---

в їх конструкції не передбачені ізолюючі рукоятки та тримачі, необ-

хідно із застосуванням засобів захисту.

10.7.9. Засоби захисту необхідно зберігати в закритих приміщен-

нях. Засоби захисту з гуми, які знаходяться у складському запасі,

необхідно зберігати у сухому приміщенні.

10.7.10. Ізолюючі штанги та кліщі слід зберігати в умовах, що

виключають їх прогинання та дотик до стіни, покажчики напруги та

електровимірювальні кліщі - в футлярах або чохлах.

10.7.11. Засоби захисту, які знаходяться в експлуатації,

розміщують у спеціально відведених місцях, як правило, біля входу до

приміщення, а також - на щитах керування. В місцях зберігання повинні

бути гачки або кронштейни для штанг, кліщів, переносних заземлювачів,

плакатів, знаків безпеки, а також шафи, стелажі для рукавиць, ботів,

калош, рукавичок, захисних окулярів тощо.

10.8. Вимоги безпеки до акумуляторних установок.

 

10.8.1. Вибір електронагрівальних пристроїв, світильників,

 

 

114

 

електродвигунів вентиляції і електропроводок для основних і допоміж-

них приміщень акумуляторних батарей, а також встановлення і монтаж

вказаного електроустаткування повинні проводитися у відповідності з

ПУЕ.

10.8.2. Для зарядних і підзарядних двигунів-генераторів повин-

ні передбачатися пристрої для їх вимкнення у разі появи зворотного

струму.

10.8.3. Шини постійного струму повинні бути споряджені прист-

роями для постійного контролю ізоляції, що дозволяють оцінювати зна-

чення опору ізоляції і діють на сигнал у разі зниження опору ізоляції

одного з полюсів до 20 кОм у мережі 220 В, 10 кОм у мережі 110 В,

5 кОм у мережі 48 В і 3 кОм у мережі 24 В.

10.8.4. Для акумуляторної батареї слід передбачати блокування,

яка не допускає проведення заряду батареї з напругою більше 2.3 В на

елемент при вимкненій вентиляції.

10.8.5. У приміщенні акумуляторної батареї один світильник по-

винен бути приєднаний до мережі аварійного освітлення.

10.8.6. Відстані від акумуляторних батарей до опалювальних

приладів повинні бути не менше 0.75 м. Ця відстань може бути зменше-

на при умові встановлення теплових екранів з негорючих матеріалів, що

виключають місцеве нагрівання акумуляторів.

Відстань між струмоведучими частинами акумуляторів повинна бу-

ти не менше 0.8 м при напрузі вище 65 В до 250 В у період нормальної

роботи (не заряду) і 1 м - при напрузі вище 250 В.

10.8.7. Шини повинні прокладатися на ізоляторах і кріпитися на

них шиноутримувачами.

Прогін між опорними точками шин визначається розрахунком на

динамічну стійкість, але повинен бути не більше 2 м. Ізолятори, їх

арматура, деталі для кріплення шин і підтримуючі конструкції повинні

бути електрично і механічно стійкими до тривалої дії парів електролі-

ту. Заземлення підтримуючі конструкції не потребують.

10.8.8. Приміщення акумуляторної батареї повинне бути:

- розміщене якомога ближче до зарядних пристоїв і розподільно-

го щита постійного струму;

- ізольоване від попадіння до нього пилу, випарувань і газу, а

також від проникнення води крізь перекриття;

- легко доступне для обслуговуючого персоналу.

Окрім того приміщення акумуляторної батареї не слід розташову-

вати поблизу джерел вібрації і тряски.

10.8.9. Вхід до приміщення акумуляторної батареї повинен

здійснюватися крізь тамбур. Улаштування входу з побутових приміщень

не допускається.

10.8.10. На дверях повинні бути написи: "Акумуляторна", Вогне-

небезпечно", "З вогнем не заходити", "Палити забороняється".

10.8.11.При приміщеннях акумуляторних батарей повинна бути ок-

рема кімната для зберігання кислоти, сепараторів, приладдя для приго-

тування електроліту площею не менше 4 кв. м.

10.8.12. Підлога приміщень акумуляторних батарей повинна бути

горизонтальною, на бетонній основі з кислотостійким покриттям (кера-

мічні кислотостійкі плитки із заповненням швів кислотостійким матері-

алом або асфальтом).

