Страница 2: ВБН В.2.3-218-178-2004. БН В.2.3-218-178-2004. Сооружения транспорта. Устраивание поверхностных обработок покрытия автомобильных дорог на основе битумных эмульсий (40604)

в)Подвійна поверхнева обробка:

1. перший розлив емульсії;
2. перший розсип щебеню фракції 10 – 15(20) мм або 15 – ;
3. другий розлив емульсії;
4. другий розсип щебеню фракції 3 – або 5 – ;
5. ущільнення шару.

3.2Підготовчі роботи

3.2.1Комплекс підготовчих робіт, які передують влаштуванню поверхневої обробки включає в себе:

• візуальну та інструментальну оцінку стану шарів дорожнього одягу, виду і характеру деформацій на покритті;
• оцінку рівності проїзної частини та фактичного коефіцієнта зчеплення;
• обґрунтування та здійснення заходів по ремонту (при необхідності – влаштування вирівнюючого шару) дорожнього одягу.

Влаштування поверхневої обробки здійснюється не раніше ніж через місяць після закінчення ремонтних робіт з використанням гарячих щільних асфальтобетонних сумішей.

Очищення поверхні покриття від пилу і бруду виконується металевими щітками безпосередньо перед початком робіт по влаштуванню поверхневої обробки.

3.2.2Після проведення підготовчих робіт суцільність поверхні покриття повинна бути повністю відновлена, а її рівність відповідати вимогам ДСТУ 3587-97.

1. На поверхні цементобетонного покриття при необхідності слід очистити температурні шви та заповнити їх мастикою згідно з ДБН В.2.3-4.
2. Перед початком робіт по влаштуванню поверхневих обробок узбіччя повинні бути приведеними в належний стан згідно з ДБН В.2.3-4.

3.3Підгрунтовка покриття бітумними емульсіями

1. Доцільність влаштування підгрунтовки вирішується у кожному конкретному випадку окремо в залежності від типу покриття.
2. Згідно з ВБН В.2.3-218-010 підгрунтовку необхідно робити на цементобетонному покритті, на покритті перехідного типу (білому щебеневому або гравійному), на покритті з кам'яного матеріалу, обробленому цементом, на існуючому асфальтобетонному покритті та на чорному покритті полегшеного типу з мережею дрібних тріщин.

3.3.3Підгрунтовку належить виконувати малоконцентрованими бітумними емульсіями. Норми витрат залежать від вмісту в'яжучого та його концентрації, а також від ступеня забруднення покриття. Орієнтовані витрати бітумної емульсії становлять (0,6 – 1,0) л/м2. Вони остаточно встановлюються дослідним шляхом.

3.3.4Підгрунтовку належить виконувати за добу до основного розливу. При цьому рух автотранспорту припиняється до того часу, поки не відбудеться повне знепилення.

Якщо рух неможливо перевести на об'їзний шлях, то підгрунтовку і всі роботи належить виконувати по черзі на кожній половині проїзної частини. У виняткових випадках підгрунтовка може виконуватись за 4-6 годин до основного розливу.

3.4Розлив бітумної емульсії

1. При розливі емульсії в суху і жарку погоду поверхню покриття доцільно зволожувати. Норма витрати води становить 0,5 л/м2.
2. Основний розлив в'яжучого здійснюється при температурі повітря не нижче плюс 5°С навесні та плюс 15°С восени. При температурі повітря менше 20°С або дощовій погоді температура емульсії повинна бути в межах 40 – 50°С. При температурі повітря вище 20°С використовують емульсію без попереднього підігріву.
3. Розлив емульсії здійснюється по всій ширині проїзної частини або по окремій смузі в залежності від організації об'їзду ділянки виконання робіт.
4. Розлив емульсії проводять автогудронатором по проїзній частині рівномірно без надлишків, пропусків і прогалин. Робоча швидкість автогудронатора не повинна перевищувати 20 км/год. На пропущені місця слід негайно розлити необхідну кількість в'яжучого за допомогою розподільного шлангу автогудронатора. Довжину захватки призначають за умови, що автогудронатор повністю розподілить наявну в ньому емульсію. Смугу розливу емульсії призначають на 10 – ширшою від смуги розсипу щебеню.

3.4.5Орієнтовні норми витрат емульсії приймаються згідно з ДБН В.2.3-4 (наведені в таблиці 3 цих Норм).

