---

- відповідальний керівник робіт;

- виконавець робіт;

- спостерігач;

- члени бригади.

10.3.9. Наряд видається оперативному персоналу безпосередньо

перед початком підготовки робочого місця (до початку роботи бригади).

Видавати наряд напередодні проведення робіт не дозволяється.

 

 

106

 

10.3.10. Наряд на роботу виписується у двох примірниках. Він

заповнюється з застосуванням копіювального паперу за умови чіткості

та ясності записів у обох примірниках. Оформлення наряду слід викону-

вати відповідно до п. 7.2.1.5 ч.1 цих EПравилF.

10.3.11. На всі роботи, які виконуються зі зняттям напруги, ви-

дається один наряд.

10.3.12. Виконавець робіт, що виконуються за нарядом в електро-

установках напругою понад 1000 В, повинен мати групу з електробезпеки

не нижчу за IV, а в установках до 1000 В - не нижчу за III.

10.3.13. Перед допуском до роботи відповідальний керівник та

виконавець робіт разом з допускаючим перевіряють виконання технічних

заходів з підготування робочого місця та проводять інструктаж.

10.3.14. Час допуску бригади та закінчення робіт з наведенням

номеру наряду та змісту робіт вноситься до оперативного журналу.

10.3.15. Власник підприємства разом зі спеціалістом з охорони

праці визначає перелік професій неелектротехнічного персоналу,

пов'язаного з роботою, при виконанні якої може виникнути небезпека

ураження електричним струмом. Цей персонал повинен проходити щорічну

перевірку знань безпечних методів роботи по обслуговуванню установки.

Перевірку знань здійснює відповідальний за електрогосподарство підп-

риємства, цеху, дільниці, або за його письмовою вказівкою особа, яка

має групу з електробезпеки не нижчу за III.

Присвоєння групи I неелектротехнічному персоналу оформлюється

у спеціальному журналі з підписами того, кого перевіряють, та того,

хто перевіряє відповідно до додатка 18.

E

10.4. Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним

струмом

F

 

10.4.1. Для захисту людей від ураження електричним струмом

при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований, у крайньому разі,

один з наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне

вимкнення, розподільчий трансформатор, мала напруга, подвійна ізоля-

ція, вирівнювання потенціалів.

10.4.2. Заземлення чи занулення електроустановок слід виконува-

ти:

- при напрузі 380 В і вище змінного струму та 440 В і вище

постійного струму - в усіх електроустановках. У разі неможливості ви-

конання заземлення, занулення або, якщо це становить значні труднощі

з технологічних причин, допускається обслуговування електроустатку-

вання з ізолюючих площадок;

- при номінальних напругах понад 42 В, але нижче 380 В змінно-

го струму та понад 110 В, але нижче 440 В постійного струму - лише у

приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також на

зовнішніх установках.

10.4.3. Для заземлення електроустановок у першу чергу повинні

бути використані природні заземлювачі. Якщо при цьому опір заземлюю-

чих пристроїв або напруга дотику має допустимі значення, а також за-

безпечуюються нормовані значення напруги на заземлюючому пристрої, то

штучні заземлювачі повинні застосовуватися лише у разі необхідності

зниження щільності струму, що протікає природніми заземлювачами або

стікає з них.

10.4.4. Для заземлення електроустановок різного призначення і

різних напруг, територіально наближені одна до іншої, рекомендується

застосовувати один загальний заземлюючий пристрій.

Для об'єднання заземлюючих пристроїв різних електроустановок у

один загальний заземлюючий пристрій слід використовувати усі наявні

 

 

107

 

природні, особливо подовжені, заземлюючі провідники.

Заземлюючий пристрій, який використовується для заземлення

електороустановок одного або різних призначень і напруг, повинен за-

довольняти усім вимогам, що ставляться до заземлення цих електроус-

тановок: захисту людей від ураження електричним струмом при пошкод-

женні ізоляції, умовам режимів роботи мереж, захисту електроустатку-

вання від перенапруги тощо.

10.4.5. Електроустановки до 1 кВ змінного сруму можуть бути з

глухозаземленою або з ізольованою нейтраллю, електроустановки постій-

ного струму - із глухозаземленою або ізольованою середньою точкою, а

електроустановки з однофазним джерелом струму - з одним глухозазем-

леним або з обома ізольованими виводами.

У чотирипровідних мережах трифазного струму і трипровідних ме-

режах постійного струму глухе заземлення нейтралі або середньої точки

джерел струму є обов'язковим.

10.4.6. В електроустановках до 1 кВ з глухозаземленою нейтраллю

або з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, а також з

глухозаземленою середньою точкою в трипровідних мережах постійного

струму повинне бути виконане занулення. Застосування в таких електро-

установках заземлення корпусів електроприймачів без їх занулення не

допускається.

10.4.7. Електроустановки до 1 кВ змінного струму з ізольованою

нейтраллю або ізольованим виводом джерела однофазного струму, а також

електроустановки постійного струму з ізольованою середньою точкою

слід застосовувати у разі підвищених вимог безпеки (для пересувних

установок тощо). Для таких установок у якості захисного заходу повин-

но бути виконано заземлення у поєднанні з контролем ізоляції мережі

або захисне вимкнення.

10.4.8. Захисне вимкнення рекомендується застосовувати у якос-

ті основного і допоміжного заходу захисту, якщо безпека не може бути

забезпечена шляхом заземленння чи занулення або якщо улаштування за-

землення чи занулення викликає труднощі за умовами виконання або за

економічних міркувань. Захисне вимкненння повинно здійснюватися

пристроями (апаратами), що задовольняють у відношенні надійності дії

спеціальним технічним умовам.

