4.2.4. Електрозахист трубопроводів здійснюється відповідно до вимог ГОСТ 9.602-89, ГОСТ 25812-83, ГОСТ 16148-79 та інших нормативних документів.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
5.Транспортування труб
5.1. Сталеві труби і секції
5.1.1. Для транспортування сталевих труб і секцій, як із внутрішнім цементно-піщаним покриттям, так і без покриття, висуваються однакові вимоги.
5.1.2. Для навантаження та розвантаження труб і секцій із зовнішнім покриттям треба застосовувати траверси з м’якими рушниками або спеціальні кліщові захвати з м’якими губками. Скидання труб і секцій допускається проводити тільки по лагах, забезпечуючи зберігання зовнішнього покриття. Переміщення труб і секцій волоком забороняється.
5.1.3. Вибір виду транспортних засобів для перевезення труб і секцій повинен здійснюватись, виходячи з обсягів вантажу, дальності перевезень, пори року і місцевих умов. Транспортні засоби мають бути обладнані пристосуваннями (ковзанами, амортизованими прокладками тощо), які забезпечують збереження труб і секцій, а також безпеку руху. Гранична кількість труб і секцій, що підлягають перевезенню транспортним засобом, визначається розрахунком, виходячи з їх ваги та вантажопідйомності транспортного засобу. Транспортування трубних секцій довжиною 24 м в гірських умовах на ділянках з похилом до 15’ треба виконувати трубовозами на колісному ходу, а з похилом понад 15’ - машинами на гусеничному ходу.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
5.2.Чавунні труби
5.2.1. Перевезення чавунних труб повинне проводитись як трубовозами, так і бортовим транспортом.
5.2.2. При навантаженні, розвантаженні та транспортуванні труб треба вживати заходів, які запобігають ударам труб між собою або з твердими предметами. При стропуванні труб треба використовувати траверси зі спеціальними гаками на стропах. Не допускається скидання труб з транспортних засобів або вільне скочування їх по лагах.
5.2.3. Зберігати труби треба у штабелях, укладених на рівних горизонтальних площадках. Під нижнім рядом і між рядами повинні бути укладені дерев’яні прокладки. Розтруби у кожному ряді мають бути спрямовані у різні сторони.
5.3. Залізобетонні труби
5.3.1. Автомашини та залізничні платформи, призначені для перевезення залізобетонних труб, повинні бути забезпечені сідлоподібними прокладками, що виключають зміщення та дотичність труб. При перевезенні труб, укладених у кілька рядів, також використовуються прокладки, які виключають дотичність труб.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
Забороняється переміщення труб по землі волоком, розвантажування їх з вільним падінням, вільне скочування труб по похилій поверхні.
5.3.3. Зберігати труби треба у штабелях. Кількість рядів труб у штабелі не повинна перевищувати:
для труб діаметром від 500 до 1000 мм - 4,
для труб діаметром 1200 мм - 3,
для труб діаметром від 1400 до 1600 мм - 2.
Труби в рядах укладаються так, щоб розтруби двох суміжних труб були спрямовані у різні сторони. Під нижній ряд і між рядами встановлюються дерев’яні прокладки. Товщина прокладок повинна виключати можливість навантаження на розтруб. У кожному ряді повинні бути дві прокладки, встановлені під циліндричну частину труби на відстані 1 м від торця труби.
5.4. Азбестоцементні труби
5.4.1. Перевезення азбестоцементних труб і муфт здійснюється будь-яким транспортом у контейнерах, пакетах і шляхом укладання на платформу.
Краще збереження забезпечується при контейнерних перевезеннях труб. При безконтейнерному перевезенні труби повинні укладатись у напіввагони щільними рядами і закріплюватись з використанням прокладок і упорів відповідно до діючих правил вантаження азбестоцементних труб.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
При перевезенні азбестоцементних труб автомобільним транспортом перший ряд труб укладається на дерев’яні прокладки або солом’яні мати і закріплюється обмежувачами для запобігання розхитування. Наступні ряди труб при перевезенні по асфальтовим шляхам допускається укладати щільними рядами з обов’язковим ув’язуванням конопляними канатами. При перевезенні труб грунтовими шляхами та по бездоріжжю, окрім того, між рядами труб повинні укладатись амортизовані прокладки (конопляний канат, гумовий жгут тощо).
5.4.2. Навантажування (розвантажування) азбестоцементних труб проводиться з використанням траверс, оснащених м’якими рушниками або погумованими гаками для стропування труб.
