ш

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Система розроблення і поставлення продукції на виробництво

ПРОДУКЦІЯ ХАРЧОВА

Основні положення

ДСТУ 3946-2000

Видання офіційне

Київ

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ, 2000

ш

ДСТУ 3946-2000

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Система розроблення і поставлення продукції на виробництво

ПРОДУКЦІЯ ХАРЧОВА

Основні положення

Видання офіційне

Київ

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2000

  1. РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО Українським центром стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМС)
  2. ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 28 лютого 2000 р. № 182
  3. У цьому стандарті реалізовані норми Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»
  4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
  5. РОЗРОБНИКИ; О. Войтулевич, С. Кондрат (керівник розробки), М. Савєнков

© Держстандарт України, 2000

Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держстандарту України

С.

  1. Галузь використання1
  2. Нормативні посилання1
  3. Визначення1
  4. Загальні положення2
  5. Порядок розроблення продукціїЗ
  6. Поставлення продукції на виробництво4

Додаток А Форма акта (протоколу) приймальної комісії5

Додаток Б Бібліографія6

ПОПРАВКИ, ВНЕСЕНІ В ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ УКРАЇНИ

03. СОЦІОЛОГІЯ. ПОСЛУГИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КЕРУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ. АДМІНІСТРУВАННЯ. ТРАНСПОРТ

67. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

03.100; 67.040

ДСТУ 3946-2000Системарозробленняіпоставленняпродукції на виробництво.

Надруковано

Повинно бути

Місце поправки

Пункт 6.1. Перший абзацДозволомПідставою

Продукція харчова. Основні положення

ДСТУ 3946-2000 ДЕРЖАВНИЙСТАНДАРТУКРАЇНИ

СИСТЕМА РОЗРОБЛЕННЯ І ПОСТАВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ НА ВИРОБНИЦТВО

ПРОДУКЦІЯ ХАРЧОВА Основні положення

СИСТЕМА РАЗРАБОТКИ И ПОСТАНОВКИ ПРОДУКЦИИ НА ПРОИЗВОДСТВО

ПРОДУКЦИЯ ПИЩЕВАЯ Основные положения

SYSTEM OF DEVELOPMENT AND LAUNCHING INTO MANUFACTURE

OF PRODUCTS

PRODUCTS OF NUTRITION Principal regulations

Чинний ВІД 2001-01-01

  1. ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт установлює основні положення розроблення і поставлення на виробництво нових видів харчової продукції.

Стандарт також установлює порядок поставлення на виробництво харчової продукції, виготовлення якої буде здійснюватися за документацією іноземних фірм.

Стандарт не поширюється на нові види хліба і хлібобулочних виробів, а також харчову продукцію, яка виробляється на замовлення Міністерства оборони України.

Вимоги цього стандарту є обов’язковими для суб’єктів підприємницької діяльності (фізичних та юридичних осіб) усіх форм власності, які займаються розробленням і поставленням на виробництво нових видів харчової продукції.

  1. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:

ДСТУ 1.3-93 Державна система стандартизації України. Порядок розроблення, побудови, викладу, оформлення, узгодження, затвердження, позначення та реєстрації технічних умов

ДСТУ 3278-95 Система розробки та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.

  1. ВИЗНАЧЕННЯ
    1. У цьому стандарті подані терміни та визначення, які наведено в ДСТУ 3278 та у цьому розділі.

Видання офіційне

  1. Продукція харчова — продукція рослинного, тваринного, мінерального, хімічного чи біологічного походження, що вживається в їжу (або для пиття) у переробленому (обробленому) вигляді, харчові та біологічно активні добавки і смакоароматичні речовини.
    1. Нетрадиційна сировина — сировина, яка вперше використовується в країні для виробництва певного виду харчової продукції.

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Новим видом харчової продукції (далі — продукції) є такий, який створений за новою рецептурою, новою технологією або з використанням нової сировини і відрізняється від раніше виготовлюваних основними фізико-хімічними або органолепти.чш4ми-показниками, харчовою та біологічною цінністю.
  2. Розроблення продукції здійснюється за договором із замовником або з ініціативи розробника.
  3. Функції розробника нових видів продукції можуть виконувати науково-дослідні організації, профільні навчальні заклади, підприємства, об’єднання, фірми та організації будь-яких форм власності, а також окремі громадяни, які мають спеціальну освіту (підготовку).

