---

10.2.1. Рідкий хлор, що надходить в залізничних цистернах,

контейнерах-бочках та балонах, повинен задовольняти вимогам Правил

безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та

застосуванні хлору (ПБХ-93), затверджених наказом

Держнаглядохоронпраці України від 29.10.93 N 105, зі змінами та

доповненнями, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України

від 08.02.95 N 14.

10.2.2. За порядком отримання, зберігання, транспортування і

експлуатації балонів з хлором необхідно встановити суворий

контроль.

10.2.3. Схеми приєднання балонів слід регулярно контролювати,

- щоб запобігти попаданню хлору у балони, що призначені для

аміаку, і тим самим уникнути утворення сполук хлору і аміаку, - що

може спричинити вибух балонів.

10.2.4. Усі роботи, пов'язані із приєднанням арматури і

подаванням хлору, зніманням заглушок з обладнання ємкостей та

трубопроводів, слід виконувати із застосуванням засобів захисту

органів дихання.

Працівники, які проводять зливання рідкого хлору, повинні

проходити спеціальний інструктаж; вони повинні бути забезпечені

фільтрувальними протигазами (на випадок аварії), захисними

герметичними окулярами, гумовими рукавицями і прогумованими

фартухами.

10.2.5. Для захисту органів дихання від хлору слід

використовувати промислові фільтрувальні протигази - за умови, що

концентрація пари хлору у повітрі буде менше 0,5% від об'єму, а у

випадку більш високої або неконтрольованої концентрації хлору -

ізолювальні дихальні апарати, саморятівники та ізолювальні

костюми.

10.2.6. На дверях приміщень складу хлору і хлораторної

установки слід вивішувати застережні знаки безпеки "Обережно!

Отруйні речовини" і "Працювати з використанням засобів захисту

органів дихання!".

Ці приміщення необхідно оснастити автоматичними системами

виявлення хлору відповідно до вимог пункту 4.11 Правила безпеки

при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору

(ПБХ-93).

Перед тим як працівники увійдуть у приміщення, необхідно

увімкнути вентиляцію.

10.2.7. У приміщенні складу хлору і хлораторної установки

виконувати роботи, не пов'язані з обслуговуванням цієї установки,

а також роботи із застосуванням відкритого вогню заборонено; в

таких приміщеннях заборонено також палити - оскільки під час

паління зменшується чутливість до хлору та збільшується можливість

отруєння ним.

10.2.8. Усі робочі місця у приміщеннях складу хлору і

хлораторної установки необхідно забезпечити інструкціями з

обов'язковим описом в них властивостей хлору та способів захисту

від отруєння ним, а також дій працівників під час аварійних

ситуацій.

10.2.9. На робочих місцях повинні бути розчини для

нейтралізації хлору: 2%-ний розчин гіпосульфіту і 0,5%-ний розчин

питної соди.

10.2.10. Ремонтувати хлорні апарати під тиском газу

заборонено; якщо їх необхідно відремонтувати, слід попередньо

припинити подавання хлору і видалення його залишків.

10.2.11. Обладнання хлораторних установок перед початком

ремонту слід очистити інтенсивним промиванням гарячою водою і

продути сухим повітрям - до повного видалення хлору.

10.2.12. У разі надходження балонів різних марок і різної

довжини під'єднувати їх до одного колектора заборонено.

10.2.13. В хлораторних установках для недопущення попадання

води у хлор слід дотримуватись таких вимог:

- повітря, що надходить від компресора для перекачування

хлору, повинно бути висушене;

- посудини після проведення гідравлічного випробування

повинні бути сухими;

- у спрацьованих посудинах і хлоропроводах повинен

зберігатись надлишковий тиск газу.

Під час вимкнення ежекторів слід уникати попадання води в

газову лінію.

10.2.14. Місця витікання хлору можуть бути виявлені:

- газоаналізатором;

- за обмерзанням місця витікання;

- за низькою температурою посудини, - що визначається

дотиком;

- за густою білою хмарою, - що утворюється у разі наближення

до місця витікання хлору вати, змоченої нашатирним спиртом

(аміачною водою).

10.2.15. У разі виявлення витікання хлору в приміщенні слід

вимкнути вентиляцію.

10.2.16. Розшукувати місця витікання хлору і ліквідовувати їх

повинні не менше ніж два працівники. Цю роботу вони повинні

виконувати у протигазах - за умови відкритих виходів з приміщень.

