---

У

цьому

визна-

мовні познаки та одиниці вимірювання згідно з ISO 31 (усі частини), використані в стандарті, наведено у таблиці 1.

Літери та цифри, використані як верхні індекси умовних познак, наведених у таблиці 1, чено в ISO 4391.

Графічні умовні познаки, використані у рисунках 1, 2, 3 та 4, — згідно з ISO 1219-1.

Таблиця 1 — Умовні познаки та одиниці вимірювання

4. ВИПРОБУВАННЯ

   1. Вимоги

      1. Загальні вимоги

Випробовувальний стенд має бути сконструйований так, щоб протягом випробовування запобігти потраплянню повітря, також треба передбачити засоби для видалення з системи усього вільного повітря перед проведенням випробовування.

Випробний пристрій має бути установлено та він має працювати у випробовувальному кон­турі згідно з інструкціями виробника; див. також додаток С. Треба записати значення температури навколишнього середовища випробовувального приміщення.

У випробовувальному контурі треба установити фільтр, щоб забезпечити рівень чистоти робочої рідини, визначений виробником випробного пристрою. Треба записати розміщення, кіль­кість та особистий опис кожного фільтра, використаного у випробовувальному контурі.

Якщо вимірювання тиску проводять у трубі, треба дотримуватись вимог згідно з ISO 9110-1 та ISO 9110-2.

Якщо вимірювання температури проводять у трубі, нарізевий отвір для цього має бути роз­міщений на відстані, що дорівнює від двох до чотирьох діаметрів труби від нарізевого отвору, щоб вимірювати тиск якнайдалі від пристрою.

На рисунках 1,2, 3 і 4 наведено схеми основних контурів, які не містять усіх пристроїв безпеки, необхідних для захисту від пошкодження у разі відмови будь-якого пристрою. Важливо, щоб вимоги щодо безпеки були ретельно дотримані для забезпечення захисту персоналу та устатковання.

Установлюють випробний пристрій у випробовувальний контур згідно з відповідним рисунком 1, 2, З або 4.

За необхідності, перед проведенням випробовування випробний пристрій «обкатують» згідно з рекомендаціями виробника.

Через те, що характеристики випробного пристрою можуть значно різнитися залежно від в’язкості використаної випробовувальної рідини, треба користуватись рідиною, рекомендованою виробником випробного пристрою.

Треба зареєструвати такі параметри робочої рідини:

1. кінематична в’язкість;

2. масова густина за випробовувальноїтемператури;

3. ізотермічний січний модуль пружності,

4. коефіцієнт об’ємного теплового розширювання.

Випробовування треба проводити за сталої температури випробовувальної рідини. Темпера­туру випробовувальної рідини треба вимірювати на вході до випробного пристрою, вона має бути у межах діапазону значень, рекомендованого виробником.

Температура випробовувальної рідини має підтримуватись у межах допусків, наведених у таблиці 2.

Таблиця 2 — Допуск на температуру випробовувальної рідини

Необхідно зазначити температуру робочої рідини, виміряну у таких місцях:

1. на виході випробного пристрою;

2. у точці вимірювання витрати випробовувального контура;

3. у зливному гідропроводі (якщо є).

Треба записати температуру навколишнього середовища у випробовувальному приміщенні.

Для гідропередач може бути неможливо виміряти усі необхідні види температури. Не записані вище значення температури мають бути зазначені у звіті про випробування.

Абсолютне значення атмосферного тиску навколишнього середовища у випробовувальному приміщенні.

Якщо тиск робочої рідини у корпусі випробного пристрою може впливати на його характе­ристики, тоді значення тиску робочої рідини, використовуваної для випробовувань, має бути записано.

Кожна група показників контрольованих значень відібраного параметра має бути записана тільки тоді, коли указане значення контрольованого параметра буде у межах допусків, наведених у таблиці 3. Якщо записано багато показників змінної величини, треба записувати усі значення, доки контрольований параметр є у межах робочих допусків. Максимальний запропонований період часу для отримання усіх показників становить 10 с.

Таблиця 3 — Допустимі відхили середніх значень показників контрольованих параметрів

^а Допустимі відхили, наведені у цій таблиці, є відхили, показані приладом, а не гранична похибка показів приладу, див додаток В Ці відхили застосовують як показник сталого стану, а також для графічного подання виміряних значень. Дійсне значення показника треба застосовувати для усіх подальших розрахунків потужності або ККД

^ь 1 Па = 1 Н/м²

Треба вибирати таку кількість груп показників і такий їх розподіл у діапазоні, щоб отримати представницькі дані щодо робочої характеристики випробного пристрою в усьому діапазоні змінюваних параметрів.