3.5Розподіл щебеневих матеріалів

3.5.1Розподіл щебеневого матеріалу виконують відразу після розливу емульсії до її розпаду, але не пізніше 20 – 40 с після проходу автогудронатора і на відстані не більше 10 – від нього. Розподіл щебеню складається з двох етапів: дозування і рівномірного розподілу.

3.5.2Щебеневий матеріал належить розподіляти механічними розподільниками. Розподільники повинні мати пристрої для дозування щебеню з рівномірною подачею його на поверхню, по якій був виконаний розлив емульсії.

В разі утворення прогалин при розподілі кам'яного матеріалу вони заповнюються кам'яним матеріалом вручну.

3.5.3Орієнтовні норми витрат щебеневих матеріалів приймаються згідно з ДБН В.2.3-4 (наведені в таблиці 3 цих Норм).

Таблиця 3

1. Витрати щебеню та емульсії залежать від фракційного складу щебеню. В кожному конкретному випадку перед початком робіт по влаштуванню поверхневої обробки витрати емульсії та щебеню відповідних фракцій уточнюються дослідно-експериментальним шляхом.
2. При влаштуванні поздовжнього стику суміжних смуг шару поверхневої обробки, необхідно першу смугу в зоні примикання до наступної не перекривати щебенем на ширину 10 - вздовж всього краю. Ця зона перекривається щебенем при його розподіленні на наступній смузі.

В зоні поздовжнього стикування незафіксований щебінь видаляється до розподілення емульсії на суміжній смузі.

1. 3 метою запобігання стіканню емульсії до кромки проїзної частини розсип щебеневого матеріалу при одиночній поверхневій обробці допускається виконувати в два прийоми. Спочатку розподіляють 70 % норми щебеню, після чого негайно розливають необхідну кількість емульсії і розсипають щебінь, що залишився (30% від норми).
2. У випадку влаштування підгрунтовки одиночна поверхнева обробка складається з таких технологічних операцій: розливу емульсії 30 % від норми, розсипу щебеню 70 % від норми, розливу емульсії 70 % від норми, розсипу щебеню 30 % від норми; подвійна поверхнева обробка включає в себе такі операції: розлив емульсії 25 % від норми, розсип щебеню 45 % від норми, розлив емульсії 30 % від норми, розсип щебеню 40% від норми, розлив емульсії 45 % від норми, розсип щебеню 15 % від норми.

3.6Ущільнення шарів поверхневої обробки

1. Ущільнення поверхневої обробки повинно бути виконано до початку розпаду емульсії (згідно даних сертифікату на емульсію).
2. Ущільнення розподіленого матеріалу виконують котками на пневматичних шинах або з металевими вальцями.

3.6.3У разі використання щебеню марки за міцністю 1000 і вище шар поверхневої обробки ущільнюють середніми і важкими котками 8-10 т, а з щебеню марки 800 і нижче – легкими котками 5-6 т.

З метою попередження нашарування щебінок одна на одну необхідно виконати 2-5 проходів легкого котка 3-5 т.

3.6.4Ущільнення виконують від країв до середини. Кількість проходів залежить від норм витрат в'яжучого та розміру щебеню і знаходиться в межах 3 - 6 проходів по одному сліду. Найкращий результат можна отримати при ущільненні пневмокотками з нерельєфним протектором при тиску в шинах 0,5 – 0,8 МПа. Ознакою закінчення ущільнення є відсутність сліду котка і нерухомість щебеню.

3.6.5В процесі ущільнення належить контролювати рівномірність розподілу щебеню і відразу виправляти недоліки.

3.6.6При влаштуванні подвійної поверхневої обробки після закінчення робіт з укладання першого шару належить зробити перерву на 1 – 2 тижні для кращого формування шару. Цю перерву можна скоротити до 2 – 3 днів при необхідності.

Влаштування другого шару виконують технологією згідно п.3.6.1-3.6.5.

4ДОГЛЯД ЗА ШАРОМ ПОВЕРХНЕВОЇ ОБРОБКИ

4.1Догляд за поверхневою обробкою необхідно вести протягом двох тижнів, систематично намітаючи щебеневий матеріал.

Рух автомобільного транспорту по шару поверхневої обробки належить відкривати через добу після її влаштування, бажано вночі, коли інтенсивність і швидкість руху зменшуються.

Протягом 2-3 днів необхідно обмежити швидкість руху до 30 км/год та регулювати його по ширині проїзної частини.

