3.15. При розміщенні будинків та споруд слід додержуватись
санітарних і протипожежних вимог. У випадку розходження вимог
архітектурно-містобудівних, протипожежних та санітарно-захис-
них розривів приймається найбільший із них.
3.16. Житлові будинки слід розміщувати з відступом від чер-
воної лінії селищних дорог та головних вулиць поселень не мен-
ше 6 м, а житлових вулиць та проїздів-не менше 3 м.
В умовах реконструкції населених пунктів допускається змен-
шувати відступ або зводити житлові будинки по червоній лінії,
зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.
3.17. Розміщення господарських будівель перед лінією забу-
дови не допускається.
Відстань від гаражу до сусідніх житлових будинків, територій
шкіл та дошкільних заходів має бути не менше 10 м, до лікарня-
но-профілактичних закладів із стаціонарами - 25 м.
ПРИМІТКА. В умовах реконструкції допускається розміщувати
господарські будівлі (за винятком приміщень для утримання
худоби та птахів) по лінії забудови, якщо це викликано ста-
лими національно-побутовими традиціями.
3.18. Для жителів багатоквартирних будинків з опаленням, ко-
лонками та кухонними плитами на твердому паливі слід передба-
чати приміщення для зберігання палива. Сараї проектуються з
розрахунку:
- при пічному опаленні - не менше 6 кв.м на одну квар-
тиру;
- при центральному опаленні та наявності газових плит і
колонок - з розрахунку 0,8 кв.м на одну людину, але не
менше 4 кв.м на одну квартиру.
3.19. Господарські та побутові будівлі та споруди для меш-
канців багатоквартирних секційних будинків слід розміщувати
на спеціально виділених ділянках та по можливості згруповува-
ти. Розриви між групами господарських будівель слід приймати
згідно протипожежних норм.
3.20. Санітарно-захисні розриви (м) між житловими будинками,
сараями для худоби, кролів, нутрій та інших тварин, а також
іншими господарсько-побутовими будівлями та спорудами слід
приймати згідно положень ДБН 79-92*.
3.21. Відстань від стін індивідуального будинку з вікнами
житлових кімнат і кухонь, а також від головних входів в буди-
нок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських бу-
дівель має бути не менше 6 м.
--------------------------------------------------------------
* Для ділянок більшої площі з розрахунку до розміру ділянки
слід додавати 0,02-0,05 га.
- 8 -
3.22. Між довгими сторонами багатоквартирних житлових будин-
ків заввишки 2-3 поверхи слід приймати відстань (містобудівні
розриви) не менше 15 м, а висотою 4 поверхи - не менше 20 м;
між довгими сторонами і торцями або між торцями цих же будин-
ків з вікнами з житлових кімнат - за протипожежними нормами,
але не менше 10 м. Містобудівні розриви можуть бути зменшені
у межах 20% за умов додержання норм інсоляції та освітленості,
якщо виключається можливість проглядання житлових кімнат з
вікна у вікно.
3.23. На території безсадибної забудови слід передбачити
майданчики: загального користування, дитячі, для занять фіз-
культурою, господарські та місця для відпочинку. Розміри май-
данчиків приймаються у відповідності з пп. 4.28 і 4.29, а від-
стань від них до житлових та громадських будівель слід прийма-
ти не менше наведених у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
(рекомендована)
-------------------------------------------
| | Відстань |
| | від май- |
| | данчиків |
| Призначення | до вікон |
| майданчиків | житлових |
| | та гро- |
| | мадських |
| | будинків, |
| | м |
|-----------------------------------------|
|Для ігор дітей | 12 |
|-----------------------------------------|
|Для відпочинку дорослого | 10 |
|населення | |
|-----------------------------------------|
|Для занять фізкультурою | 10-40 |
|-----------------------------------------|
|Для господарських цілей та | |
|вигулу кімнатних тварин | 20 |
-------------------------------------------
ПРИМІТКА. Відстань від майданчиків для занять фізкультурою
встановлюється в залежності від їхніх шумових характеристик;
відстань від майданчиків для сушіння білизни не нормується;
відстань від майданчиків для сміттєзбірників та інших госпо-
дарських цілей до вікон житлових і громадських будівель,
майданчиків для гри дітей, відпочинку дорослих та занять
фізкультурою слід приймати не менше 20 м, а від майданчиків
для господарських цілей до найбільш віддаленого входу в жит-
ловий будинок - не більше 100 м.
