---

Для гойдалок-човників чи підвішених гойдалок-качалок (наприклад, гойдалка з двома сидіннями, але підвішена за одну точку), переконуються, що навантага рівномірно розподілена між двома поверх­нями для сидіння чи стояння.

Випробовують центральний обертальний стовп на конструкції, призначеній для того, щоб лазити, так само як гойдалку, використовуючи відповідну навантагу.

Прикладають навантагу масою 200 кг на кожну поверхню для сидіння чи стояння по черзі на одну годину.

Потім прикладають навантагу масою 50 кг на кожну поверхню для сидіння чи стояння одночасно на одну годину.

Перевіряють, чи відповідає іграшка обов’язковим вимогам стандарту EN 71.

Гойдалки, призначені для дітей віком до 3 років, що підвішені на висоті менше ніж 120 мм над по­верхнею, повинні випробовуватися таким чином:

Прикладають до іграшки навантагу масою 66 кг на одну годину.

Переконуються, що вантаж рівномірно розподілено по всій поверхні сидіння.

Примітка. Можливе застосування кількох методів з використанням каркаса чи вантажів, що звисають з сидіння.

Перевіряють, чи відповідає іграшка обов’язковим вимогам EN 71.

До перил та поручнів застосовують раптовий горизонтальний удар навантагою, що падає, через прокладку.

• прокладка завдовжки 200 мм та заввишки 50 мм, виготовлена з текстилю, шкіри чи аналогіч­них матеріалів та наповнена прийнятним матеріалом такої форми, яка б давала можливість встанов­лювати прокладку на вершині перила чи перекладини;

пристрій з навантагою масою (25 ± 1) кг, приєднаний до нееластичного шнура з блоком, що за­безпечує вертикальний удар по прокладці вільним падінням (див. рисунок 9).

А — платформа;

В— перила;

С — прокладка;

D — блок;

Е — висота падіння;

F— навантага.

Рисунок 9 — Пристрій для визначення динамічної міцності
перил та поручнів

Збирають іграшку відповідно до інструкцій виробника та ставлять чи фіксують її на нерухомій поверхні.

Розміщають та закріпляють прокладку на вершині поручня чи перила в найбільш несприятливій позиції так, щоб не пошкодити Іграшки. Прикріпляють вільний кінець каната до прокладки.

Установлюють канат та блок так, щоб вантаж висів вільно. Піднімають вантаж вертикально на (125 ± 10) мм та дають можливість йому вільно впасти, надаючи сили удару (ЗО ± 1) Дж. Через ЗО с за­бирають з перила навантагу.

Перевіряють, чи іграшка все ще відповідає обов’язковим вимогам стандарту EN 71.

Сидіння піднімають та ударяють ними по випробувальній масі. Сигнал акселерометра, що надхо­дить від кожного удару, обробляють для того, щоб визначити максимальну величину акселерації.

• випробувальна маса являє собою алюмінієву кульку діаметром (160 ± 5) мм та масою (4,6 ± 0,05) кг. Ударна частина між поверхнею удару та акселерометром повинна бути однорідною та без пустот;

• акселерометр, установлений у центрі тяжіння випробувальної маси, обладнаний чутливою віссю, розташованою в межах 2° від напрямку руху випробувальної маси, яка здатна виміряти акселе­рацію в тривимірних координатах;

• два ланцюги розміром 6 мм.

Підвішують випробувальну масу на перекладину між з'єднувальними ланками гойдалки. Регулю­ють довжину випробувальної маси так, щоб сидіння та центр кульки були в одній горизонтальній площині.

Поміщають акселерометр на кульку діаметрально протилежно до контактних точок.

Довжина підвісок гойдалки повинна становити (1800 ± 10) мм, якщо проводити вимірювання від центра обертання каната/ланцюга до середини поверхні сидіння, або такою, що визначена виробником.

Відтягують гойдалку вертикально на кут 60° та відпускають її так, щоб сидіння зіткнулося з ви­пробувальною масою. Записують пік акселерації.

Повторяють випробування та записують пік акселерації як найбільше значення з 10 вимірювань, це і буде результатом випробування.

