НАСТАНОВА

Метрологія

СТАНДАРТНІ ЗРАЗКИ
Зміст сертифікатів і етикеток
(ISO Guide 31:2000, IDT)

Д

БЗ № 2-2009/77

СТУ-Н ISO Guide 31:2008

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
201

5ПЕРЕДМОВА

1 ВНЕСЕНО: Національний науковий центр «Інститут метрології» (ННЦ «Інститут метрології») Держспоживстандарту України, Український державний центр стандартизації та сертифікації «Украгростандартсертифікація» Мінагрополітики України, Донецький державний науково- дослідний та проектний інститут кольорових металів (ДонНДПІКМ)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: Н. Гниленко; С. Жалінська; А. Івков;

В. Кожанов, канд. техн, наук; А. Ніколенко; Г. Примакова; Д. Скрябін; Л. Скрябіна, канд. техн, наук (науковий керівник); М. Тюхтіна; Т. Чумакова

2 НАДАНО ЧИННОСТИ: наказ Держспоживстандарту України від 22 грудня 2008 р. № 486 з 2010-01-01

З Національний стандарт відповідає ISO Guide 31:2000 Reference materials — Contents of certificates and labels (Стандартні зразки. Зміст сертифікатів і етикеток)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати та розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України, 201

5НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Ця настанова є переклад ISO Guide 31:2000 Reference materials — Contents of certificates and labels (Стандартні зразки. Зміст сертифікатів і етикеток).

Настанову ISO Guide 31 підготовлено Комітетом ISO зі стандартних зразків (REMCO) і схва­лено органами членів ISO.

Технічний комітет, відповідальний за цю настанову — ТК 63 «Загальні норми і правила державної системи забезпечення єдності вимірювань».

Під час перекладу структуру настанови не змінювали.

Настанова містить вимоги, що відповідають чинному законодавству.

До настанови внесено такі редакційні зміни:

  • структурні елементи настанови: «Титульний аркуш», «Передмову», «Зміст», «Національний вступ», першу сторінку, «Терміни та визначення понять» і «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;

  • у «Вступі до ISO Guide 31:2000» і в розділі «Нормативні посилання» наведено «Національне пояснення», їх виділено в тексті рамкою;

  • з «Передмови до ISO Guide 31:2000» у цей «Національний вступ» узято те, що безпосеред­ньо стосується цієї настанови;

  • змінено назву настанови згідно з вимогами національної стандартизації України;

  • у тексті цієї настанови містяться загальноприйняті скорочення «ISO» (Міжнародна організація зі стандартизації), «ІЕС» (Міжнародна електротехнічна комісія), «ВІРМ» (Міжнародне бюро ваг та мір), «IFCC» (Міжнародна організація клінічної хімії), «IUPAC» (Міжнародний союз чистої та прикладної хімії), «IUPAP» (Міжнародний союз теоретичної та прикладної фізики), «OIML» (Міжнародна організація законодавчої метрології), «VIM» (Міжнародний словник основних і загаль­них термінів в метрології), які наведено без розшифрування.

Копії документів, на які є посилання в цій настанові, можна отримати в Головному фонді нор­мативних документів.

ВСТУП до ISO Guide 31:2000

Сертифікат, який супроводжує державний стандартний зразок («Certified Reference Mate­rial»), має містити всю інформацію, необхідну для його застосування. Незважаючи на розмір витрат на створення стандартного зразка, без сертифіката він нічого не вартий. З огляду на це виробники державних стандартних зразків повинні дуже ретельно ставитися до підготування сертифікатів. Комітет ISO зі стандартних зразків (ISO/REMCO) опублікував перше видання цієї На­станови 1981 року. Протягом останніх шістнадцяти років було наявним значне зростання кількості й різноманітності стандартних зразків та їх застосування. Підвищені потреби в надійності результатів, отриманих аналітичними і метрологічними методами (що виникли через зростання стурбованості щодо забруднення довкілля), зумовили необхідність розширення номенклатури дер­жавних стандартних зразків підвищеної якості з метою їх застосування для забезпечення методів вимірювання та для калібрування.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

У міжнародній практиці встановлена настановою ISO Guide 35 процедура атестації стандарт­них зразків має назву «certification» (сертифікація), створений за цією процедурою стандартний зразок має назву «Certified Reference Material» (CRM — дослівно «сертифікований еталон­ний матеріал»), а документ, виданий за результатами сертифікації, має назву «certificate» (сертифікат).