3.24. Будинки гуртожитків, як правило, слід розмішувати: для
учнів середніх спеціальних і професійно-технічних учбових зак-
ладів - на земельних ділянках відповідних учбових закладів;
для працівників сільського господарства, робітників та служ-
бовців - на відокремлених ділянках житлової території.
3.25. Норму площі земельної ділянки на одного проживаючого в
гуртожитку слід приймати залежно від кількості проживаючих.
При місткості гуртожитків 50, 100, 200 чол. площа ділянки має
бути відповідно: 45, 35, 30 кв.м/люд., якщо інше не обумовлено
завданням на проектування.
3.26. На земельних ділянках гуртожитків мають бути передба-
чені майданчики для відпочинку, ігор та занять фізкультурою,
склад яких визначається завданням на проектування з урахуван-
ням особливостей контингенту проживаючих.
Виробнича зона
3.27. Виробничі зони є невід'ємною складовою частиною сіль-
ських населених пунктів. Їх розташування та проектування здій-
снюється у відповідності з вимогами ДБН 360-92*. Забудова і
- 9 -
благоустрій виробничих зон здійснюється згідно з ДБН "Гене-
ральні плани сільськогосподарських підприємств".
3.28. У виробничих зонах розміщуються агропромислові підпри-
ємства і цехи, об'єкти виробничо-технічного обслуговування і
будівництва, а також підприємства сільськогосподарських галу-
зей.
3.29. При розробці документації з планування і забудови
сільських населених пунктів склад, потужність і спеціалізація
підприємств в межах виробничих зон належить погоджувати з дер-
жавними і регіональними схемами розміщення і розвитку галузей
агропромислового комплексу України і проектами розвитку тери-
торії адміністративного району.
3.30. При проектуванні виробничих зон належить виходити з
умов розміщення та їх розвитку на землях, найменш придатних
для використання в сільському господарстві.
3.31. При проектуванні виробничих зон сільських населених
пунктів віддається перевага розвиткові діючих виробничих по-
тужностей, їх розширенню, реконструкції і технічному переоб-
ладнанню за умови дотримання організаційно-господарських, са-
нітарно-гігієнічних, зооветеринарних, протипожежних та інших
вимог.
3.32. Виробничі зони повинні бути територіально компактними,
їх планування повинно забезпечувати кооперацію розміщених ви-
робництв, створення загальних систем інженерного забезпечення,
транспортних комунікацій і об'єктів побутового обслуговування.
3.33. Розміри санітарних розривів між виробничими об'єктами
і межею житлової забудови сільських поселень належить приймати
відповідно до санітарних норм (СанПіН). Розміщення об'єктів в
санітарно-захисних зонах належить здійснювати відповідно до са-
нітарних і протипожежних вимог.
3.34. При розташуванні біля сельбищної зони підприємств, ус-
танов, складів та відкритих майданчиків, що не є вибухо- та
пожежонебезпечними, не виділяють шкідливих речовин більш, ніж
допускається нормативами, не створюють шуму та інших негатив-
них впливів на навколишнє середовище, повинні бути встановлені
санітарно-захисні зони за розміром не менше 50 м.
3.35. Об'єкти виробничого призначення належить розміщувати
нижче за рельєфом і з підвітряної сторони відносно сельбищної
зони населених пунктів.
4. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗЕЛЕНЕННЯ І
БЛАГОУСТРІЙ
Територіальна організація рекреації
4.1. На території сільських Рад і сільських поселень необ-
хідно передбачати систему озеленення територій та інших від-
критих просторів, що можуть бути використані для тривалого і
короткочасного відпочинку населення.
