2.12. За герметичністю вибухозахищених оболонок і ущільнень ввідних пристроїв, апаратури, приладів повинен бути організований періодичний нагляд згідно з вимогами ПУЕ, ПТЕ ЕС та нормативних документів газотранспортного підприємства. Не дозволяється експлуатація вибухозахищених апаратів, приладів та апаратури із ослабленими елементами ущільнень.

Не допускається установлення додаткових прокладок в ущільненнях, якщо це не передбачено їх конструкцією або інструкцією з експлуатації.

Не допускається змінювати параметри вибухозахисту, кріпильний і прокладковий матеріал іншим матеріалом, який не відповідає кресленням та інструкціям заводу-виготовлювача.

2.13. На об’єктах, що будуються або реконструюються, не допускається сумісна установка в щитах місцевої автоматики приладів, до яких підводиться горюче або вибухонебезпечне середовище, параметри якого вимірюються (навіть через розділювальну рідину), та електричних засобів КВПіА (з їх живленням) у невибухозахищеному виконанні.

2.14. Не допускається введення імпульсних трубок із горючими газами і рідинами у приміщення операторних КВПіА, які експлуатуються як вибухобезпечні. При цьому імпульс, параметри якого вимірюються, повинен подаватись по імпульсній трубці, що заповнена негорючими та незамерзаючими рідинами, через розділювальні посудини. Для контролю за рівнем рідини у розділювальних посудинах, герметичністю автоматичних відсічних пристроїв та продування імпульсних трубок повинен бути організований технічний огляд, що проводиться один раз на 3 місяця. Не допускається експлуатація розділювальних посудин із рівнем рідини в них, зниженим порівняно із нормальним. Після демонтажу вимірювального приладу на вільному кінці імпульсної трубки повинна бути встановлена заглушка (пробка), розрахована на максимальний робочий тиск.

2.15. Експлуатація посудин, що працюють під тиском і входять до системи пневмогідроавтоматики, здійснюється згідно з вимогами нормативно-правових актів.

При цьому повинна бути передбачена сигналізація допустимих границь (верхньої і нижньої) тиску повітря (газу).

2.16. Застосування КВПіА із ртутним заповненням повинно бути максимально обмежено.

2.17. Продування імпульсних трубок на діючих установках (агрегатах, об’єктах тощо) необхідно виконувати тільки за розпорядженням особи, відповідальної за безпечну експлуатацію установки (агрегату, об’єкта тощо), із попереднім виконанням відповідних заходів безпеки. Горючі рідини необхідно зливати у спеціальні ємності для продування.

2.18. КВПіА, які розміщені на щитах керування, повинні мати маркування, яке вказує на їх призначення. Манометри та інші аналогічні прилади повинні бути встановлені так, щоб їх показання було добре видно з робочих місць, а також мати червону відмітку, яка відповідає робочому тиску у посудині.

2.19. Кузов і обладнання пересувної лабораторії КВПіА, а також обладнання, яке випробовується, повинні бути заземлені дротом із мідного гнучкого провідника із перерізом не менше ніж 10 мм2.

Не допускається використання для заземлення лабораторії жили заземлення силового кабелю живлення.

3. Технологічний зв’язок

3.1. Експлуатацію, налагодження, монтаж, технічне діагностування і ремонт лінійних, станційних, радіорелейних споруд зв’язку та засобів радіозв’язку вздовж МГ, відгалужень, місцевих телефонних мереж необхідно здійснювати згідно з вимогами «Правил техники безопасности при эксплуатации радиорелейных линий передач», затверджених Міністерством зв’язку СРСР 30.06.87 (НПАОП 64.2-1.02-87), та інших нормативно-правових актів.

3.2. Роботи з обслуговування електроустановок, що живлять обладнання зв’язку, повинні виконуватись згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

3.3. Технічний персонал, який обслуговує лінії зв’язку МГ, повинен пройти відповідну підготовку і мати необхідну кваліфікаційну групу з електробезпеки.

3.4. Роботи з будівництва, реконструкції і ремонту ліній зв’язку МГ повинні виконуватись з дотриманням вимог Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747, та нормативних документів.

3.5. У разі виявлення на проводах ліній зв’язку сторонньої напруги необхідно повідомити про це керівництво цеху (служби) зв’язку, терміново заборонити всі роботи, пов’язані з обслуговуванням споруд зв’язку, вжити заходів щодо вимкнення джерела сторонньої напруги згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98, на час ліквідування пошкодження на лінії зв’язку вивісити плакат «Стій! Напруга».

