---

Потужність еквівалентної дози на зовнішній поверхні такого

сховища або на його огородженні, що перешкоджає доступу сторонніх

осіб, повинна бути до 0,1 мбер/год, а у сховищах, що розташовані в

санітарно-захисній зоні підприємства, - до 2,9 мбер/год.

4.9.11. Джерела іонізуючого випромінювання повинен видавати

виконавцям робіт відповідальний працівник з місць їхнього

зберігання - з обов'язковою реєстрацією у прибутково-видатковому

журналі.

Виконавці робіт несуть відповідальність за збереження джерел

іонізуючого випромінювання з моменту отримання і до повернення або

списування їх.

4.9.12. Вивезення джерел іонізуючого випромінювання для

проведення робіт з використанням їх поза межами підприємства

повинно проводитись згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки

України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України (доповнення:

Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення)

(НРБУ-97/Д-2000).

4.9.13. Під час застосування пересувних або переносних

дефектоскопів слід дотримуватись таких вимог:

- направляти випромінювання переважно у бік землі або у той

бік, де відсутні люди;

- віддаляти джерела від обслуговувальних працівників та інших

осіб на можливо більшу відстань;

- обмежити тривалість перебування працівників поблизу джерел

випромінювання;

- використовувати пересувні огородження і захисні екрани;

- вивішувати застережні плакати безпеки, які повинні бути

чітко видні на відстані більше 3 м.

4.9.14. Радіаційний контроль при використанні переносних і

пересувних дефектоскопів повинен містити:

- вимірювання потужностей експлуатаційних доз випромінювання

і (або) густини потоків швидких нейтронів на відстанях 0,1 і 1 м

від поверхні радіаційної головки - не рідше двох разів на місяць;

- контроль ефективності захисту транспортних засобів, сховищ

і суміжних з ними приміщень - не рідше двох разів на рік;

- вимірювання потужностей експозиційних доз випромінювання,

густини потоків швидких нейтронів на робочих місцях і визначення

розмірів радіаційно-небезпечних зон - один раз на квартал, а також

кожного разу у випадку змінювання технології просвічування;

- визначення рівнів радіоактивного забруднення дефектоскопів,

транспортних засобів і сховищ - не рідше одного разу на квартал;

- вимірювання індивідуальних доз опромінювання працівників,

які здійснюють виробничий процес, - постійно.

4.9.15. Працівників, які виконують роботи із застосуванням

пересувних і переносних дефектоскопів, необхідно забезпечувати

двома типами дозиметрів - прямопоказувальними і фотодозиметрами

або термолюмінесцентними, які слід розміщувати у верхній кишені

спецодягу.

4.9.16. Для проведення виробничого процесу за допомогою

стаціонарних дефектоскопів необхідно обладнати спеціальні

приміщення (робочі камери).

Пульт керування стаціонарним дефектоскопом необхідно

розміщувати поза робочою камерою, в якій не слід установлювати

обладнання, що не використовується у виробничому процесі.

4.9.17. Усі двері робочої камери повинні мати блокування з

механізмом переміщування джерел випромінювання.

Сигналізація про положення джерела випромінювання повинна

виводитись на пульт керування дефектоскопом і світлове табло над

вхідними дверима у робочу камеру. Проводити виробничий процес з

несправними блокуванням і сигналізацією заборонено.

4.9.18. У разі використання стаціонарних установок із

спрямованим пучком випромінювання пучок слід направляти переважно

у бік землі - у разі розміщення на першому поверсі, а якщо це

неможливо, - на зовнішній бік приміщення, що не має вікон і

забезпечує захист від випромінювання.

4.9.19. Радіаційний контроль в пультовій і приміщеннях,

суміжних з робочою камерою, у разі використання стаціонарних

дефектоскопів повинен полягати у вимірюванні потужності

експозиційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких

нейтронів від радіаційних головок. Потужність експозиційних доз

випромінювання та густина потоків швидких нейтронів від джерел

випромінювання повинні бути безпечними відповідно до Норм

радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки

України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного

опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).