Перевіряють, чи іграшка все ще відповідає обов’язковим вимогам EN 71.

Іграшки з повністю обмеженими отворами з нижнім краєм заввишки 600 мм чи більше від поверхні землі чи будь-якої іншої поверхні, які можуть підтримувати дитину, треба випробовувати з використан­ням зондів, виготовлених з будь-яких матеріалів, розмірами, що вказані на рисунках 10 та 11.

Спочатку вставляють зонд С, а потім D та перевіряють, чи вони стирчать з отвору більше ніж на 10 мм. Вставляють зонди перпендикулярно і не нахиляють їх.

Перевіряють, чи іграшка все ще відповідає обов’язковим вимогам EN 71.

Розміри у міліметрах

1 — ручка

Рисунок 10— Зонд С (тулуб) для визначення повністю обмежених отворів

Розміри у міліметрах

1 — ручка

Зразок використовують для випробовування частково обмежених та V-подібних отворів на захват голови та шиї.

Випробувальний зразок, виготовлений з будь-яких матеріалів та розмірами, що вказані на рисунку 12.

Розміри у міліметрах

1. — частина В;

2. — частина А.

Примітка. Якщо не буде вказано Інше, допустимі відхили у вимірюваннях становлять ± 1 мм для розмірів та ± 1° — для кутів.

Рисунок 12— Випробувальний зразок D для визначення захвату голови
та шиї в частково обмежених та V-подібних отворах

6.5.2.3 Проведення випробувань

1. Встановлюють частину В випробувального зразка між межами отвору та перпендикулярно до них, як показано на рисунку 13.

Перевіряють, чи прилягає зразок до стінок отвору І чи може він бути вставлений на повну шири­ну, як показано на рисунку 13.

Перевіряють, чи іграшка все ще відповідає вимогам цього стандарту.

2. Якщо під час проведення випробувань відповідно до пункту а) випробувальний зразок може бути вставлено на глибину більшу, ніж товщина зразка (45 мм), то використовують частину А випробуваль­ного зразка так, щоб його центральна лінія збігалася з центральною лінією отвору. Переконуються, що площина випробувального зразка паралельна та розміщена на одній лінії з отвором, як показано на рисунку 14.

Вставляють випробувальний зразок вздовж центральної лінії отвору доти, доки його рух не буде затримано сторонами отвору чи вершина зразка не торкнеться основи.

Перевіряють, чи стикається вершина зразка з основою частково обмеженого чи V-подібного отвору, як показано на рисунку 14.

Визначають, чи іграшка все ще відповідає вимогам цього стандарту

.

Розміри у міліметрах

1. — недоступні;

— доступні.

Рисунок 13— Спосіб вставляння частини В
випробувального зразка

1. — проходить;

2. — не проходить.

Рисунок 14 — Спосіб вставляння частини А випробувального зразка

6.6 Випробування ймовірності того, що одяг або волосся зачепляться за отвори чи щілини Іграшки (див. 4.3.2)

Випробувальний пристрій рухається вздовж напрямку вимушеного руху для того, щоб визначити, чи є потенційні небезпеки захвату.

Пристрій для випробування складається з:

• кнопки, як показано на рисунку 15 Ь), виготовленої з поліаміду (ПА) (наприклад, нейлону) чи політетрафлюоретилену (ПТФЕ), які були визнані придатними матеріалами;

• ланцюга, як показано на рисунку 15с);

• манжети, що від’єднується та добре ковзає;

• рейки.

Розміри у міліметрах

Ь) кнопка

а) змонтований випробувальний пристрій

Рисунок 15 — Пристрій для визначення ймовірності того, що одяг або волосся зачепляться за отвори чи щілини іграшки

с) ланцюг

1 — рейка;

2—ланцюг;

3. — кнопка;

4. — манжета.

6.6.3 Проведення випробувань

Установлюють прилад вертикально на відстані 200 мм від перехідної точки зі стартової поверхні похилих жолобів у відповідному горизонтальному напрямі, як показано на рисунку 16.

