відповідно до СНиП "Защита от шума".

9.29. Вибір засобів захисту від шуму, визначення необхідності

і доцільності їх використання необхідно здійснювати на підставі

розрахунків рівнів звуку на території населеного пункту і пот-

рібного зниження до нормативно допустимого. Допустимі рівні

шуму на територіях та для приміщень різних типів будинків не

повинні перевищувати показників, наведених в табл. 9.3.

                                           Таблиця 9.3

                                           (довідкова)

                               - 75 -

  9.30. Зниження рівнів шуму від різних точкових джерел та

транспортних засобів досягається раціональним розміщенням про-

мислових, складських об'єктів і підприємств сільськогосподар-

ського виробництва відносно сельбищних територій і місць масо-

вого відпочинку, раціональним трасуванням транспортних комуні-

кацій та шумозахисним озелененням з використанням різних типів

посадок та порід дерев і кущів.

  При проходженні крізь сільський населений пункт залізниці аба

автомагістралі відстань до житлової забудови визначається спеці-

альними акустичними розрахунками.

  9.31. Шумозахисні смуги насаджень рекомендується використову-

вати як додатковий засіб захисту від шуму в діапазоні високих

частот. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають такі

фактори, як ширина смуги, конструкція і дендрологічний склад

посадок. Зелені насадження, сформовані у вигляді спеціальних

шумозахисних смуг, можуть дати максимальне зниження шуму 8-10

дБА. Але зниження рівнів транспортних та інших низькочастотних

шумів зеленими насадженнями незначне і для звичайних міських по-

садок дорівнює нулю, і в розрахунках його не треба враховувати.

  9.32. При влаштуванні спеціальних шумозахисних екранів акус-

тичні розрахунки повинні виконуватися у відповідності з СНиП

"Защита от шума".

      ОХОРОНА І ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ І ОБ'ЄКТІВ

      ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

  9.33. Заповідний режим - це є комплекс науково обгрунтованих

заходів, спрямованих на збереження і відновлювання унікальних і

типових заповідних природно-територіальних комплексів, їх ком-

понентів, а також окремих природних об'єктів.

  9.34. Розмір і режим охоронних зон, який передбачає заборону

будь-якої господарської діяльності, що негативно впливає на

природні комплекси заповідних об'єктів, для державних заповід-

них урочищ парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого

значення запроваджуються обласними Радами народних депутатів,

охоронні зони державних парків-пам'яток - Міністерством охорони

навколишнього природного середовища України.

  9.35. Режим використання охоронних зон не допускає:

        - дій, що змінюють гідрологічний режим земель;

        - порушення грунтового покриву;

        - будівництво будівель і споруд, доріг і трубопроводів,

          ліній електропередач та інших комунікацій;

        - застосування хімічних засобів як добрив;

        - прогін домашніх тварин і масовий проїзд транспорту.

  9.36. При улаштуванні охоронних зон об'єктів природно-запо-

відного фонду необхідно дотримуватись естетичних і екологічних

вимог. При комплексному характері природної пам'ятки вимоги

збереження екологічного і архітектурного середовища повинні

враховуватися нарівні.

  9.37. Для зменшення навантаження на природний ландшафт і його

збереження необхідно:

        - всі об'єкти культурно-масового призначення, що мають

          відношення до природної пам'ятки, повинні бути розмі-

          щені в охоронній зоні;

        - упоряджувати охоронну зону переважно у вигляді зеле-

          ного масиву, що охороняє ландшафт від зайвих антропо-

          генних впливів;

        - підбирати асортимент насаджень охоронної зони, який

          не суперечить насадженням заповідного об'єкту.

  9.38. Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з

законодавством України і повинні погоджуватися у старому поряд-

ку (див. додаток 3, табл.2).

  9.39. У відповідності з законодавством України до складу при-

родно-заповідного фонду входять:

        - державні заповідники;

        - біосферні заповідники;

        - природні національні парки;

        - регіональні ландшафтні парки;

        - заказники;

        - пам'ятки природи;

        - ботанічні сади;

                               - 76 -

        - дендрологічні і зоологічні парки;

        - парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

        - заповідні урочища.

  Порядок організації, використання і охорони територій і об'єк-

тів природно-заповідного фонду визначається законодавством Укра-

їни і республіки Крим.