4.9.20. Робочу частину стаціонарних апаратів і установок з

відкритим або з необмеженим за напрямком пучком випромінювання

слід розміщувати в окремому приміщенні - переважно в окремому

будинку або окремому крилі будинку; матеріал і товщина стін,

підлоги, стелі такого приміщення за будь-яких положень

радіоактивного джерела і напрямків пучка повинні забезпечувати

послаблення первинного і розсіяного випромінювання у суміжних

приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень

згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

4.9.21. На поверхні радіаційної головки, контейнера,

зовнішньої упаковки транспортного пакувального комплекту і на

зовнішніх дверях сховищ слід наносити знаки радіаційної небезпеки.

4.9.22. Під час роботи обладнання з джерелами іонізуючого

випромінювання про всі випадки невідповідності індивідуальних

засобів захисту вимогам, які до них висуваються, кожен працівник

повинен доповісти своєму безпосередньому керівникові

(працівникові, який відповідає за експлуатацію обладнання з

джерелом іонізуючого випромінювання).

4.10. Проведення робіт у резервуарах та підземних

спорудах. Газонебезпечні роботи

4.10.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у

резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам

розділів 1, 4, 6, 7 Правил безпеки систем газопостачання України.

4.10.2. Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну

споруду, перед тим як увійти у газонебезпечне приміщення

необхідно перевірити в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у

повітрі робочої зони і достатність кисню (вміст кисню повинен бути

понад 20 % від об'єму).

Аналіз повітряного середовища слід проводити щодня перед

початком проведення робіт.

Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному

приміщенні або газонебезпечній підземній споруді в період

проведення робіт повинен визначати керівник робіт.

Газонебезпечні роботи слід проводити під безпосереднім

наглядом керівника робіт.

4.10.3. Характеристики вибухонебезпечних і шкідливих газів,

що найчастіше трапляються у підземних спорудах, наведена у додатку

2 до цих Правил.

4.10.4. Працівники цеху (району, дільниці) повинні знати

перелік газонебезпечних підземних споруд, зазначених у пункті

4.1.30 цих Правил.

Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і

маршрутній карті; вони повинні мати пофарбовані люки

(рекомендується другу кришку люка або його циліндричну частину

фарбувати у жовтий колір).

4.10.5. Для визначення стану повітряного середовища у

резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні

допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють

користуватись засобами вимірювань для контролю небезпечних і

шкідливих речовин і мають у посвідченні відповідний запис на право

виконання таких робіт.

4.10.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища

слід за допомогою шланга, який опускається в отвір люка

резервуара, підземної споруди або установлюється у напіввідчинені

двері газонебезпечного приміщення.

Кінець шланга слід опускати на відстань від рівня підлоги

(дна резервуара) не більше 1 м - у разі відбирання проби з нижньої

частини підземної споруди або резервуара, в якому може бути

виявлена шкідлива речовина, важча за повітря, та на 20 - 30 см - у

разі відбирання проби з його верхньої частини, в якій може бути

виявлена шкідлива речовина з меншою щільністю, ніж повітря.

4.10.7. Спускатись у резервуари та підземні споруди і входити

у газонебезпечні приміщення для відбирання проб повітря

заборонено.

4.10.8. До початку і під час проведення робіт у резервуарі,

підземній споруді, газонебезпечному приміщенні необхідно

забезпечити природну або примусову вентиляцію їх.

Природну вентиляцію камер і каналів слід створювати

відкриванням не менше двох люків з установленням біля них

спеціальних козирків, що спрямовують повітряні потоки.

Примусову вентиляцію слід проводити за наявності у повітрі

резервуара, підземної споруди або іншого газонебезпечного

приміщення шкідливих речовин або за температури повітря у ньому

понад плюс 30 град. C.

Для створення примусової вентиляції можна використовувати

вентилятори або компресори, які повністю замінюють повітря у

підземній споруді або резервуарі протягом 10 - 15 хв. Шланг

вентилятора, опущений у підземну споруду, не повинен доходити до

рівня підлоги на 20 - 25 см.

