Страница 9: ДСТУ ISO 14004:2006. Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (62929)

Прикладами таких ситуацій може бути:

1. щодо функціювання системи:

1. невстановлення екологічних цілей і завдань;

2. невстановлення обов'язків, які вимагає система екологічного управління, наприклад, обов'язків щодо досягнення цілей та виконання завдань або готовності до надзвичайних ситуацій і реагування на них;

3. невиконання періодичного оцінювання дотримання відповідності правовим вимогам.

2. щодо екологічних характеристик:

1. невиконання завдань щодо зменшення споживання енергії;

2. невиконання попередньо запланованих вимог щодо підтримання функціювання;

3. недосягнення критеріїв якості виконання робіт (наприклад, дозволених норм).

Процес внутрішнього аудиту системи екологічного управління, описаний в 4.5.5, є одним із способів періодичного встановлювання невідповідностей. Установлювання невідповідності може бути також частиною повсякденних обов'язків тих осіб, які найбільше причетні до роботи, пов'я-

ДСТУ ISO 14004:2006

заної з фіксуванням потенційних або фактичних проблем.

Після встановлення невідповідності треба провести дослідження для визначання її причини, щоб уможливити зосередження коригувальної дії на відповідній частині системи. Під час розроб­ляння плану стосовно конкретної невідповідності організація має розглянути, які дії потрібно ви­конати для розв'язання (полегшення) проблеми, які зміни потрібно зробити для виправлення ситу­ації (відновлення нормальної діяльності), а також що треба зробити для запобігання повторному виникненню проблеми (усунення причини). Треба, щоб характер і час виконання таких дій відпо­відали характеру й масштабу невідповідності та впливу на довкілля.

Якщо потенційну проблему встановлено, але невідповідності фактично не існує, треба вико­нати запобіжну дію з використанням подібного підходу. Потенційні проблеми може бути встанов­лено за допомогою таких методів, як наприклад, екстраполяція коригувальної дії щодо фактичної невідповідності на інші застосовні сфери, де відбувається подібна діяльність, аналізування тенде­нції або вивчення небезпечних чинників.

Щоб коригувальні та запобіжні дії були дієвими, керівництво має забезпечити, щоб їх вико­нували та систематично доводили до завершення.

Розробляння методик щодо встановлення фактичних і потенційних невідповідностей та ви­конання коригувальних і запобіжних дій допомагає досягти узгодженості в цих процесах. У мето­диках треба визначити відповідальність, повноваження та кроки, виконувані під час планування й виконування коригувальних та запобіжних дій. Якщо ці дії спричинили зміни в системі екологіч­ного управління, треба, щоб пов'язані з цим протоколи, документація, підготування персоналу бу­ло оновлено й затверджено і щоб про зміни поінформували всіх осіб, кому це потрібно знати.

Протоколи містять докази постійного функціювання системи екологічного управління та її результати. Основною особливістю протоколів є те, що вони незмінні і, звичайно, до них не вно­сять правок. Організація має встановити, які протоколи потрібні для дієвого управління екологіч­ними питаннями. Треба, щоб протоколи охоплювали:

1. інформацію щодо дотримання відповідності застосовним правовим вимогам та іншим ви­могам, які організація зобов'язується виконувати;

2. детальні дані про невідповідності та коригувальні й запобіжні дії;

3. результати аудитів системи екологічного управління та аналізування з боку керівництва;

4. інформацію щодо екологічних характеристик продукції (наприклад, хімічного складу і властивостей);

5. докази досягнення цілей/виконання завдань;

6. інформацію про проходження підготування персоналу;

7. дозволи, ліцензії або інші форми юридичних уповноважень;

8. результати інспекційної та калібрувальної діяльності;

9. результати застосування засобів операційного контролю (щодо обслуговування, проекту­вання, виробництва).

Ефективний контроль цих протоколів є суттєвим для успішного запровадження системи еко­логічного управління. Основними особливостями контролю протоколів у сфері довкілля є способи їх визначання, збирання, нумерування, систематизування, накопичування, ведення, пошуку та збе­рігання.

