2.24. Виробничі приміщення повинні мати пристрої для провітрювання (кватирки, що відкриваються, у віконних рамах або ліхтарях). Площа і кількість кватирок, що відкриваються, визначаються проектом.
2.25. Освітленість робочих місць, проходів між обладнанням, містків, сходів, переходів, щитів управління і контрольно-вимірювальних приладів, улаштування робочого, у тому числі місцевого аварійного, евакуаційного освітлення, а також території проммайданчиків повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006. Прилади для освітлення та світильники, що встановлюються в робочих приміщеннях, повинні відповідати категорії пожежо-, вибухонебезпеки приміщення, підтримуватися у технічно справному стані і мати дистанційне керування.
2.26. У приміщеннях повинні бути вжиті заходи щодо максимального використання природного освітлення. Вікна в них повинні бути повністю засклені і утримуватися у чистоті.
2.27. Заходи з поліпшення умов праці і зниження впливу шкідливих виробничих чинників повинні бути включені у відповідні розділи комплексних заходів, спрямованих на доведення умов і безпеки праці до нормативних або підвищення існуючого рівня охорони праці.
2.28. Санітарно-побутові приміщення необхідно щодня прибирати і провітрювати. Роздягальні, душові та інші санітарно-побутові приміщення необхідно періодично дезінфікувати. Умивальники повинні бути забезпечені милом.
3. Промислово-санітарна лабораторія
3.1. У структурі газотранспортних підприємств може створюватись промислово-санітарна лабораторія.
3.2. Методи обстеження умов праці, що використовуються лабораторією, повинні відповідати чинним нормативним документам.
3.3. Лабораторія визначає санітарно-гігієнічні умови праці і охорони довкілля, видає практичні рекомендації з нормалізації і виключення впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників, населення і довкілля.
3.4. Лабораторія виконує плановий і аварійний контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони приміщень, проммайданчиків, території об’єктів, у санітарно-захисній зоні, а також за рівнем шуму, вібрації, освітлення, загазованості, стічними водами і очисними спорудами, за чистотою ґрунту, водоймищ, атмосферного повітря.
3.5. Лабораторія проводить санітарно-технічну паспортизацію умов праці.
4. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря
4.1. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря повинні забезпечувати у виробничих приміщеннях умови, які відповідають вимогам ДБН В.2.5-20-2001, СНиП 2.04.05-91, СН 433-79, ДСН 3.3.6.042-99 та інших нормативних документів.
4.2. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря приміщень будуються і реконструюються згідно з проектом.
4.3. Котельні установки, теплоутилізатори, теплові мережі повинні експлуатуватись згідно з вимогами «Правил техники безопасности при эксплуатации теплоиспользующих установок и тепловых сетей», затверджених Держенергонаглядом СРСР 15.06.72 (НПАОП 40.1-1.04-72), та інших нормативно-правових актів.
4.4. Приміщення із технологічними тепловиділеннями повинні бути обладнані черговими опалювальними пристроями для підтримання у приміщеннях температури не нижче ніж 5 °С під час зупинки на ремонт апаратури та обладнання.
4.5. У приміщеннях категорії А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою опалювальні прилади систем водяного та парового опалення для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.
4.6. Системи вентиляції та кондиціювання повітря повинні обслуговуватись працівниками, які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05, НАПБ Б.02.005-2003 та нормативних документів.
4.7. Відповідальним за безпечну експлуатацію систем вентиляції та кондиціювання повинен бути працівник із числа посадових осіб, призначений наказом уповноваженої особи газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).
4.8. Не дозволяється вхід у вентиляційні камери особам, які не мають права обслуговування установок вентиляції та кондиціювання повітря, а також використання вказаних приміщень не за їх призначенням.
4.9. На обладнання з вентиляції та кондиціювання повітря повинні бути паспорт і журнал з їх експлуатації та ремонту.
4.10. Вентиляційні системи вибухонебезпечних приміщень, крім аварійних систем, повинні працювати безперервно, незалежно від перебування там працівників.
4.11. Не дозволяється об’єднання декількох вибухонебезпечних приміщень загальними повітроводами.
4.12. Для приміщення, де проводяться роботи із шкідливими речовинами першого і другого класів небезпеки (наприклад із ртуттю), вентиляційна система повинна бути окрема і не пов’язана з вентиляцією інших приміщень.