Якщо природна або примусова вентиляція не забезпечує повного

видалення небезпечних або шкідливих речовин, спускатись у

резервуар, підземну споруду, входити в газонебезпечне приміщення

дозволяється тільки у шланговому або киснеізолювальному протигазі,

рятувальному поясі з прикріпленою до нього рятувальною вірьовкою,

другий кінець якої повинен бути в руках наглядача.

4.10.9. Проводити вентиляцію резервуарів, підземних споруд,

газонебезпечних приміщень за допомогою кисню заборонено.

4.10.10. В обох напрямках руху транспорту на відстані 10 - 15

м від відкритих люків підземних споруд, розміщених на проїзній

частині дороги, слід установити застережний дорожній знак. За

населеними пунктами на відстані понад 50 м від місця проведення

робіт з боку руху транспорту додатково слід виставити застережний

дорожній знак. Місце проведення робіт необхідно обгородити.

Обгороджену зону взимку слід очищувати від снігу, льоду і посипати

піском.

Вночі й у разі недостатньої видимості застережні дорожні

знаки та огородження біля місця проведення робіт мають бути

освітлені лампами напругою до 42 В.

Під час перерви в роботі, після закінчення робочого дня або

після закінчення роботи залишати огородження і відкриті люки на

проїзній частині дороги заборонено.

Під час проведення робіт у підземній споруді, розташованій

поза проїзною частиною дороги, як огородження, які повинні стояти

протягом усього часу проведення робіт в цій споруді, слід

використовувати переносні триноги, установлювані біля кожного

відкритого люка.

4.10.11. Перед допуском працівників до проведення робіт

усередині резервуарів, підземних споруд необхідно вивести з роботи

і відділити заглушками трубопроводи, через які можливе попадання

вибухонебезпечних, пожежонебезпечних, агресивних та отруйних

речовин. Відключальну арматуру слід закривати. Вентилі відкритих

дренажів, з'єднаних з атмосферою, повинні бути відкриті. З

електроприводів арматури та електричних кіл їхнього керування слід

зняти напругу. Штурвали (маховики) неелектрифікованої арматури

необхідно заблокувати ланцюгами або іншими пристосуваннями і

замкнути на замок. На перекритій запірній арматурі необхідно

вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди".

4.10.12. Під час відкривання люка резервуара, підземної

споруди слід стояти з навітряного боку (спиною або боком до

вітру).

4.10.13. Тривалість перебування працівників у резервуарі,

підземній споруді, газонебезпечному приміщенні, а також тривалість

відпочинку (з виходом із цих об'єктів) залежно від умов і

характеру роботи повинен визначати керівник робіт.

4.10.14. Працювати в резервуарі чи підземній споруді за

температури повітря вище зазначеної у пункті 4.4.18 цих Правил

допускається тільки у разі виникнення аварії, - якщо вона загрожує

життю працівників, може спричинити руйнування обладнання тощо, - з

дозволу керівника робіт і під його безпосереднім керівництвом.

Таку роботу дозволяється виконувати лише за умови обов'язкового

вжиття необхідних заходів щодо захисту працівників від можливого

перегрівання та опіків: робота повинна виконуватись в теплому

спецодязі, а за наявності в підземній споруді або резервуарі

рідкого середовища - також з використанням гумового взуття; режим

роботи і відпочинку в цьому разі визначає керівник робіт.

4.10.15. Заборонено перебувати всередині резервуара чи

підземної споруди за температури повітря понад плюс 50 град. C

(температура повітря вимірюється на відстані 0,7 м від стінки

резервуара (підземної споруди), а також за наявності в них води,

нагрітої до температури понад плюс 45 град. C. За температури води

менше плюс 45 град. C рівень води над підлогою не повинен

перевищувати 200 мм.

За наявності пари в резервуарі чи підземній споруді

працівники повинні перебувати в них у шланговому або

киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з рятувальною

вірьовкою.

4.10.16. Для виконання робіт усередині газонебезпечного

резервуара (приміщення, підземної споруди тощо) повинна

призначатись бригада не менше ніж з трьох працівників, які

заздалегідь повинні бути проінструктовані про порядок проведення

роботи та можливу небезпеку під час її виконання, а також повинна

бути перевірена правильність їхніх дій на робочому місці.