Страница 3: НПАОП 63.23-1.02-08. Правила безпеки праці під час обслуговування спецтранспорту та засобів механізації в аеропортах цивільної авіації i. загальні положення (32310)

1. Ізоляція частин електрообладнання, доступних для доторкання, повинна забезпечувати захист працівників від ураження електричним струмом.
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ СПЕЦМАШИН
3. Зберігання спецмашин здійснюється на спеціально огородженій території, де спецмашини утримуються в закритих приміщеннях, під навісами або на відкритих майданчиках.
4. Розміщення спецмашин під час зберігання в приміщеннях і на майданчиках (відкритих або під навісами) повинно здійснюватись відповідно до норм технологічного проектування підприємства.
5. Паливозаправники, паливоцистерни, бензоперекачувальні станції, оливозаправники повинні зберігатись окремо від інших спецмашин на відкритих майданчиках, під навісом або в ізольованих приміщеннях, що мають безпосередній виїзд назовні та обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
6. Зберігати паливозаправники, заправлені паливом, на одній стоянці з порожніми паливозаправниками не дозволяється.
7. Кисневодобувні та кисневозарядні станції повинні зберігатись окремо від спецмашин іншого призначення.
8. Спецмашини для перевезення фекальних рідин, отруйних або інфікованих речовин, а також спецмашини, що працюють на газоподібному паливі, повинні зберігатись окремо за типами і окремо від інших спецмашин.

Спецмашини для перевезення фекальних рідин, отруйних або інфікованих речовин перед постановкою на стоянку необхідно ретельно очистити від забруднень.

1. Автомобілі пожежні, медичної та технічної допомоги, спецмашини іншого призначення, яким за необхідності треба негайно прибути на місце виклику, повинні перебувати в опалювальних приміщеннях із забезпеченням безперешкодного виїзду.
2. У приміщеннях і на відкритих майданчиках повинні зберігатися лише справні, придатні для експлуатації спецмашини. Несправні та спецмашини, що очікують ремонту, повинні зберігатися у спеціально відведених місцях, ізольованих від місць розташування справного парку спецмашин.
3. Місця зберігання спецмашин повинні бути забезпечені буксирними тросами і штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
4. На місцях стоянок спецмашин повинні бути встановлені покажчики проїздів і проходів. Зони, небезпечні для руху, повинні бути огороджені, а їх межі позначені попереджувальними знаками, видними як у денний, так і в нічний час.
5. У разі обладнання майданчиків пристроєм для обігріву спецмашин ці відстані повинні визначатися з урахуванням габаритних розмірів і розташування зазначених пристроїв.
6. Ширина проїзду між спецмашинами у приміщеннях для їх зберігання повинна бути достатньою для вільного в’їзду спецмашини на місце стоянки заднім ходом (за один маневр), а відстань від межі проїзду до спецмашини - не менше ніж 0,5 м.
7. Після установки спецмашини в приміщенні для стоянки двигун повинен бути вимкнений. Пуск двигуна для будь-якої мети, окрім виїзду (в’їзду) спецмашини з приміщення, а також опробування агрегатів спецобладнання не дозволяється.
8. У приміщеннях, під навісами і на відкритих майданчиках, де зберігаються спецмашини , не дозволяється:

установлювати спецмашини в кількості, що перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд); захаращувати виїзні ворота і проїзди;

заїжджати на автомобілях, тягачах, тракторах, що не мають у вихлопних трубах спеціальних пристосувань для гасіння іскри;

користуватися переносними електричними лампами (фарами) без герметичних з’єднань і металевих сіток;

проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні та деревооздоблювальні роботи, а також промивати деталі з використанням легкозаймистих і горючих рідин;

тримати спецмашини з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального і масла;

заправляти спецмашини пальним та зливати з них паливо; підзаряджати акумулятори безпосередньо на спецмашинах; підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватися відкритими джерелами вогню для освітлення;

виконувати будь-які роботи без засобів пожежогасіння;

залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

подавати в разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;

залишати у спецмашинах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи.