Забороняється скидати азбестоцементні труби, скочувати без гальмування та піддавати їх ударам. Зберігати труби треба у штабелях, розсортованими по класах, типах і діаметрах. Нижній ряд має бути закріплений кілками.
Правила перевезення і навантажування азбестоцементних муфт аналогічні до правил перевезення і навантажування (розвантажування) труб.
5.5. Пластмасові труби
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
ПВХ - 2,6 м; з ПРП типу Л - 1,5 м. Зберігати пластмасові труби й фасонні частини у закритих приміщеннях треба не ближче 1 м від нагрівальних приладів. Належить оберігати пластмасові труби і фасонні частини від механічних навантажень та ударів.
5.5.2. При перевезенні пластмасові труби необхідно укладати на рівну поверхню транспортних засобів. При перевезенні труб довжиною 8 м, довжина кінців труб, що звисають з кузова машини або причепу, не повинна перевищувати 5 м.
Вузли трубопроводу належить доставляти на об’єкти будівництва у контейнерах, в яких деталі трубопроводів повинні бути закріплені. На контейнерах має бути надпис «НЕ КИДАТИ».
Транспортування, навантажування та розвантажування пластмасових труб з ПВП повинні проводитись при температурі навколишнього повітря не нижче мінус 20’С, ПНП - мінус 30’С, а з ПВХ і ПП - мінус 10’С.
6. Монтаж трубопроводів
6.1. Загальні положення
6.1.1. При монтажі трубопроводів необхідно дотримуватись вимог СНиП 2.04.02-84, СНиП 3.05.04-85, СНиП 111-43-80.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
6.1.2. Якщо проектом не передбачено штучної основи, труби треба укладати на природний грунт непорушеної структури.
При доробленні (вирівнюванні) основи траншеї грунт дозволяється тільки зрізати. У разі необхідності підсипання грунту, він повинен бути утрамбований до природної щільності.
6.1.3.Співвісно зібрані у траншеї труби мають щільно прилягати до основи траншеї по всій довжині.
6.1.4. Збирання стиків труб з використанням гумових ущільнювальних елементів повинне виконуватись за суворої співвісності труб з таким розрахунком, щоб гумові ущільнення не зазнавали деформацій від зовнішніх навантажень (труб, води, землі тощо).
6.1.5. Між трубами трубопроводу, зібраними на рухомих стикових з’єднаннях, мають бути встановлені необхідні зазори для компенсації їх довжини за рахунок температурних розширень і водовбирання.
6.1.6. Трубопровід належить до засипання зафіксувати у проектне положення шляхом підсипання та підбивання його грунтом на висоту не менше 1/4 діаметру труби.
6.1.7. Укладання трубопроводів треба починати зі знижених ділянок і у першу чергу тих, де поблизу розташовані діючі напірні трубопроводи або інші джерела водопостачання.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
Укладання розтрубних труб належить виконувати відповідно до напрямку подачі води.
6.1.8. Труби уздовж траншеї треба розміщувати так, щоб вони не заважали працюючим машинам, а стропування та опускання їх до траншеї були б зручними. Механізми повинні розташовуватись таким чином, щоб від кожної стоянки можливо було спустити у траншею найбільшу кількість труб.
6.1.9. Прокладання трубопроводу по пологій кривій без використання кривих вставок допускається виконувати тільки при стикових з’єднаннях на гумових ущільненнях. При цьому максимальний кут повороту у стиках не повинен перевищувати для труб діаметром до 500 мм - 2’, а для труб більшого діаметру - 1’.
6.1.10. У місцях зміни напрямку осі трубопроводу повинні встановлюватись упори відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84.
6.1.11. Монтаж трубопроводів на гумових ущільненнях треба здійснювати при температурі не нижче мінус 20’C.
6.1.12. Фланцеві з’єднання належить встановлювати без перекосів. Використання скошених прокладок не допускається.
6.1.13. Днища колодців влаштовуються до опускання труб і встановлення арматури.
Гідранти, вантузи і запобіжні клапани треба встановлювати тільки після випробування трубопроводу.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
Тупикові кінці трубопроводу повинні закріплюватись упорами.
6.2. Сталеві трубопроводи
6.2.1. Способи зварювання, а також типи, конструктивні елементи та розміри зварних з’єднань сталевого трубопроводу повинні відповідати вимогам ГОСТ 16037-80.