У разі встановлення стелажів на асфальтовому покритті повинні

бути застосовані опорні площадки з міцного кислотостійкого матеріалу.

Встановлення стелажів безпосередньо на асфальтове покриття не допус-

кається.

Усередині приміщення акумуляторної батареї і кислотної, а та-

 

 

115

 

кож біля дверей цих приміщень має бути влаштований плінтус із кисло-

тостійкого матеріалу.

10.8.13. Приміщення акумуляторних батарей, у якому проводиться

заряд акумуляторів при напрузі більше 2.3 В на елемент, повинне бути

обладнане стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією.

10.8.14. Вентиляційна система приміщень акумуляторних батарей

повинна обслуговувати тільки акумуляторні батареї і кислотну. Викид

газів повинен проводитися крізь шахту, яка вища даху будівлі не менше

ніж на 1.5 м. Шахта повинна бути захищена від попадання до неї атмос-

ферних опадів. Включення вентиляції до димоходів або до загальної

системи вентиляції будівлі не дозволяється.

У разі улаштування примусової витяжної вентиляції вентиляційне

усткування повинно відповідати вимогам п.6.6.3.8 цих Правил.

10.8.15. Відсмоктування газів повинно проводитися як з нижнь-

ої, так і з верхньої частин приміщення з боку, протилежного припливу

свіжого повітря, на висоті відповідно до вимог п. 6.6.3.46 ч.1 цих

Правил.

Якщо стеля має виступаючі конструкції або ухил, повинна бути

передбачена витяжка повітря відповідно з кожного відсіку або з

верхньої частини простору під стелею.

 

11. ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНІ РОБОТИ

 

11.1. Загальні вимоги

11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись

відповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.002-75, норматив-

но-технічної документації, затвердженої органами Держнаглядохоронпра-

ці, а також цих Правил.

11.1.2. Транспортні та вантажопідйомні засоби та механізми по-

винні відповідати ГОСТ 12.2.003-91.

11.1.3. Електроустаткування, монтаж електричних ланцюгів та

заземлення транспортних та вантажопідйомних засобів повинні відпові-

дати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок спожива-

чів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок спо-

живачів та розд. 10, ч.1 цих Правил.

11.1.4. Встановлення, реєстрація, обстеження та приймання до

експлуатац1ї вантажопідйомних пристроїв та транспортного устаткування

повинні здійснюватись відповідно з вимогами діючих правил.

11.1.5. Експлуатація та технічне обслуговування устаткування

повинні здійснюватись відповідно з виробничими інструкціями, опрацьо-

ваними на підприємстві та затвердженими його власником.

11.1.6. Виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинне

проводитись відповідно з проектами виконання робіт, технологічними

картами та інструкціями, що затверджені у встановленому порядку.

11.1.7. На кранах та інших вантажопідйомних машинах на видному

місці повинні бути написи, які попереджають про основні правила без-

печної експлуатації машин, а для колісних машин, на залізничному ходу

- написи стосовно до автомашин та рухомого складу.

11.1.8. Допуск осіб до вантажно-розвантажувальних робіт та до

керування підіймально-транспортним устаткуванням повинен здійснюва-

тись згідно з вимогами підрозд. 3.4 ч.1 цих Правил.

 

11.2. Внутрішньозаводські вантажно-розвантажувальні роботи

На території підприємства повинні передбачатись вантажно-роз-

 

 

116

 

вантажувальні та складські майданчики, які відповідають наступним ви-

могам:

- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бу-

ти розміщені на спеціально відведеній території з твердим і рівним

покриттям і мати улаштування для відведення зливних вод;

- місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні ві-

докремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами у

відповідності з діючими санітарними нормами;

- на майданчиках для складування вантажів повинні бути позна-

чені межі штабелів, проходів та проїздів між ними. Не допускається

розташовувати вантажі в проходах і проїздах;

- рампи, естакади та інші вантажно-розвантажувальні площадки

повинні бути обладнані по периметру колесовідбійними пристроями, що

запобігають з'їзду та перекиданню транспортних і вантажно-розванта-

жувальних засобів.

 

11.3. Вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті

11.3.1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись

відповідно з діючими Правилами охорони праці на автомобільному транс-

порті та Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії при вантаж-

но-розвантажувальних роботах на залізничному транспорті.

