2.2Освітлення
2.2.1 Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до
СНиП II-4-79. Природне освітлення має бути максимально використане, світлові прорізи всередині та поза будівлями забороняється захаращувати виробами, матеріалами та іншими предметами. Для захисту робітників від прямих сонячних променів необхідно застосовувати штори, жалюзі тощо.
2.2.2 У темну пору доби або при поганій видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей і транспортних засобів, майданчиків стоянок, а також робочі місця мають бути забезпечені штучним освітленням відповідно до вимог СНиП II-4-79, яке повинне бути виконане відповідно до ПВЕ та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4 зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533 (ДНАОП 0.001.21-98).
2.2.3 Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни джерел освітлення. Вимірювання рівня освітленості повинне проводитись відповідно до вимог державного стандарту «Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості» (ДСТУ Б.В.2.2-6-97).
2.2.4 Очищення від забруднення віконного скла і ліхтарів приміщень повинне здійснюватись у строки передбачені СНиП II-4-79: при значному забрудненні - не менше чотирьох разів на рік; при помірному забрудненні - не менше трьох разів на рік; при незначному забрудненні - не менше двох разів на рік.
Очищення світильників та арматури повинне здійснюватися тільки після відключення напруги живильної мережі та їхнього охолодження. Під час очищення світильників необхідно перевіряти їх стан, зіпсовані вузли та деталі необхідно замінити. Для безпечного очищення необхідно використовувати спеціально призначені пересувні вишки, драбини тощо.
2.2.5 Локалізоване розташування світильників необхідно використовувати:
у приміщеннях, де знаходиться стаціонарне обладнання, яке затінює робочі місця (преси, запасні бункери тощо), а також позиційно розташовані верстати (форматно-обрізні, калібрувально-шліфувальні та ін.);
для освітлення робочих місць на механізованих та потокових лініях (формування стружкового килима, місця завантаження та зняття деталей і виробів на лініях фарбування та ін.), а також на місцях роботи з предметами великих розмірів;
для освітлення поверхні, на якій можливе виникнення відблисків (засклення, полірування та ін.);
у приміщеннях, де виконуються роботи з різними зоровими розрядами або де є допоміжні майданчики незайняті обладнанням і робочими місцями.
2.2.6 Для вибухопожежонебезпечних приміщень (відділення
шліфування, виробництво деревного борошна, цехи, де проводяться
оздоблювальні роботи та ін.) вибір світильників повинен
проводитись відповідно до ПВЕ в залежності від класу
вибухопожежонебезпеки, а також груп і категорій вибухонебезпечних сумішей.
Для освітлення пожежонебезпечних, вибухонебезпечних і запилених приміщень необхідно використовувати щілинні світильники.
2.2.7 Загальне освітлення території підприємства, складів сировини, складів пиломатеріалів повинне здійснюватися дуговими, кварцовими, ксеноновими та іншими удосконаленими світильниками для зовнішнього освітлення.
2.2.8 За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється підвищеною вологістю, незручним положенням працівника (каналізаційні колодязі, оглядові канави тощо) для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В відповідно до державного стандарту «Будівництво. Електробезпека. Загальні вимоги» (ГОСТ 12.1.013-78). Переносні світильники мають бути обладнані захисними скляними ковпаками та арматурою для захисту від механічних пошкоджень.
2.2.9 В котельнях, підстанціях, цехах та інших приміщеннях, де не допускається припинення роботи у разі аварійного відключення освітлення, повинне улаштовуватись аварійне освітлення, яке живиться від незалежного джерела. Аварійне освітлення для виходу людей з приміщення повинне забезпечувати освітлення основних проходів, східців не менше 0,5 лк, а на відкритій території - 0,2 лк.
2.2.10 Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98
2.3Вентиляція і опалення
2.3.1 Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення мають бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також системою опалення відповідно до будівельних норм і правил «Опалення, вентиляція і кондиціонування», затверджених постановою Держкоммістобудування України від 28.12.94 N 106, із змінами (СНиП 2.04.05-91).
2.3.2 Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових мереж повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 N 51, із змінами (ДНАОП 0.00-1.08-94), Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177 , зареєстрованих у Мін'юсті України 07.10.98 за N 636/3076, із змінами (ДНАОП 0.00-1.11-98).
2.3.3 Опалювальні прилади повинні мати огородження, які запобігають попаданню на них лакофарбових матеріалів та розчинників. Місцеві нагрівальні прилади систем водяного і парового опалення у виробничих приміщеннях повинні мати гладку поверхню, яку легко очищати від пилу.
2.3.4 Застосування вентиляції повинне бути обґрунтоване
розрахунками, які підтверджують забезпечення повітрообміну,
температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (ДСН 3.3.6.042-99), Правил пожежної безпеки та державного стандарту «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» (ГОСТ 12.1.005-88). Усі вентиляційні пристрої мають підлягати планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню.
2.3.5 Вентилятори (крім віконних і місцевих відсмоктувачів) не дозволяється розташовувати безпосередньо у виробничих приміщеннях.
2.3.6 Вентиляційні пристрої, регулююча та запірна апаратура систем опалення, кондиціонування мають бути установлені в легкодоступних для обслуговування місцях.
2.3.7 Рециркуляція повітря дозволяється у робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділень шкідливих речовин 1, 2 і 3 класів небезпеки відповідно до державного стандарту «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки» із змінами (ГОСТ 12.1.007-76) або їх кількість не перевищує допустимих рівнів, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин. У неробочий час рециркуляція може бути використана у виробничих приміщеннях для чергового опалення.
2.3.8 Роботи, під час виконання яких відбувається утворення пилу або виділення шкідливих газоподібних речовин, мають проводитись в приміщеннях, ізольованих від інших та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.
2.3.9 Вентиляція цехів, де проводяться оздоблювальні й фарбувальні роботи, повинна відповідати таким додатковим вимогам:
2.3.10 Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість приймачів, ніж це передбачено проектом.
2.3.11 Перед початком експлуатації заново змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції мають бути проведені налагоджувальні та випробувальні роботи. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично перевірятися відповідно до затверджених графіків.
2.3.12 У разі зміни технологічних процесів та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря, діючі на ділянці (в цеху) вентиляційні установки мають бути приведені до нових умов.
2.4 Водопостачання і каналізація
2.4.1 Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог будівельних норм і правил «Внутрішній водопровід і каналізація будівель», затверджених постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169, із змінами (СНиП 2.04.01-85).
2.4.2 Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації
мають відповідати вимогам будівельних норм і правил
«Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди», затверджених
постановою Держбуду СРСР від 27.07.84 N 123 (СНиП 2.04.02-84), «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди», затверджених постановою Держбуду СРСР від 21.05.85 N 71, із змінами (СНиП 2.04.03-85).
2.4.3 Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог державного стандарту «Експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мереж. Загальні вимоги безпеки» (ГОСТ 12.3.006-75).
2.4.4 Для забезпечення працівників питною водою необхідно установлювати водопровідні колонки з фонтануючими кранами або сатураторні установки з газованою водою. Дозволяється використовувати емальовані бачки, які мають бути закриті кришками. Воду в бачках необхідно міняти кожного дня, а бачки промивати та дезинфікувати.
Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.
