ти та бути відкинута назад; потерпілому відкривають вуста пальця-
ми, оберненими марлею або чистою хусточкою, обережно витягають
язика, утримуючи його в такому положенні.
Надавши потерпілому вказане положення, той хто подає допомо-
гу, стає на коліна біля голови потерпілого, бере його руки біля
кистей та рівномірно відводить їх у боки і назад, роблячи широке
півколо; при цьому грудна клітина розширюється і відбувається
вдих;
відвівши руки потерпілого за голову той, хто подає допомо-
гу, утримує їх у цьому положенні протягом 3 секунд;
зігнувши обидві руки в ліктях той, хто подає допомогу, скла-
дає їх на грудях потерпілого, а ліктями плавно, але енергійно на-
тискає з боків на грудну клітину протягом 2 секунд; при цьому від-
бувається видих; потім усі рухи повторюють знову у наведеній пос-
лідовності.
Цей спосіб не може бути застосований, якщо у потерпілого уш-
коджені рука або ребро /перелом, серйозне поранення/.
248
Продовження додаткa 20
Другий спосіб
Найдієвішим способом штучного дихання є спосіб "з вуст до
вуст" або "з вуст до носа". Спосіб "з вуст до вуст" або "з вуст
до носа" належить до способів штучного дихання за методом вдуван-
ня, коли повітря, що видихує той, хто надає допомогу, примусово
нагнітається до дихальних шляхів потерпілого. Вдування можна
здійснювати крізь марлю, хусточку, за допомогою спеціального
пристрою "повітроводу".
Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти го-
рілиць, розстебнувши одяг, що утруднює дихання.
Перш, ніж почати штучне дихання слід забезпечити проходи-
мість верхніх дихальних шляхів, які в положенні горілиць та у неп-
ритомному стані завжди закриті язиком, що западає. Окрім того, в
ротовій порожнині може знаходитись сторонній вміст, що його слід
видалити пальцями, обгорнувши їх хусточкою, тканиною чи бинтом.
Після цього той, хто подає допомогу, розмістившись збоку від
голови потерпілого, підсовує одну руку під шию цього останнього,
а долонею другої руки натискує йому на чоло, максимально відкида-
ючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається та звільняє
вхід до горлянки, а рот потерпілого відкривається. Той, хто подає
допомогу нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих
відкритим ротом, повністю щільно охоплює відкритий рот потерпілого
і робить енергійний видих з деяким зусиллям вдихаючи повітря йому
до рота, одночасно закриваючи ніс потерпілого щокою чи пальцями
руки, що знаходиться на чолі. При цьому слід спостерігати за груд-
ною клітиною потерпілого, яка повинна піднятись.
Як тільки грудна клітина підніметься, нагнітання повітря при-
зупиняють той, хто подає допомогу відвертає обличчя вбік, у по-
терпілого відбувається пасивний видих. Якщо у потерпілого добре
визначається пульс і необхідне лише проведення штучного дихання,
то інтервал поміж штучними вдихами повинен складати 5 сек./12
дихальних циклів щохвилини/.
При проведенні штучного дихання той, хто подає допомогу му-
сить слідкувати, щоб повітря не потрапляло до шлунка потерпілого.
При потраплянні повітря до шлунка, про що свідчить здуття живота
"під ложечкою", обережно натискують долонею на живіт поміж груди-
ною та пупком. При цьому не виключене виникнення блювання; тоді
голову та плечі потерпілого повертають убік.
Якщо після вдування повітря грудна клітина не розпрямлюєть-
ся, слід змістити нижню щелепу потерпілого допереду. Для цього чо-
тирма пальцями обох рук нижню щелепу захоплюють ззаду за кути та,
впираючись великими пальцями в її край нижче куточків вуст, відтя-
гують її допереду так, щоб ніжні зуби знаходились перед верхніми.
Якщо щелепи потерпілого міцно затиснені, а відкрити рот не
вдається, слід виконувати штучне дихання "з вуст до носа".
Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого
достатньо глибокого та ритмічного самостійного дихання.
E
Зовнішній масаж серця F
У разі зупинки серця слід, не гаючи ані секунди, покласти по-
терпілого на рівну, жорстку основу: лаву, підлогу, підкласти під
спину дошку /ніяких валиків під плечі та шию підкладати не можна/.