Для випробування треба використовувати контур згідно з рисунком 1, який щонайменше містить ті пристрої, що наведено на рисунку. Якщо необхідно, щоб вхідний отвір був під тиском, треба передбачити засоби для підтримування тиску на вході у визначених межах (див. 5.2.2).

Для випробування треба використовувати контур згідно з рисунком 2, який містить щонай­менше ті пристрої, що наведено на рисунку. У цьому контурі підживлювальний насос забезпечує незначну витрату у надлишку загальних втрат контуру. Більш значна витрата може бути забезпе­чена для охолодження.

Протягом кожного випробовування тиск на вході треба підтримувати постійним за сталих значень внутрішнього тиску у межах допустимого діапазону, визначеного виробником.

Якщо необхідно, можна провести випробовування за різних значень тиску на вході.

Познаки

1 — позиція за вибором,

2 — задавальний пристрій

^а Щодо довжини трубопроводів—див 5 1 1

Рисунок 1 — Схема для випробування насоса (відкритий контур)

Познаки:

1 — позиція за вибором;

2 — задавальний пристрій.

^а Щодо довжини трубопроводів — див. 5.1.1.

Рисунок 2 — Схема для випробування насоса (закритий контур)

Реєструють виміряне значення таких характеристик:

1. крутного моменту на вході;

2. витрати на виході;

3. витрати витоку (за наявності);

4. температури робочої рідини.

Проводять випробовування за постійної частоти обертання (див. таблицю 3) та декількох значень тиску на виході для того, щоб подати представницькі показники характеристик насоса, які перевищують повний діапазон значень тиску на виході.

Повторюють вимірювання а)—d) 5.2.3 за інших значень частоти обертання для того, щоб подати представницькі показники характеристик насоса, які перевищують повний діапазон значень частоти обертання.

Якщо насос — регульований, проводять повні випробовування за максимальних значень його робочого об’єму та будь-яких інших необхідних значень (наприклад, за 75 %, 50 % та 25 % максимальних значень робочого об’єму). Кожне з цих значень має забезпечувати кількість витрати, визначену для цього випробовування, за мінімальних значень тиску на виході та частоти обертання.

Якщо напрям руху потоку крізь насос може бути змінений (наприклад, за допомогою засобів регулювання робочого об’єму), треба провести випробовування в обох напрямках потоку.

Якщо випробний насос взаємопов’язано з окремим підживлювальним насосом і потужність на входах може бути виміряна окремо, треба провести випробування насосів, а результати подати незалежно один від одного.

Якщо підживлювальний насос є складником випробного насоса, для якого підсумкова підвідна потужність є нероздільною, та підживлювальний насос подає повний потік основного насоса, обидва насоси треба вважати єдиним цілим пристроєм і відповідним чином подавати результати випробовування.

Примітка. Виміряний на вході тиск є вхідним тиском підживлювального насоса.

Будь-яке перевищення витрати підживлювального насоса треба виміряти та записати.

Якщо підживлювальний насос є складником випробного насоса, для якого підсумкова підвідна потужність є нероздільною, але підживлювальний насос подає тільки частину витрати у гідропровід основного насоса, а залишок витрати відводиться або використовується для деяких допоміжних дій (наприклад, для охолоджувального циркулювання), тоді, за можливості, значення витрати підживлювального насоса потрібно виміряти та зареєструвати.

Для випробування треба використовувати контур згідно з рисунком 3, який містить щонаймен­ше пристрої, наведені на рисунку.

Якщо витрату вимірюють на виході гідромотора (позиція за вибором), витрату у корпусі гідромотора теж треба додавати у розрахунок, щоб одержати правильне значення витрати.

Тиск на виході гідромотора треба регулювати (наприклад, за допомогою клапана тиску), щоб протягом випробовувань підтримувати постійний тиск на виході у межах допусків, наведених у таблиці 3.

Цей тиск на виході має задовольняти вимоги передбаченого використання гідромотора та рекомендації виробника.

Познаки'.

1 — позиція за вибором;

2 — навантага;

З — контрольоване живлення робочою рідиною.

^а Щодо довжини трубопроводів — див. 5.1.1.

Рисунок 3 — Схема для випробування гідромотора

Треба провести вимірювання:

1. витрати на вході;

2. витрати витоку (за наявності);

3. крутного моменту на виході;

4. температури робочої рідини.

Проводять випробовування за частоти обертання, що перевищує повне значення частоти обертання гідромотора, та кількох різних значень тиску на вході для того, щоб подати пред­ставницькі показники характеристик гідромотора, які перевищують повний діапазон значень тиску на вході.