Термін CRM відповідає прийнятому в Україні терміну «державний стандартний зразок». Цей зразок має категорію національного. Затвердження типів цих зразків (сертифікацію) провадить Національний орган з метрології України.

Визначення терміна «державний стандартний зразок» в ISO Guide ЗО (див. розділ 2) вимагає, щоб усі атестовані значення характеристик супроводжувалися невизначеністю (uncertainty) на за­явленому рівні довіри і було продемонстровано простежуваність (traceability) до «точної реалізації одиниці, в якій виражено значення характеристики». Тому в сертифікаті треба відобразити ці додаткові вимоги.Настанова з вираження невизначеності у вимірюваннях, видана ISO (див. Бібліографію), під­сумовує сучасне міжнародне тлумачення предмета невизначеності у вимірюванні і вимагає деякої модифікації цитованого вище визначення державного стандартного зразка. Сьогодні невизначеність виражають як комбіновану (тип А + тип В) стандартну невизначеність або як розширену невизначеність (з коефіцієнтом охвату [coverage factor], який застосовують до комбінованої стандартної невизначеності). Концепція ймовірності або рівня значущості тепер більше не є стрижневою.

У першому виданні цієї Настанови обговорювалася різниця між інформацією, яка міститься на етикетці, у сертифікаті й звіті з атестації, і підкреслювалася стислість сертифіката. Проте за останні шістнадцять років виявилося загальне зниження видання звітів з атестації і збільшення обсягу інформації, наведеної у сертифікатах. Зменшення видання звітів з атестації необов’язково є нега­тивним за умови, що всю додаткову інформацію з них завжди можна отримати від виробників дер­жавного стандартного зразка. Видання звітів з атестації потребує витрат і, очевидно, що в цьому немає потреби у разі постачання зразка одному користувачеві кожного разу, коли він купує новий зразок тієї самої партії матеріалу. В той же час, зазвичай потрібно більше інформації з сертифіката, ніж атестоване значення характеристики. Детальна інформація щодо вимог до відкривання контей­нера та мінімальної кількості зразка, яку відбирають для вимірювання, щодо стабільності матеріалу, щодо способу зберігання і щодо застосованого під час визначання атестованого значення методу (у разі, коли атестоване значення стандартного зразка залежить від методу вимірювання) — усе це є важливою інформацією для користувача.ДСТУ-Н ISO Guide 31:2008

НАСТАНОВА

МЕТРОЛОГІЯ

СТАНДАРТНІ ЗРАЗКИ

Зміст сертифікатів і етикеток

МЕТРОЛОГИЯ

СТАНДАРТНЫЕ ОБРАЗЦЫ

Содержание сертификатов и этикеток

METROLOGY

REFERENCE MATERIALS

Contents of certificates and labels

Чинний від 2010-01-01

  1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Ця Настанова допомагає виробникам підготувати зрозумілі й стислі сертифікати, що супроводжують державні стандартні зразки. Такі сертифікати, враховуючи їхній важливий характер, мають у підсумку забезпечити подання всієї інформації, потрібної користувачеві стандартного зразка.

  1. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У наведених нижче нормативних документах зазначено положення, які через посилання в цьому тексті становлять положення цієї настанови. У разі датованих посилань пізніші зміни до будь-якого з цих видань або перегляд їх не застосовують. Однак учасникам угод, базованих на цьому стандарті, рекомендовано застосовувати найновіші видання нормативних документів. У разі недатованих посилань треба користуватись останнім виданням наведених документів. Члени ISO і ІЕС впорядковують каталоги чинних міжнародних стандартів.

ISO Guide 30:1992 Terms and definitions used in connection with reference materials.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO Guide 30:1992 Терміни та визначення, застосовувані щодо стандартних зразків.

  1. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цій Настанові вжито терміни та визначення згідно з ISO Guide 30:1992.

  1. сертифікат (certificate)

Документ, що містить всю суттєву інформацію, необхідну для застосування державного стан­дартного зразка.

Примітка. Відокремлення стандартного зразка від його сертифіката є неприпустимим

  1. призначеність (intended use)

Застосування продукту, процесу або послуги відповідно до інформації, наведеної постачаль­ником (ISO/IEC Guide 51:1999, визначення 3.13)

Видання офіційне

  1. небезпечна ситуація (hazardous situation)

Обставини, за яких люди, майно або довкілля піддаються дії небезпеки (ISO/IEC 51:1999, визначення 3.3).