Установлюють кнопку та дріт у всіх позиціях, як описано нижче:

Рухають прилад у напрямку вимушеного руху, переконавшись, що рейка випробувального при­ладу залишається вертикальною, а на кнопку/ланцюг не діє ніяка маса крім власної. Не прикладають ніякої додаткової початкової сили, щоб загнати кнопку чи ланцюг в отвір

1. .У разі, якщо похилий жолоб ширший за випробувальний пристрій, проводять випробування двічі, розташовуючи його на обох боках похилого жолоба.

2. Проводять випробування тричі.

Перевіряють, чи немає захвату голови або шиї.

Розміри у міліметрах

1. широкий похилий жолоб

1. вузький похилий жолоб

1. — пристрій для вимірювання ймовірності того, що одяг або волосся зачепляться за отвори чи щілини похилого жолоба;

2. — центральна лінія.

Рисунок 16— Встановлення пристрою для вимірювання ймовірності того, що одяг або волосся зачепляться за отвори чи щілини похилого жолоба

Проводять випробування двома методами, зазначеними нижче.

1. Розташовують змонтований випробувальний прилад вертикально на краю платформи, в най­ближчій до пожежного стовпа точці.

Установлюють випробувальний прилад в усі позиції, розміщені у випробувальній зоні, переконав­шись, що на кнопку чи ланцюг впливає лише власна маса. Не прикладають ніякої додаткової почат­кової сили, щоб загнати кнопку чи ланцюг в отвір. Якщо виявлено потенційну точку захвату, рухають пристрій у напрямку вимушеного руху користувача.

Проводять випробування тричі.

Перевіряють, чи немає захвату кнопки або ланцюга.

2. Від’єднують кнопки чи ланцюг від зібраного випробувального пристрою та встановлюють його так, щоб він знаходився на висоті 1800 мм над поверхнею, яка примикає до платформи, як показано на рисунку 17.

Прилаштовують кнопку або ланцюг до всіх точок по всій довжині стовпа до точки, що знаходить­ся на висоті 1000 мм від поверхні землі та переконавшись, що на кнопку чи ланцюг впливає лише влас­на маса. Не прикладають ніякої додаткової початкової сили, щоб загнати кнопку чи ланцюг в отвір. Якщо виявлено потенційну точку захвату, рухають пристрій у напрямку вимушеного руху користувача.

Проводять випробування тричі.

Перевіряють, чи немає захвату кнопки або ланцюга.

Розміри у міліметрах

1 — стартова платформа;

2— пристрій для вимірювання ймовірності того, що одяг або волосся зачепляться за отвори чи щілини іграшки

Рисунок 17 — Розміщення пристрою для вимірювання ймовірності того, що одяг або волосся зачепляться за отвори чи щілини на пожежному стовпі

Прилаштовують кнопку чи ланцюг до будь-якого доступного отвору на вершині чи вздовж поверхні даху, переконавшись, що на кнопку чи ланцюг впливає лише власна маса. Не прикладають ніякої до­даткової початкової сили, щоб загнати кнопку чи ланцюг в отвір.

Рухають випробувальний пристрій у напрямку потенційного ковзання користувача.

Проводять випробування тричі.

Перевіряють, чи не виникло захвату кнопки або ланцюга.

Вимірюють діаметр канатів у п’яти точках та обчислюють середнє значення.

Переконуються, що вільний кінець ланцюга не проходить крізь трубку внутрішнім діаметром 10_о₅ мм.

ДОДАТОК А
(довідковий)
ОБҐРУНТУВАННЯ

А.1 Іграшки для активних ігор

Іграшки, на які поширюється дія цього стандарту EN 71, мають небезпеки такі самі як і вироби, призначені для громадських майданчиків, тому виникають певні труднощі щодо вирішення, чи вони є іграшками для домашнього використання чи для використання на громадських майданчиках. Як прави­ло, на вироби, які особа купує тільки для домашнього використання, поширюється дія цього стандарту. Частини 1—6 EN 1176 охоплюють обладнання, призначене для громадських майданчиків, і в разі непев­ності слід ретельно вивчити цей стандарт.