Внутрішні аудити системи екологічного управління треба провадити у заплановані проміжки часу для визначання та подання керівництву інформації, чи відповідає система запланованим за­ходам, а також щодо належного її запровадження та підтримування функціювання. Аудити можна також провадити, щоб встановити можливості для поліпшування системи екологічного управління організації.

Організація має розробити програму аудитів, щоб уможливити планування та проведення аудитів, а також щоб визначити аудити, необхідні для досягнення цілей програми. Програма має базуватись на характері діяльності організації з погляду її екологічних аспектів та потенційних впливів, а також на результатах попередніх аудитів та на інших відповідних чинниках.

Немає потреби, щоб кожний внутрішній аудит охоплював систему в цілому, оскільки про­грама аудитів забезпечує періодичне проведення аудитів усіх підрозділів і служб організації, еле­ментів системи та всієї сфери застосування системи екологічного управління.

Планування та проведення аудитів мають здійснювати об'єктивні та неупереджені аудитори, залучаючи, за потреби, технічних експертів, вибраних з-поміж персоналу організації або зовніш­ніх сторін. Треба, щоб їхня колективна компетентність була достатньою для того, щоб відповідати цілям і сфері застосування конкретного аудиту, та забезпечувала достатній рівень довіри до ре­зультатів аудиту.

Результати внутрішнього аудиту системи екологічного управління можна подати у формі звіту та використовувати для коригування або запобігання конкретним невідповідностям, для до­сягнення однієї або кількох цілей програми аудитів і забезпечення вхідних даних для аналізування з боку керівництва.

Примітка. Настанови щодо аудитів системи екологічного управління наведено в ISO 19011.

4.6 Аналізування з боку керівництва

Загальні настанови - Аналізування з боку керівництва

Організація має періодично аналізувати й постійно поліпшувати свою систему екологічного управління, щоб поліпшувати свої загальні екологічні характеристики.

Треба, щоб найвище керівництво організації через установлені ним проміжки часу провади­ло аналізування системи екологічного управління для оцінювання її постійної придатності, адек­ватності та дієвості. Аналізування має охоплювати екологічні аспекти діяльності, продукції та по­слуг, які є в межах сфери застосування системи екологічного управління.

Вхідні дані аналізування з боку керівництва можуть охоплювати:

1. результати внутрішніх аудитів і оцінювань дотримання відповідності застосовним право­вим вимогам та іншим вимогам, які організація зобов'язується виконувати;

2. інформацію від зовнішніх зацікавлених сторін, у тому числі скарги;

3. екологічні характеристики організації;

4. ступінь досягнення цілей і виконання завдань;

5. статус коригувальних і запобіжних дій;

6. дії за результатами попередніх аналізувань з боку керівництва;

7. змінення обставин, зокрема:

1. зміни в продукції, діяльності та послугах організації;

2. результати оцінювання екологічних аспектів запланованих або нових розробок;

3. зміни у застосовних правових вимогах та інших вимогах, які організація зобов'язується виконувати;

4. погляди зацікавлених сторін;

5. досягнення науки і техніки;

6. висновки, зроблені з надзвичайних ситуацій та аварій, які мали місце в минулому;

8. рекомендації щодо поліпшування.

Вихідні дані аналізування системи екологічного управління можуть містити рішення щодо:

• придатності системи, її адекватності та результативності;

• змін стосовно матеріальних, людських і фінансових ресурсів;

• дій, пов'язаних з можливими змінами в екологічній політиці, цілях, завданнях, а також в інших елементах системи екологічного управління.

Протоколами аналізування з боку керівництва можуть бути копії питань порядку денного за­сідання, списки присутніх, презентаційні та роздаткові матеріали, а також рішення керівництва як пам'ятні записки до справи, звіти, протоколи засідань або відстежувальна система.

Кожна організація сама вирішує, які особи братимуть участь в аналізуванні з боку керівниц­тва. Зазвичай до цих осіб належать персонал екологічної служби (хто накопичує та подає інфор­мацію), керівники основних підрозділів (чию діяльність пов'язано із суттєвими екологічними ас­пектами або хто відповідає за основні елементи системи екологічного управління, як наприклад, підготування персоналу, протоколи тощо), а також найвище керівництво (хто оцінює функціюван- ня системи екологічного управління, визначає пріоритети щодо поліпшування, дає ресурси та за-

ДСТУ ISO 14004:2006

безпечує ефективність подальших дій).

