Достатність вибраних заходів і засобів для кожного виробництва визначається проектом і виробничим технологічним регламентом.
- 13.7 Значення параметрів процесу і допустимих діапазонів їх змінювання, що виключають можливість виникнення небезпечних відхилень, що здатні стати причиною аварійної ситуації або аварії, встановлюється розробником процесів і відображаються у виробничому технологічному регламенті.
Засоби і способи, що виключають вихід параметрів за допустимі значення, приводяться у проектній документації і технологічних регламентах. У випадку обгрунтування необхідності проведення процесу в області критичних значень параметрів повинні бути передбачені заходи, що запобігають появі джерел можливих запалювань, а також ініціювання вибуху усередині устаткування.
Технологічне устаткування, у якому при пуску у роботу або зупинці, а також при відхиленні від встановленого режиму можливе утворення вибухонебезпечних сумішей, повинно забезпечуватися системами продувок їх інертним газом.
- 13.8 Порядок організації і безпечного проведення газонебезпечних робіт на підприємствах, повинен відповідати вимогам Типової інструкції по організації безпечного проведення газонебезпечних робіт.
- 13.9 Вогневі роботи повинні виконуватися згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні та інструкції що до безпеки проведенню вогневих робіт, розроблених для кожного конкретного підприємства і затверджених технічним керівником підприємства.
- 13.10 Засоби подачі інертного газу, його парметри, кількість та система його транспортування для кожного технологічного об¢єкту визначаються проектом і повинні забезпечувати ефективність продувки та вибухобезпеку технологічного процесу.
- 13.11 Контроль ефективності продування повинен проводитися за вмістом кисню і інертного газу у газах, що відходять, з урахуванням конкретних умов проведення процесу продування методом періодичного відбору проб.
- 13.12 Технологічний процес гідрування олії і жирів повинен бути оснащений засобами контролю за параметрами, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу з реєстрацією показань і попередньою сигналізацією і подальшим блокуванням з вимкненням ініціюючих факторів (водневих компресорів, пари високого тиску, технічної води тощо).
- 13.13 Якщо автоматичний контроль за тим чи іншим параметром та його регулювання у заданих діапазонах неможливий, методи і засоби контролю за даними параметрами визначаються для кожного конкретного випадку з урахуванням паспортних даних устаткування і проведення технологічного процесу.
- 13.14 У технологічних блоках виробництва гідрованих жирів, що мають Qв<10, допускається використання засобів ручного регулювання при умові автоматичного контролю небезпечних параметрів (тиску, температури) і сигналізації, що спрацьовує при виході їх за допустимі значення.
- 13.15 Для технологічного устаткування з гідрованими жирами (саломасом) повинна передбачатися система аварійного звільнення, що забезпечує зливання із усіх основних апаратів, які знаходяться під воднем у мінімально можливий термін. Порядок зливання вказується у проекті і у технологічному виробничому регламенті.
- 13.16 Системи аварійного звільнення повинні знаходитися у постійній готовності, виключать утворення вибухонебезпечних сумішей як у самих системах, так і в оточуючій їх атмосфері, а також розвиток аварій. Забороняється використання їх для іншої мети.
- 13.17 Арматура, призначена для аварійного звільнення устаткування, апаратури, повинна розміщуватися у доступних і безпечних для обслуговування в аварійних умовах місцях. Для блоків 3 категорії допускається ручне управління.
- 13.18 Об’єм аварійної ємкості повинен забезпечувати приймання гідрованих жирів із усіх апаратів, що знаходяться під воднем. Забороняється використання даної ємкості для іншої мети.
- 13.19 На лініях скидання водню в атмосферу необхідно передбачати спеціальні пристрої (типу краплеуловлювачів, сепараторів або гідрозатворів), що виключають викид рідкої фази (гідрогенізата).
- 13.20 При відборі проб гідрогенізата повинна бути виключена можливість травмування і виділення водню в атмосферу виробничого приміщення.
- 13.21 У приміщеннях автоклавного, системи очищення відпрацьованого водню і компресорного відділеннь повинні встановлюватися прилади постійного контролю і сигналізвції щодо концетрації водню.
- 14 СПЕЦИФІЧНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ СТАДІЙ
- 14.1 Приймання і зберігання жирів і олії.
- 14.1.1 Підлоги приміщень насосної станції повинні бути покриті керамічними плитками, а стіни облицьовані глазурованими плитками або іншими водо- і олієстійкими матеріалами. Підлога і канали трубопроводів повинні мати невеликий ухил (1:100) у бік збірника олії, для збирання розливів і протікання.
- 14.1.2 Залізничні цистерни, що подаються на вивантаження або завантаження, повинні бути надійно зафіксовані башмаками.