4.13. Аварійна витяжна вентиляція повинна автоматично включатись за умови вмісту вибухонебезпечних речовин у повітрі приміщення, який перевищує 10 % від НКГВ газоповітряної суміші, а також у разі утворення в повітрі робочої зони приміщення концентрації токсичних речовин, що перевищують ГДК. Ззовні приміщення, біля основного входу в нього, повинен бути пристрій для пуску аварійної витяжної вентиляції вручну.
4.14. Для зменшення шуму і вібрації вентиляційне обладнання повинно бути встановлено на шумо- та вібропоглинальну основу.
4.15. Взаємне розташування викидних та повітрозабірних шахт та об’єднання систем вентиляції для різних приміщень повинно виконуватись згідно з чинними нормами з урахуванням існуючих умов.
5. Водопостачання, виробнича та господарська каналізація
5.1. Питне і господарче водопостачання і каналізація об’єктів МГ повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85* «Внутренний водопровод и канализация зданий», СНиП 2.04.02-84* «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения», СН 433-79 та інших нормативних документів.
5.2. Норми витрат води на питні та господарчі потреби повинні відповідати санітарним нормам.
5.3. Не допускається об’єднання мереж господарчо-питного водопостачання з водопроводом, який подає воду не питної якості.
5.4. Адміністрація об’єкта зобов’язана забезпечити працівників питною водою згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.96 № 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за № 136/1940 (ДСанПіН 383). Для тимчасового зберігання питної води повинні застосовуватись бачки з матеріалів, які відповідають санітарним вимогам (емальовані, алюмінієві, які легко очищуються і дезінфікуються), оснащені кранами типу фонтанчик з огородженням, яке перешкоджає дотику до крана ротом. Кришка бачка повинна зачинятись на замок та закриватись чохлом.
5.5. Працівники, які обслуговують питне водопостачання, повинні щорічно проходити медичний огляд.
5.6. Для відведення виробничих, дощових і побутових вод з території об’єктів МГ проектами повинні бути передбачені побудовані і задіяні системи каналізації згідно з чинними нормами.
5.7. На мережах виробничо-дощової каналізації повинні бути передбачені колодязі і гідравлічні затвори згідно з вимогами нормативних документів. Колодязі виробничої каналізації повинні бути постійно зачинені і промарковані.
5.8. Не дозволяється експлуатація каналізації з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами і колодязями, а також без гідрозатворів.
5.9. Не дозволяється скидання у каналізацію токсичних речовин в концентрації і кількості, які перевищують відповідні санітарні норми. Для зливання токсичних речовин повинні бути встановлені спеціальні ємності і розроблена інструкція з їх нейтралізації і утилізації.
6. Заходи безпеки під час робіт із метанолом
6.1. Метанол є речовиною третього класу небезпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88.
6.2. На об’єктах МГ метанол дозволяється використовувати:
а) для попередження або ліквідації кристалогідратних пробок;
б) для оброблення привибійних зон газових і газоконденсатних свердловин;
в) у складі інгібітора корозії.
6.3. Під час робіт з метанолом необхідно керуватися вимогами цих Правил та санітарних правил СП 4132-86 «Общие санитарные правила при работе с метанолом», затверджених наказом заступника головного державного санітарного лікаря СРСР від 18.07.86 № 4132-86.
6.4. Відповідальними за безпечне використання метанолу є керівники газотранспортних підприємств і їх структурних підрозділів.
6.5. У газотранспортних підприємствах і структурних підрозділах повинні бути призначені посадові особи, відповідальні за безпечне виконання робіт з метанолом, проведення інструктажу з питань охорони праці працівникам, що працюють з метанолом, відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.
6.6. Роботи з метанолом повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, призначеної наказом керівника газотранспортного підприємства (структурного підрозділу).
6.7. Зливо-наливні операції з метанолом повинні виконуватись за закритою схемою.
6.8. З метою запобігання випадковому вживанню метанол повинен бути змішаний із одорантом у відношенні 1:1000 і гасом у відношенні 1:100 на 1000 л метанолу або одорантом у відношенні 1:1000 і барвником темного кольору, який добре розчиняється у метанолі, з розрахунку 2-3 л на 1000 л метанолу. Не дозволяється відпуск зі складу метанолу без змішання його із вказаними речовинами.
6.9. Працівники, які працюють з метанолом, повинні проходити щоквартальний повторний інструктаж з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, стандартів газотранспортного підприємства та повинні бути ознайомлені під розписку з небезпечними властивостями метанолу.
6.10. Працівники, які працюють із метанолом, повинні забезпечуватися протигазом із фільтруючою коробкою марки А, прогумованим фартухом, гумовими чоботами, рукавицями і окулярами.
6.11. Не дозволяється отримувати, відпускати, транспортувати, використовувати і зберігати метанол разом із етиловим (винним) спиртом.
6.12. Не дозволяється використовувати трубопроводи, ємності, насоси, шланги та інші засоби, що застосовувались під час перекачування, зберігання або транспортування метанолу, для інших рідин.
6.13. Ємності для перевезення, зливання і зберігання метанолу та метанольні установки повинні бути зачинені на замок, опломбовані та мати знаки безпеки з зображенням черепа, схрещених кісток та написом: «Метанол-отрута», «Небезпечно для життя».
6.14. Під зберігання метанолу повинна бути забезпечена його цілодобова охорона.
6.15. Метанол зливають із цистерн у ємності за допомогою насоса або самопливом через герметичні шланги і трубопроводи. Трубопровід для зливання метанолу монтують із нахилом, що забезпечує повне його спорожнення.
Не дозволяється зливати метанол із цистерни відкритим способом або сифоном.
6.16. Після повного зливання метанолу із цистерни вона повинна бути промита водою об’ємом не менше ніж 2 м3 до повного видалення запаху метанолу. Вода після промивання повинна бути видалена з цистерни повністю, а цистерна опломбована і передана представнику залізниці. Також повинні бути промиті насоси і зливні шланги.
6.17. Перед закачуванням метанолу у метанольну установку необхідно перевірити справність усіх її вузлів, фланцевих з’єднань, вентилів, запобіжних клапанів, манометрів тощо.
6.18. Пошкодження і несправності у метанольній установці повинні бути негайно ліквідовані (до закачування метанолу).
6.19. Ємність метанольної установки необхідно заливати повільно, не допускаючи її переповнення.
Метанол, залитий у ємність метанольної установки, повинен бути повністю злитий у газопровід.
Не дозволяється залишати метанол у ємності метанольної установки, крім метанольниць безперервної дії.
6.20. Після випорожнення і перекриття перекривної арматури метанольна установка (у неробочому стані) повинна бути під атмосферним тиском.
6.21. Обслуговування та охорона метанольних установок безперервної дії повинні виконуватись за спеціальними інструкціями.
6.22. У разі зливання метанолу двигун автомобіля повинен працювати на малих обертах. Не дозволяється застосовувати автомобілі із несправними іскрогасниками і системами електроживлення.
6.23. Після зливання метанолу із пересувної ємності вона повинна бути опломбована.
6.24. Не дозволяється продування метанолу із пересувної ємності в атмосферу.
6.25. Пересувна ємність, шланги, насоси, які повністю звільнені від метанолу, промиваються водою у кількості, що дорівнює подвійному об’єму їх порожнин.
6.26. На робочому майданчику метанольниці і на складі метанолу необхідно виконувати контроль повітря згідно з графіком. ГДК метанолу у повітрі робочої зони — 5 мг/м3.
6.27. Заливання метанолу у ємність і наступне зливання його у газопровід, стаціонарну або пересувну ємність виконується за розпорядженням головного інженера (заступника начальника) або диспетчера підрозділу і під контролем спеціально призначеного працівника із числа посадових осіб виробничого підрозділу.
Розпорядження про заливання метанолу може бути передано по телефону, але при цьому воно повинно бути зареєстровано у спеціальному журналі у диспетчера. У розпорядженні повинно бути вказано: кількість метанолу, яку потрібно залити; місце і спосіб його заливання; керівника робіт по заливанню.
6.28. Не дозволяється вхід на склад метанолу і виконання там робіт у разі відсутності охоронця або завідуючого складом (матеріально-відповідальної особи).
6.29. Склад метанолу з централізованим або періодичним обслуговуванням повинен бути огородженим, мати знаки безпеки по периметру та постійну охорону або охоронну сигналізацію.
6.30. У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній ємності відігрівання їх допускається виключно парою або гарячою водою.
6.31. Метанол на об’єктах ЛЧМГ, свердловинах, шлейфах, технологічних трубопроводах ПСГ необхідно заливати через стаціонарні або пересувні метанольні установки або за допомогою спеціальних насосних агрегатів.