Розробник і виробник можуть бути представлені однією і тією самою організацією або індивідуальним виробником.

  1. Розроблення і поставлення продукції на виробництво передбачає такі основні етапи:
  2. розроблення технічного завдання (ТЗ);
  3. створення зразків нової продукції і формування вимог до якості продукції;
  4. розроблення рецептури, технологічної інструкції або технологічного регламенту, нормативної документації:
  5. виготовлення і випробування зразків продукції;
  6. приймання результатів розроблення дегустаційними комісіями;
  7. затвердження та реєстрація нормативної і технологічної документації;
  8. підготовку і освоєння виробництва нового виду продукції.

Окремі із зазначених робіт можна поєднувати, а також змінювати їхню послідовність.

На розроблення нових видів продукції, створюваних на основі науково-дослідних робіт, або на впровадження нової технології складаються ТЗ. В інших випадках ТЗ не є обов’язковим документом.

Для консервної продукції повинні розроблюватися обґрунтовані режими стерилізації, виконані компетентними організаціями (інститутами лабораторіями), які акредитовані на виконання цього виду робіт.

  1. Рішення про поставлення на виробництво нових видів продукції приймає приймальна комісія.

Її функції виконують:

  • центральні галузеві дегустаційні комісії комітетів та об’єднань Мінагропрому України відповідно до закріпленої за ними номенклатури харчової продукції;
  • центральна дегустаційна комісія Укоопспілки (крім продукції, порядок затвердження якої визначений рішенням центрального органу влади, продукції спеціального призначення, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, біологічно активних речовин-добавок до харчової продукції, а також продукції, створеної на основі нових видів нетрадиційної сировини);
  • реґіональні дегустаційні комісії, створені при обласних державних адміністраціях або реґіональ- них органах виконавчої влади, стосовно продукції, яка виробляється і реалізується в межах області (крім продукції спеціального призначення, консервів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, біологічно активних речовин-добавок до харчової продукції, а також продукції, створеної на основі нових видів нетрадиційної сировини).

Положення про центральні дегустаційні комісії розробляють і затверджують комітети та об'єднання Мінагропрому України і Укоопспілка за погодженням з Держстандартом України.

Положення про реґіональну дегустаційну комісію розробляє та затверджує орган, що створює

комісію, за погодженням з територіальними органами Держстандарту України і Мінагропрому України.

  1. До складу центральної дегустаційної комісії входять представники комітетів та об’єднань Мінагропрому України (галузей харчової промисловості). Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України, Міністерства охорони здоров’я України, Держстандарту України та інших зацікавлених організацій.

До складу реґіональних дегустаційних комісій входять представники вищезгаданих місцевих органів, установ і організацій.

  1. До приймальної комісії розробник подає:
  • зразки нової продукції в кількості, яка визначається у положенні про дегустаційну комісію;
  • проекти нормативної документації (проект технічних умов тощо);
  • проекти технологічної документації (рецептури, технологічної інструкції тощо);
  • протоколи випробувань продукції;
  • пояснювальну записку.

Для продукції спеціального призначення додається висновок Міністерства охорони здоров’я України.

  1. За результатами розгляду поданих матеріалів і дегустації зразків продукції приймальна комісія складає акт (протокол) про прийняття одного з рішень:
  • рекомендувати продукцію до поставлення на виробництво та затвердження нормативної документації;
  • рекомендувати дороблення продукції;
  • відхилити поставлення продукції на виробництво з зазначенням причин.

Після дороблення продукції проводиться повторне подання матеріалів до приймальної комісії.

5 ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ

  1. Розроблення нових видів продукції за наявності класифікаційного державного (ДСТУ) або міждержавного (ГОСТ) стандартів на ці групи продукції.
  2. Основними етапами розроблення є:
  • проведення досліджень (виготовлення дослідних зразків) з метою вибору рецептури, встановлення показників якості, параметрів технологічного процесу'відходу виробів і т.' ін.;

'— розрахунок енергетичної цінності, вмісту жирів, білків та вуглеводів у 100 г продукції:

  • розроблення проектів рецептури і технологічної інструкції;
  • виготовлення дослідникзразіПВТпартій) та їхнє випробування;
  • розгляд дослідних зразків (партій) та погодження документації актом (протоколом) приймальної (дегустаційної) комісії.
  1. Розробник проводить аналіз виробів за результатами виготовлення дослідних зразків (дослідних партій) відповідно до показників якості та безпеки, методами, передбаченими класифікаційними державними або міждержавними стандартами на нові види цієї групи виробів та іншими нормативно- правовими актами.