10.4.9. Трифазна мережа до 1 кВ з ізольованою нейтраллю або

однофазна мережа до 1 кВ з ізольованим виводом, що зв'язані транс-

форматором з мережею вище 1 кВ, повинна бути захищена пробивним за-

побіжником від небезпеки, що виникає при пошкодженні ізоляції між об-

мотками вищої і нижчої напруги трансформатора. Пробивний запобіжник

повинен бути встановлений у нейтралі або фазі з боку нижчої напруги

кожного трансформатора. При цьому повинен бути передбачений контроль

за цілістю пробивного запобіжника.

10.4.10. У електроустановках до 1 кВ у місцях, де у якості за-

хисного заходу застосовуються розподільні або понижуючі трансформато-

ри, вторинна напруга трансформаторів повинна бути: для розподільних

трансформаторів - не більше 380 В, для понижуючих трансформаторів -

не більше 42 В.

У разі застосування цих трансформаторів слід керуватися насту-

пним:

1) розподільні трансформатори повинні задовольняти спеціальним

технічним умовам у відношенні підвищеної надійності конструкції і

підвищених випробувних напруг;

2) від розподільного трансфоматора дозволяється живлення тіль-

ки одного електроприймача з номінальним струмом плавкої вставки або

розщеплювача автоматичного вимикача на первинній стороні не більше

15А;

3) заземлення вторинної обмотки розподільного трансформатора

 

 

108

 

не допускається. Корпус трансформатора у залежності від режиму нейт-

ралі мережі, що живить первинну обмотку, повинен бути заземлений або

занулений. Заземлення корпусу електроприймача, приєднаного до такого

трансформатора, не потрібне;

4) понижуючі трансформатори з вторинною напругою 42 В і нижче

можуть бути використані у якості розподільних, якщо вони задовольня-

ють вимогам, наведеним у пп. 1 і 2 цього параграфу. Якщо понижуючі

трансформатори не є розподільними, то у залежності від режимів нейт-

ралі мережі, що живить первинну обмотку, слід заземлювати або занулю-

вати корпус трансформатора, а також один з виводів (одну із фаз) або

нейтраль (середню точку) вторинної обмотки.

10.4.11. До частин, що підлягають зануленню або заземленню

відносяться:

1) корпуси електричних машин, апаратів, трансформаторів, сві-

тильників тощо;

2) приводи електричних апаратів;

3) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;

4) каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф,

а також частини, які знімаються або відчиняються, якщо на останніх

встановлено електрообладнання напругою вище 42 В змінного струму або

більше 110 В постійного струму;

5) металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві ка-

бельні конструкції, металеві кабельні з'єднувальні муфти, металеві

оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки

проводів, металеві рукави і труби електропроводки, кожухи і опорні

конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси і сталеві по-

лоси, на яких закріплені кабелі і проводи (окрім струн, тросів і по-

лос, на яких прокладені кабелі із заземленою або зануленою металевою

оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції, на яких

встановлене електрообладнання;

6) металеві оболонки і броня контрольних і силових кабалів і

проводів напругою до 42 В змінного струму і до 110 В постійного стру-

му, прокладених на загальних металевих конструкціях, у тому числі у

загальних трубах, коробах, лотках тощо разом з кабелями і проводами,

металева оболонка і броня яких підлягає заземленню або зануленню;

7) металеві корпуси пересувних і переносних елктроприймачів;

8) електрообладнання, що встановлене на рухомих частинах верс-

татів, машин і механізмів.

10.4.12. Заземлюючий пристрій, який виконується з додержанням

вимог до його опору, повинен мати у будь-яку пору року опір не більше

0.5 Ом, включаючи опір природніх заземлювачів.

10.4.13. Заземлення електроустановок напругою вище 1 кВ мережі

з ізольованою нейтраллю при використанні заземлюючого пристрою тільки

для електроустановок вище 1 кВ повинно бути не більше 10 Ом.

10.4.14. В електроустановках напругою до 1 кВ з глухозаземле-

ною нейтраллю опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі

генераторів чи трансформаторів або виводи джерел однофазного струму,

у будь-яку пору року повинен бути не більше 2, 4 і 8 Ом відповідно

при лінійних напругах 660, 380 і 220 В джерела трифазного струму або

380, 220 і 127 В джерела однофазного струму.

10.4.15. В електроустановках напругою до 1 кВ з ізольованою

нейтраллю опір заземлюючого пристрою, що використовується для зазем-

лення електроустаткування, повинен бути не більше 4 Ом.

10.4.16. В електроустановках понад 1 кВ з ізольованою нейтраллю

повинне бути виконане заземлення.

10.4.17. У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають

заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постій-

 

 

109

 

ного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (за-

землених) металевих конструкціях.

10.4.18. При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні

необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих

від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до

місця роботи.

10.4.19. До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонар-

но прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіра-

ційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси техноло-

гічного устаткування.

10.4.20. Кожна частина електроустаткування,що підлягає зазем-

ленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провід-

ником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого

контуру не допускається.

10.4.21. Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути

пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній

огляд заземлюючого пристрою проводиться разом з оглядом електроустат-

кування та записом висновків огляду у спеціальному журналі не рідше

разу на три місяці. Магістралі заземлення або занулення і відгалужен-

ня від них у закритих приміщеннях і зовнішніх установках, місця при-

єднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устат-

кування повинні бути доступні для огляду.

10.4.22. Все технологічне та транспортне устаткування, де мо-

жуть накопичуватись заряди статичної електрики (комунікації, транс-

портні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно

бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний

ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.

10.4.23. З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, на-

лежить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього лан-

цюга) змішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких

матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби,

просіювачі та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та

швидкого виникнення заряду статичної електрики.

10.4.24. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки,

до яких проводиться наливання (зливання) легкозаймистих рідин, по-

винні надійно приєднуватись до заземлювача, а також мати заземлююче