11.3.2. При укладанні, підійманні, переміщенні вантажу окремі

його деталі та частини повинні бути закріплені, а також прийнято за-

ходи, що виключають можливість некерованого переміщення вантажу або

перенапруження будь-якого його єлементу.

11.3.3. Цистерни для перевезення рідких речовин та продукції,

що встановлюються на автомобільному транспорті, повинні мати приварні

скоби для обслуговування верхнього люка.

11.3.4. Містки для проїзду візків та переходу вантажників з

вагонів до автомобіля та назад повинні мати достатню для переміщення

візків ширину. Для входу до вагона драбини та містки повинні забезпе-

чуватись гаками для закріплення на дверній рейці вагона. Для авто-

мобілів та вагонів, які не мають дверної рейки, повинні застосовува-

тись спеціальні містки та драбини з шипами та упорами. Металеві

містки повинні виготовлятись з листової сталі товщиною не менше

0.005 м.

11.3.5. Вагони та автомобілі,встановлені під завантаження

(розвантаження), повинні бути поставлені на гальмо.

11.3.6. При відчиненні чи зачиненні дверей вагона необхідно

стояти на залізничному полотні правим боком до вагона та триматись

лише за дверні поруччя. При відчиненні двері слід тягнути на себе, а

при зачиненні - тільки від себе.

11.3.7. Вантажі (окрім баласту, який вивантажується для шляхо-

вих робіт,) повинні знаходитись на відстані від зовнішньої грані го-

ловки найближчої до вантажу рейки залізничної або підкранової колії:

при висоті штабеля до 1.2 м - не менше 2,0 м, при більшій висоті шта-

беля - не менше 2,5 м.

 

11.4. Вантаження та розвантаження сировини, твердого та

рідкого палива, допоміжних матеріалів, готової продук-

ції, сипких та штучних вантажів

11.4.1. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт із зас-

тосуванням машин безперервного транспорту укладання вантажів повинне

 

 

117

 

забезпечувати рівномірне завантаження робочого органу та стійке поло-

ження вантажу. Подавання та знімання вантажу з робочого органу машин

повинні виконуватись за допомогою спеціальних подавальних та прий-

мальних пристроїв.

11.4.2. При розвантаженні сипких вантажів з напіввагонів люки

слід відчиняти спеціальними пристроями, що дозволяють працюючому зна-

ходитись на безпечній відстані. Не допускається присутність людей у

хопер-вагонах під час розвантаження і навантаження.

11.4.3. При вантаженні (розвантаженні) бункерів, башт, силос-

них та інших ємкостей сипкими вантажами у верхній частині ємкостей

повинні бути передбачені спеціальні пристрої (грати, люки, що зачиня-

ються на замки, огородження), які виключають падіння працюючих у єм-

кість.

11.4.4. Для переходу працюючих по сипких вантажах, що мають

значну текучість та властивість засмоктування, слід встановлювати

трапи або настили з поруччям на всьому шляху руху.

11.4.5. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовува-

ти устаткування залежно від вибухопожежонебезпеки продукції. Всі пра-

цюючі механізми повинні бути обладнані звуковою або світловою сигна-

лізацією.

11.4.6. ЛЗР, що затарені в скляні бутелі, повинні перевозитися

в спеціальних візках. Бутелі повинні бути встановлені в кошик, або

дерев'яні лотки. Переносити бутелі слід тільки удвох.

11.4.7. Тверде паливо повинно укладатись шарами, товщиною не

більше 0.5 м, після чого ущільнюватись котком або трамбівками. Ущіль-

нення кожного шару, що укладається в штабелі, повинно виконуватись не

пізніше ніж через добу після укладання шару. За станом вугілля пови-

нен здійснюватись постійний температурний нагляд шляхом замірів тем-

ператур через встановлені в штабелях вугілля контрольні металеві тру-

би.

11.4.8. При навантаженні та розвантаженні палива не дозволя-

ється користуватись відкритим вогнем, палити.

 

11.5. Робота з небезпечними вантажами

11.5.1. Вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення небез-

печних (відповідно з ГОСТ 19433-88) вантажів необхідно проводити у

спеціально відведених місцях при наявності даних про клас небезпеки

та вказівок відправника вантажу щодо дотримання заходів безпеки.

11.5.2. Не допускається виконання вантажно-розвантажувальних

робіт з небезпечними вантажами у разі несправності або невідповіднос-

ті тари вимогам нормативно-технічної документації, затвердженої у

встановленому порядку, а також при відсутності маркірування та попе-