Страница 12: ДСТУ Б В.2.6-156:2010. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону гіравила проектування (34083)

Для перерізів з полицями, якщо відношення ширини полиці до ширини ребра перевищує З, то величини lid, визначені за виразами (4.16), необхідно помножити на 0,8.

Для балок і плит, окрім плоских плит, прольотом більш ніж 7 м, і у яких при надмірних прогинах можуть пошкоджуватись обперті перегородки, величини// d, визначені за виразом (5.16), необхідно помножити Ha7/!eff (Zeff, м, див. 6.3).

Для плоских плит, якщо більший проліт перевищує 8,5 м, і у яких при надмірних прогинах можуть пошкоджуватись обперті перегородки, величини lid, визначені за виразами (5.16), необхідно помножити на 8,5/leff (leff, м).

Примітка. Величину коефіцієнта К, якщо відсутні більш точні дані, рекомендується приймати згідно з таблицею 5.4. Ці величини одержано за виразами (5.16) для звичайних випадків (С30/35, as = 310 МПа, різних конструктивних системах і проценті армування р = 0,5 % і р = 1,5 %).

Таблиця 5.4 - Основні показники проліт/фактична висота для залізобетонних елементів без осьового стиску

Величини, визначені за виразом (5.16) і таблицею 5.4, були одержані за результатами параметричних досліджень, виконаних для серій шарнірно обпертих балок або плит прямокутного перерізу при використанні загального підходу, наведеного у 5.4.3; Розглядались різні класи міцності бетону при характеристичному опорі текучості арматури 500 МПа. Для заданої площі розтягнутої арматури визначався граничний момент за умови, що основне сполучення навантажень становить приблизно 50 % від загального розрахункового навантаження. Одержані граничні значення проліт/висота задовольняли допустимий граничний прогин, .вказаний у 5.4.1.3.

1. Перевірка прогинів розрахунком
2. 1. Для згинальних елементів у загальному випадку прогин визначається за формулою

fm = jMx(±) dx,(5.18)

о vrA

де Мх - згинальний момент у перерізі х від дії одиничної сили, прикладеної у перерізі х у напрямку шуканого переміщення;

(1 / г)х — кривизна у перерізі, визначена при навантаженні, за якого визначається прогин.

Величина 1/г визначається за залежностями розділу 4 з використанням характеристик матеріалів, призначених для розрахунку за II групою граничних станів.

Величина 1/г, в залежності від розрахункової ситуації, може мати такі складові:

• кривизна, обумовлена короткочасною дією попереднього напруження;
• кривизна, обумовлена тривалою дією попереднього напруження;
• кривизна, обумовлена усадкою;
• кривизна, обумовлена дією постійних та тривалих навантажень;
• кривизна, обумовлена короткочасною дією епізодичних навантажень.

Для статично невизначених конструкцій розподіл Мта 1 / г по довжині елемента слід визначати з урахуванням фактичної жорсткості його перерізів.

1. Тривалу дію навантаження при визначенні прогину допускається враховувати шляхом множення відповідного значення кривизни, визначеного як для короткочасної дії навантаження, на коефіцієнт повзучості, що відповідає навантаженню і інтервалу часу (3.1.3).
2. 1. Для статично визначених елементів постійного перерізу, що працюють за балковою схемою, прогин допускається визначати за формулою

f = -rkml2,(5.19)

де 11 г - кривизна у перерізі із найбільшим згинальним моментом;

кт - коефіцієнт, що визначається за таблйцею 5.5.

При цьому складові кривизни 1/г визначаються в залежності від розрахункової ситуації.

Якщо прогин, визначений за формулою (5.19), перевищує допустимий, його слід уточнити за формулою (5.18).

Таблиця 5.5 - Величини коефіцієнта кт

Примітка. При завантаженні елемента одночасно за декількома схемами кт = ^+М2+■■■

т М1 + М2+...

(де кт та /№,, к^ і М2 ... - відповідно коефіцієнт кт та найбільший згинальний момент М для кожної схеми навантаження). У цьому випадку величина Mr визначається при значенні М, яке дорівнює сумі найбільших згинальних моментів, визначених для кожної схеми навантаження.

6 РОЗРАХУНОК КОНСТРУКЦІЙ

1. Геометричні неточності
2. Вимоги щодо врахування впливу геометричних недосконалостей наведені в 5.2 ДБН В.6.2-98.
3. Нижченаведені положення застосовуються для позацентрово стиснутих елементів і конструкцій при вертикальному навантаженні переважно у будівлях. Числові значення відносяться до звичайних відхилень при зведенні. При використанні інших відхилень значення повинні уточнюватись відповідним чином.

(6.1)

1. Неточності можуть виражатись через нахил 91, виражений, як:

'і =90 aham

• базове значення, що дорівнює 1/200;
• понижувальний коефіцієнт для довжини або висоти:

= 2/^2/; 2/3<ал <1;

Де

а,

а,

ат - понижувальний коефіцієнт для кількості елементів ат = ^0,5(1 + 1 /т);

І -довжина або висота, м (6.1.4);

т - кількість вертикальних елементів, що формують сумарне значення.