3.6. Для запобігання попаданню працівників і обладнання зв’язку під високу напругу, що виникає від грозових розрядів або від індуктивного впливу ЛЕП, повітряні лінії зв’язку повинні бути обладнані захисними пристроями згідно з вимогами відповідних норм і правил. Вказані захисні пристрої підлягають перевірці з періодичністю, встановленою інструкцією з експлуатації цих пристроїв.

3.7. Не допускається під час грози або у разі її наближення проведення будь-яких робіт на повітряних лініях зв’язку і проводового мовлення, а також електричні вимірювання на кабельних лініях зв’язку.

3.8. Не допускається (за винятком ліквідації аварійних ситуацій) виконання робіт на повітряних лініях зв’язку при швидкості вітру більше ніж 15 м/с, під час снігових буранів, а також при температурі повітря нижче граничних норм. У разі низьких температур роботи повинні виконуватись не менше ніж двома працівниками з перервами на їх обігрівання.

3.9. У вибухонебезпечних приміщеннях установка обладнання зв’язку допускається тільки у вибухозахищеному виконанні.

3.10. Засоби диспетчерського зв’язку повинні бути постійно діючими, а у випадку пошкодження — негайно ремонтуватися. Працездатність засобів зв’язку повинна перевірятися з періодичністю, встановленою інструкцією з експлуатації цих засобів.

XII. Виробнича санітарія

1. Загальні вимоги до об’єктів транспортування газу

1.1. На об’єктах МГ з можливим негативним впливом на довкілля повинні передбачатися регламентація ГДВ та ГДС відповідно до вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Основ законодавства України про охорону здоров’я, Водного кодексу, Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 № 465, ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями».

1.2. Для об’єктів МГ встановлюються санітарно-захисні зони відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 № 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за № 379/1404 (ДСП 173-96).

1.3. В санітарно-захисній зоні між житловими районами і виробничими об’єктами допускається розміщувати об’єкти з меншим класом шкідливості за умови, що між об’єктами, які розміщуються, і житловими районами буде збережена необхідна санітарно-захисна зона.

Територія санітарно-захисної зони повинна бути упорядкована і озеленена.

1.4. Рівні забруднення приземного шару атмосфери на кордоні санітарно-захисних зон не повинні перевищувати ГДК населених місць за кожною шкідливою речовиною, яка застосовується в технологічному процесі на даному об’єкті.

1.5. Рівні виробничого шуму в населених пунктах на кордоні санітарно-захисних зон не повинні перевищувати значень, встановлених Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37 (далі — ДСН 3.3.6.037-99), ГОСТ 12.1.003-83 та нормативними документами.

2. Утримання виробничих і санітарно-побутових приміщень

2.1. Виробничі приміщення об’єктів МГ повинні відповідати вимогам, що передбачені проектом споруди, а також вимогам будівельних норм СН 433-79 «Инструкция по строительному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтяной и газовой промышленности» (далі — СН 433-79), ДБН В.2.5-28-2006, будівельних норм і правил СНиП II-12-77 «Защита от шума» (далі — СНиП ІІ-12-77), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39 (далі — ДСН 3.3.6.039-99), Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42 (далі — ДСН 3.3.6.042-99), ДСН 3.3.6.037-99 та нормативних документів.

2.2. Санітарно-побутові приміщення та їх обладнання повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 і відповідних санітарних норм. Керівництво газотранспортного підприємства (структурного підрозділу) зобов’язано забезпечити відповідність кількості санітарно-побутових приміщень і їх оснащеності умовам роботи та кількості працівників.

2.3. Режим праці і відпочинку працівників за наявності шкідливих виробничих чинників повинен відповідати вимогам колективного договору та нормативних документів.

2.4. Не дозволяється розвішувати для сушіння одяг та класти горючі матеріали на гарячі поверхні трубопроводів або технологічного обладнання. Для сушіння одягу і взуття повинні бути обладнані відповідні місця.

2.5. Працівник до початку роботи зобов’язаний перевірити стан свого робочого місця, справність обладнання, інструменту, матеріалів, ЗІЗ і ЗКЗ. У разі виявлення несправностей вжити заходів до їх усунення.

2.6. Проходи, виходи, сходові клітки, тамбури, коридори, запасні виходи, засоби пожежогасіння і аварійні склади не повинні захаращуватися. Не допускається влаштування комор, майстерень під маршами сходових кліток. Резервне обладнання, матеріали та інші цінності повинні складуватись у спеціально відведених приміщеннях або місцях.

2.7. Двері у приміщеннях повинні відкриватися в напрямку найближчих виходів назовні.

2.8. Входи до приміщень повинні мати двері, які щільно зачиняються та замикаються, засоби для економії тепла і попередження протягів і різких коливань температури у приміщенні.

2.9. Виробничі і побутові приміщення, території основних і допоміжних цехів і служб повинні постійно утримуватися в чистоті. Розлиті горючі продукти слід своєчасно прибирати, а забруднену ними територію — зачищати, видаляючи забруднений ґрунт. Не дозволяється очищення підлог та конструкцій за допомогою ЛЗР.

2.10. Вікна повинні мати пристрої для легкого і швидкого відкриття і закриття. Вікна, що розташовані під дахом виробничих приміщень, повинні бути обладнані дистанційним управлінням або майданчиками зі сходами для обслуговування віконних фрамуг.

2.11. Рівні звуку (шуму) і еквівалентні рівні звуку у виробничих приміщеннях і на території об’єктів не повинні перевищувати рівні шуму, встановлені ДСН 3.3.6.037-99 та ГОСТ 12.1.003-83.

2.12. Технологічне обладнання об’єктів МГ за своїми характеристиками повинно відповідати вимогам чинних санітарних норм.

2.13. Розташування обладнання та комунікацій у виробничих приміщеннях повинно забезпечувати безпеку їх обслуговування, ремонту і огляду.

2.14. Зони із рівнем звуку вище 85 дБА повинні бути позначені знаками безпеки. Працюючих в цих зонах адміністрація газотранспортного підприємства зобов’язана забезпечувати ЗІЗ. Не дозволяється перебування в зоні з рівнями звукового тиску, що перевищують 135 дБ в будь-якій з октавних смуг частот, що нормуються.

2.15. До приймання в експлуатацію об’єктів МГ у процесі їх пусконалагоджування повинні бути перевірені шумові характеристики встановленого обладнання і рівні звуку у приміщеннях об’єктів, на території проммайданчиків і на кордоні сельбищної (житлової) зони.

2.16. Методи вимірювання шуму на робочих місцях і шумових характеристик обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.028-80 «ССБТ. Шум. Определение шумовых характеристик источников шума. Ориентировочный метод» та ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах».

2.17. Якщо рівні звукового тиску на робочих місцях, у зонах обслуговування технологічного обладнання і на кордоні житлової зони перевищують значення, встановлені ДСН 3.3.6.037-99 та ГОСТ 12.1.003-83, необхідно провести експертне обстеження обладнання згідно з вимогами Порядку проведення огляду і вжити заходів для зниження шуму в умовах експлуатації, які передбачені СНиП II-12-77.

2.18. Рівень звуку у виробничих приміщеннях необхідно контролювати в плановому порядку, а також після капітального ремонту і реконструкції технологічного обладнання, зокрема систем вентиляції.

2.19. Рівні загальної технологічної вібрації, транспортної вібрації, локальної вібрації, що передається на руки працюючих у разі використання віброінструменту, не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів, встановлених ДСН 3.3.6.039-99 та ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».

2.20. Вібробезпечні умови праці повинні бути забезпечені:

а) застосуванням вібробезпечного обладнання та інструменту;

б) застосуванням засобів віброзахисту, що знижують вплив на працівників вібрації, на шляхах її поширення;

в) організаційно-технічними заходами (підтримка в умовах експлуатації технічного стану машин і механізмів на рівні, передбаченому технічною документацією на них; введення режимів праці, що регулюють тривалість впливу вібрації на працівників; вивільнення працівників з робочих місць із перевищенням допустимих рівнів вібрації тощо).

2.21. Рівні звукового тиску і вібрації підлягають перевірці із занесенням отриманих даних до паспорта санітарно-технічного стану умов праці.

2.22. У виробничих приміщеннях вміст шкідливих газів і пари у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК робочої зони.

2.23. Надходженню шкідливих речовин у приміщення і їх поширенню в робочій зоні необхідно запобігати шляхом раціонального розміщення об’єктів і організації виробничого процесу (герметизація, теплоізоляція, виведення ліній, що продуваються, за межі приміщення, виключення можливості розливу продуктів, якісна робота вентиляції і каналізації, контроль повітряного середовища тощо).