Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону гіравила проектування

ДСТУ 3760:2006 Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій. Загальні технічні умови (1S0 6935-2:1991, NEQ)

ДСТУ Б В.2.6-2-2009 Конструкції будинків і споруд. Вироби бетонні і залізобетонні. Загальні технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-32-95 Будівельні матеріали. Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-43-96 Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови

З МАТЕРІАЛИ ДЛЯ БЕТОННИХ І ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ

1. Бетон
2. Показники якості та використання їх при проектуванні
3. Для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, що проектуються у відповідності з даним стандартом, використовується важкий конструкційний бетон з середньою густиною від 2000 кг/м3 до 2500 кг/м3 включно.
4. Основними показниками якості бетону, які встановлюються при проектуванні згідно з ДБН В.2.6-98, є:

• клас бетону за міцністю на стиск С;
• марка бетону за морозостійкістю F (призначається для конструкцій, які піддаються впливу поперемінного заморожування та відтавання);
• марка бетону за водонепроникністю W (призначається для конструкцій, до яких пред’являються вимоги щодо обмеження водопроникності).

Клас бетону за міцністю на стиск С відповідає гарантованій міцності бетону за стандартними кубами в МПа, з забезпеченістю 0,95.

1. Для бетонних та залізобетонних конструкцій приймаються, як правило, бетони наступних класів і марок:

• класів бетону за міцністю на стиск:

С8/10; С12/15; С16/20; С20/25; С25/30; С30/35; С32/40; С35/45; С40/50; С45/55; С50/60;

• марок бетону за морозостійкістю:

F50; F75; F100; F150; F200;

• марок бетону за водонепроникністю:

W2; W4; W6.

4 РОЗРАХУНОК ЕЛЕМЕНТІВ БЕТОННИХ І ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ЗА ГРАНИЧНИМ СТАНОМ І ГРУПИ

1. Розрахунок залізобетонних елементів за несучою здатністю
2. Несучу здатність залізобетонних елементів на дію згинальних моментів та поздовжніх сил визначають, виходячи з наступних передумов:

• за розрахунковийприймаєтьсяусереднений переріз,що відповідає середнім деформаціям

бетону та арматурипо довжиніблокаміж тріщинами, якщотакі є;

• деформації у звичайній арматурі або приріст деформацій у попередньо напруженій арматурі однакові з оточуючим їх бетоном, як при розтягу, так і при стиску;

3. Використовуючи формули (4.31) і (4.32), визначають моменти внутрішніх зусиль Mxalt і Му glt. Якщо обидва моменти будуть більше або менше відповідних зовнішніх моментів Мх і Му, то несуча здатність перерізу вважається відповідно такою, що забезпечена або не забезпечена.

* Див. також 7.2.6. При безпосередньому обпиранні lbd може прийматись меншою ніж lb min за умови, що є щонайменше один поперечний дріт, приварений у межах опори. Анкерування повинно бути щонайменше

15 мм від грані опори.

і виконати дії відповідно до 2-7, зберігаючи на першій ітерації величину деформації на менш стиснутій грані, яка отримана на попередньому кроці розрахунку.

Як правило, при значенні Лєс(1) = 0,1єси1 отримують результати з достатньою точністю, але якщо необхідно отримати результати з більшою точністю, можна використати дрібніші значення Дєс(1). У будь-якому разі, при значеннях Дєс(1) < 0,05єси1 точність розв’язку практично не покращується.

1. При реалізації другої форми рівноваги (рисунок 4.1), тобто коли ліва частина менша за нуль, операції з визначення міцності перерізу виконують у тій же послідовності, що і в 5-8, але починаючи

з першого кроку, змінюють напрям пошуку рішення.

1. Зберігаючи значення деформацій єс(1) =Дє^|)1), задають деформації на розтягнутій грані перерізу:

8(1) =8(0) + ДЄ с(2)с(2)с(2)

з величиною зменшення деформації

Дєс(2) = “0,1 ECU1 ■

1. При заданих деформаціях визначають зусилля, яке може сприймати переріз, за формулою (4.3).
2. Визначені зусилля Л/, кривизну К та висоту стиснутої зони х: підставляють у рівняння рівноваги (4.4).