1. Вибір місць (оперативних стоянок) спецмашин на льотному полі не повинен заважати зльоту, посадці та рулюванню повітряних суден.

У разі розміщенні спецмашин на аеродромі відстань між рядами повинна бути не менше ніж 10 м, між спецмашинами в ряду - не менше ніж 1 м.

1. Розміщати стоянки спецмашин на площадках з ухилом, що допускає можливість довільного руху, не дозволяється.
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ СПЕЦМАШИН
3. Загальні вимоги
4. Виробничі процеси, пов’язані з ТОіР спецмашин, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 “ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности”.
5. Обладнання, прилади, інструменти і пристосування, що використовуються під час ТОіР, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 “ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности”.
6. Технологічне обладнання, яке може бути джерелом небезпеки для працюючих, поверхні огороджень та інших захисних пристроїв повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
7. Експлуатація електроустановок здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98№ 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
8. за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.0197), НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.019-79 “ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты”.
9. Електроустаткування повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 “ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”.
10. Перед ремонтом і технічним обслуговуванням спецмашини повинні бути ретельно вимиті, а після встановлення на пост - загальмовані ручним гальмом і упорами (башмаками).
11. Перед установленням на ТОіР спецмашина повинна бути попередньо звільнена від робочих рідин і газів з дотриманням заходів безпеки.

Не дозволяється приступати до розбирання агрегатів, що перебувають під тиском, вищим ніж атмосферний, під напругою (електричною, механічною) і мають низьку температуру робочих поверхонь (кріогенна та інша апаратура).

1. У виробничих приміщеннях, де зберігаються або використовуються горючі та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин, гас, стиснений і зріджений горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка, вата тощо), застосування відкритого вогню не дозволяється.
2. Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті легкозаймисті та горючі матеріали слід негайно видаляти.

Прибирати робочі місця від пилу, стружки, дрібних металевих обрізків тощо слід лише щіткою; здувати їх стисненим повітрям не дозволяється.

1. Ремонтні роботи, що супроводжуються виділенням газу, пилу і тепла, а також шумом, повинні виконуватись в окремих приміщеннях, ізольованих одне від одного стінами або перегородками до стелі та обладнаних пристроями, які забезпечують уловлювання пари (газів), пилу та зниження шуму до допустимого рівня.
2. Миття спецмашин, агрегатів, вузлів та деталей; роботи з обслуговування та ремонту автомобілів, що працюють на газовому паливі; шиномонтажні, вулканізаційні, зварювальні, мідницькі, акумуляторні, ковальсько-ресорні, кузовні та оббивальні роботи, фарбувальні роботи та роботи з антикорозійною обробкою слід виконувати відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують вимоги безпеки під час виконання даних видів робіт.
3. Вимоги до робочих місць персоналу
4. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.06181 “ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам”, ГОСТ 12.2.032-78 “ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования”, ГОСТ 12.2.033-78 “ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования”.
5. Рівні шуму на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН
6. 99 і ГОСТ 12.1.003-83, а рівні вібрації - вимогам ГОСТ 12.1.012-90.
7. Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, СНиП 2.04.05-91, ДСН 3.3.6.042-99.
8. Для забезпечення здорових і безпечних умов праці робочі місця підлягають атестації за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - НПАП 0.00-6.23-92).
9. Робочі місця повинні бути зручними і мати достатньо місця для допоміжного обладнання стендів, інструменту, заготівель та деталей.
10. Робоче місце повинно утримуватись в чистоті та порядку.
11. У приміщеннях із холодними підлогами, а також у вогких приміщеннях на робочих місцях під ногами працівників повинні бути встановлені дерев’яні ґратчасті настили.
12. Робочі місця, на яких за умовами технології проводяться роботи, небезпечні для оточуючих, повинні мати огородження.
13. Розташування робочих місць у приміщеннях для технічного обслуговування повинно запобігати можливості наїздів спецмашин на працівників. Робочі місця повинні бути огороджені металевими бильцями.

Розміщення верстатів, стендів тощо у проходах, що з’єднують оглядові канави, не дозволяється.