  9.40. Пам'ятками природи заявляються унікальні або типові,

цінні в науковому, культурно-пізнавальному і оздоровчому відно-

шенні природні об'єкти, (гаї, озера, ділянки долин і узбереж,

визначні гори) і окремі об'єкти - рідкісні і опорні геологічні

розкриття, еталонні ділянки родовищ корисних копалин, водоспа-

ди, печери, мінеральні джерела, мальовничі скелі, метеоритні

кратери, окремі рідкісні або історично цінні дерева тощо, а та-

кож прирдні об'єкти штучного походження (парки, ділянки покину-

тих каналів, кар'єри, стави, тощо), які не є пам'ятками істо-

рії і культури і не входять до складу єдиних природно-історич-

них пам'яток.

  9.41. При розробці містобудівної документації сільських по-

селень слід враховувати кожну пам'ятку природи, незалежно від

розмірів і площі, яку вона займає.

  9.42. У відповідності з діючим законодавством державний бота-

нічний сад і дендрологічний парк повинні створюватися з метою

збереження і збагачення різноманітних рослин в спеціальних умо-

вах для ефективного культурного господарського використання, а

також для ведення науково-дослідницької роботи.

  9.43. Згідно з діючим законодавством України найбільш видатні

об'єкти паркобудівництва взяті під охорону держави для викори-

стання в наукових, естетичних, природноохоронних і оздоровчих

цілях. На території державних парків-пам'яток допускається

проведення екскурсій і масового відпочинку населення, а також

можуть проводитись наукові дослідження.

  9.44. З метою запобігання розвитку самосіву і на заміну виру-

бок догляду деревно-чагарникові насадження доцільно використо-

вувати для озеленення сільських поселень, а територію парків -

пам'яток розглядати як базу для підготовки посадкового матері-

алу; можливе влаштування невеликих розсадників і оранжерей міс-

цевого користування.

  9.45. Основою для здійснення заходів з охорони і використання

державних парків-пам'яток є закон "Про природно-заповідний фонд

України" і проекти планувальної організації їх території. Про-

екти повинні розрблятися спеціалізованими проектними організа-

ціями і затверджуватись у встановленому порядку.

  9.46. У відповідності з діючим законодавством державними за-

повідними урочищами заявляються лісові, степові, болотні або

інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохо-

ронне і естетичне значення.

         САНІТАРНА ОЧИСТКА

  9.47. Санітарна очистка сільського населеного пункту повинна

включати в себе заходи для збирання, видалення і знешкодження

побутового сміття і різних видів твердих відходів. Для сільсь-

ких поселень доцільно приймати комбіновану систему санітарної

очистки від твердих побутових відходів:

        - планово-подвірну - для громадського центру і багато-

          поверхової забудови;

        - планово-квартальну - для зони індивідуальної садибної

          забудови.

  9.48. Збирання побутових відходів здійснюється сміттєзбірни-

ками, контейнерами, для яких передбачаються спеціальні майдан-

чики або приміщення  (павільйони).

  9.49. При виборі місця розташування майданчика або приміщення

для сміттєзбірників повинні бути враховані такі умови:

        - мінімальне віддалення від вікон і дверей житлових бу-

          динків і громадських будівель повинно бути не менше

          20 м;

        - величина радіуса обслуговування - не більше 100 м;

        - можливість проїзду транспорту для вивозу сміття у

          будь-яку пору року.

  9.50. Розміри майданчиків для сміттєзбірників залежать від

кількості контейнерів, що на них встановлюються, і приймаються

                               - 77 -

площею від 9 до 45 кв.м. Для попередніх розрахунків площі за-

критих приміщень для сміттєзбірників слід приймати не менше 1,5

кв.м на кожний сміттєзбірник.

  Примітка. Майданчик (підлога приміщення) повинен бути заас-

фальтований або забетонований.

  9.51. Сміття і тверді відходи підлягають видаленню за межі

населеного пункту для наступного знешкодження на спеціально

обладнаних ділянках аба переробки на підприємствах.

  9.52. Періодичність вивозу твердих побутових відходів залежить

від сезону, кліматичної зони і екологічних умов місцевості і уз-

годжується з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.

Влітку необхідно забезпечити таку періодичність вивозу сміття:

        - від житлових будинків безсадибного типу, гуртожитків

          і дошкільних установ, лікарень, поліклінік, їдалень -

          не рідше як один раз на добу;

        - від шкіл, СПТУ, клубів, кінотеатрів, підприємств тор-

          гівлі, ринків, комбінатів побутового обслуговування -

          не рідше як один раз на 3 доби.

  Норми накопичення побутових відходів приймаються за табл.9.4.

                                              Таблиця 9.4

                                              (довідкова)