- 14.1.3 Зливо-наливна естакада для заливання залізничних цистерн повинна мати площадку, сходи, поруччя, зливо-наливний стояк, відкидні містки, які повинні бути виготовлені з рифленної листової сталі або гратчатий настил чи настил з просічно-витяжного металу, що виключає можливість як повздовжнього. так і поперічного сковзання. Ширина робочої площадки повинна бути не менше 1 м. Площадка і сходи естакади повинні мати нижній борт заввишки не більше 0,15 м.
- 14.1.4 Естакада повинна мати освітлення, що дозволяє у темний час доби обслуговувати пристрої нижнього зливу при зливанні з цистерн і проводити візуальний огляд цистерни зовні та усередині, а також відбирання проб.
- 14.1.5 Шланги і допоміжне устаткування естакади повинні розташовуватися у встановлених місцях, щоб не заважати роботі і не загороджувати прохід.
- 14.1.6 При наливанні цистерн на естакадах повинні бути встановлені кнопки пускачів для дистанційної зупинки насоса.
- 14.1.7 На ділянці зливання необхідно підтримувати чистоту, продукти, що вилились, слід терміново прибрати, а місця розливу - зачистити.
- 14.1.8 Баки для жирів, що знаходяться назовні, повинні обладнуватися пристосуваннями для захисту від прямих ударів блискавки і її проявів, від занесення високих електричних потенціалів крізь зовнішні металеві комунікації.
- 14.1.9 У зимовий час сходи і верхню частину баків необхідно систематино очищати від снігу та льоду.
- 14.1.10 Трубопроводи і арматура, що використовується для транспортування захололих олії, жирів і саломасу, повинні бути обладнані паровими сорочками або паровими супутниками, за подачею пари у які необхідно проводити постійнний контроль.
- 14.1.11 У випадку заморожування арматури баків і трубопроводів для розігрівання необхідно застосовувати пару, гарячу воду. Пару у підігрівачі необхідно подавати поступово, щоб запобігти гідравлічних ударів. Забороняється використовувати для розігрівання відкритий вогонь.
- 14.1.12 Баки повинні мати стаціонарні металеві сходи с поруччям, а також поруччя по периметру криші. Біля верхнього люку бака повинна бути улаштована рівна площадка (настил) для обслуговування. Крім кришок, люки баків повинні мати заглиблені та надійно закріплені штахети , які можна зняти.
- 14.1.13 Спускатися усередину бака крізь верхній люк при наявності у баці продуктів забороняється. У аварійних випадках такий спуск може бути дозволений тільки з письмового дозволу технічного керівника підприємства з оформленням наряд-допуску на газонебезпечні роботи з додержанням правил роботи усередині апарата.
- 14.1.14 Найменша відстань між двома баками, що стоять поряд, повинна бути не менше половини діаметра більшого з них. Олієбаки і групи баків, що стоять окремо, загальний об’єм яких не більше 1000 м3, повинні бути огороджені з урахуванням рельєфу місцевості суцільним земляним валом або незгоряючою стіною (або у сполученні) для попередження розтікання жиру по території підприємства при пошкодженні баків.
- 14.1.15 Огородження олієбаків повинно бути встановлено таким чином, щоб у випадку руйнування олієбака останній не перекинувся і олія не розлилась за огородження. Огородження повинно бути по усьому периметру (висоті), протидіяти динамічному удару олії у випадку руйнування або перекидання бака.
- 14.1.16 Висота огородження визначається з урахувванням величини огороджуваної площі, при чому висота огородження повинна бути на 0,2 м вищою можливого рівня жиру, у випадку його розливання, але не менше 1 м. Територія біля олієбаків повинна мати ухил не менше 0,004 у бік збірника,призначеного для збирання олії або жиру, у випадку їх розливання. Збірник повинен бути з’єднаний з насосною станцією.
- 14.1.17 Освітлення естакади повинно мати автоматичне вмикання (вимикання) зовні естакади.
- 14.1.18 При наливанні у залізничні цистерни рослинної олії або жиру забороняється заливати продукт з температурою вищою 100 °С у цистерни, обладнані універсальним зливним приладом (за виключенням цистерн с паровою сорочкою).
- 14.1.19 Основа олієобака повинна бути бетонною. Днище олієбака, що вільно лежить на основі, повиннно бути плоским або мати ухил до центру.
- 14.1.20 У нижній частині корпусу обічайки повинен бути стандартний люк-лаз і зливо-наливні патрубки і патрубки підігрівання. Дах бака повинна приварюватися суцільним швом до верхнього краю бака. Дах сферична або конічна з ухилом від 1:20 до·1:3. Сходи на дах можуть бути спіральними, що прикріплюються до корпусу бака, або шахтного типу.