Якщо допомогу подає одна людина, вона розміщується збоку від
потерпілого і нахилившись, робить два швидких енергійних вдуван-
ня /способом "з вуст до вуст" або "з вуст до носа"/,потім підніма-
ється, лишаючись на тому ж боці від потерпілого, долоню однієї ру-
ки кладе на нижню половину грудини, а пальці злегка піднімає. До-
249
Продовження додаткa 20
лоню другої руки вона накладає на першу долоню упоперек або пов-
здовж і натискає, допомагаючи нахилом свого корпусу. Руки при на-
тисненні повинні бути розпрямлені у ліктьових суглобах.
Натискання слід виконувати швидкими поштовхами, таким чином,
щоб зміщувати грудину на 4-5 см; тривалість натиснення щонай-
більш 0,5 с, інтервал поміж окремими натисненнями 0,5 с.
В часі пауз руки з грудини не знімають, пальці лишаються пря-
мими, руки повністю випрямленими у ліктьових суглобах.
Якщо оживлення виконує одна людина, то на кожні два вдування
вона виконує 15 натиснень на грудину. За хвилину слід виконати не
менш 60 натиснень та 12 вдувань.
Якщо в оживленні приймають участь дві особи, співвідношення
"дихання-масаж" складає 1:5. У часі штучного вдиху потерпілого
той, що виконує масаж серця натиснення не виконує.
Якщо реанімаційні заходи здійснюються як слід шкірні покро-
ви рожевіють, зіниці звужуються, самостійне дихання відновлюєть-
ся. Пульс на сонних артеріях в часі масажу мусить добре відчува-
тись. Після відновлення серцевої діяльності та визначення доброго
пульсу масаж серця негайно припиняють, продовжуючи штучне дихання
у разі слабкого дихання потерпілого. З відновленням повноцінного
самостійного дихання штучне дихання також припиняють.
E
Перенесення або перевезення потерпілого
F
Для перенесення потерпілого наслідком травми використовують
ноші, які слід швидко принести до місця пригоди та поставити поряд
з потерпілим, з боку ураженої частини тіла.
В часі піднімання, перенесення та перевезення потерпілого не-
обхідно не завдавати йому непокою та болю, не припускати стру-
шень, не надавати йому незручного або небезпечного положення.
Піднімати потерпілого та класти його на ноші слід обережно,
без хапанини та поспіху. Найкраще це робити втрьох, стоячи на од-
ному коліні з одного боку потерпілого /де немає ушкоджень/, причо-
му один з тих, що піднімають потерпілого, підсовує руки під його
голову та лопатки, другий - під поперек та під верхню частину сте-
гон, а третій - під стегна та голмілки.
Слід не переносити потерпілого до нош, а лише підняти його,
не встаючи з колін з тим, щоб хтось інший підсунув в цей час
ноші під потерпілого. Особливо важливо це при різних переломах.
При переломах хребта, якщо ноші м'які, а також у разі перелому
нижньої щелепи, коли потерпілий задихається його слід класти на
ноші долілиць.
Переносити потерпілого на ношах можна вдвох або у чотирьох.
По рівному місцю потерпілого несуть ногами наперед, а при підій-
манні до гори або по сходах навпаки - головою наперед.
Щоб не гойдати ноші, носії мусять іти не в ногу, піднімаючи
ноги можливо менше, та дещо зігнувши їх у колінах, щоб уникнути
струсів.
Знімаючи потерпілого з нош, слід діяти таким же чином, як
при його підніманні на ноші з землі, ноші необхідно негайно від-
нести на місце до цеху.
При перевезенні важкопотерпілого, якщо є відповідна можли-
вість, слід потерпілого перевозити на тих же ношах, поставивши їх
до машини. Необхідно бути завжди готовими для перенесення по-
терпілих без нош. Потерпілого переносять звичайно удвох. Для цьо-
го найзручніше зробити для нього сидіння з чотирьох або з трьох
рук.
У першому випадку потерпілий охоплює за плечі носіїв, у дру-
гому - один з носіїв свою вільну руку кладе на плече другого носія.
_