4.6.2 Постійне поліпшування

Загальні настанови - Постійне поліпшування

Постійне поліпшування є основною ознакою дієвої системи екологічного управління. Пос­тійне поліпшування здійснюють, досягаючи екологічних цілей і виконуючи завдання та вдоскона­люючи систему екологічного управління у цілому чи будь-які її складники.

Організація має постійно оцінювати свої екологічні характеристики та характеристики своїх процесів системи екологічного управління для визначання можливостей поліпшування. Треба, щоб найвище керівництво було безпосередньо залучено до цього оцінювання через процес аналі­зування з боку керівництва.

Установлення вад системи екологічного управління (зокрема фактичних або потенційних не­відповідностей) також забезпечує значні можливості поліпшування. Щоб здійснити такі поліп­шення, організація має не тільки знати, які вади існують, але й розуміти, чому вони існують. Цього можна досягти за допомогою аналізування основних(-ої) причин(и) вад системи екологічного управління.

До деяких джерел інформації, які корисні для постійного поліпшування, належать:

1. досвід, набутий від виконання коригувальних і запобіжних дій;

2. зіставне оцінювання (бенчмаркінг) своєї діяльності з найкращою практикою;

3. припустимі або запропоновані зміни, застосовні до правових вимог та інших вимог, які організація зобов'язується виконувати;

4. результати аудитів системи екологічного управління та аудитів дотримання екологічного законодавства;

5. результати моніторингу основних характеристик робіт;

6. результати прогресу у досягненні цілей і виконанні завдань;

7. погляди зацікавлених сторін, зокрема працівників, замовників і постачальників.

Якщо можливості для поліпшування встановлено, їх треба оцінити, щоб визначити дії, які треба здійснити. Дії для поліпшування треба планувати і відповідно до цих планів треба вносити зміни до системи екологічного управління. Поліпшування не обов'язково здійснювати у всіх сфе­рах одночасно.

Практична допомога - Приклади поліпшування

Поліпшування можна здійснювати або в межах, або поза межами процесу встановлювання та аналізування екологічних цілей і завдань. До прикладів поліпшування належать:

1. розробляння процесу оцінювання нових матеріалів для сприяння використанню менш шкідливих матеріалів;

2. поліпшування процесу організації щодо встановлення застосовних правових вимог таким чином, щоб своєчасно визначати нові вимоги стосовно дотримання законодавства;

3. поліпшування підготовленості працівника стосовно матеріалів та поводження з ними, щоб зменшити утворення організацією відходів;

4. запроваджування процесів очищання стічної води, щоб уможливити її повторне викорис­товування;

5. внесення змін до стандартного настроювання копіювального устатковання для друкування двобічних копій у типографії;

6. перегляд маршрутів постачання, щоб зменшити споживання пального транспортною(- ими) компанією(-ями);

7. установлення цілей і завдань щодо заміни типу палива для котелень та зменшення викидів твердих частинок.

ДОДАТОК А

(довідковий)

ПРИКЛАДИ ВІДПОВІДНОСТІ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО
УПРАВЛІННЯ

Приклади, наведені в цьому додатку, ілюструють відповідність між різними елементами сис­теми екологічного управління. Ці приклади не є єдино можливими і вони не обов'язково придатні для кожного регіону, країни чи організації.

Таблиця А. 1 містить приклади взаємозв'язків між діяльністю, продукцією, послугами й еко­логічними аспектами організації та фактичними і потенційними впливами на довкілля. Ці прикла­ди ілюструють різноманітні варіанти обстановок, умов роботи та можливих видів впливів.

У таблиці А.2 використано деякі з видів діяльності, продукції та послуг, наведених у таблиці А.1, щоб показати, як їх можна відобразити в системі екологічного управління організації. Табли­ця А.2 містить низку можливих прикладів зв'язків між екологічними аспектами, цілями і завдан­нями, програмами, показниками характеристик, засобами операційного контролю та процесами моніторингу й вимірювання.

ДСТУ ISO 14004:2006