- 14.1.21 Олієбаки, що запроектовані спеціально для зберігання рослинної олії і жиров, повинні бути розраховані на надлишковий тиск у жировому просторі не більше 120 мм.вод.ст. і розрідження не більше 25 мм.вод.ст.
- 14.1.22 Баки повинні бути споряджені зливо-наливними, зачищувальними, дихальними пристроями, рівнемірами , КВП, замірювальними люками, світловим і лазовим люками.
- 14.1.23 Трубопровід для викачування жирової сировини з бака повинен мати дві засувки, одну на зовнішньому боці бака, другу усередині бака з тягами, виведеними на кришу бака.
- 14.1.24 Для захисту олієбака від соняшної радіації їх фарбують у світлі тони, наприклад, алюмінієвими вологостійкими фарбами. Олієбакове господарство повинно мати систему захисту від враження блискавкою.
- 14.2 Зберігання каталізаторів гідрування.
- 14.2.1 Каталізатори гідрування типу ГМ-3, ГМ-4, що являють собою нікель сілікатний у відновленій формі пірофорни. У наслідок цього їх випускають у пасивованому вигляді. За пожежонебезпекою такі каталізатори відносяться до категорії Д.
- 14.2.2 Каталізатори гідрування, що являють собою невідновлені нікель-мідні солне горючі і невибухонебезпечні, відносяться до другого класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76).
- 14.2.3 Зберігання каталізаторів гідрування повинно здійснюватися у спеціалізованих складських приміщеннях у тарі постачальника. Складські приміщення повинні бути сухими. Розпакування тари, у якій зберігається каталізатор, повинно проводитися тільки безпосередньо перед використанням для приготування каталізаторних суспензій.
- 14.3 Виробництво водню і його зберігання у газгольдерах.
- 14.3.1 Основним способом виробництва водню для гідрування рослинної олії і жирів є електрохімічне розкладання води (електроліз).
- 14.3.2 У олійножировій промисловості електролітичний водень отримують на електролізерах типу ФВ-500, ФВ-250, які є біполярними фільтрпресовими.
- 14.3.3 Технологічне устаткування електролізерного відділення повинно піддаватися огляду і ремонту у термін, який передбачений затвердженими техничним керімником підприємства графіками планово-поперджувальних ремонтів.
- 14.3.4 У приміщеннях електролізерного відділення усі роботи повинні виконуватися інструментом, що виключає іскроутворення.
- 14.3.5 Наявність водню у повітряному середовищі і у верхній зоні виробничого приміщення повинна контролюватися за допомогою безперервно діючих сигналізаторів горючих газів зі світловою і звуковою сигналізацією.
- 14.3.6 Повітрозабірний пристрій до приладу-сигналізатора у приміщенні електролізерного відділення повинен бути встановлений у верхній зоні приміщення під стелею, в місцях можливого накопичення водню.
- 14.3.7 Видалення водню з верхньої частини виробничих приміщень, що виділяється з апаратів і арматури внаслідок порушення їх герметичності і при аваріях, повинно проводитися в атмосферу крізь аераціонний ліхтар або крізь отвір витяжних труб, встановлених у стелі за рахунок підйомної сили водню при постійно діючій припливно-механічній вентиляції.
- 14.3.8 У відділенні електроліза повинна бути передбачена аварійна[1] припливна вентиляція, що забезпечує разом з постійно діючою припливною вентиляцією 8-кратний обмін повітря на годину.
- 14.3.9 Сигналізатори горючих газів повинні блокуватися з пусковими пристроями аварійної вентиляції, що вмикаються у разі вмісту у повітрі 20 % (об’ємних) водню від нижньої границі вибуху.
- 14.3.10 Видалення водню з електролізерів і гідрозатворів в атмосферу повинно проводитися за допомогою продувних свічок.
- 14.3.11 Проведення вогневих робіт у приміщеннях електроліза води забороняється.
- 14.3.12 Усе устаткування електролізерного відділення для попередження появи джерел спалаху і статичної електрики повинно бути заземлене.
- 14.3.13 Заземлюючі пристрої електроустаткування повинні систематично за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства, перевірятися на справність, а також визначатися електричний опір захисних пристроїв і опір ізоляції силових та освітлювальних проводок.
- 14.3.14 Ремонти з усуненння несправності електропроводки повинні проводитися негайно і тільки при знятій напрузі.
- 14.3.15 Будова і експлуатація електролізерів повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів .
- 14.3.16 Електролізери повинні бути обладнані електричним захистом від: