Страница 18: ДБН В«2.6-163:2010. Сталеві конструкції норми проектування, виготовлення і монтажу (32644)

1. Горизонтальні в'язі по верхніх і нижніх поясах розрізних ферм прольотних споруд транспортерних галерей слід конструювати роздільно для кожного прольоту.
2. При застосуванні хрестової ґратки в'язей покриттів, за винятком будівель і споруд 1-го класу відповідальності згідно з ДБН В.1.2-14, допускається виконувати розрахунок за умовною схемою за умови, що розкоси ґратки сприймають тільки зусилля розтягу.

При визначенні зусиль, що виникають в елементах в'язей, обтиснення поясів ферм, як правило, враховувати не слід.

1. При влаштуванні мембранного настилу у площині нижніх поясів ферм допускається враховувати сумісну роботу пояса і мембрани.
2. У висячих покриттях із площинними системами (двопоясними, згинально-жорсткими вантами тощо) слід передбачати вертикальні і горизонтальні в'язі між несучими системами.
3. Балки
4. Поясні кутові шви зварних балок, а також шви, за допомогою яких до основного перерізу балки прикріплюються допоміжні елементи (наприклад, ребра жорсткості), як правило, повинні виконуватися неперервними. Поперечні ребра жорсткості повинні мати вирізи у місцях перетину зварних швів.
5. Застосовувати пакети листів для поясів зварних двотаврових балок, як правило, не дозволяється.

Для поясів балок із фрикційними з'єднаннями допускається застосовувати пакети, які складаються не більш як з трьох листів; при цьому площу перерізу поясних кутиків слід приймати такою, що становить не менше ніж 30% від усієї площі перерізу пояса.

1. При застосуванні односторонніх поясних швів у зварних двотаврових балках 1-го класу, які несуть статичне навантаження, повинні бути виконані такі вимоги:

• розрахункове навантаження повинне бути прикладене симетрично відносно поперечного перерізу балки;
• стійкість стиснутого пояса балки повинна бути забезпечена відповідно до вимог 1.5.4.4, а;
• у місцях прикладання до пояса балки зосереджених навантажень, включаючи навантаження від ребристих залізобетонних плит, повинні бути встановлені поперечні ребра жорсткості.

У ригелях рамних конструкцій біля опорних вузлів, а також у місцях, де навантаження викликає згинальний момент відносно поздовжньої осі зварного шва, слід застосовувати двосторонні поясні шви.

У балках з перерізами 2-го і 3-го класів, а також з умовною гнучкістю стінки Xw >6^Ry /сту застосування односторонніх поясних швів не допускається.

1. Ребра жорсткості зварних балок повинні бути віддалені від стиків стінок на відстань, не меншу ніж 10 товщин стінки. У місцях перетину стикових швів стінки балки з поздовжнім ребром жорсткості шви, за допомогою яких поздовжнє ребро жорсткості прикріплюється до стінки, не доводять до стикового шва стінки на (6f - 20) мм, але не менше ніж на 30 мм, де ґ - товщина стінки, мм.

1.13.6.5 У зварних двотаврових балках конструкцій 2-, 3- і 4-ї груп рекомендується застосовувати односторонні ребра жорсткості з розміщенням їх з одного боку стінки балки і приварюванням їх до поясів балки.

У балках з односторонніми поясними швами ребра жорсткості слід розташовувати з того боку стінки, який є протилежним до розташування односторонніх поясних швів.

1. Балки кранових колій
2. Верхні поясні шви у балках кранових колій для мостових опорних кранів режимів роботи 7К (у цехах металургійних виробництв) і 8К згідно з ГОСТ 25546 повинні бути виконані з проваром на всю товщину стінки.
3. Вільні кромки розтягнутих поясів балок кранових колій і балок робочих площадок, які безпосередньо сприймають навантаження від рухомого складу, повинні бути прокатними, струганими або обрізаними машинним кисневим або плазмово-дуговим різанням.
4. Розміри ребер жорсткості балок кранових колій повинні задовольняти вимоги 1.5.5.9,
5. і 1.5.5.13, при цьому ширина виступної частини двостороннього проміжного ребра жорсткості повинна бути не меншою за 90 мм.

Рекомендується не використовувати зварні шви, розташовані поперек верхнього пояса цих балок. При цьому торці ребер жорсткості повинні бути щільно пригнані до верхнього пояса, а у підкранових балках для кранів груп режимів роботи 7К (у цехах металургійних виробництв) і 8К згідно з ГОСТ 25546 необхідно стругати торці ребер жорсткості, що примикають до верхнього пояса.

Можливе використання інших конструктивних рішень, що пройшли практичну апробацію.

1. У підкранових балках для мостових опорних кранів груп режимів роботи IK - 5К згідно з ГОСТ 25546 допускається застосовувати односторонні поперечні ребра жорсткості, виконані зі смугової сталі або одиночних кутиків із приварюванням їх до стінки і до верхнього пояса і розташуванням відповідно до 1.13.6.5.
2. Листові конструкції
3. При проектуванні листових конструкцій необхідно передбачати індустріальні методи їх виготовлення і монтажу шляхом застосування:

• листів і стрічок великих розмірів;
• рулонування, виготовлення заготовок у вигляді шкаралуп тощо;
• раціонального розкрою із забезпеченням найменшої кількості відходів;
• автоматичного зварювання;
• мінімальної кількості зварних швів, що виконуються на монтажі.

1. Передачу зосереджених навантажень слід, як правило, передбачати через елементи жорсткості.
2. У місцях спряження оболонок різної форми необхідно застосовувати, як правило, плавні переходи з метою зменшення місцевих напружень.
3. Контур поперечних елементів жорсткості оболонок рекомендується проектувати замкненим.
4. Необхідно, як правило, застосовувати стикові зварні з'єднання. З'єднання листів завтовшки 5 мм і менше, а також монтажні з’єднання допускається передбачати внапусток.
5. Виконання всіх стикових швів слід здійснювати двостороннім зварюванням або одностороннім зварюванням з підварюванням кореня шва або на підкладках. У проекті слід указувати на необхідність забезпечення щільності з'єднань конструкцій, в яких ця щільність є потрібного.
6. Висячі покриття
7. Для висячих конструкцій слід, як правило, застосовувати канати, пасма і високоміцний дріт. Допускається застосування прокату.
8. Покрівля висячого покриття, як правило, повинна бути розташована безпосередньо на несучих нитках і повторювати утворену ними форму. Допускається покрівлю підняти над нитками, обперши її на спеціальну надбудовану конструкцію чи підвісити покрівлю до ниток знизу. У цих випадках форма покрівлі може відрізнятися від форми провисання ниток.
9. Обриси опорних контурів слід призначати з урахуванням кривих тиску від зусиль у прикріплених до них нитках при розрахункових навантаженнях.
10. Для забезпечення герметичності та інших експлуатаційних якостей прийнятої конструкції покрівлі необхідна стабілізація покриття при дії змінних навантажень, у тому числі вітрового від'ємного тиску (відсосу). При цьому слід перевіряти зміну кривизни покриття у двох напрямках - уздовж і впоперек ниток.

Необхідна стабілізація покриття досягається за допомогою таких конструктивних заходів:

• збільшенням натягу нитки за рахунок збільшення ваги покриття чи попереднього напруження;
• створенням спеціальної стабілізуючої конструкції;
• застосуванням гнучко-жорстких ниток;
• перетворенням системи ниток і покрівельних плит у єдину конструкцію.

1. Переріз нитки повинен бути розрахований на дію найбільшого зусилля, що виникає при розрахунковому навантаженні, з урахуванням зміни заданої геометрії покриття. У сітчастих системах, окрім цього, переріз нитки повинен бути перевірений на зусилля від дії змінного навантаження, прикладеного тільки уздовж нитки, яка розглядається.
2. Вертикальні і горизонтальні переміщення ниток і розрахункові зусилля в них слід визначати з урахуванням нелінійної роботи конструкцій покриття.
3. При розрахунку ниток, виконаних з канатів і їх закріплень, слід приймати коефіцієнт умов роботи ус = 0,8; для стабілізуючих канатів, що не служать затяжками для опорного контуру, коефіцієнт умов роботи ус = 1,0.
4. Опорні вузли ниток із прокатних профілів слід виконувати, як правило, шарнірними.
5. Мембранні покриття
6. Мембранні покриття, як правило, повинні бути стабілізовані від надмірних деформацій одним із таких заходів:

• збільшенням власної ваги покриття;
• введенням у конструкцію згинально-жорстких елементів (лінійних стабілізуючих елементів);
• попереднім напруженням системи покриття;
• раціональною формою поверхні.

1. Мінімальна товщина листового прокату для прольотної частини мембрани повинна бути не меншою ніж 2 мм. Мембранні полотнища повинні мати максимальні розміри в плані з урахуванням їх умов виготовлення, транспортування і монтажу, і поставлятися на монтажну площадку в рулонах. Максимальна ширина полотнища, як правило, не повинна перевищувати 12 м, а довжина рулону має дорівнювати прольоту або радіусу покриття.

Мембранні полотнища рекомендується з'єднувати між собою і з опорним контуром зварюванням внапуск (безперервним кутовим швом, точковим проплавленням) або на високоміцних болтах.

1. Лінійні стабілізуючі елементи складають основу, на яку укладаються полотнища мембрани в період монтажу, і можуть служити системою стабілізації під час експлуатаційного періоду покриття.