10.2.17. Усі працівники хлораторних установок зобов'язані під

час чергування мати при собі справний, відповідного розміру

протигаз. Решту часу протигаз слід зберігати в особистій закритій

шафі.

10.2.18. Біля входу у приміщення складів хлору і хлораторної

установки в опечатаному заскленому ящику необхідно зберігати 2 - 4

резервних протигази найбільш поширених розмірів.

10.2.19. Тривалість захисної дії фільтрувальних коробок

протигазів слід визначати за графіком, але не рідше двох разів на

місяць. Результати перевірки слід записувати в спеціальний журнал.

10.2.20. Як допоміжний засіб індивідуального захисту органів

дихання працівників, якщо вони раптово потрапили в середовище з

підвищеним вмістом хлору, слід використовувати змочені у воді

хустки або частини одягу.

10.3. Робота з хлорним вапном

10.3.1. Хлорне вапно слід зберігати в спеціальному

складському приміщення, під навісом.

10.3.2. Приміщення, в якому виготовляють вапняне молоко,

повинно мати вентиляцію, що забезпечує шестикратний обмін повітря

на годину.

10.3.3. Хлорування необхідно проводити в окремому сухому

приміщенні з достатньою вентиляцією і освітленістю.

Наявність води на підлозі приміщення не допускається.

10.3.4. Під час проведення робіт з хлорним вапном необхідно

уникати його розсипання і попадання на шкіру і одяг.

10.3.5. Розсипане на підлогу хлорне вапно слід залити

розчином гіпосульфіту із содою і змити водою в дренаж.

10.3.6. Працівники, які виконують роботу із застосуванням

вапна, повинні надягати протипиловий респіратор, бавовняний

костюм, прогумований фартух, захисні герметичні окуляри, гумові

рукавиці і гумове взуття.

Допоміжними засобами індивідуального захисту органів дихання

під час проведення робіт із застосуванням хлорного вапна можуть

бути багатошарові марлеві пов'язки.

11. Вимоги безпеки під час хімічного очищення обладнання

11.1. Роботи з хімічного очищення теплосилового обладнання

слід проводити за програмою, затвердженою керівником підприємства.

11.2. У разі проведення хімічного очищення обладнання

відповідальним за підготовку схеми, організацію проведення

хімічного очищення обладнання і безпечні умови праці працівників,

призначених виконувати ці роботи, є начальник цеху, у віданні

якого перебуває це обладнання.

11.3. Відповідати за проведення інструктажу з питань безпеки

праці під час роботи з хімічними реагентами та за процес хімічного

очищення обладнання повинен начальник хімічного цеху, а за

проведення інструктажу з питань безпеки праці та за очищення у

разі проведення пароводокисневого очищення котлів - начальник

котельного (котлотурбінного) цеху.

11.4. У разі проведення хімічного очищення обладнання

спеціалізованою організацією відповідальність за проведення

хімічного очищення і безпеку працівників, внесених до наряду,

повинна покладатись на керівника робіт цієї організації.

11.5. До початку проведення хімічного очищення в зоні

обладнання, що підлягає промиванню, та в зоні насосів промивання

необхідно:

- перевірити площадки і сходи на відсутність на них сторонніх

предметів;

- забезпечити достатнє освітлення всіх робочих місць,

проходів, площадок, контрольно-вимірювальних приладів, покажчиків

рівня, пробовідбірників;

- обгородити зону і вивісити застережні знаки безпеки;

- передбачити засоби для нейтралізації мийних розчинів - у

разі порушення щільності промивального контура;

- забезпечити працівників, які проводять промивання,

спецодягом, спецвзуттям і засобами захисту, що відповідають виду

хімічного очищення;

- оснастити робоче місце аптечкою з набором медикаментів,

необхідних для надання долікарської допомоги у разі попадання на

шкіру працівників мийних розчинів.

11.6. Не дозволяється перебувати у небезпечній зоні

працівникам, які не беруть участі у промиванні.

11.7. Внутрішній огляд обладнання після закінчення хімічного

очищення слід проводити тільки після його вентиляції та аналізу в

ньому повітря на відсутність шкідливих речовин, - з дотриманням

вимог підрозділу 4.10 цих Правил.

12. Вимоги безпечного обслуговування обладнання

хімічних цехів і споруд з очищення стічних вод

12.1. Обслуговування реагентного господарства

та установки з гідразинної обробки води

12.1.1. Склади реагентів необхідно ізолювати від приміщень

іонітових установок і місць зберігання сипких матеріалів.