Зони тривалого відпочинку належить розміщувати за межами
населених пунктів в найсприятливіших умовах.
4.2. Розміщення зон відпочинку сільського населення нале-
жить передбачати відповідно до порядку використання рекреацій-
них земель на ландшафтно-рекреаційних територіях населених
пунктів (внутрішньоселищні), території сільських Рад і в сис-
темах розселення (міжселенні).
4.3. Розрахункова кількість одночасних відвідувачів терито-
рії парків, лісопарків, лісів, зелених зон належить приймати
не більше, чол/га:
для парків зон відпочинку 70
для лісопарків (лугопарків, гідропарків) 10
для лісів 1-3
ПРИМІТКА. При кількості одночасних відвідувачів 10-15 чол/
га необхідно передбачати дорожньо-стежкову мережу для органі-
зації руху, а також грунтовозахисні насадження, при кількості
одночасних відвідувачів 50 чол/га і більше - заходи щодо пере-
творення лісового ландшафту на парковий.
- 10 -
4.4. На територіях з високим ступенем збереження природних
ландшафтів, що мають естетичну і пізнавальну цінність, нале-
жить створювати національні природні парки. Архітектурно-про-
сторова організація національних природних парків повинна пе-
редбачати використання їх території з науковими, культурно-
освітніми і рекреаційними цілями з виділенням заповідно-рекре-
аційної, заповідної, рекреаційної і господарської зон.
4.5. Розміщення зон масового короткочасного відпочинку на-
лежить передбачати з урахуванням пішохідної доступності. Роз-
міри територій зон відпочинку належить приймати із розрахунку
500-1000 кв.м на одного відвідувача. Площу ділянки зони масо-
вого короткочасного відпочинку належить приймати не менше
50 га. Зони відпочинку належить розміщувати на відстані не
меншу 500 м від санаторіїв, таборів відпочинку школярів, до-
шкільних санаторно-оздоровчих установ, садівницьких товариств,
автомобільних доріг спільної мережі і залізниці, а від будин-
ків відпочинку - не менше 300 м.
4.6. Розміри території пляжів, що розміщуються в курортних
зонах і зонах відпочинку, належить приймати на одного відвіду-
вача не менше, кв.м:
морських 5
річкових і озерних 8
морських, річкових і озерних (для дітей) 4
Розміри річкових і озерних пляжів, що розміщуються на зем-
лях, придатних для сільськогосподарського використання, нале-
жить приймати із розрахунку 5 кв.м на одного відвідувача. Мі-
німальну протяжність берегової смуги пляжу на одного відвіду-
вача належить приймати не менше, м:
для морських пляжів 0,2
річкових і озерних 0,25
Розраховувати кількість одночасних відвідувачів на пляжах
належить з урахуванням коефіцієнтів одночасного завантаження
пляжів:
санаторіїв 0,6-0,8
установ відпочинку і туризму 0,7-0,9
таборів відпочинку школярів 0,5-0,9
спільного користування для місцевого населення 0,2
тих, що відпочивають без путівок 0,5
4.7. Зона короткочасного відпочинку на території сільських
населених пунктів включає території лісопарків, що прилягають
до них, парків, скверів, бульварів.
Громадські центри сільських населених пунктів належить фор-
мувати у комплексі з зонами короткочасного відпочинку.
4.8. Парки культури та відпочинку формуються переважно у
центральних селах сільських Рад і розраховуються на жителів
даного села або групи сіл (за наявністю достатньої площі).
4.9. Найменша величина площі парку чи загальноселищного саду
повинна складати 0,2 га (без фізкультурно-спортивних споруд),
сквера-0,5 га. Під зелені насадження парку, саду чи скверу по-
винно відводитись не менше 70% території (без фізкультурно-
спортивних споруд).
4.10. В умовах реконструкції сільських населених пунктів,
завершення забудови і благоустрою їх громадських центрів необ-