1. Робочі місця повинні бути захищені від охолодження працівників у холодну пору року і від потрапляння прямих сонячних променів - у теплу пору.
2. Основні вимоги під час технічного обслуговування та ремонту спецмашин
3. Під час технічного обслуговування та ремонту спецобладнання паливозаправника слід користуватися інструментом, виготовленим із матеріалів, що не утворюють іскру.

Не дозволяється:

розігрівати відкритим вогнем замерзлий відстійник цистерни ПЗ;

зберігати на ПЗ промаслене ганчір’я та інші обтиральні матеріали;

палити ближче ніж за 50 м від ПЗ, що обслуговується;

залишати ПЗ з відкритою кабіною керування без нагляду.

1. Під час ТОіР агрегату централізованої заправки необхідно дотримуватися таких вимог:

здійснювати розбирання гідроакумуляторів, пневмопружин, гідроамортизаторів лише за відсутності в них тиску стиснених газів чи палива. Перед розбиранням зазначених агрегатів тиск рідин і газів повинен бути стравлений;

заряджання гідроакумуляторів, гідроамортизаторів, пневматичних врівноважувальних пристроїв здійснюють особи, які мають допуск до роботи зі стисненими газами; замінювати під час заряджання азот іншими стисненими газами не дозволяється;

заряджаня газової порожнини гідроамортизаторів і гідроакумуляторів здійснюється лише за наявності газового редуктора із запобіжним клапаном і контрольним манометром на зарядному пристосуванні (тиск спрацювання

Л

запобіжного клапана повинен бути на 0,05 МПа (0,5 кгс/см ) вищим, ніж тиск зарядки).

1. Під час наповнення котла оливозаправника за допомогою насоса необхідно:

опустити прийомний рукав у резервуар лише після перекриття усіх кранів, окрім тих, що забезпечують рух оливи через прийомний і заправний трубопроводи;

підтримувати частоту обертання насосів, установлену заводом- виготовлювачем;

стежити за рівнем оливи в котлі за допомогою рейкового покажчика рівня, не допускаючи переповнення котла.

Під час заповнення ОЗ через заливну горловину слід закрити усі крани на маслопроводах і перевірити чистоту сітчастого фільтра на заливній горловині.

Не дозволяється під час наповнення котла розбризкування оливи на облицювання ОЗ.

1. Нагрівання оливи в котлі ОЗ повинно здійснюватися лише на спеціально відведених майданчиках.

Під час нагрівання слід дотримуватися таких вимог: установити ОЗ кабіною керування з навітряного боку;

перевірити кількість оливи в котлі, починати нагрівання оливи лише за її об’ємом у котлі понад 300 л;

за температурою оливи нижче ніж 50С ввімкнути насос і утворити циркуляцію оливи до розпалювання форсунки упродовж 5-10 хвилин;

наповнення коритця форсунки бензином і розпалювання його за допомогою пускового магнето чи смолоскипа здійснювати лише в захисних окулярах (щитку), відкривши попередньо отвори у фронтальній плиті; довжина ручки факела повинна бути не менше ніж 0,5 м; відкривати вентиль подачі гасу і регулювати горіння форсунок до згасання полум’я в коритце, але не раніше ніж через 3-4 хвилини з моменту запалення бензину;

контроль за догоранням бензину здійснювати через оглядове вікно форсунки, не наближаючи до нього обличчя ближче ніж на 0,5 м;

нагрівати оливу лише до температури 950С і обов’язково вирівняти температуру оливи в казані і змійовику; нагрівати оливу понад 1000С не дозволяється; під час випарювання води з масла допускається його нагрівання до температури 105-1100С за загальною тривалістю витримки не більше ніж 36 годин;

після закінчення нагрівання, а також у разі зниження тиску оливи в змійовику нижче допустимого і неспрацьовуванні вимикача форсунки вимкнути форсунку, перекривши подачу гасу, і випустити повітря з паливного бака системи підігріву, відкрутивши пробку заливної горловини;

циркуляцію оливи продовжувати упродовж 5-7 хвилин після вимкнення форсунки.