12.1.2. Вапно, магнезит, фосфати, коагулянти, сода та інші

сипкі реагенти повинні зберігатись в сухих приміщеннях закритого

типу із заасфальтованою підлогою. Такі приміщення повинні бути

оснащені системою припливно-витяжної вентиляції, що забезпечує

трикратний обмін повітря, та пристроями механізованого

розвантажування і навантажування реагентів. Для кожного виду

реагентів повинен передбачатись окремий склад або відсік.

12.1.3. У приміщеннях, де проводяться операції з реагентами,

повинна бути водопровідна вода та аптечка для надання долікарської

допомоги.

12.1.4. Приміщення для зберігання фільтрувальних та

іонообмінних матеріалів повинні бути сухими, мати опалення та

достатню вентиляцію.

12.1.5. Бензин, бензол, толуол та інші леткі органічні

сполуки, пара яких адсорбується іонітами, не повинні зберігатись в

одному приміщенні з іонітами.

12.1.6. Іоніти слід складувати у заводській упаковці на

дерев'яних настилах штабелями за типами та марками. Відстань від

штабелів до опалювальних приладів (радіаторів) повинна бути не

менше 1 м.

12.1.7. Сульфовугілля слід зберігати в упаковці виробника в

закритому складському приміщенні в штабелях. Розміри штабеля

повинні бути до 2 х 2 х 2 м і прохід між штабелями повинен бути

завширшки 1 м.

Зберігати сульфовугілля без упаковки заборонено, - внаслідок

контакту з повітрям воно може спалахнути.

12.1.8. Розвантажувати вапно, магнезит, соду, фосфати та інші

сухі реагенти, що можуть створювати пил, а також гасити вапно та

розчиняти ці реагенти необхідно у бавовняному костюмі,

прогумованому фартусі з нагрудником, захисних окулярах,

брезентових, гумових рукавицях, гумовому взутті і протипиловому

респіраторі.

12.1.9. Слід пам'ятати, що концентровані розчини кислот,

лугів, аміаку, гідразину належать до шкідливих речовин.

12.1.10. Кислоти, луги, розчини аміаку, гідразину та інших

шкідливих речовин слід зберігати в ізольованих від робочих

приміщень складах-цистернах або в баках, на яких повинно бути

чітко написано назву реагенту.

Концентровану сірчану кислоту, "чорну кислоту" (розчин

низькомолекулярних органічних кислот), розчини лугу та аміаку

необхідно зберігати у сталевих герметичних резервуарах, соляну

кислоту - у герметичних сталевих прогумованих резервуарах.

Товарний гідразингідрат, що містить 64 % гідразину, слід

транспортувати і зберігати у тарі з нержавіючої сталі або

алюмінію.

Розбавлені розчини гідразингідрату (до 30 %) дозволяється

зберігати в ємкостях з вуглецевої сталі або в поліетиленових

банках.

12.1.11. Ємкості для зберігання кислот і лугів повинні

сполучатись з атмосферою за допомогою повітряних клапанів і мати

покажчики рівня та переливні труби.

12.1.12. Цистерни для зберігання рідких реагентів, що

періодично перебувають під тиском, необхідно зареєструвати у книзі

обліку і огляду посудин, яка повинна бути у начальника цеху.

Щомісяця слід проводити зовнішній огляд цистерн і арматури.

Внутрішній огляд і гідравлічні випробування цистерн необхідно

проводити відповідно до вимог правил Держнаглядохоронпраці.

Результати оглядів і випробувань слід фіксувати в журналі

(довільної форми).

12.1.13. У хімічному цеху повинна діяти стаціонарна схема

зливання кожного реагенту з чіткою нумерацією арматури. Схема і

інструкція із зливання і зберігання кожного реагенту повинні бути

на робочому місці.

Трубопроводи концентрованих розчинів реагентів повинні бути

пофарбовані у розпізнавальні кольори.

Зливати отруйні і агресивні рідини повинні тільки спеціально

підготовлені працівники, за якими повинно бути закріплено

виконання цієї роботи, під керівництвом старшого чергового зміни

цеху (дільниці).

12.1.14. Зливати кислоти і луги з баків зберігання та

залізничних цистерн слід через верхній розвантажувальний пристрій

за допомогою сифона або створенням в них тиску стисненим повітрям

не більше 0,068 МПа (0,7 кгс/кв.см).

Розрідження в приймальній ємкості необхідно створювати

вакуум-насосом або ежектором.

Зливати кислоту та луги з цистерни через нижній кран