1. У виразі (6.1) значення І і т залежать від впливу, що розглядається, і для якого вирізняють три основних класи (рисунок 6.1):

• вплив на окремий елемент: І = фактична довжина елемента, т = 1;
• влив на систему в’язей: І = висота будівлі, т = кількість вертикальних елементів, що передають горизонтальні зусилля на систему в’язей;
• вплив на диски перекриттів та покриттів, які розподіляють горизонтальні навантаження: І = висота поверху, т = кількість вертикальних елементів у поверсі (поверхах), що формують сумарне значення горизонтальної сили на перекриття.

N

Н ?

Н

І = Іо

І = /о/ 2

7777

аі) не розкріплений

777777777

с1) диск перекриття

7$hrfe7

а2) розкріплений

с2) диск покриття

№■

N

N

а - окремі елементи з ексцентриситетом осьової сили або горизонтальною силою: б - в’язева система Рисунок 6.1 - Приклади впливу геометричних неточностей

1. Для окремих елементів (6.2) вплив неточностей може враховуватись двома альтернативними способами - а або б:

а) як певний ексцентриситет е,-, виражений через

є,=Віі0і 2,(6.2)

де І0 - фактична довжина (6.2.2.2).

Для стін і окремих колон, розкріплених системою в’язей, з метою спрощення завжди може використовуватись е,- = 10 /400 , що відповідає ah = 1;

б) як певна перерізуюча сила /-/,, розташована так, щоб викликати максимальний момент: -для нерозкріпленого в’язями елемента (рисунок6.1 а1):

Hf- =0/Л/,(6.3а);

-для розкріпленого в’язями елемента (рисунок6.1 а2):

Н/ = 20,Л/,(6.36),

де N - осьове навантаження.

Примітка. Ексцентриситет підходить для статично визначених елементів, тоді як поперечне навантаження може використовуватись як для статично визначених, так і невизначених елементів. Сила /-/, може розділятись на декілька еквівалентних поперечних впливів.

1. Для споруд дія насилу 0, ^і може виражатись через поперечні сили, які враховуються у

розрахунку, поряд з іншими діями:

• вплив на в’язеву систему (рисунок 6.16):

Hj = Є,- (Nb — Л/а);(6.4)

• вплив на диск перекриття (рисунок 6.1 ,с1):

Н, =0,(Л/Ь+Л/а)/2;(6.5)

• вплив на диск покриття (рисунок 6.1.с2):

Ні = 0,Л/а,(6.6)

де Л/а і Nb - складові сили /-/,■ вдовж осі.

1. Для стін і окремих колон, розкріплених системою в’язей, у якості альтернативного спрощення може використовуватись ёксцентриситет е,- =10 /400, який охоплює неточності, пов’язані із відхиленнями, що виникають при нормальному зведенні (6.1.2).
2. Впливи другого порядку

Вимоги щодо врахування впливів другого порядку наведені в 5.7 ДБН В.2.6-98.

1. Визначення

Двовісний згин ’’

Одночасний згин відносно двох головних осей

Розв’язані елементи або системи

Конструктивні елементи і підсистеми, які при розрахунку і проектуванні вважаються такими, що не підвищують загальної горизонтальної стійкості конструкції

В’язеві елементи або системи

Конструктивні елементи і підсистеми, які при розрахунку і проектуванні вважаються такими, що підвищують загальну горизонтальну стійкість конструкції

Втрата стійкості

Порушення рівноваги між внутрішніми зусиллями та зовнішніми впливами, спричинене нестабільністю якого-небудь елемента конструкції при дії тільки стиску і за відсутності поперечного навантаження

Примітка. Чиста втрата стійкості, як визначено вище, не є відповідним граничним станом у реальній конструкції внаслідок наявності неточностей і поперечних навантажень, але номінальне навантаження при втраті стійкості може використовуватись у якості певної характеристики у деяких методах розрахунку другого порядку (за деформованою схемою)

Критична сила

Навантаження, за якого відбувається втрата стійкості; для окремих елементів вона є синонімом Ейлеревої сили

Розрахункова довжина

Довжина, що використовується для оцінки форми втрати стійкості; вона також може визначатись як приведена довжина, тобто довжина шарнірно обпертої колони з вертикально прикладеною силою і буде мати переріз і критичну силу як і реальний елемент

Впливи першого порядку

Наслідки дій, обчислені без врахування впливу деформацій конструкції, але з включенням геометричних неточностей

Самостійні (окремі) елементи

Елементи, які є ізольованими, або елементи у конструкції, які для цілей розрахунку можуть розглядатись, як ізольовані. Приклади окремих елементів із різними умовами обпирання показані на рисунку 6.2,

Номінальний момент другого порядку

Момент другого порядку використовується у певних методах розрахунку, що дають загальний момент, зіставний із граничним опором поперечного перерізу

Впливи другого порядку

Додаткові наслідки впливів, які спричинені деформаціями конструкції.