  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Зміст інформації, яку викладають у сертифікаті, залежить від наявності готового звіту з атестації. Якщо звіт завжди супроводжує сертифікат, викладання деталей у сертифікаті можна обмежити, зробивши відповідне посилання на звіт. Наведені у сертифікаті й звіті з атестації деталі мають до­зволити користувачеві зробити висновок щодо якості й цілісності державного стандартного зразка.

Інформацію, наведену на етикетці або зазначену на матеріалі, використовують лише для ідентифікування державного стандартного зразка, її має бути обмежено назвою виробника, назвою матеріалу, наданим виробником кодом матеріалу, номером партії і відповідними попередженнями щодо здоров’я та безпечності. Щоб запобігти застосуванню матеріалу без вивчення наведеної у сертифікаті інформації, рекомендовано не уводити атестовані значення характеристик до змісту етикеток або познак на матеріалі.

  1. РОЗДІЛИ СЕРТИФІКАТА

    1. Загальні положення

Нижче наведено перелік інформації, яку треба брати до уваги під час підготування серти­фіката. До кожного розділу надають пояснення та, коли це потрібно для уточнення, приклади. Розділи подано так, щоб вони охоплювали необхідну інформацію щодо якнайширшого ряду дер­жавних стандартних зразків, який може містити стандартні зразки, атестовані за фізичними властиво­стями, за концентрацією хімічних компонентів, за ізотопним складом (вираженими через одиниці SI); та за узгодженими і біологічними властивостями (визначеними в міжнародно узгоджених шкалах вимірювання, заснованих на міжнародно узгоджених методах вимірювання, якщо їх неможливо визначити через одиниці SI). Частину інформації вважають обов'язковою, її завжди треба наво­дити, хоча це може бути не важливим у кожному конкретному випадку, наприклад, стабільність металевого сплаву або ізотопного складу природних сполук рідко викликає запитання.

Узагальнену інформацію, яку наводять у сертифікаті, надають стисло для допомоги таким організаціям, як наприклад органи з акредитації, які можуть застосувати деякі частини цієї На­станови до вимог своїх документів. Інші подробиці є додатковими, їх можна наводити, якщо вони підвищують придатність державного стандартного зразка, наприклад, походження матеріалів, виготовлених із природної сировини.

Розділи розміщують у логічному порядку, щоб подати інформацію, яку можна стисло викласти як: — загальні докладні відомості щодо органу з атестації та стандартного зразка (від 5.2 до 5.5); — опис матеріалу та його призначеність (від 5.6 до 5.10), атестовані значення;

  • їх простежуваність та строк чинності сертифіката (від 5.11 до 5.16);

  • інша інформація (5.17 і 5.18) та стислий опис важливого змісту сертифіката (розділ 6).

Однак ця Настанова стосується лише інформації, що міститься у сертифікатах, тоді як порядок або назви розділів можна змінювати на розсуд виробника.

  1. Назва та адреса органу з атестації

Має бути наведено назву (зазвичай її подають на видному місці в заголовку сертифіката) того органу або організації, яка бере на себе відповідальність за подану в сертифікаті інформацію, тобто органу з атестації. Назву завжди супроводжують повною поштовою адресою, номерами телефону і факсу і, за наявності, адресою електронної пошти.

  1. Заголовок документа

Заголовок має бути чітким, наприклад «Сертифікат аналізу» або «Сертифікат вимірювання». Треба уникати оформлення тимчасових сертифікатів, як це інколи трапляється, бо це може при­зводити до плутанини, коли для однієї партії матеріалу існує більше ніж один сертифікат.

  1. Назва матеріалу

Назва стандартного зразка має відображати його тип настільки повно, наскільки це можливо, щоб відрізнити його від інших подібних матеріалів. Тому назва гірської породи або руди з поси­ланням на її місце розташування або на характеристику структури надає більшої індивідуальності геологічним матеріалам, наприклад, «Сієніт (фалаборвський)» або «Нефеліновий сієніт».Для визначення вмісту забруднювальних домішок у природних матеріалах важливо визначити при­роду матриці і рівень забруднення, якщо доступні кілька подібних стандартних зразків, наприклад, «Aflatoxin М1 у порошку незбираного молока (середній рівень)». (Однак, коли позначення отруйних забруднювальних домішок може створити небажані проблеми з постачанням, може буде доцільно уникнути детального опису зразка в документах, що надають перевізникам і митним органам). Для зразків, що застосовують у металургії, доцільно позначати концентрацію важливих елементів, на­приклад, «титановий сплав 6AI-4V».