1. Зерна щебеню, що не зафіксувались (не прижились) належить видаляти за допомогою поливально-мийної машини зі щіткою так, щоб не пошкодити поверхню.
2. Догляд триває до повного приживлення щебеневого матеріалу до поверхні покриття. Після цього наносять розмітку.

4.4Дефекти, що виникають в процесі експлуатації, необхідно ліквідувати шляхом додаткового розливу на цих ділянках емульсії за допомогою ручних шлангів та подальшого розсипу щебеню відповідних фракцій і прикочування його котками або колесами технологічного транспорту.

5ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1Вимоги безпеки

5.1.1При виконанні робіт з влаштування поверхневих обробок на основі бітумних емульсій необхідно дотримуватись вимог безпеки згідно з ДНАОП 5.1.14-1.01 з врахуванням особливостей роботи по приготуванню в'яжучого на виробничих базах, а також робіт по влаштуванню поверхневих обробок.

5.1.2. Вихідні матеріали (щебінь і бітумна емульсія), які застосовуються для влаштування поверхневих обробок, повинні відповідати IV класу небезпечності за ступенем впливу на організм людини згідно з ГОСТ 12.1.005 та відноситися до речовин малонебезпечних згідно з ГОСТ 12.1.007.

5.1.3. При влаштуванні поверхневих обробок вміст шкідливих речовин (насичені, ненасичені та ароматичні углеводороди) у повітрі робочої зони не повинні перевищувати гранично допустимі концентрації, які регламентовані ГОСТ 12.1.005, контроль – згідно з MB 3119, MB 4436.

5.1.4Вихідні матеріали для поверхневих обробок за показником сумарної питомої активності радіонуклідів повинні відповідати вимогам І – II класів згідно з ДБН В.1.4-0.01, та ДБН В.1.4-1.01 і супроводжуватись радіаційним сертифікатом та паспортом радіаційної якості продукції підприємства-виробника згідно з ДБН В.1.40.02. Контроль активності природних радіонуклідів здійснюється згідно з ДБН В.1.4-2.01.

1. Рівень шуму в робочій зоні повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037. Його контроль здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.050. Працюючі з рівнем шуму, який перевищує допустимий, повинні забезпечуватись засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.1.051.
2. Еквівалентні рівні загальної вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.039. Контроль еквівалентних корегованих рівнів вібрації здійснюється згідно з MB 3911.
3. При влаштуванні поверхневої обробки необхідно дотримуватись вимог правил пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.019.

5.1.8Автогудронатори, які застосовуються при влаштуванні поверхневої обробки, повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.1.004.

5.1.9Робітники, які займаються влаштуванням поверхневої обробки, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту згідно з ДНАОП 00-4.26.

5.1.10До самостійної роботи можуть допускатися особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, інструктаж з вимог безпеки і навчання за спеціальністю.

5.1.11Попередні і періодичні медичні огляди персоналу, зайнятого влаштуванням поверхневої обробки, повинні проводитись згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України № 45 від 31.03.1994 р.

5.2Вимоги охорони навколишнього природного середовища

1. Визначення концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі (насичені, ненасичені та ароматичні углеводороди) проводиться згідно з РД 52.04186. Гранично допустимі рівні в атмосферному повітрі регламентуються ДСП 201.
2. При влаштуванні поверхневої обробки необхідно дотримуватись вимог СанПіН 42-128-4690, СанПіН 4630 по усуненню забруднення грунтів і водоймищ.
3. Накопичення, транспортування, знешкодження та поховання некондиції та інших відходів, що утворюються в процесі влаштування поверхневої обробки, повинно здійснюватись на загальних підставах для твердих будівельних відходів згідно з СанПіН 42-128-4690.
4. При зберіганні і транспортуванні вихідних матеріалів для поверхневої обробки необхідно дотримуватись вимог охорони навколишнього середовища згідно з ТУ У В.2.7.03450778.092, ДСТУ 4044, ДСТУ Б В.2.7-32 та ДСТУ Б В.2.7-75.

6КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ТА ПРАВИЛА ПРИЙНЯТТЯ РОБІТ

6.1Контроль якості влаштування поверхневої обробки згідно з ДБН В.2.3-4 та ВБН В.2.3-218-010 складається з систематичної перевірки:

-якості вихідних дорожньо-будівельних матеріалів (щебеню та емульсії), що використовуються при влаштуванні (за лабораторними даними);