6.2.2. Перед збиранням і зварюванням труби треба очистити від забруднень; перевірити геометричні розміри розчищення кромок, зачистити до сталевого блиску кромки і прилеглі до них внутрішню та зовнішню поверхні труб на ширину не менше 10 мм.
6.2.3. По завершенні зварювальних робіт зовнішня ізоляція труб в місцях зварних з’єднань повинна бути відновлена відповідно до проекту.
6.2.4. При збиранні стиків труб зміщення кромок не повинно перевищувати 20% товщини стінки, але не більше 3 мм.
Збирання труб діаметром понад 100 мм, виготовлених з поздовжнім або спіральним швом, треба виконувати зі зміщенням швів суміжних труб не менше ніж на 100мм. При збиранні стиків труб, у яких заводський поздовжній або спіральний шов зварений з двох сторін, зміщення цих швів можна не проводити.
6.2.5. Поперечні зварні з’єднання повинні бути розташовані на відстані не менше:
0,2 м від краю конструкції опори трубопроводу;
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
0,3 м від зовнішньої та внутрішньої поверхонь камери або поверхонь захисної конструкції, крізь яку проходить трубопровід, а також від краю футляра.
6.2.6. З’єднання кінців труб, що стикуються, та секцій трубопроводу при розмірі зазору між ними понад допустимий, треба виконувати за допомогою вставлення «котушки» довжиною не менше 200 мм.
6.2.7. Відстань між кільцевим зварним швом трубопроводу і швом приварених до трубопроводу патрубків має бути не менше 100 мм.
6.2.8. Збирання труб під зварювання повинно виконуватись з використанням центраторів; допускається виправлення вм’ятин на кінцях труб глибиною до 3,5% діаметру труби і підгонка кромок з використанням домкратів, роликових опор та інших засобів. Ділянки труб з вм’ятинами понад 3,5% діаметру труби або з надривами треба вирізати. Кінці труб з забоїнами або задирками фасок глибиною понад 5 мм треба обрізати.
При накладанні кореневого шва прихватки повинні бути повністю приварені. Електроди та зварювальний дріт, що використовуються для прихваток, мають бути тих самих марок, що й для зварювання основного шва.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
об’єкті будівництва) у випадках:
якщо зварник вперше приступив до зварювання трубопроводів або мав перерву у роботі понад 6 місяців;
якщо зварювання труб здійснюється з нових марок сталей, з використанням нових марок зварювальних матеріалів (електродів, зварювального дроту, флюсів) або нових видів зварювального обладнання.
Допускний стик підлягає:
зовнішньому огляду, при якому зварний шов повинен задовольняти вимогам цього розділу та ГОСТ 16037-80;
радіографічному контролю відповідно до вимог ГОСТ 7512-82;
механічним випробуванням на розрив і вигін відповідно до ГОСТ 6996-66.
У разі незадовільних результатів перевірки допускного стику проводиться зварювання і повторний контроль двох інших допускних стиків. У разі одержання незадовільних результатів при повторному контролі хоча б на одному зі стиків, зварник визнається таким, який не витримав випробування, і може бути допущений до зварювання трубопроводу тільки після додаткового навчання та повторних випробувань.
Кожний зварник повинен мати надане йому клеймо. Воно набивається або наплавляється на відстані від 30 до 50 мм від стику труб з боку, доступного для огляду.
ВБН Д.3.1-33-2.4-01-99
ний від шлаку та бризок металу. Ділянки металу шва з порами, раковинами та тріщинами повинні бути вирублені до основного металу, а кратери швів заварені.
При ручному електродуговому зварюванні окремі шари швів повинні бути накладені так, щоб замикаючі ділянки їх у сусідніх шарах не співпадали один з одним.
При виконанні зварювальних робіт на відкритому повітрі під час опадів місця зварювання мають бути захищені від вологи та вітру.
При контролі якості зварних з’єднань сталевих трубопроводів треба виконувати:
операційний контроль у процесі збирання та зварювання трубопроводу відповідно до вимог СНиП 3.01.01-85;
перевірку суцільних зварних стиків з виявленням внутрішніх дефектів одним з неруйнівних (фізичних) методів контролю - радіографічним (рентгено- або гаммаграфічним) згідно з ГОСТ 7512-82 або ультразвуковим, ГОСТ 14782-86.
Застосування ультразвукового методу допускається тільки у сполученні з радіографічним, яким повинно бути перевірено не менше 10% загальної кількості стиків, що підлягають контролю.