У разі використання нових видів сировини і матеріалів, у т.ч. пакувальних, можливості їхнього застосування погоджують із Міністерством охорони здоров’я України.

Випробування дослідних зразків продукції (дослідних партій) на їхню відповідність вимогам безпеки для життя та здоров’я людей і охорони довкілля є обов’язковими і проводяться незалежними випробувальними лабораторіями (органами, центрами), що атестовані та акредитовані згідно з чинним законодавством.

  1. Розрахунок енергетичної цінності вмісту жирів, білків та вуглеводів у 100 г продукції проводиться за галузевими методиками розрахунку хімічного складу і харчової цінності розроблюваних виробів, затвердженими за встановленим порядком, і довідником «Химический состав пищевых продуктов» [1].
  2. Розроблення проектів рецептури, технологічної інструкції або технологічного реґламенту розробник здійснює за умови відповідності результатів аналізу виробів згідно з 5.1.2 класифікаційному державному або міждержавному стандартам на цю групу продукції.
  3. Позначення рецептури (РЦ) і технологічної інструкції (ТІ) рекомендується складати з:
  • індексу документа (РЦ, ТІ);
  • коду підприємства (організації), яке затверджує документ, присвоєного згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) [2] (вісім знаків);
  • порядкового реєстраційного номера;
  • року затвердження.
  1. Оформлення, затвердження і реєстрація технологічних інструкцій і рецептур здійснюється згідно з чинним законодавством.
  2. Розроблення нових видів продукції, які не передбачені класифікаційними державними (ДСТУ) або міждержавними (ГОСТ) стандартами.
  3. Розроблення нових видів продукції, для яких не передбачені класифікаційні державні або міждержавні стандарти, здійснюється в послідовності, викладеній в 5.1.1, при цьому розробляються проект рецептури, який не містить показників якості, проекти технічних умов та технологічної інструкції.

До комплекту документації на нові види харчової продукції входять:

  1. нормативний документ (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, ТУ);
  2. технологічна інструкція (ТІ), якщо технологія виготовлення відрізняється від чинних типових інструкцій;
  3. рецептура (РЦ). яка може бути самостійним документом або входити до складу технологічної інструкції.
  4. Поставлення на виробництво харчової продукції за документацією іноземних фірм (далі — фірм) включає підготовлення нормативної і технологічної документації фірми для використання на підпри- емстві-виробникові, підготовлення виробництва та його освоєння.
  5. Підготовляти нормативну та технологічну документацію слід в обсязі, що необхідний та достатній для виробництва продукці(з урахуванням гарантійних зобов'язань фірми, встановлених відповідною угодою, а також із додержанням чинного законодавства країни щодо вимог безпеки для життя і здоров’я населення та охорони довкілля, умов реалізації і сложивання харчової продукції.
  6. Під час підготовки нормативної документації в загальному випадку слід:
  7. внести необхідні уточнення до нормативної документації фірми та (або) її переоформити, а також розробити документи, яких бракує;
  8. розробити нормативну документацію на сировину та компоненти виробів, якими замінюють, раніше використовувані, та провести їхні випробування (за необхідності).
  9. Роботи з уточнення нормативної документації фірми можуть включати введення нових документів, переклад текстової частини, приведення цієї документації у відповідність з вимогами чинних у країні стандартів і норм.

При цьому, якщо перехід на вітчизняні нормативи погіршує вимоги, встановлені в нормативній і технологічній документації фірми, то норми і вимоги фірми повинні бути збережені без змін.

  1. Нормативна документація, за якою виготовлятиметься продукція, повинна мати ознаки, що відрізняють її від документації, розробленої в країні; подвійне позначення документа (фірми і підприемства-виробни- ка) або спеціальний штамп (напис): «За ліцензією» або «За контрактом», а також назву фірми і країни.
  2. Можливість заміни сировини та компонентів виробів, що зазначені в документації фірми, як звичайно, повинна перевірятись порівняльними випробуваннями і підтверджуватись фірмою, якщо це передбачено спільною угодою.
  3. Підготовку виробництва здійснюють за порядком, встановленим для харчової продукції, яка розробляється в країні..