Лінійні стабілізуючі елементи складаються з напрямних і поперечних в'язей.

Напрямні стабілізуючі елементи розташовуються уздовж мембранних полотнищ із кроком, що дорівнює їх ширині. При ширині полотнищ понад 6 м напрямні рекомендується встановлювати з кроком, що дорівнює половині ширини полотнища мембрани. Крок напрямних повинен бути узгоджений із кроком колон і розмірами елементів опорного контуру.

Поперечні стабілізуючі елементи рекомендується виконувати з гнутих або прокатних профілів і встановлювати з кроком 3...6 м. Кріплення поперечних стабілізуючих елементів до напрямних повинно забезпечувати роботу напрямних стабілізуючих елементів за нерозрізною схемою.

Виконувати стабілізуючі елементи необхідно зі сталевої смуги завширшки 300...500 мм довжиною, що дорівнює прольоту мембрани.

1. Для покриттів великих прольотів опорний контур рекомендується виконувати сталебетонним із монолітного бетону, укладеного у металеву опалубку. Для жорстких контурів рекомендується застосовувати залізобетон.

Для мембранних покриттів малих і середніх прольотів зовнішні і внутрішні опорні контури рекомендується виконувати гнучкими, металевими з прокатних або зварних профілів двотаврового або коробчастого перерізу. Монтажний стик елементів опорного контуру рекомендується виконувати фланцевим на високоміцних болтах або зварним.

1. При проектуванні прямокутних або квадратних у плані мембран покриттів у кутах опорного контуру слід застосовувати, як правило, плавне спряження елементів контуру.

Спряження елементів контуру в кутах покриттів на квадратному або прямокутному плані з плоским опорним контуром рекомендується виконувати із застосуванням вутів (розпірок). Опорний контур плоских покриттів на прямокутному плані рекомендується виконувати з кутовими поширеннями.

Опорний контур покриттів на овальному або еліптичному плані рекомендується виконувати просторовим (вигнутим у вертикальній площині), що дозволяє наблизити характер його роботи до безмоментного.

Примикання мембрани до опорного контуру рекомендується виконувати через опорний столик, нахил якого дорівнює нахилу дотичної до поверхні мембранної оболонки в місці примикання.

1. Для мембранних конструкцій слід, як правило, використовувати сталі з підвищеною корозійною стійкістю.

При розробці вузлів і з'єднань мембранних покриттів необхідно враховувати конструктивні вимоги, призначені для запобігання загальній корозії тонкостінних елементів і щілинній корозії за наявності з'єднань, що виконуються внапуск.

Мембрани, виконані з нержавіючої сталі, протикорозійного захисту не потребують.

1. Опорні частини
2. Нерухомі шарнірні опори з центруючими прокладками, тангенціальні, а при дуже великих реакціях - балансирні слід застосовувати за необхідності суворо рівномірного розподілення тиску під опорою.
3. Площинні або коткові рухомі опори необхідно застосовувати у тих випадках, коли нижче розташована (підопорна) конструкція повинна бути розвантажена від горизонтальних зусиль, які виникають при нерухомому обпиранні балки або ферми.
4. Коефіцієнт тертя приймається таким, що дорівнює: в площинних рухомих опорах - 0,3, в коткових опорах - 0,03.
5. Фланцеві з'єднання
6. При проектуванні фланцевих з'єднань необхідно:

• обирати сталь для фланців з урахуванням гарантії властивостей у напрямку товщини прокату;
• використовувати високоміцні болти, що забезпечують зниження трудомісткості монтажних робіт, а також можливість сприйняття поперечних зусиль за рахунок сил тертя між фланцями.

1. При розрахунку фланцевих з'єднань у залежності від конструктивного рішення, характеру діючих у з'єднанні зусиль і вимог експлуатації слід перевіряти:

• несучу здатність болтового з'єднання;
• несучу здатність фрикційного з'єднання;
• міцність фланців при згині;
• міцність фланців при розтягу в напрямку товщини прокату;
• міцність зварних швів, що з'єднують фланець з основним елементом.

1. З'єднання з фрезерованими торцями
2. У з'єднаннях елементів із фрезерованими торцями (наприклад, у стиках і базах колон тощо) розрахункове зусилля стиску слід вважати таким, що цілком передається через торці елементів.
3. У позацентрово-стиснутих елементах зварні шви і болти, включаючи високоміцні, при дії в зазначених з'єднаннях поздовжньої сили і згинального моменту слід розраховувати на максимальне зусилля розтягу від дії моменту і поздовжньої сили при найбільш несприятливому їхньому сполученні, а також на зусилля зсуву від дії поперечної сили.
4. Монтажні кріплення
5. Монтажні кріплення конструкцій будівель і споруд із балками кранових колій, які розраховуються на витривалість, а також конструкцій під залізничні состави слід приймати зварними або фрикційними.